27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 757/2051/24
провадження № 61-4671ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», в інтересах якого діє адвокат Білоус Віталій Олегович, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 19 січня 2026 року та ухвалу Київського апеляційного суду
від 18 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерської району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва»), в якому просив стягнути з відповідача 505 223,43 грн майнової шкоди, спричиненої падінням на автомобіль гілки дерева, та 20 000 грн моральної шкоди.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерської району м. Києва» на користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди у розмірі 505 223, 43 грн, суму компенсації завданої моральної шкоди у розмірі 1 000 грн, витрати, понесені на проведення дослідження, у розмірі 3 200 грн та судовий збір 7 736,24 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року апеляційну скаргу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 316 551,69 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
28 листопада 2025 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва подало касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2025 року (провадження
№ 61-14978ск25) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року.
17 грудня 2025 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» повторно подало касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2025 року (провадження
№ 61-15937ск25) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року.
У січні 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» - адвокат Білоуса В. О. на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» - адвоката Білоуса В. О. на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року.
26 січня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника
КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» - адвоката Білоуса В. О. надійшла заява про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року заяву
КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року та постанови Київського апеляційного суду
від 17 вересня 2025 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня
2025 року залишено в силі.
26 січня 2026 року представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» - адвокат Білоус В. О. подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 26 листопада 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду
від 19 січня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2026 року (провадження
№ 61-1225ск26) повернуто КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 19 січня 2026 року
у справі № 757/2051/24.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2026 року (провадження
№ 61-1225ск26) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року у справі № 757/2051/24.
08 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» - адвокат Білоус В. О. подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 19 січня 2026 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року. Просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 .
Щодо касаційного оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року
За змістом пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
З огляду на імперативні положення пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України, за наявності ухвал Верховного Суду від 08 грудня 2025 року,
від 24 грудня 2025 року та від 24 лютого 2026 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року
у справі № 757/2051/24, не може бути відкрито касаційне провадження за повторними касаційними скаргами тієї самої особи на те саме судове рішення.
Колегія суддів також звертає увагу, що Верховний Суд, в ухвалі від 24 лютого 2026 року вже звертав увагу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» та його представника на обов'язок добросовісно користуватися процесуальними правами та неприпустимість зловживання ними (пункт 11 частини третьої статті 2, частина перша статті 44 ЦПК України), зокрема шляхом повторного подання касаційної скарги на ті судові рішення, щодо перегляду яких у відкритті касаційного провадження Верховний Суд вже відмовив.
Однак незважаючи на ці роз'яснення та імперативні норми ЦПК України, комунальне підприємство вчетверте подає касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року.
Доводи заявника про те, що на його думку, Верховний Суд помилково відмовив у відкритті касаційного провадження ухвалою від 08 грудня
2025 року, не дають підстав для неодноразового подання касаційної скарги на одне й те саме рішення суду, яке до того ж 17 вересня 2025 року було скасовано апеляційним судом.
За змістом пункту 3 частини четвертої статті 12 та частини четвертої статті 44 ЦПК України у випадку необхідності суд роз'яснює учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає за необхідне роз'яснити
КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» та його представнику - адвокату Білоусу В. О., що продовження подання касаційних скарг на ті судові рішення, щодо перегляду яких у відкритті касаційного провадження Верховний Суд вже відмовив, матиме наслідком застосування заходів процесуального примусу з метою припинення зловживання правами.
Щодо касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду
від 19 січня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» - Білоуса В. О. на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду не є ухвалами, якими закінчено розгляд справи.
Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлено зміст, форму, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Право на апеляційний перегляд справи, яке гарантовано Конституцією України, реалізується у порядку, передбаченому процесуальним законом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ,
від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду
у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого
2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Стаття 358 ЦПК України визначає випадки, за наявності яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України є безумовною, оскільки положення процесуального Кодексу не містить винятків та обставин, за наявності яких суд апеляційної інстанції наділений правом на відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка попередньо зверталася із такою скаргою на це саме рішення
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 816/1310/16 (провадження № К/9901/52721/18), зазначено, що положення процесуального права щодо відмови судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, є чіткими, які не викликають множинного розуміння, такі норми не підлягають обмеженню в застосуванні.
Встановивши, що рішення Печерського районного суду м. Києва
від 26 листопада 2024 року вже було предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», за результатом якого було винесено постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою тієї самої особи, на те саме судове рішення.
Щодо касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду
від 18 лютого 2026 року про залишення без задоволення заяви КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва
від 26 листопада 2024 року та постанови Київського апеляційного суду
від 17 вересня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028?10/13).
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом і не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
Нововиявленими є лише такі обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі
№ 127/10129/17).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18).
Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали апеляційного суду, представник
КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» - адвокат Білоус В. О. подав заяву про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року.
Заява була мотивована тим, що на думку відповідача нововиявленими обставинами у цій справі є те, що за результатами отримання відповіді із МТСБУ від 18 грудня 2025 року виявлено інформацію про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ) AM/8667889 щодо забезпечення транспортного засобу «Nissan Leaf» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 . Зазначений договір страхування був укладений 17 грудня 2018 року страховиком ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на період з 18 грудня 2018 року по 17 грудня 2019 року. Також за результатами запиту виявлено інформацію про договір ОСЦПВВНТЗ AO/4647106 щодо забезпечення транспортного засобу «Nissan Leaf» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 . Зазначений договір страхування був укладений 23 грудня 2019 року страховиком ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на період з 24 грудня 2019 року по 23 грудня 2020 року. Заявник зазначає, що від страховика чи позивача не надходила інформація щодо компенсації коштів внаслідок пошкодження автомобіля, що може бути підставою для висновку про ухилення ОСОБА_1 від інформування ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» та викликає сумніви у факті самої події та об'єктивності суми збитків. Зауважує, що до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» 19 грудня 2025 року було скеровано запит, однак відповідь відсутня.
Крім того вказує, що згідно відповіді РЦС ГСЦ МВСУ від 22 грудня 2025 року за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, транспортний засіб «Nissan Leaf» (2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 08 грудня 2018 року в ТСЦ № 8045 перереєстровано на ОСОБА_2 на підставі договору комісії від 08 грудня 2018 року
№ 7449/18/004288. За попередньою інформацією встановлено, що вартість автомобіля станом 08 грудня 2018 року (дата купівлі авто ОСОБА_1 ) становила 10 000 грн, натомість суди стягнули з комунального підприємства збитки в сумі 316 551,69 грн.
Також зазначає про отримання інформація щодо укладеного ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 08 грудня 2025 року, що свідчить про те, що автомобіль вже не належить позивачу, а його дії є недобросовісними.
Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 вересня
2025 року за нововиявленими обставинами, мотивував своє рішення тим, що посилання заявника на існування договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не можна вважати нововиявленою обставиною, оскільки відповідні дані знаходяться у відкритому доступі та могли бути відомі відповідачу по справі під час розгляду справи по суті. Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом страхування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку. Тобто за таким договором страхова компанія відшкодовує шкоду заподіяну третім особам з вини позивача. Проте у справі, що переглядається обставини наявності вини позивача не були встановлені.
Суд апеляційної інстанції також вказав, що не можуть бути прийняті до уваги суду посилання відповідача на обставини вартості автомобіля позивача на час його придбання, оскільки питання щодо вартості автомобіля були предметом дослідження і встановлені станом на час заподіяння шкоди, як то перебачено нормами ЦК України. Вказані обставини також не можна вважати нововиявленими.
Щодо посилань відповідача на те, що автомобіль було відчужено позивачем по справі, то апеляційний суд зазначив, що вказані твердження відповідача були спростовані позивачем в судовому засідання шляхом надання оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також інформацією з бази даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Окремо апеляційний суд наголосив на безпідставності вимог відповідача про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами з тих підстав, що за результатами перегляду справи апеляційним судом вказане рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року скасовано із ухваленням нового судового рішення по суті спору.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для перегляду і скасування рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року за нововиявленими обставинами, оскільки фактично доводи заявника спрямовані на необхідність судам дослідити нові докази та заперечення проти позову і здійснити переоцінку тих доказів, які вже були оцінені під час розгляду справи.
Зі змісту касаційної скарги, вбачається, що скарга в частині оскарження ухвал апеляційного суду є необґрунтованою, правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржених судових рішень апеляційного суду, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Поза межами відкритого касаційного провадження не підлягає вирішенню клопотання про зупинення дії (виконання) судових рішень.
Керуючись статтями 2, 12, 44, 388, 389, пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», в інтересах якого діє адвокат Білоус Віталій Олегович, на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 26 листопада 2024 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 19 січня 2026 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року
у справі № 757/2051/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников