Ухвала від 27.04.2026 по справі 369/12162/13-ц

УХВАЛА

27 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 369/12162/13

провадження № 61-4657ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніекспорт» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду

від 31 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніекспорт» (далі - ТОВ «Юніекспорт») звернулось до суду із заявою про заміну сторони у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» (далі - ТОВ «Кристал Рівер») про стягнення грошових коштів та зустрічним позовом ТОВ «Кристал Рівер» до

ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, відповідно до якої просило замінити первісного іпотекодержателя - ПАТ «Прайм-Банк» на його правонаступника - ТОВ «Юніекспорт» у зобов'язані, що виникло на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 19 травня 2014 року у цивільній справі № 369/12162/13 та договору іпотеки № Z961/0588-1 від 10 листопада 2009 року, зі змінами і доповненнями. Залучити до участі у справі правонаступника ТОВ «Юніекспорт» як належного іпотекодержателя замість ПАТ «Прайм-Банк».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 29 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року, у задоволенні заяви ТОВ «Юніекспорт» про заміну сторони відмовлено.

06 квітня 2026 року ТОВ «Юніекспорт» подало касаційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня

2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 березня

2026 року у справі № 369/12162/13.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2014 року у справі

№ 369/12162/13 було накладено арешт на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а права іпотекодержателя за договором іпотеки відступлені ПАТ «Прайм-Банк» на користь ТОВ «Юніекспорт» на підставі нотаріально посвідченого договору від 26 грудня 2018 року. Зазначає, що у випадку, коли апеляційний суд встановив, що арешт іпотечного майна продовжує впливати на права ТОВ «Юніекспорт» як нового іпотекодержателя, то він мав би залучити заявника в якості третьої особи, права якої обмежується судовим рішенням. Посилається на те, що оскаржувані судові рішення не є нейтральними процесуальними актами, а відмова у залученні правонаступника унеможливлює подання заяв щодо скасування або зміну заходів забезпечення позову, блокує реалізацію прав іпотекодержателя та перешкоджає подальшій реалізації процесуальних прав особи, на яку покладено тривалі обмежувальні наслідки судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала суду про відмову у заміні сторони у справі не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема є обов'язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 ЦПК України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Відповідно до положень статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Судами встановлено, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа № 369/12162/13 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кристал Рівер» про стягнення грошових коштів та зустрічним позовом ТОВ «Кристал Рівер» до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним.

16 травня 2014 року ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ТОВ «Кристал Рівер» на праві власності нерухоме майно та грошові кошти товариства, розміщені на рахунку в ПАТ «Прайм-Банк».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 16 травня 2014 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Накладено арешт на комплекс нежилих приміщень та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: цеху переробки рибопродуктів площею 1221,4 кв. м (літ. «А»); прохідної площею 9,3 кв. м (літ. «Л»); погребу площею 24,5 кв. м (літ. «К»); фундаменту площею 338,6 кв. м (літ. «В»); нежилого приміщення площею 176,8 кв. м (літ. «И»); цеху переробки рибопродуктів площею 458,5 кв. м (літ. «А»), що належить на праві власності ТОВ «Кристал Рівер». В іншій частину у задоволенні вимог заяви відмовлено.

27 серпня 2014 року ПАТ «Прайм-Банк», яке не брало участі у справі, однак вважало, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, подало апеляційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2014 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Прайм-Банк» залишено без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня

2014 року залишено без змін.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 19 травня 2014 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кристал Рівер» про стягнення грошових коштів задоволено. Стягнуто із ТОВ «Кристал Рівер» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 948 625 грн та судовий збір у розмірі 3 669,42 грн. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Кристал Рівер» до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Кристал Рівер» залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня

2014 року залишено без змін.

У поданій в жовтні 2025 року заяві, ТОВ «Юніекспорт» просить замінити первісного іпотекодержателя ПАТ «Прайм-Банк» на його правонаступника

ТОВ «Юніекспорт» у зобов'язані, що виникло на підставі: рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня

2014 року у цивільній справі № 369/12162/13; договору іпотеки №Z961/0588-1 від 10 листопада 2009 року, зі змінами і доповненнями та залучити до участі у справі правонаступника ТОВ «Юніекспорт» як належного іпотекодержателя замість ПАТ «Прайм-Банк».

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Юніекспорт», оскільки ПАТ «Прайм-Банк», правонаступником якого за твердженням заявника він є, не було учасником розглядуваної справи.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, яка була розглянута апеляційним судом 23 жовтня 2014 року, не свідчить про те, ПАТ «Прайм Банк» став учасником справи № 369/12162/13, а суди у 2025 році мають підстави для його заміни правонаступником відповідно до положень статті 55 ЦПК України.

При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги ПАТ «Прайм Банк» про те, що ухвала про забезпечення позову порушує його права, як іпотекодержателя нерухомого майна, Апеляційний суд Київської області в ухвалі від 23 жовтня 2014 року вказував, що апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що накладений оскаржуваною ухвалою арешт на нерухоме майно перешкоджає реалізації ПАТ «Прайм-Банк» прав іпотекодержателя.

Доводи ТОВ «Юніекспорт» про те, що суди обмежили його доступ до правосуддя, як іпотекодержателя, та створили «процесуальну пастку» є безпідставними.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23 вже формулював висновки щодо застосування норм права у випадках забезпечення позову у справах, учасником яких іпотекодержатель не є.

Водночас питання наявності у ТОВ «Юніекспорт» прав іпотекодержателя щодо нерухомого майна, на яке було накладено арешт ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2014 року, не є предметом оцінки Верховного Суду в межах цієї ухвали.

За цих обставин колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні заяви ТОВ «Юніекспорт» є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніекспорт» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року у справі

№ 369/12162/13.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников

Попередній документ
136045563
Наступний документ
136045565
Інформація про рішення:
№ рішення: 136045564
№ справи: 369/12162/13-ц
Дата рішення: 27.04.2026
Дата публікації: 29.04.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (27.04.2026)
Результат розгляду: Відмовлено у відкритті, кас. скарга необгрунтована
Дата надходження: 08.04.2026
Предмет позову: про заміну сторони у цивільній справі про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом тпро визнання правочину недійсним