27 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/3697/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В. (головуючої), Власова Ю. Л. та Дроботової Т.Б.,
розглянувши матеріали касаційних скарг Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" (далі - Підприємство) та Національної поліції України (далі - Нацполіція)
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі
за позовом Нацполіції
до Підприємства
про стягнення грошових коштів.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість",
Підприємство 07.04.2026 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати в частині задоволених позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 (повний текст складено 23.03.2026) у цій справі з підстав, визначених пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), та ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову у позові.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник у касаційній скарзі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, статті 232 Господарського кодексу України, статті 617 Цивільного кодексу України та пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 536, 693 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.
Також скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Водночас у скарзі Підприємство заявило клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Нацполіція 14.04.2026 (через систему "Електронний суд") також подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у цій справі з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та ухвалити у відповідній частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України Нацполіція у касаційній скарзі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 551, 693 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі.
Поряд з тим у скарзі Нацполіція заявила клопотання про поновлення строку для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, яке мотивоване отриманням копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку лише 31.03.2026, що підтверджується копією конверта, в якому оскаржувана постанова була надіслана скаржнику, та роздруківкою ідентифікатора поштового відправлення, копії яких додані до скарги.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до положень статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення; строк на касаційне оскарження може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
З огляду на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 11.03.2026 (повний текст підписано 23.03.2026) була вручена скаржнику засобами поштового зв'язку 31.03.2026, що підтверджується відповідними доказами, зокрема, копією конверта, доданими до скарги, тому останнім днем строку для подання касаційної скарги є 20.04.2026, а отже, скаржник має право на поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скарга подана в межах двадцяти днів з дня вручення судового рішення, а заявлене клопотання Нацполіції підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали поданих Підприємством та Нацполіцією касаційних скарг Суд, враховуючи, що скарги відповідають вимогам статті 290 ГПК України, дійшов висновку що подані матеріали достатні для відкриття касаційного провадження з підстав, наведених у скаргах, а строк для подання касаційної скарги Нацполіції належить поновити.
Крім того, Підприємством заявлене клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у цій справі, яке мотивоване тим, що під час розгляду справи в суді касаційної інстанції є ризик накладення арешту на майно (кошти) відповідача та виконання рішення (стягнення грошових коштів, що є предметом спору) до закінчення його перегляду судом касаційної інстанції. Також, з урахуванням позиції судів попередніх інстанцій, які на думку відповідача, є неправильними, існує ймовірність скасування Верховним Судом рішень судів попередніх інстанцій, що в подальшому, у разі виконання рішення, унеможливить здійснити відповідні дії, спрямовані на повернення грошових коштів, які присудженні до стягнення (поворот виконання рішення).
Так, скаржник зазначає, що відповідач у справі є державним комерційним підприємством, реорганізованим шляхом перетворення Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.1996 №1247. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 № 93-р Підприємство передане в управління Державного концерну "Укроборонпром", що в подальшому, реорганізований в Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість".
Підприємству надані повноваження на право здійснення експорту та імпорту товарів військового призначення і товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, у зв'язку із чим фірма активно залучена до виконання державного оборонного замовлення та забезпечення нагальних потреб Сил оборони в озброєнні для гідної відсічі російської агресії.
Отже, за твердженням Підприємства, порушення прав та законних інтересів останнього прямо та опосередковано може завдати збитків державі в особі державного підприємства, а також, вплинути на обороноздатність країни. Стягнення з відповідача такої значної суми штрафних санкцій та процентів за користування коштами попередньої оплати може мати не компенсаційний характер, а каральний, а отже, бути надмірним тягарем для відповідача, та зрештою може мати наслідком неможливість виконання рішення суду, перешкоджання діяльності відповідача, а за найгірших обставин може призвести до неможливості виконання останнім подальших державних контрактів на поставку військового озброєння тощо, що є найбільш негативним наслідком в умовах триваючої збройної агресії російської федерації.
Розглянувши заявлене клопотання Підприємства, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Положення статті 332 ГПК України надають суду касаційної інстанції право зупинити виконання (дію) оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Водночас застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави - вагомими, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої постановлено рішення, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.
Заява (клопотання) про зупинення виконання (дії) судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, насамперед вона має бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини, які у даному випадку можуть утруднити поворот виконання судового рішення і наявністю доказів на підтвердження таких обставин.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Суд має право зупинити виконання (дію) судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання (дії) судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Водночас Суд не може ставити під сумнів законність судового рішення апеляційного господарського суду на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження тільки через те, що таке судове рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.
Однак сумніви скаржника щодо незаконності оскаржуваного судового рішення, викладені в касаційній скарзі, можуть бути підставою для перегляду цього рішення судом касаційної інстанції, проте такі твердження, а також самі лише посилання на потенційну можливість настання для нього негативних наслідків не можуть бути тією безумовною підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення, а право скаржника на касаційне оскарження судового рішення саме по собі також не може бути причиною зупинення виконання (дії) рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Крім того, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Разом з тим скаржником не доведено, що захист прав скаржника, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення, з огляду на необхідність забезпечення балансу прав та інтересів сторін на стадії касаційного провадження з урахуванням наведених скаржником доводів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Водночас відповідно до інформації, наданої Господарським судом міста Києва у листі від 07.04.2026 №01.3-18/8/26, матеріали справи № 910/3697/25 містять відомості, що становлять державну таємницю (інв. №12171).
Згідно з частиною першою статті 8 ГПК України розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 8 ГПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину.
Керуючись статтями 8, 119, 234, 294, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Поновити Національній поліції України строк подання касаційної скарги.
2. Відкрити касаційні провадження за касаційними скаргами Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" та Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 зі справи № 910/3697/25.
3. Призначити спільний розгляд касаційних скарг у закритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 28 травня 2026 року о 10:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. 331.
4. Надати учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзивів на касаційні скарги до 15 травня 2026 року.
5. У задоволенні клопотання Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 910/3697/25 відмовити.
6. Повідомити учасників справи, що матеріали справи містять відомості, що становлять державну таємницю, тому до участі у судовому засіданні допускаються лише особи, яким надано допуск до державної таємниці за відповідною формою (пункт 663 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939). Зазначені особи повинні мати при собі документ, що посвідчує особу, та завчасно подати до відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду довідку про наявність допуску до державної таємниці за формою 14 та припис на виконання завдання за формою 15 (пункти 106, 668 Порядку).
7. Витребувати матеріали справи №910/3697/25 Господарського міста Києва за позовом Національній поліції України до Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" про стягнення грошових коштів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість".
8. Копію ухвали надіслати Господарському суду міста Києва та Північному апеляційному господарському суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Дроботова