22 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 361/5524/19
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. М., Губенко Н. М., Кондратова І. Д., Кролевець О. А., Студенець В. І.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів Касаційного господарського суду справи № 361/5524/19
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське"
на рішення Господарського суду Київської області від 14 лютого 2023 року
додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15 травня 2023 року
у складі судді Яреми В. А.
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 червня 2025 року
у складі колегії суддів Корсака В. А. (головуючого), Гаврилюка О. М., Алданової С. О.
та касаційною скаргою ОСОБА_1
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 серпня 2025 року
у складі колегії суддів Корсака В. А. (головуючого), Гаврилюка О. М., Алданової С. О.
за позовом ОСОБА_1
до Садівничого товариства "Заліське"
про визнання рішень недійсними та зобов'язання підключити будинок до мережі електропостачання.
1. Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" про:
1) визнання недійсними рішень загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20 серпня 2016 року відповідно до протоколу № 2;
2) відновлення становища зі споживання електричної енергії ОСОБА_1 за місцем проживання по АДРЕСА_1 в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області;
3) зобов'язання Садівничого товариства "Заліське" підключити будинок по АДРЕСА_1 в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області до мережі електропостачання, що належить Садівничому товаристві "Заліське".
Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що спірні загальні збори були не правомочні вирішувати питання порядку денного, оскільки в них взяло участь менше половини усіх членів товариства.
2. Розгляд справи судом цивільної юрисдикції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2021 року у справі № 361/5524/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у справі № 361/5524/19 рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2021 року скасовано, провадження у справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року справу № 361/5524/19 за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсними рішень загальних зборів та відновлення становища передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області.
3. Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції
Господарський суд Київської області рішенням від 14 лютого 2023 року позовні вимоги задовольнив частково, визнав недійсними рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20 серпня 2016 року, відповідно до протоколу № 2, відмовив у задоволенні решти вимог та у задоволенні заяви Садівничого товариства "Заліське" про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність кворуму під час проведення 20 серпня 2016 року загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" свідчить як про відсутність правомочності у таких зборів приймати рішення, так і про наявність підстав для визнання недійсними цих рішень. Крім того, враховуючи недоведеність позивачем обставин наявності його порушеного суб'єктивного права в розрізі заявлених предмету та підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідної вимоги про відновлення становища, яке існувало, шляхом зобов'язання відповідача підключити орендований позивачем об'єкт нерухомості до електропостачання.
15 травня 2023 року Господарський суд Київської області задовольнив частково заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, стягнув з Садівничого товариства "Заліське" на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовив у задоволенні заяви в частині стягнення з відповідача 132 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра О. А., а також в частині стягнення з відповідача 17 850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д. М., залишив без розгляду заяву в частинах стягнення з відповідача 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра О. А. та 3 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д. М.
4. Короткий зміст постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Північний апеляційний господарський суд постановою від 04 червня 2025 року рішення Господарського суду Київської області від 14 лютого 2023 року та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15 травня 2023 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.
Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи те, що позивачем пред'явлено позов на захист порушеного корпоративного права на управління товариством, позовна вимога про відновлення становища, яке існувало, шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії з підключення орендованого позивачем будинку до електропостачання, не є належним та ефективним способом захисту права у корпоративному спорі.
06 серпня 2025 року Північний апеляційний господарський суд задовольнив частково заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у суді апеляційної інстанції, стягнув з Садівничого товариства "Заліське" на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, задовольнив частково заяву Садівничого товариства "Заліське" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у суді апеляційної інстанції; стягнув з ОСОБА_1 на користь Садівничого товариства "Заліське" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, здійснив повне зустрічне зарахування стягнутих сум витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
5. Короткий зміст вимог касаційних скарг ОСОБА_1 . Узагальнені доводи касаційних скарг. Доводи інших учасників справи
30.07.2025 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 та постанову Північного Апеляційного Господарського Суду від 04.06.2025, у якій просить:
1) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 повністю;
2) змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 в частині задоволення позову;
3) скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити такі позовні вимоги;
4) скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 в частині, в якій не були задоволені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити такі вимоги.
На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287, пункту 2 частини 1, пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, та зазначає, зокрема, таке:
- Північний апеляційний господарський суд не врахував Висновки Верховного Суду викладені в постанові від 18.01.2023 у справі №369/7551/21 щодо строків подання доказів;
- суди повинні були встановити, чи був дотриманий порядок відповідно до пункту 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (посилається на постанову Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №361/5632/21);
- Північний апеляційний господарський суд застосував норми права (пункти 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України) без врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21;
- відсутні висновки Верховного Суду, щодо застосування: 1) статті 28 Цивільного кодексу України - чи можна вважати встановленою фізичну особу, як члена Садівничого товариства "Заліське", якщо немає інформації про її ім'я (ім'я, яке складається з прізвища, власного імені та по-батькові (за наявності)); 2) підпункту 8 пункту 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" - чи можна вважати достовірною інформацію Садівничого товариства "Заліське" про кількість та склад його членів, якщо до "Реєстру" не була подана інформація про прізвище, ім'я, по-батькові (за наявності), дати народження, країни громадянства, місця проживання, реєстраційного номеру облікової картки платника податків (за наявності), серії та номеру паспорта таких членів; 3) пункту 5 статті 245 Цивільного кодексу України - яким законодавством України встановлений порядок посвідчення довіреностей для участі в загальних зборах, встановити або звичай, або аналогію закону, або аналогію права;
- в ухваленні судового рішення брали участь суддя Корсак В.А. та суддя Алданова С.О., яким 17.01.2025 позивач заявив відвід; позивач вважає, що судді Корсак В.А. та Алданова С.О. були упередженими та необ'єктивними щодо нього.
05.09.2025 надійшов відзив Садівничого товариства "Заліське" на касаційну скаргу, у якому стверджує, що скарга не може бути задоволена.
25.08.2025 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025, у якій просить її скасувати в повному обсязі та ухвалити нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача про розподіл судових витрат в повному обсязі, або направити справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287, пунктом 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, та вказує, зокрема, таке:
- Північний апеляційний господарський суд порушив норми: (І) пунктів 1, 2, статті 124 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.11.2022 у справі №910/9024/21; (ІІ) пунктів 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21; (ІІІ) пункту 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.12.2019 у справі №923/843/17, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21;
- відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування: (І) статті 244 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо прийняття рішення з власної ініціативи; (ІІ) статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, при виборі "учасника" на якого покласти інші "судові витрати"; (ІІІ) статті 170 Господарського процесуального кодексу України;
- в ухваленні судового рішення брали участь суддя Корсак В.А. та суддя Алданова С.О., яким 17.01.2025 позивач заявив відвід; позивач вважає, що судді Корсак В.А. та Алданова С.О. були упередженими та необ'єктивними щодо нього.
02.10.2025 надійшов відзив Садівничого товариства "Заліське" у якому стверджує, що скарга не може бути задоволена.
6. Короткий зміст вимог касаційної скарги Садівничого товариства "Заліське". Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
04.08.2025 Садівниче товариство "Заліське" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025, у якій просить їх скасувати в частині визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016 та в цій частині передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України Садівниче товариство "Заліське" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
У касаційній скарзі зазначає, зокрема, таке:
- суд апеляційної інстанції застосував норми права (статті 257, 264, 267 Цивільного кодексу України) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17 та у справі №911/3677/17, Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 11.03.2025 у справі №924/1341/23, від 15.11.2023 у справі №911/2269/20, від 21.11.2023 у справі №908/423/20;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, статті 257 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з частиною 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України щодо обчислення позовної давності у разі звернення особи з позовом до суду з порушенням правил юрисдикції, закриття провадження у справі з цих підстав та подальшої передачі справи за заявою цієї особи до суду належної юрисдикції і неподання нею заяви про поважність причин пропуску позовної давності;
- суди не врахували висновки щодо застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 01.09.2020 у справі №907/29/19, Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №911/1402/23, від 29.10.2024 у справі №910/10622/23, від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц;
- суд апеляційної інстанції застосував норму права, без урахування висновків щодо стандарту доказування й оцінки доказів, наведених у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №911/1402/23;
- суди не врахували правові висновки щодо застосування положень Закону "Про кооперацію", викладені у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №911/2739/22;
- суди не повно з'ясували обставини, які мають значення для справи; обставини, які суд визнав встановленими, є недоведеними; висновки, які суд виклав у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи (посилається на постанову Верховного Суд від 20.11.2024 у справі №520/820/17);
- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про прийняття та дослідження доказів, які мають значення для справи та її правильного вирішення, і не врахував при цьому висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.
05.09.2025 надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому просить касаційне провадження закрити, або залишити касаційну скаргу без задоволення.
7. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів Касаційного господарського суду (далі - Корпоративна палата), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
У Верховному Суді сформувалася практика щодо застосування положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України "Про кооперацію", яка полягає у тому, що прийняття рішення загальними зборами обслуговуючого чи споживчого кооперативу за відсутності кворуму для проведення зборів чи прийняття рішення є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (викладена, зокрема, у постановах від 27.03.2023 у справі №906/908/21, від 03.12.2024 у справі №910/10683/21, від 28.05.2025 у справі №904/1357/24).
Відповідно до такої правової позиції, зазначена безумовна підстава підлягає застосуванню незалежно від того, чи порушені оскаржуваним рішенням права позивача (які саме та у чому полягає таке порушення, окрім недотримання формальної процедури ухвалення рішення), чи відновляться вони у разі визнання недійсним чи скасування оспорюваного рішення загальних зборів, чи дотриманий баланс інтересів позивача та товариства (учасників, які підтримують і виконують ухвалене рішення) що, в свою чергу, створює сприятливі умови для зловживання позивачем правом на судовий захист (у формі так званого "сутяжництва" чи корпоративного шантажу).
Крім того, в умовах пандемії Covid-19, а потім і воєнного стану, учасники товариств втрачають як бажання, так і можливість брати участь у загальних зборах, що блокує роботу таких товариств, спричиняє неможливість вирішувати питання щодо своєї діяльності, створює значні ризики для учасників (членів), які змушені збиратися у великій кількості в одному місці, про яке заздалегідь відомо широкому колу осіб.
Колегія суддів вважає, що підхід, сформований судовою практикою багато років тому (понад 17), вже не відповідає як приписам сучасного корпоративного законодавства, так і підходу інших держав, зокрема держав-членів Європейського Союзу, до вирішення такого питання.
Вказане, з урахуванням існування в Україні значної кількості кооперативів зі значною кількістю членів (учасників) та, відповідно, наявності значної кількісті як вже існуючих, так і можливих у майбутньому судових спорів між такими товариствами та їх членами (учасниками), є підставою для відступу від висновків щодо застосування положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України "Про кооперацію" про те, що прийняття рішення загальними зборами обслуговуючого чи споживчого кооперативу за відсутності кворуму для проведення зборів чи прийняття рішення є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (викладена, зокрема, у постановах від 27.03.2023 у справі №906/908/21, від 03.12.2024 у справі №910/10683/21, від 28.05.2025 у справі №904/1357/24). Такий відступ також необхідний для визначення механізмів протидії можливому зловживанню правом на судовий захист учасниками таких товариств.
8. Мотиви, з яких виходить Корпоративна палата, постановляючи ухвалу
Перевіривши мотиви ухвали Верховного Суду від 08.04.2026 у контексті доводів касаційних скарг, Корпоративна палата дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати (частина 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України).
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо (див. пункт 194 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).
У рішенні від 27.09.1990 у справі «Коссі проти Сполученого Королівства» (Cossey v. the United Kingdom, заява № 10843/84, пункт 35) ЄСПЛ зазначив, що, хоча він формально не зв'язаний своїми попередніми рішеннями, відступ від них може бути, наприклад, виправданий з метою забезпечення того, що тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) відображає соціальні зміни та відповідає умовам сьогодення. У рішенні від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95, пункт 70) ЄСПЛ також наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Оскільки Конвенція є передусім та в основному системою захисту прав людини, ЄСПЛ має стежити за змінами умов у державі-відповідачі та в інших договірних державах і реагувати, зокрема, на будь-який консенсус між ними як на досягнуті стандарти, яких слід прагнути.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ.
Отже, необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
Наявність таких підстав обґрунтовує суд касаційної інстанції, передаючи справу на розгляд Корпоративної палати для відступу, в тому числі, від висновку Корпоративної палати, викладеного в інших справах за подібних правовідносин.
Так, статтею 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.
У Верховному Суді сформувалася стала і послідовна практика щодо застосування положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України "Про кооперацію", яка полягає у тому, що прийняття рішення загальними зборами обслуговуючого чи споживчого кооперативу за відсутності кворуму для проведення зборів чи прийняття рішення є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (викладена, зокрема, у постановах від 27.03.2023 у справі № 906/908/21, від 03.12.2024 у справі № 910/10683/21, від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23, від 28.05.2025 у справі № 904/1357/24).
Колегія суддів передаючи цю справу на розгляд Корпоративної палати зазначила, що підхід, сформований судовою практикою багато років тому (понад 17), вже не відповідає як приписам сучасного корпоративного законодавства, так і підходу інших держав, зокрема держав-членів Європейського Союзу, до вирішення такого питання.
Водночас необхідність відступу від висновків Верховного Суду, яку обґрунтовує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, не пов'язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів, а зводиться до незгоди з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, в тому числі, в постанові Корпоративної палати від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зазначивши власні міркування стосовно вирішення цієї справи по суті, фактично не погоджується з висновками Верховного Суду за наслідками застосування наведених норм.
Водночас з часу формування правового висновку, в тому числі у справі № 910/14503/23, яка переглядалася Корпоративною палатою та від якого пропонує відступити колегія суддів Касаційного господарського суду, минув лише один рік. Відповідно ні суспільні відносини, ні їх правове регулювання в державі не змінилися. Жодних свідчень того, що рішення Корпоративної палати призвело до вад правозастосування, які б зумовлювали потребу відступити від сформульованого Верховним Судом висновку, немає.
Так само в ухвалі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Корпоративної палати відсутні посилання на зміни в період з січня 2025 року суспільного контексту, через які застосований у постанові Корпоративної палати від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23 підхід очевидно застарів внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
Колегією суддів також не зазначено в ухвалі яким саме приписам сучасного корпоративного законодавства не відповідає сформована стала і послідовна практика щодо застосування положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України "Про кооперацію".
Крім того, з огляду на чіткий зміст статті 15 Закону України "Про кооперацію" запропонована колегією суддів зміна тлумачення більше нагадує поправку до закону, аніж механізм протидії можливому зловживанню (тобто такому, що може і не мати місце) правом на судовий захист учасниками таких товариств.
9. Висновки Корпоративної палати
Проаналізувавши норми права, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи актуальну судову практику Верховного Суду (аналіз якої свідчить про відсутність суперечливої та різної практики), беручи до уваги необхідність дотримання принципу юридичної визначеності, як складового елементу верховенства права, та зважаючи на обов'язок суду чітко, зрозуміло та однозначно застосовувати правові норми, Корпоративна палата дійшла висновку, що відсутні передумови для прийняття до свого провадження матеріалів касаційних скарг ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське" на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 та ОСОБА_1 на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі № 361/5524/19.
З огляду на зазначене Корпоративна палата дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд та повернення справи Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Справу №361/5524/19 за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське" на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 та ОСОБА_1 на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Кібенко
(з окремою думкою)
Судді С. Бакуліна
(з окремою думкою)
О. Баранець
Н. Губенко
І. Кондратова
О. Кролевець
В. Студенець
(з окремою думкою)