27 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/13422/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (далі - Товариство, скаржник)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 (суддя Марченко О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 (головуючий суддя: Руденко М.А., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.)
про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
у справі № 910/13422/23
за позовом Товариства
до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач)
про визнання недійсним в частині рішення від 23.06.2023 № 17-р/тк.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 23.06.2023 № 17-р/тк у справі № 7/01-155-20 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМК) в частині, що стосується позивача.
Господарський суд міста Києва рішенням від 05.02.2024 у справі № 910/13422/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2024, відмовив у задоволенні позову.
Товариство 10.09.2025 звернулося Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/13422/23 за нововиявленими обставинами, в якій просило скасувати вказане рішення та задовольнити позов.
В обґрунтування вказаної заяви Товариство зазначило, що підставою перегляду рішення суду місцевого суду за нововиявленими обставинами є порушення принципу рівності сторін під час ухвалення рішення АМК в частині нерівномірного застосування штрафних санкцій, оскільки на адвокатський запит Товариства від 01.09.2025 щодо визначення Комітетом розміру штрафних санкцій у справі № 7/01-155-20 (на Товариство накладено штрафи у розмірі 17 765 216 грн, 6 560 750 грн та 7 376 823 грн, а на Товариство з обмеженою відповідальністю "Слін Трейд" (далі - ТОВ "Слін Трейд", співвідповідач в антимонопольній справі) - 339 999 грн за кожен епізод) АМК 05.09.2025 надав відповідь № 300-29.4/09-9495е про те, що: - штраф визначався згідно положень абзацу 2 частини другої та абзацу 1 частини п'ятої ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (в редакції, чинній на дату прийняття рішення АМК; далі - Закон); - Закон залишає визначення розміру штрафу за органами АМК залежно від обставин кожної конкретної справи і такі повноваження за своєю природою належать до дискреційних, які реалізуються органами АМК з певною свободою розсуду; - за наданою ГУ ДПС у Київської області листом від 22.03.2023 № 4414/5/10-36-04-02 інформацією чистий дохід Товариства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2022 рік відповідно до фінансової звітності становив 317 027 900 грн; - згідно з інформацією, наданою ГУ ДПС у Харківській області листом від 01.03.2023 № 2909/5/20-40-04-16-11, фінансову звітність за 2022 рік ТОВ "Слін Трейд" не подавало; - всі обставини щодо вчинення Товариством і ТОВ "Слін Трейд" порушення законодавства про захист економічної конкуренції викладені у рішенні АМК і саме ці обставини враховані при визначенні розміру штрафу. Зважаючи на вказане, Товариство стверджувало, що такі обставини існували на момент розгляду справи; не були і не могли бути відомі Товариству; є істотними, оскільки могли вплинути на висновки суду щодо правомірності дій АМК; свідчать про порушення принципу рівності сторін та справедливості при визначенні штрафу, а отже є підстави для перегляду рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у цій справі за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.10.2025, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026, у задоволенні заяви Товариства про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/13422/23 за нововиявленими обставинами відмовив, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/13422/23 залишив в силі.
Оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що при поданні позовної заяви до господарського суду та під час розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій питання щодо розміру та порядку нарахування Товариству штрафу, накладеного рішенням АМК, не розглядалося, оскільки позивач не заявляв незгоду з розміром штрафу та порядком його нарахування в якості підстави позову, тому доводи Товариства щодо застосування дискримінаційних та нерівномірних підходів АМК при накладенні штрафних санкцій є саме новими обставинами (новою підставою позову після закінчення розгляду справи), а не нововиявленими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого суду та постановою апеляційного суду, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило такі скасувати, а справу № 910/13422/23 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію розгляду заяви Товариства про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги з підстави, визначеної абзацом другим частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій, неналежним чином дослідивши докази наявності нововиявлених обставин, а саме, отриманий заявником лист-відповідь від АМК від 05.09.2025 № 300-29.4/09-9495е щодо методики розрахунку в антимонопольній справі № 7/01-155-20 штрафів накладених на обох порушників, на підставі якого заявнику стало відомо про факт дискримінації та нерівномірності при застосування санкцій, які існували на момент прийняття рішення АМК, дійшли до помилкових висновків про відсутність підстав про перегляд рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами, тим самим порушивши вимоги статті 320 ГПК України. Водночас про такі обставини заявнику не було відомо під час розгляду справи, оскільки доступ до детальних даних про нарахування штрафу співвідповідача в антимонопольній справі є обмеженим, а враховуючи, що такі обставини є істотними та свідчать про порушення фундаментальних принципів права (рівність та пропорційність) і могли вплинути на висновки судів щодо правомірності рішення АМК в частині розміру штрафу, то рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2024 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Позиція інших учасників справи
Від АМК надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній проти доводів касаційної скарги заперечив, просив Суд оскаржувану ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з посиланням, зокрема на необґрунтованість її доводів. Також АМК зазначив, що звертаючись із заявою про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, Товариство тим самим зловживає своїми процесуальними правами.
Товариство звернулося до Верховного Суду із відповіддю на відзив АМК, яку з огляду на положення статті 42 ГПК України, Суд долучив до матеріалів справи та оцінює її у межах статті 300 ГПК України.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського та ухвала місцевого суду у цій справі, якими підтверджено необґрунтованість заяви Товариства про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/13422/23 за нововиявленими обставинами.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, Суд зазначає таке.
Розглядаючи доводи касаційної скарги у контексті правильності застосування пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, Суд виходить з того, що в господарському судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.
Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п'ята статті 320 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 визначила, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
За змістом частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
За позицією позивача, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду та об'єднана палата Касаційного господарського Суду висловлювали правову позицію, що є нововиявленою обставиною у розумінні процесуального законодавства у подібних правовідносинах, зокрема: - нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17); - нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17); - істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20); - при цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а); - нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі, або, які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 ЦПК України.
Судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення, тощо).
У контексті пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України скасування судового рішення, яке стало підставою для обґрунтування судового рішення, яке просять переглянути, має відбутися після ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц).
У цьому аспекті Суд виходить з того, що пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України, пункт 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є аналогічними за змістом з пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України, відтак вищевказані правові висновки: 1) що вважається істотними обставинами справи, 2) які необхідні ознаки мають мати нововиявлені обставини, 3) висновок, що є нововиявленими обставинами, є загальними та можуть бути застосовані до цієї справи.
Також колегія суддів виходить з того, що частина друга статті 423 ЦПК України, яка встановлює підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та статті 424, 426 ЦПК України, які регламентують строки та порядок подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є аналогічними за змістом із частиною другою статті 320 та статтею 321 ГПК України, відтак, вищевказані правові висновки також можуть бути застосовані до цієї справи.
Такі концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії").
Суд зазначає, що в рамках цієї справи питання щодо розміру та порядку нарахування Товариству штрафу, накладеного рішенням АМК, не розглядалося, оскільки незгода позивача з розміром штрафу та порядком його нарахування не заявлялася під час розгляду справи. Тобто, доводи Товариства щодо застосування дискримінаційних та нерівномірних підходів АМК при накладенні штрафних санкцій, про які позивач дізнався з листа АМК від 05.09.2025 № 300-29.4/09-9495е не є нововиявленими обставинами, а є саме новими обставинами (новою підставою позову після закінчення розгляду справи).
Суд зазначає, що згідно з положеннями частини четвертої статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у постановах послідовно сформулювали правові висновки, що не є нововиявленими обставинами, зокрема: - не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18); - не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20).
Оскільки заявником не надано доказів наявності нововиявлених обставин, що дають підстави для перегляду рішення господарського суду, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та залишили рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/13422/23 в силі.
Посилання на необхідність врахування листа-відповіді від АМК від 05.09.2025 № 300-29.4/09-9495е щодо методики розрахунку в антимонопольній справі № 7/01-155-20 штрафів накладених на обох порушників, на підставі якого заявнику, на його думку, стало відомо про факт дискримінації та нерівномірності при застосування санкцій, які існували на момент прийняття рішення АМК, є фактично спробою долучення нових доказів, після закінчення розгляду справи.
Втім, відповідно до частини четвертої статті 320 ГПК України, переоцінка доказів, які вже були досліджені та оцінені судом під час розгляду справи, не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Ця норма спрямована на забезпечення принципу правової визначеності та стабільності судових рішень.
Отже, наведені Товариством доводи та аргументи не є нововиявленими обставинами у розумінні положень статті 320 ГПК України, а його заява по суті спрямована на перегляд судового рішення, яке набуло чинності, без належних правових підстав.
Ураховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/13422/23 за нововиявленими обставинами є обґрунтованим, а застосування статті 320 ГПК України є належним та правильним.
В аспекті доводів АМК про зловживання Товариством своїми процесуальними правами шляхом звернення із заявою про перегляд рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами, що змусило Комітет під час розгляду вказаної заяви звернутися до судів із клопотанням про притягнення позивача до відповідальності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно із частиною першою статті 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Статтею 132 ГПК України визначені види заходів процесуального примусу, в тому числі і штраф.
Відповідно до частини першої статті 135 ГПК України вбачається, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
Чинним процесуальним законодавством не встановлено імперативного характеру застосування заходів процесуального примусу, в т.ч. й штрафу, оскільки це є правом суду, а не його обов'язком.
Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування заходів процесуального примусу, оскільки Товариство не вчиняло дій, які б могли бути розцінені судами попередніх інстанцій як зловживання процесуальними правами, а подання ним заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є його процесуальним правом.
Інші аргументи АМК, викладені у відзиві, беруться до уваги Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
Верховний Суд, враховуючи рішення Європейський суд з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.
Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/13422/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова