23 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 939/411/21
провадження № 61-12857св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Служба безпеки України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Здоровець Сергій Вікторович, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 грудня 2021 року та додаткове рішення Бородянського районного суду Київської області від 29 грудня 2021 року, ухвалені у складі судді Міланіч А. М., та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, ухвалену колегією у складі суддів Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Служби безпеки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування.
В обґрунтування позову зазначав, що 5 лютого 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року у належному позивачу на праві власності житловому приміщенні на АДРЕСА_1 Службою безпеки України проведений обшук, під час якого вилучено належне йому майно, а саме: флеш-накопичувач з червоним написом «АЗТ», флеш носій рожевого кольору з зеленим ковпачком GoodRam, флеш-носій чорного кольору з металевим ковпачком, iPadApple, McbookAir, накопичувач Tranccend.
Того ж дня Службою безпеки України на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року проведено обшук в редакції медіахолдингу за місцем роботи позивача в приміщенні, яке перебуває в оренді Іноземного підприємства «1+1 Продакшн» на вулиці Куренівській, 18
у місті Києві, під час якого з робочого місця ОСОБА_1 вилучено комп'ютер, за допомогою якого він виконував посадові обов'язки та здійснював журналістську діяльність.
Жодних обвинувачень чи підозри позивачу не пред'явлено, на допит чи для участі в інших слідчих діях його не викликали.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року задоволена скарга його представника, визнано протиправною бездіяльність слідчих та зобов'язано їх повернути вилучене у позивача майно.
Однак вказане майно повернуто позивачу лише 13 травня 2020 року.
Вважав, що такими діями відповідача порушене його право на повагу до приватного і сімейного життя, зокрема, право на повагу до свого житла, на свободу вираження поглядів, а також на мирне володіння своїм майном. Проведення обшуків за місцем роботи позивача та у його житлі правоохоронними органами було недостатньо обґрунтованим та не співмірним втручанням у гарантії журналістської діяльності; непропорційний обшук на робочому місці та вилучення комп'ютерної техніки, що використовувалася для здійснення позивачем журналістської діяльності, виконання ним редакційних завдань, на думку позивача, було неправомірним.
Тому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21 березня 2021 року, просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України 738 100 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 14 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 7 443 грн у відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції керувався тим, що протиправними діями слідчих Головного слідчого управління Служби безпеки України (далі - ГСУ СБУ) щодо неповернення тимчасово вилученого майна позивачу завдана моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з порушенням своїх прав, вилучення у нього комп'ютерного обладнання та іншого майна, яке він постійно використовував, призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до частини п'ятої статті 171 КПК України тимчасово вилучене
під час обшуку 5 лютого 2020 року майно позивача підлягало поверненню протягом 48 годин, тобто до 7 лютого 2020 року. Однак вказане майно повернено 13 травня 2020 року, тому позивач був позбавлений можливості користуватися майном більше трьох місяців. Місцевий суд зазначив про необхідність визначення суми відшкодування моральної шкоди у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день розгляду справи (2 481 грн) за кожен місяць безпідставного утримання слідчими органами майна позивача.
Місцевий суд відхилив доводи позивача про незаконності проведення обшуків, зазначивши про їх проведення на підставі ухвали слідчого судді, тому дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування шкоди у заявленому позивачем розмірі.
Додатковим рішенням Бородянського районного суду Київської області від 29 грудня 2021 року заяву задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 37,53 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 грудня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду
від 14 грудня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд зазначив про правильність висновків суду першої інстанції про:
- доведеність обставини неправомірної бездіяльності слідчих (щодо неповернення тимчасово вилученого майна), встановленої ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року;
- завдання такою бездіяльністю позивачу моральної шкоди:
- визначення розміру відшкодування моральної шкоди з розрахунку трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який діяв на момент розгляду
справи - 7 443 грн.
Також апеляційний суд зазначив про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо недоведеності підстав для відшкодування моральної шкоди за порушення прав позивача, які гарантовані статтями 8 та 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки недоведено неправомірність дій співробітників СБУ при здійсненні обшуку, проведеного з додержанням вимог КПК України на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 грудня 2021 року, додаткове рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову та заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 листопада 2021 року
у справі № 359/1325/18-ц (провадження № 61-11715св20), про те, що з метою перевірки обшуку на предмет порушення гарантій статті 8 Конвенції необхідним є визначення таких обставин: чи мало місце втручання, чи було втручання відповідно до закону, чи переслідувало легітимну мету, чи було необхідним у демократичному суспільстві, тобто пропорційним.
Також заявник зазначає про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2020 року
у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19), про те, що критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями
статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Заявник вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про невикористання позивачем права на оскарження ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, оскільки така ухвала за положеннями КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку.
Зазначає про відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного
Суду щодо застосування пункту 11 частини другої статті 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», частини третьої
статті 25 Закону України «Про інформацію» та пункту 1 частини першої статті 161 КПК України.
Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи. На думку позивача, визначений судом першої інстанції розмір відшкодування таких витрат є незрозумілим та неспівмірним складності справи і витраченому адвокатом часу.
Позиція інших учасників справи
У березні 2023 року СБУ подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність доводів касаційної скарги.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 6 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про:
- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року
у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19), у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 359/1325/18-ц (провадження № 61-11715св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- відсутність у подібних правовідносинах висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 11 частини другої статті 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», частини третьої статті 25 Закону
України «Про інформацію» та пункту 1 частини першої статті 161 КПК України
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 2015 року працює в Іноземному підприємстві «1+1 Продакшн» у місті Київ.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року у справі № 761/2826/20 задоволено клопотання старшого слідчого
в ОВС 2-го відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБУ Петрулі М. М.
у кримінальному провадженні, внесеному 17 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020000000000003, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 359 КК України, та надано слідчим, які входять до складу слідчої групи або іншим слідчим СБУ за його дорученням, дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання
ОСОБА_1 у житловому будинку АДРЕСА_1 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, а саме: спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, зокрема, технічних програмних засобів, устаткування, апаратури, приладів, пристроїв та інших виробів, призначених для негласного отримання інформації, інших пристроїв, які малогабаритні, пристосовані та розроблені для аудіо- та відео фіксації інформації, комп'ютерної техніки (ПЕОМ, ноутбуків, планшетів, їх аналогів і т.п.), носіїв інформації (лазерних дисків, флеш-накопичувачів, переносних жорстких дисків, їх аналогів і т.п.), що використовувались у злочинній діяльності для негласного отримання інформації, а також на яких зберігаються отримані незаконним шляхом аудіо- та відео- файли розмов зустрічі з участю Прем'єр-міністра України та інших посадових осіб, особисте листування між учасниками кримінального правопорушення щодо деталей планування та вчинення злочину; блокнотів, чорнових записів, документів щодо придбання СТЗ та поширення незаконно отриманої за їх допомогою інформації, що свідчить про злочинну діяльність осіб; засобів зв'язку, сім-карт мобільних операторів та мобільних телефонів, які можуть сприяти розкриттю злочину і встановленню осіб, причетних до його вчинення.
На підставі цієї ухвали слідчого судді 5 лютого 2020 року у належному позивачу житловому будинку АДРЕСА_1 слідчим СБУ проведено обшук, під час якого вилучено належне позивачу майно, а саме: флеш-носії (з червоним написом «АЗТ», рожевого кольору з зеленим ковпачком GoodRam та чорного кольору з металевим ковпачком), iPadApple, McbookAir і накопичувач Tranccend.
Крім того, 5 лютого 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року у справі № 761/2825/20 в межах вказаного кримінального провадження слідчим СБУ проведено обшук в приміщенні, що перебувало в оренді Іноземного підприємства «1+1 Продакшн»,
на вулиці Куренівській, 18 (1 поверх) у місті Києві, яке використовувалось, в тому числі, і ОСОБА_1 як працівником підприємства. Під час проведення зазначеного обшуку вилучено комп'ютери, зокрема і той, що використовував у своїй роботі позивач.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого
2020 року у справі № 761/5671/20 задоволено скаргу адвоката Здоровця С. В., подану в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність старших слідчих в ОВС 2-го відділу
1 управління досудового розслідування ГСУ СБУ та зобов'язано слідчих негайно повернути ОСОБА_1 або його представнику майно, тимчасово вилучене 5 лютого 2020 року під час проведення обшуку у житловому будинку
АДРЕСА_1 , а саме: флеш-носії (з червоним написом «АЗТ», рожевого кольору з зеленим ковпачком GoodRam та чорного кольору з металевим ковпачком), iPadApple, McbookAir і накопичувач Tranccend.
Листом від 21 квітня 2020 року начальник 2-го відділу 1 управління досудового розслідування ГУ СБУ повідомив ОСОБА_1 про можливість отримання вилученого у нього під час обшуку майна. За актом приймання-передачі від 13 травня 2020 року вказане майно повернуто позивачу, про що ним складено відповідну розписку.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд і застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Так, за змістом статті 1176 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї
статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України викладено Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року
у справі № 6-440цс16 та Верховним Судом у постановах від 3 квітня 2019 року
у справі № 461/303/15-ц (провадження № 61-41067св18), від 10 жовтня 2019 року
у справі № 641/2390/17 (провадження № 61-30444св18).
Відповідно до статті 1174 ЦК України відшкодовується шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
Норми статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, ці норми не заперечують наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені
статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини сімнадцятої статті 3 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Засади кримінального провадження, передбачені главою 2 КПК України, встановлюють, зокрема, верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, недоторканість права власності. Відповідно до статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
Згідно зі статтею 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.
Отже, обов'язок належно зберігати та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту або відмови в арешті цього майна прямо передбачений чинним законодавством.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що:
- 5 лютого 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченівського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року у справі № 761/2826/20 проведено обшук у належному позивачу житловому будинку АДРЕСА_1 слідчим СБУ, під час якого вилучено належне позивачу майно, а саме: флеш-носії (з червоним написом «АЗТ», рожевого кольору з зеленим ковпачком GoodRam та чорного кольору з металевим ковпачком), iPadApple, McbookAir і накопичувач Tranccend.
- ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого
2020 року у справі № 761/5671/20 задоволено скаргу адвоката Здоровця С. В., подану в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність старших слідчих в ОВС 2-го відділу
1 управління досудового розслідування ГСУ СБУ та зобов'язано слідчих негайно повернути ОСОБА_1 або його представнику майно, тимчасово вилучене 5 лютого 2020 року під час проведення обшуку у житловому будинку
АДРЕСА_1 , а саме: флеш-носії (з червоним написом «АЗТ», рожевого кольору з зеленим ковпачком GoodRam та чорного кольору з металевим ковпачком), iPadApple, McbookAir і накопичувач Tranccend;
- листом від 21 квітня 2020 року начальник 2-го відділу 1 управління досудового розслідування ГУ СБУ повідомив ОСОБА_1 про можливість отримання вилученого у нього під час обшуку майна;
- за актом приймання-передачі від 13 травня 2020 року вказане майно повернуто позивачу, про що ним складено відповідну розписку.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи у відшкодування моральної шкоди 7 443 грн (2 481 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 грудня 2021 року) х 3 місяці), суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що тимчасово вилучене у позивача
5 лютого 2020 року майно безпідставно утримувалося органом досудового розслідування більше трьох місяців, що позбавило позивача можливості користуватись цим майном протягом вказаного періоду.
Такий розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеню вини органу досудового розслідування у завданні моральної шкоди.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 359/1325/18-ц (провадження № 61-11715св20), відхиляються касаційним судом, оскільки у справі, яка переглядається, підставою для відшкодування моральної шкоди слугувало порушення органом досудового розслідування строку повернення тимчасово вилученого майна; обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді відповідно до положень КПК України, а доводи позивача про незаконність проведення обшуку в житлі позивача та за місцем його роботи суди вважали недоведеними.
Верховний Суд зазначає, що обшук у житлі позивача, безперечно, становив втручання у його право на повагу до житла, проте, разом із тим, це втручання здійснено відповідно до закону, переслідувало законну мету та було необхідним у демократичному суспільстві.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2020 року
у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19), оскільки у вказаній справі вирішувався позов прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку і витребування земельної ділянки з незаконного володіння; тому правовідносини, які виникли між сторонами
у справі № 469/1044/17, не є подібними правовідносинам сторін у справі, яка переглядається.
Верховний Суд не вбачає підстав для застосування пункту 11 частини другої
статті 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», частини третьої статті 25 Закону України «Про інформацію» та пункту 1
частини першої статті 161 КПК України, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що вилучені під час обшуку у позивача засобах збереження інформації (носіях даних) містили охоронювану законом таємницю (таємниця авторства або джерел інформації). Сам по собі факт працевлаштування позивача на посаді редактора департаменту малих журналістських проєктів Іноземної компанії «1+1 Продакшн» не свідчить про доведення таких обставин.
Також підлягають відхиленню доводи заявника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час ухвалення додаткового рішення, яким вирішено питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки місцевий суд відшкодував понесені позивачем судові витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що узгоджується з пунктом 3 частини другої
статті 141 ЦПК України.
Інші наведені у касаційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Підстав для виходу за межі розгляду справи суд касаційної інстанції не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції у попередньому судовому засіданні залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції, додаткового рішення цього ж суду та постанови апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Здоровець Сергій Вікторович, залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 грудня 2021 року та додаткове рішення Бородянського районного суду Київської області від 29 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська