28 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 592/15999/23
провадження № 61-8394св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Сумська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми, у складі судді Фоменко І. М.,
від 29 жовтня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Рунова В. Ю., від 19 червня
2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Сумська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він та відповідач є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та власниками суміжних земельних ділянок.
3. На належній позивачу земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:18:016:0034 частково розміщений сарай, яким користується ОСОБА_2 . Інша частина сараю розміщена на земельній ділянці Сумської міської ради, яка є третьою особою у справі.
4. Відповідач розпочав реконструкцію сараю.
5. Посилаючись на те, що дії відповідача є незаконними і порушують його права на вільне користування своєю земельною ділянкою, позивач просив
суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні
земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:18:016:0034 по
АДРЕСА_1 , шляхом знесення сараю під літ. «Б» у технічному паспорті від 31 жовтня 2016 року протягом місяця з дня набрання законної сили рішенням суду.
Короткий зміст судових рішень
6. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 жовтня
2024 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду
від 19 червня 2025 року, позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди користування земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 , з кадастровим номером 5910136600:18:016:0034 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення частини сараю під літ. «Б» у технічному паспорті від 31 жовтня
2016 року, протягом місяця з дня набрання законної сили рішення суду. Вирішено питання розподілу судових витрат.
7. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що частина спірного сараю, яким користується відповідач, побудована на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , чим порушені права позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 жовтня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 червня 2025 року скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
9. 02 липня 2025 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 жовтня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 червня 2025 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи
№ 592/15999/23, які у вересні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 30 січня 2019 року у справі
№ 569/17272/15, від 24 квітня 2019 року у справі № 128/3751/14-а,
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 29 вересня 2020 року
у справі № 378/596/16, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19,
від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 607/19399/15, від 12 грудня 2023 року у справі № 187/1945/21, від 11 квітня 2024 року у справі № 160/21774/23,
від 05 червня 2024 року у справі № 490/10276/18, від 28 травня 2025 року у справі № 357/7006/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 13 та 41 Конституції України, статей 346 та 392 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Касаційній скарга обґрунтована тим, що висновок експерта не має переваги над іншими доказами у справі. Однак, незважаючи на це суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні клопотання про виклик свідків, які б мали повідомити, що спірний сарай, 1950 року побудови, не порушує прав позивача, оскільки у цьому випадку наявне часткове накладення суміжних земельних ділянок.
15. Вважає, що часткове розміщення сараю на земельній ділянці позивача може бути результатом помилки, допущеної при внесені обмінних файлів до Державного земельного кадастру, внаслідок чого існує накладення однієї сторони земельної ділянки на сарай за рахунок зміщення іншої сторони земельної ділянки. Експерт не досліджував питання зміщення кутів і поворотних точок з протилежного боку земельної ділянки.
16. Вказує, що судами згідно з наданим схематичним планом земельних ділянок по АДРЕСА_1 не надано оцінки розбіжностям між координатами меж по фактичному використанню в натурі на місцевості та меж згідно з даними Державного земельного кадастру. Ці розбіжності необхідно усунути не шляхом знесення спірного сараю, а шляхом виготовлення технічної землевпорядної документації з виправленням помилок.
17. Стверджує, що суди не забезпечили учасникам справи рівних умов, оскільки оскаржені судові рішення без належного обґрунтування та за наявності правовстановлюючих документів позбавляють відповідача права на частину його приміщення (сарай), який з 1950 року є незмінним. Виправлення технічних помилок під час визначення меж суміжних ділянок не може здійснюватися шляхом позбавлення права власності відповідача.
18. Звертає увагу, що позивач не ставив питання про накладення меж його земельної ділянки на земельну ділянку під сараєм. У справі не доведено порушення прав позивача саме відповідачем, який не будував спірний сарай.
19. У резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначено про знесення частини сараю під літ. «Б» у технічному паспорті від 31 жовтня
2016 року, проте незрозуміло як може бути виконане це рішення, оскільки на час розгляду справи розміри сараю, зазначені у вказаному технічному паспорті, не відповідають дійсним розмірам спірного об'єкту нерухомості, а отже рішення суду першої інстанції не є чітким та зрозумілим.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
20. 30 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Брайко Ю. В. подала відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
21. Колегією суддів не встановлено підстав для поновлення цього строку та враховано, що касаційну скаргу було доставлено до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Брайко Ю. В. у підсистемі Електронний суд - 14 серпня 2025 року, а ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження - 13 вересня 2025 року. Отже, ОСОБА_1 мав достатньо часу, щоб реалізувати своє право на подання відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк до 02 жовтня 2025 року.
22. Посилання на те, що строк для подання відзиву було пропущено з поважних причин, оскільки 25 вересня 2025 року було направлено адвокатський запит до ВДВС з метою витребування інформації щодо виконання у цій справі рішення суду, відповідь на який отримано 28 жовтня 2025 року, вказаних обставин не спростовують.
Обставини справи, встановлені судами
23. ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 08 січня
2019 року, укладеного з ОСОБА_3 , є власником 1/32 частини житлового будинку з надвірними будівлями на земельній ділянці Сумської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 .
За договором відчужено 1/32 частину житловий будинок під літ. А-2, загальної площі 363,9 кв. м, в тому числі 1/32 частин від надвірних забудов та споруд: погріб «п/г»; погріб «п/г 1»; погріб «п/г 2»; погріб «п/г 3»; погріб «п/г 4»; погріб «п/г 5»; погріб «п/г 7»; погріб «п/г 8»; веранда «а1»; прибудова «а2»; прибудова «а6»; сарай «Б»; сарай «В»; сарай «Г»; вбиральня «Д»; вбиральня «Е»; вбиральня «Ж»; вбиральня «З»; сарай «И»; душ «Л»; сарай «Н»; сарай «П»; сарай «Р»;
гараж «С»; гараж «У»; гараж «Ф»; гараж «X»; сарай «Ц»; навіс «Ч», навіс «Ш», огорожа «№ 1-2».
24. ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 08 січня
2019 року, укладеного з ОСОБА_4 , є власником 7/32 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, а також 7/32 частини земельної ділянки та земельної ділянки, площею 0,0420 га, по АДРЕСА_1 .
25. Земельній ділянці, площею 0,0420 га, яка перейшла у власність позивача присвоєно кадастровий номер 5910136600:18:016:0034.
26. ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 16 листопада
2018 року, є власником 1/4 частини житлового будинку та 1/32 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
27. На земельній ділянці позивача з кадастровим номером 5910136600:18:016:0034 розміщений сарай, який згідно з технічним паспортом від 31 жовтня 2016 року позначений літ. «Б». Цим сараєм користується ОСОБА_2 .
28. На виконання ухвалу суду першої інстанції від 16 січня 2024 року надано висновок експерта № 5 від 02 квітня 2024 року, складений за результатами проведення судової земельної-технічної експертизи, згідно з яким контури сараю «Б» накладаються (перетинають) на земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:18:016:0034 загальною площею 1,98 кв. м.
29. Відповідно до висновку експерта № 1772 від 11 березня 2024 року, складеного за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи, технічний стан сараю під літ. «Б», за адресою: АДРЕСА_1 , непридатний. Подальша експлуатація неможлива. Виконувати відбудовний ремонт економічно недоцільно.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
32. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
33. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
34. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
35. Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
36. Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
37. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).
38. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
39. Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.
40. Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
41. У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірний сарай під літ. «Б», яким користується відповідач, частково збудований на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , зокремаконтури сараю накладаються (перетинають) на земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:18:016:0034, чим порушені права позивача, дійшли обґрунтованого висновку про знесення частини цього сараю.
42. ОСОБА_1 не оскаржував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у повному знесенні спірної будівлі, а тому в силу вимог
статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
43. Факт часткового накладення контуру сараю «Б» на належну позивачу земельну ділянку, підтверджено висновком № 5 від 02 квітня 2024 року, який складений судовим експертом Сукаленко С. В., що був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за статтями 384, 385 КК України.
44. Для визначення того чи знаходиться на земельній ділянці позивача спірний сарай та площі накладення, експертом здійснено співставлення фактичного розташування будівлі та конфігурації зовнішніх меж земельної ділянки, відповідно до:
- даних Державного земельного кадастру (обмінний файл земельної ділянки в електронному вигляді);
- матеріалів топографо-геодезичної зйомки розташування спірної будівлі з каталогом координат, розробленим інженером геодезистом.
45. Доводи касаційної скарги про те, що експертом не досліджувалось питання розбіжності між координатами меж фактичного використання в натурі на місцевості і меж згідно з даними Державного земельного кадастру земельної ділянки позивача, підлягають відхиленню, оскільки таке питання перед експертом не ставилось.
46. ОСОБА_2 не був позбавлений можливості запропонувати суду поставити це питання перед експертом, проте його представник подала суду заяву, в якій не заперечувала щодо призначення судової земельно-технічної експертизи за клопотанням позивача та не вказувала на необхідність дослідження експертом будь-яких інших питань.
47. Наданий відповідачем схематичний план земельних ділянок по
АДРЕСА_1 , складений інженером-землевпорядником,не свідчить про наявність накладення меж земельних ділянок згідно з відомостями Державного земельного кадастру, а лише вказує на невідповідність таким відомостям фактичного використання інших земельних ділянок, щодо яких в цій справі спір судами не вирішувався.
48. Сам по собі схематичний план не свідчить про наявність помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру, зокрема в частині належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:18:016:0034.
49. Також колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2 до суду з клопотанням про призначення повторної чи додаткової експертизи не звертався, висновку, складеного на його замовлення, не надав. При цьому розглядувана справа перебувала у провадженні суду першої інстанції з жовтня 2023 року до жовтня 2024 року, а у провадженні апеляційного суду з травня до червня 2025 року, тобто ОСОБА_2 мав достатньо часу для доведення обставин, які підтверджують його заперечення проти позову.
50. За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
51. Клопотання відповідача про допит свідків були предметом розгляду як суду першої інстанції - 29 жовтня 2024 року, так і апеляційного суду - 19 червня 2025 року, та в їх задоволенні судами обґрунтовано відмовлено.
52. Доводи касаційної скарги про те, позивачем не доведено порушення його прав саме відповідачем, який не будував спірний сарай, є безпідставними, оскільки відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (див. пункт 177 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21).
53. За обставин цієї справи ОСОБА_2 не заперечує належності йому спірного сараю, яким він користується.
54. Стосовно посилання заявника на те, що оскарженими судовими рішеннями порушенні його права, як власника спірного нерухомого майна, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини п'ятої статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
55. Крім того, у контексті балансу права власності позивача на земельну ділянку та права власності відповідача на частину спірного об'єкту нежитлової нерухомості (сараю), що накладається на земельну ділянку позивача, слід звернути увагу на те, що відповідно до висновку експерта № 1772 від 11 березня
2024 року технічний стан спірного сараю є непридатний. Подальша його експлуатація неможлива. Виконувати відбудовний ремонт економічно недоцільно.
56. У випадку, якщо відповідач вважає рішення суду першої інстанції нечітким та незрозумілим, він не позбавлений права в порядку, передбаченому статтею 271 ЦПК України, звернутися до суду за роз'ясненням такого рішення.
57. Враховуючи наведене, висновки судів попередніх не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 30 січня 2019 року у справі
№ 569/17272/15, від 24 квітня 2019 року у справі № 128/3751/14-а,
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 29 вересня 2020 року
у справі № 378/596/16, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19,
від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 607/19399/15, від 12 грудня 2023 року у справі № 187/1945/21, від 11 квітня 2024 року у справі № 160/21774/23,
від 05 червня 2024 року у справі № 490/10276/18, від 28 травня 2025 року у справі № 357/7006/24, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
58. Інші доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
59. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
60. Суди попередніх інстанцій відповідно до положень статті 89 ЦПК України надали оцінку доказам, поданим сторонами у встановленому процесуальним законом порядку.
61. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
62. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
63. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
64. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення,
а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
65. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
66. За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а отже відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні за участі сторін, про що просив ОСОБА_2 у касаційній скарзі.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 жовтня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников