Справа № 542/1980/25 Номер провадження 33/814/483/26Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
27 квітня 2026 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року,
Постановою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.
Згідно з постановою судді, 01.11.2025 о 21:21 год. в с. Нехвороща, вул. Центральна, 54, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Хонда Акорд, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився з застосуванням в медичному закладі в лікаря нарколога КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР», висновок №434 від 01.11.2025, чим порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вказує, що неналежне повідомлення про розгляд справи є підставою для скасування постанови суду.
Вважає незаконною зупинку транспортного засобу, звертає увагу на відсутність фіксації ознак сп'яніння та порушення процедури направлення до медичного закладу.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку, яке обґрунтоване тим, що він не приймав участь в судовому засіданні під час винесення постанови 12.01.2026, а отримав її копію лише 31.01.2026, після чого засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, приходжу до висновку про наявність підстав для його задоволення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник Плішкін Ю.С. не приймали участь в судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення 12.01.2026, при цьому останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату. Згідно супровідного листа копія постанови направлена на адресу правопорушника 14.01.2026, проте матеріали справи не містять доказів її вчасного отримання, а тому не спростованими є доводи апелянта щодо отримання копії судового рішення 31.01.2026, після чого, 09.02.2026 засобами поштового зв'язку ним була подана апеляційна скарга.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.
Висновки судді суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Зокрема такими доказами в даній справі є:
протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №500734 від 01.11.2025 за ч.1 ст.130 КУпАП щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння,
висновок КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння,
рапорт працівника поліції,
записи з бодікамери працівника поліції та відеореєстратора службового авто.
Зазначені докази в своїй сукупності містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не були спростовані в ході розгляду справи.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не доводять факт відсутності в діях притягнутого ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення та не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції.
Так, за нормативним визначенням ст. 130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З долученого до матеріалів справи відеозапису з відеореєстратора службового авто вбачається зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Підійшовши до авто, працівник поліції повідомив про причини зупинки - ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про поліцію» та попередив про здійснення відеофіксації розмови з водієм, для чого попросив заглушити автомобіль.
Під час спілкування з водієм у поліцейських виникла підозра щодо перебування останнього в стані сп'яніння, у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на місці, на що той відмовився, погодившись проїхати до медичного закладу.
Після прибуття службового автомобіля разом з водієм до КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» та продуття ним алкотестеру о 22:46 год. результат виявився позитивним - 1,66%, а після повторного продуття через 20 хвилин -1,61%, результати яких правопорушник не заперечував та не висловлював застережень з приводу неправильности проведення процедури огляду на стан сп'яніння.
Перебування водія в стані алкогольного сп'яніння стало підставою для складання лікарем наркологом відповідного висновку на підставі якого поліцейським було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта на неналежне повідомлення судом особи, яка притягується до відповідальності та його захисника про розгляд справи як достатню підставу для скасування постанови та закриття провадження по спорові - відхиляється апеляційною інстанцією.
Так, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи неодноразово призначався місцевим судом та за клопотанням як самого правопорушника, так і його захисника неодноразово судом відкладався.
Виходячи з необхідності розгляду справи в розумні строки та у відповідності до ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов'язковість присутності особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд розглянув справу за відсутності притягнутої особи, що жодним чином не свідчить про порушення норм процесуального права при розгляді справи.
При цьому, з матеріалів справи вбачиться забезпечення судом належного повідомлення про час та місце розгляду справи, а неодноразові клопотання про її відкладення свідчать про обізнаність особи, яка притягується до відповідальності та її захисника з датою судового засідання.
Доводи апелянта щодо безпідставності зупинки керованого ним транспортного засобу спростовуються долученим відеозаписом, на якому працівник поліції одразу підійшовши до авто повідомив про причини зупинки (ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про поліцію»).
Також відхиляються як безпідставні доводи апелянта щодо порушення процедури направлення на медичний огляд та проведення самого огляду на стан сп'яніння.
Не береться до уваги посилання на не роз'яснення права на огляд в медичному закладі, оскільки після виявлення ознак алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 одразу беззаперечно та свідомо відмовився від проходження огляду на місці і надав згоду на проведення огляду в медичній установі в м. Полтаві.
Складене працівниками поліції направлення містить дані особи, виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, час доставлення до медичного закладу та дані уповноваженої особи - поліцейського, який здійснив доставку водія до медичного закладу.
Стосовно часового інтервалу, то ОСОБА_1 був доставлений до закладу охорони здоров'я протягом 2 годин з моменту виявлення в нього ознак сп'яніння, а саме о 21:22 год. були виявлені ознаки, а о 22:43 год. проведено огляд лікарем наркологом, що відповідає вимогам визначеним в п. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння.
Шо стосується сумнівів водія щодо наявності повноважень лікаря проводити огляд та включення медичної установи до відповідного переліку закладів уповноважених на проведення огляду на стан сп'яніння, то ОСОБА_1 не був позбавлений права на ознайомлення з відповідними дозвільними документами на право проводити огляд водіїв після прибуття до медичної установи, проте не скористався цим. Надання підтверджуючих документів цього не є обов'язком як працівників поліції, так і медичних працівників.
Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами.
Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Клопотання про поновлення строку задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року, як пропущений з поважних причин.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Обідіна