Житомирський апеляційний суд
Справа №295/8548/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/300/26
Категорія ст.126-1 КК України Доповідач ОСОБА_2
22 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
потерпілої: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
представника потерпілої
адвоката: ОСОБА_8
прокурора: ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальне провадження №12023060400001729 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2025 року, яким засуджено
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого, -
- за ст.126-1 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 20000 (двадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.
Речові докази: DVD-R диск - ухвалено зберігати в матеріалах судового провадження.
Згідно з вироком суду ОСОБА_11 систематично вчиняє домашнє насильство відносно своєї двоюрідної сестри ОСОБА_6 , з якою проживає у сусідніх квартирах спільного будинку по АДРЕСА_2 , а саме систематично ображає словами брутальної лайки та погрожує фізичною розправою.
Встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 неодноразово зверталася із відповідними заявами до поліції, за результатом розгляду яких розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України та складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП від 19.02.2023, 02.03.2023, 16.04.2023, за результатами судового розгляду яких ОСОБА_10 притягнуто до кримінальної та адміністративної відповідальності.
Так, 30.09.2022 близько 20 год. ОСОБА_10 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , в ході виниклого словесного конфлікту жбурнув у ОСОБА_6 яблуком, чим спричинив останній тілесне ушкодження у вигляді синця на лівій молочній залозі, яке відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження. Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 24.10.2023 у справі №295/10495/22 ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку.
19.02.2023 близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї двоюрідної сестри ОСОБА_6 , а саме - висловлював слова-образи та погрожував. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 12.04.2023 у справі №295/3452/23 ОСОБА_10 визнаний винним.
02.03.2023 у вечірній час ОСОБА_10 перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї двоюрідної сестри ОСОБА_6 , а саме - виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 21.03.2023 у справі №295/2829/23 ОСОБА_10 визнаний винним.
16.04.2023 о 08 год. 17 хв. ОСОБА_10 перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї двоюрідної сестри ОСОБА_6 , а саме - виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 03.05.2023 у справі №295/5381/23 ОСОБА_10 визнаний винним.
Разом з тим, не припиняючи вчиняти свої неправомірні дії, 02.06.2023 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_10 , перебуваючи за місцем проживання, що по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї двоюрідної сестри ОСОБА_6 , що проявилось у висловленні в її бік слів нецензурної лайки та погрози фізичною розправою.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_10 систематично вчиняє домашнє насильство по відношенню до своєї двоюрідної сестри, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продовжує вчиняти домашнє насильство відносно двоюрідної сестри ОСОБА_6 .
Таким чином, вказаними насильницькими діями ОСОБА_10 систематично вчиняє психологічне насильство щодо ОСОБА_6 , що призводить до психологічних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості життя останньої.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 не погоджуючись з вироком суду, просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_10 .
Вказує, що сам по собі факт доведення стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_10 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 173-2 КУпАП, тобто систематичність вчинення адміністративних правопорушень, не свідчить про винуватість обвинуваченого за ст. 126-1 КК України.
Вважає, що наявність вини в адміністративних правопорушеннях, незважаючи навіть на їх кількість, не може бути підставою встановлення винуватості в кримінальному правопорушенні без доведення вини обвинуваченого на підставі належних і допустимих доказів.
Стверджує, що суд помилко взяв до уваги показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , оскільки ОСОБА_13 повідомила, що не була свідком подій 02.06.2023 року, а ОСОБА_14 - розповіла про події іншого дня.
Зазначає, що суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_15 , який спростував показання потерпілої.
Наголошує, що при визначенні розміру моральної шкоди, суд не вказав на підставі яких доказів зроблено висновок про спричинення потерпілій моральних страждань.
Прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_16 подано заперечення на апеляційну скаргу захисника, в якому вона просить залишити її без задоволення, а вирок без змін за безпідставністю.
ОСОБА_10 , двічі в судові засідання не з'явився (24.03.2026, 22.04.2026 р.), доказів поважності причин неявки не надав, був повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином - шляхом надсилання СМС повідомлень з відміткою про отримання, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавав, а тому зважаючи, що його участь не є обов'язковою, він представлений захисником, яка подала апеляційну скаргу, спливають строки визначені ст. 49 КК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення прокурора, потерпілої та її представника, які заперечували щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, за обставин, викладених у вироку є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст.94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.
Обвинувачений ОСОБА_10 вину визнав частково, вказав на наявність конфліктних ситуацій з потерпілою з приводу неналежного утримання нею собак та пояснив, що потерпіла його двоюрідна сестра. 02.06.2023 приїхали працівники РЕС проводили роботи по ремонту світла, попросив Люлявську не мучити собак, яких вона тримає на що ОСОБА_17 у відповідь, показала йому непристойний жест - середній палець. Зреагував, і можливо кидався на неї, ображав, якими саме словами не пам'ятає. Вважає, що саме ОСОБА_17 не дає йому проходу, 02.06.2023 остання бігала за ним, погрожувала.
Колегія суддів не зважаючи на показання обвинуваченого ОСОБА_10 погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, виходячи з наступного.
Так, потерпіла ОСОБА_6 яка вказала, що обвинувачений її двоюрідній брат, проживають поруч по сусідству. 02.06.2023 вранці пішла погодувати тварин. В цей час ОСОБА_18 , який сидів разом із своїм товаришем на прізвисько « ОСОБА_19 », почав останньому говорити про неї різні гадості, почав ображати, викрикував їй вслід. На це не звертала уваги, пішла на роботу. Близько 16 год. повернулася з роботи, побачила автомобіль бригади РЕС, також поруч стояв Суходольський, його рідна сестра ОСОБА_20 , сусід ОСОБА_21 , сусідка ОСОБА_22 , чотири працівники бригади. Всі ці особи були свідками події. Почала з'ясовувати що сталося, в цей час ОСОБА_23 кинувся до неї битися, його стримала сестра та сусід. Суходольський продовжував її ображати. Кричав, в присутності сторонніх осіб ображав її словами нецензурної лайки. Всі присутні розійшлися, ОСОБА_23 залишився, продовжував її ображати, погрожував «готуватися до смерті», малював малюнки із знаряддями якими він буде її вбивати, малюнки залишав у її дверях. Зазначила, що ОСОБА_23 навіть б'є батька, свою рідну сестру, вони всі його бояться. Після систематичного, домашнього насильства ОСОБА_10 на її адресу, вона була змушена два роки ходити до психолога для отриманням психологічної допомоги, на послуги якого витратила значні кошти. Через вчинення братом відносно неї систематичного психологічного насильства, її життя стало нестерпним, почала боятися за своє життя. Ствердила, що 02.06.2023 жодних неправомірних дій зі свого боку, відносно ОСОБА_10 не вчиняла, уникає повного спілкування з ним.
Свідок ОСОБА_24 пояснила, що обвинуваченого не знає, потерпілу знає. Люлявська звернулася до неї в 2019 році за психологічною допомогою. Перші скарги були на психологічний стан, а саме страхи, тривогу, депресивний стан. Люлявська говорила, що потребує захисту від свого двоюрідного брата. З 2023 знову почала до неї звертатися, через постійний булінг від двоюрідного брата, який погрожував фізичною розправою, ображав, вночі стукав у стіну. Після події 02.06.2023 ОСОБА_17 звернулася на наступний день до неї. Вона була в пригніченому стані. Зі слів ОСОБА_17 , брат звинувачував її в тому, що вона знущається над тваринами, недостойна жити, "байстрючка". Не могла нормально проходити по спільній стежці, відчувала постійний страх. Люлявська постійно боялася за своє життя, адже від брата було постійне психологічне насильство, фізичного не було. Востаннє ОСОБА_17 зверталася за консультацією у вересні 2024, вони підтримують і дистанційну форму консультацій.
Свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_17 її подруга, ОСОБА_10 також знає близько десяти років. Раніше були конфлікти з останнім, тому уникає з ним спілкування. 03.06.2023 біля 13 год. вона домовилася з Люлявською, що зайде до неї. В цей день бачила ОСОБА_10 , разом із сусідом, бігав по берегу і кричав. Люлявська зателефонувала, плакала, просила не приходити, оскільки ОСОБА_23 знову чудить, також сказала що мають приїхати працівники РЕС, пропало світло. Однак вирішила все ж приїхати до Люлявської. Коли приїхала побачила автомобіль РЕС, було багато людей, серед яких ОСОБА_25 , сестра ОСОБА_10 . Суходольський бігав, кричав, ображав потерпілу, погрожував, кидався травою, говорив що остання довго не проживе, але фізичну силу не застосовував. У зв'язку з чим ОСОБА_17 викликала поліцію, але її приїзду вона особисто не чекала. Зазначила, що ОСОБА_23 систематично провокує конфлікти з потерпілою, чіпляється до неї. Відомо, що ОСОБА_17 неодноразово зверталася до поліції, та відносно ОСОБА_10 виносилися обмежувальні приписи. Однак він продовжує вчиняти психологічне насильство відносно потерпілої. Зазначила, що можливо вона помилилася в даті і подія відбулася 02.06.2023, оскільки пройшов вже тривалий час з події.
Апеляційний суд оцінює показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_14 , як належні, допустимі та достовірні докази, оскільки вони є чіткими, послідовними та логічно узгоджуються між собою. Викладені свідками обставини повністю підтверджуються об'єктивними даними, що містяться в матеріалах справи, що в сукупності створює цілісну картину події та виключає обґрунтовані сумніви у їхній правдивості.
Свідок ОСОБА_15 пояснив, що обвинуваченого знає з дитинства, товаришують, часто разом рибачать. Люлявську бачив, коли приходив до ОСОБА_10 . Відомо, що ОСОБА_23 та Люлявська проживають разом в одному будинку, окремі подвір'я. Є проблеми з собаками, які тримає ОСОБА_17 . Остання тримає їх у вольєрі, який знаходиться на відстані трьох метрів від входу до будинку ОСОБА_10 . Останній хоче спокою, а собаки постійно заважають, гавкають. До війни приходив до обвинуваченого майже раз на тиждень, також чув, що собаки постійно гавкають. В червні 2023 десь перед обідом прийшов до ОСОБА_10 . Побачив, що ОСОБА_23 свариться з сестрою на вулиці, конфлікт був з приводу собак. У його присутності нецензурної лайки між ними не було, поліції, або будь-яких інших сторонніх осіб також не було. Сам особисто в їх розмову не втручався. Суходольський не погрожував ОСОБА_17 , або можливо не чув, оскільки прийшов вже під кінець конфлікту. Сварка закінчилася тим, що ОСОБА_17 пішла до будинку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо критичної оцінки показів свідка ОСОБА_15 , який є товаришем ОСОБА_10 , якого знає з дитинства, та який намагається применшити винуватість останнього.
Доводи захисника ОСОБА_7 , що пояснення вказано свідка суд зашив поза увагою є необгрунтованими, оскільки суд надав оцінку показам всіх свідків та критично оцінив пояснення свідка ОСОБА_15 , оскільки він вказав, що не чув щоб ОСОБА_10 ображав нецензурними словами потерпілу та одночасно зазначив, що він прийшов вже під кінець конфлікту, коли потерпіла пішла до будинку.
Показання потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_14 підтверджуються іншими наявними в провадженні доказами, а саме даними:
- рапорту на лінію 102, 02.06.2023 о 15:09 надійшло звернення від ОСОБА_6 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , брат вчиняє відносно неї домашнє насильство, конфліктує, виганяє, перебуває в агресивному стані, при цьому відносно останнього встановлено терміновий заборонний припис;
- протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.06.2023, від ОСОБА_6 про те, що 02.06.2023 близько 15 год. 00 хв. за адресою: м. Житомир, вул. Набережна під Скелями, 52, на подвір'ї, ОСОБА_10 вчиняв психологічне насильство до ОСОБА_6 , яка є його двоюрідною сестрою, чим заподіяв останній моральну шкоду;
- протоколу огляду предмету від 16.06.2023 оглянуто DVD-R диск, який безпосередньо досліджений в судовому засіданні, який містить відеозаписи з нагрудних камер відео реєстраторів працівників Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП, що здійснювали виїзд за адресою: АДРЕСА_2 . Де зафіксовано, що потерпіла та обвинувачений перебувають на спільному подвір'ї будинку що по АДРЕСА_2 , працівники поліції встановлюють обставини конфлікту між останніми. При цьому ОСОБА_6 повідомляє, що о 08 год. ОСОБА_10 почав її обзивати, забороняв підходити до її власного господарського приміщення, погрожував;
- постанов Богунського районного суду м. Житомира від 21.03.2023, 03.05.2023, 12.04.2023 ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні правопорушень, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. А саме за фактом вчинення психологічного насильства відносно двоюрідної сестри ОСОБА_6 ;
- вироку Богунського районного суду м. Житомира від 24.10.2022 ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в сумі 850 грн. В даному кримінальному провадженні тілесні ушкодження спричинено ОСОБА_6 .
Аналізуючи усі вищевказані докази, колегія суддів приходить до висновку про їх належність та допустимість, будь-яких істотних процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та їх оцінці, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження захисника про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 поза розумним сумнівом у вчиненні домашнього насильства щодо своєї двоюрідної сестри ОСОБА_6 , про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства з огляду на наступні обставини.
Статтею 126-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Ознакою об'єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є систематичність фізичного, психологічного та економічного насильства, застосовуваного до подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
Сама ж систематичність характеризується як кількісним критерієм (багаторазовість періодично здійснюваних дій), так і якісним, яким є взаємозв'язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих.
За вчинення одиничних діянь, які мають ознаки домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, винувата особа може бути притягнута до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Іншими словами адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст.173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним.
Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК України (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров'я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя).
Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст.126-1 КК України, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб.
За встановленими судом першої інстанції обставинами, вказаними у вироку, ОСОБА_10 30.09.2022 року кинув у ОСОБА_6 яблуком, чим спричинив тілесні ушкодження, за які засуджений вироком Богунського районного суду 24.10.2023 року.
19.02.2023, 02.03.2023, 16.04.2023, 02.06.2023 року ОСОБА_10 висловлював слова-образи, нецензурної лайки та погрожував розправою ОСОБА_6 за що постановами Богунського районного суду м. Житомира він визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України.
Отже, у цій справі сторона обвинувачення доводила і суд першої інстанції визнав доведеним вчинення обвинуваченим п'яти епізодів фізичного домашнього насильства 30.09.2022 року та психологічного 19.02.2023, 02.03.2023, 16.04.2023, 02.06.2023 року і з такими висновками погоджується колегія суддів.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність такої ознаки складу злочину, передбаченого ст.126-1 КК України як систематичність відхиляються апеляційним судом як безпідставні.
Так, у постанові від 25 лютого 2021 року Верховний Суд (справа № 583/3295/19) зазначив, що словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази.
Таким чином, для кваліфікації дій особи за ст. 126-1 КК України потребує доведенню вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків.
Дослідженими доказами поза будь-якими сумнівами доведено, що ОСОБА_10 30.09.2022, 19.02.2023, 02.03.2023, 16.04.2023, 02.06.2023 року тобто систематично, вчиняв умисні дії, які виразились у вчиненні фізичного та психологічного насильства, щодо своєї двоюрідної сестри ОСОБА_6 , чим вчинив домашнє насильство, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої, зверненням за психологічною допомогою, а також до побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.
Отже, всупереч апеляційним доводам захисна ОСОБА_7 систематичність домашнього насильства, яке наполегливо продовжує вчиняти винувата особа, у тому числі, але не виключно, може бути підтверджена також притягненням її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.
Отже, на переконання колегії суддів, повторюваність вчинення протиправних дій обвинуваченим ОСОБА_10 щодо потерпілої і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує саме систематичність дій обвинуваченим, які в свою чергу призвели до психологічних страждань ОСОБА_6 та погіршення якості її життя, тобто до наслідків, які охоплюються складом злочину, передбаченого ст.126-1 КК України.
На переконання апеляційного суду, висловлені стороною захисту сумніви у цій версії події сторони обвинувачення, спростовані фактами, встановленими на підставі наведених допустимих, досліджених і оцінених судом доказів, і ця версія, щодо визнання ОСОБА_10 винуватим за пред'явленим обвинуваченням, є єдино можливою версією, яка і може пояснити сукупність встановлених судом фактів (вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення психологічного, фізичного насильства щодо двоюрідної сестри, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи), а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Покарання ОСОБА_10 призначено з дотриманням положень ст. 65 КК України.
Судом першої інстанції було враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, характеризуючі дані про особу обвинуваченого.
Щодо наведених в апеляційній скарзі доводів про необґрунтованість висновків суду в частині стягнення з обвинуваченого 20 00 грн. моральної шкоди то на думку колегії суддів вони є непереконливими.
Статтею 56 КПК України визначено, що потерпілий має право, зокрема, на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку передбаченому законом.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_10 потерпілій спричинено моральні страждання, які дійсно позначили негативні зміни у її житті, думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, переживання, насторогу, тривогу, остання була змушена звертатися за допомогою до спеціалістів, яку тривалий час отримує.
Крім того, потерпіла продовжує нести моральні страждання, переживання, стреси та інші негативні фактори, які виміряти в грошовому еквіваленті неможливо.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що моральна шкода в розмірі 20 000 грн. є справедливою та співмірною з моральними стражданнями, яких зазнала потерпіла ОСОБА_6 .
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для зміни чи скасування судового рішення колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2025 року щодо ОСОБА_10 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: