16 квітня 2026 року
м. Київ
Справа № 607/18282/25
Провадження № 61-4198ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал банк» (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Клочко Олександр Вікторович (далі - адвокат),
на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2025 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року та його додаткову постанову від 18 березня 2026 року
у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до скаржника про визнання недійсними транзакцій, зобов'язання вчинити дії та
1. У вересні 2025 року позивачзвернувся до суду з позовом до скаржника. Просив: (1) визнати нечинними неналежні операції на суму 7 325,79 грн, здійснені 4 червня 2023 року з карткового рахунку НОМЕР_1 , власником якого є позивач;. (2) зобов'язати скаржника переказати на рахунок НОМЕР_1 , власником якого є позивач, суму платіжної операції, здійсненої 4 червня 2023 року, а саме 7 325,79 грн.
2. 25 жовтня 2025 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов.
3. 19 лютого 2026 року Тернопільськийапеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував в частині задоволеної позовної вимоги про визнання нечинними неналежних операцій на суму 7 325,79 грн, здійснених 4 червня 2023 року з карткового рахунку позивача; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
4. 18 березня 2026 року Тернопільський апеляційний суд ухвалив додаткову постанову, згідно з якою стягнув зі скаржника на користь позивача 8 644,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. 26 березня 2026 року адвокат в інтересах скаржника подав поштою до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції, постанову та додаткову постанову апеляційного суду й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
6.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
6.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
6.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
6.5. Предметом позову є вимоги визнати нечинними банківські операції від 4 червня 2023 року з карткового рахунку позивача на суму 7 325,79 грн і зобов'язати скаржника переказати цю суму на рахунок позивача. З огляду на цей предмет і ціну майнової вимоги, що не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (266 240,00 грн = 80 х 3 328,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»), а також беручи до уваги зміст спірних правовідносин, складність справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд вважає, що вона має незначну складність, не належить до винятків, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19, частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Тому визнає цю справу малозначною.
6.6. Адвокат скаржника звернув увагу на підпункти «а» і «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та стверджував, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для скаржника. Мотивував так: під час розгляду справи суд має надати відповідь на питання про те «чи повинен банк нести відповідальність за проведені транзакції до повідомлення (оповіщення) банку про транзакції».
6.7. Верховний Суд вважає, що скаржник не обґрунтував фундаментальність питання права у цій справі для формування єдиної правозастосовної практики. Можливий вплив на самого скаржника бажаного для нього висновку, не підтверджують таку фундаментальність. Питання, яке пропонує вирішити скаржник, про відповідальність банку «за проведені транзакції» до його повідомлення «про транзакції» не має фундаментального характеру для правозастосовної практики, як і не має зв'язку із частиною п'ятої статті 87 Закону України «Про платіжні системи», про відсутність висновку щодо застосування якої стверджував скаржник. Відсутні аргументи про виняткове значення для скаржника саме цієї, а не будь-якої іншої аналогічної справи. Він не погодився з оскарженими судовими рішеннями. Однак це не означає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, і що справа має виняткове значення для скаржника.
6.8. У касаційній скарзі відповідач не зазначив інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких можливо оскаржити у касаційному порядку судове рішення, яке за загальним правилом оскаржити до Верховного Суду не можна. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
7. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
7.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
7.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
7.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
7.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
7.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
7.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна переглянути у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. Вказівка у резолютивній частині постанови апеляційного суду про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2025 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року та додаткову постанову цього суду від 18 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал банк» про визнання недійсними транзакцій і зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко