Ухвала від 27.04.2026 по справі 940/448/23

УХВАЛА

27 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 940/448/23

провадження № 61-5123ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року у справі

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Службу у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ставищенського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 940/448/23.

ОСОБА_1 звернулась із заявою про зловживання процесуальними правами ОСОБА_2 , яка мотивована тим, що той подає значну кількість однотипних, дубльованих та надмірних процесуальних документів, - клопотань, заяв, пояснень, зокрема клопотань про долучення доказів, про відкладення судового засідання, про витребування доказів, що, на думку заявниці, не відповідає вимогам статті 44 ЦПК України, а за приписами статті 148 ЦПК України однією із підстав для постановлення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету штрафу є зловживання особою процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 17 грудня

2025 року, зокрема визнано дії ОСОБА_2 щодо подання заяв та клопотань по справі зловживанням процесуальними правами. Застосовано до ОСОБА_2 захід процесуального примусу у виді штрафу в розмірі

0,3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908,40 грн та стягнуто вказаний штраф із ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року (провадження № 22-ц/824/6727/2026) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області

від 17 грудня 2025 року в частині застосування заходів процесуального примусу скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу відмовлено.

16 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року, яку просить скасувати, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції в частині застосування до ОСОБА_2 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже чинним процесуальним законом не передбачено оскарження в касаційному порядку ухвал суду першої інстанції щодо стягнення штрафу в порядку процесуального примусу (пункт 18 частини першої статті 353 ЦПК України) та постанов апеляційного суду, за результатами їх апеляційного перегляду.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини першої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року у справі № 940/448/23 (провадження

№ 22-ц/824/6727/2026).

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню непідлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников