27 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/2108/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 (головуючий суддя - Фещенко Ю.В., судді: Мартинюк С.В., Соп'яненко О.Ю.) та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 (суддя Корсун В.Л.) у частині задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову
у справі №908/2108/25
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"
до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"
про стягнення 721 855 786,80 грн
та за зустрічним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"
до 1. Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат",
2. Акціонерного товариства "КСК Консалтінг" (KSK Consulting a.s.)
про визнання недійсним договору,
Короткий зміст обставин справи
1. Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі за текстом також - ПрАТ "ІНГЗК") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (далі за текстом також - ПрАТ "ЗЗРК") про стягнення заборгованості зі сплати дивідендів у розмірі 721 855 786,80 грн з утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів згідно із законодавством, діючим на час виплати.
2. ПрАТ "ЗЗРК" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ПрАТ "ІНГЗК" та Акціонерного товариства "КСК Консалтінг" (KSK Consulting a.s.) (далі за текстом також - АТ "КСК Консалтінг") про визнання недійсним з моменту укладення договору відступлення права вимоги (цесії) від 23.06.2025, укладеного ПрАТ "ІНГЗК" та АТ "КСК Консалтінг", яку суд прийняв до розгляду, об'єднавши в одне провадження з первісним позовом.
3. ПрАТ "ІНГЗК" звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про забезпечення позову у справі №908/2108/25, в якій просило застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, зокрема, АТ "Сітібанк", рахунки №26000200151003, №26001200151046, №26001200151143, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать ПрАТ "ЗЗРК", в межах ціни позову в розмірі 721 855 786,80 грн.
4. Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач за первісним позовом вказував на те, що:
(1) предметом первісного позову є стягнення з ПрАТ "ЗЗРК" на користь ПрАТ "ІНГЗК" заборгованості зі cплати дивідендів у розмірі 721 855 786,80 грн, зобов'язання щодо виплати яких виникло з протоколів позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "ЗЗРК" від 30.01.2018 №29, від 13.06.2018 №30 та від 22.06.2021 №34, та право вимоги на отримання якої (заборгованості) відступлене ПрАТ "ІНГЗК" від АТ "КСК Консалтінг" на підставі спірного договору;
(2) у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 та постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №160/12841/23, які набрали законної сили, за позовом ПрАТ "ЗЗРК" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення встановлено наступні обставини:
- видами діяльності ПрАТ "ЗЗРК" є: 07.10 Добування залізних руд; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 86.21 Загальна медична практика; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах;
- майно, яке на праві власності належить ПрАТ "ЗЗРК", знаходилось на земельних ділянках Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, Василівське шосе, 7 км), які після повномасштабного вторгнення були тимчасово окуповані збройними формуваннями рф;
- 20.06.2022 за заявою ПрАТ "ЗЗРК" про вчинення кримінального правопорушення у зв'язку заволодінням військовослужбовцями зс рф та іншими збройними формуваннями держави-агресора службовими приміщеннями ПрАТ "ЗЗРК" у с. Малобілозерка Василівського району Запорізької області слідчим відділом Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022082190000218 за частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України;
(3) захоплення майнового комплексу ПрАТ "ЗЗРК", який знаходиться на вказаній території, підтверджується також досудовим розслідуванням №22023080000001085 від 04.07.2023 (ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.01.2024 у справі №331/6779/23);
(4) наказом ПрАТ "ЗЗРК" від 15.06.2022 №130 змінено організацію ведення виробничої діяльності у зв'язку з повною втратою контролю над виробничими потужностями ПрАТ "ЗЗРК" і неможливістю ведення господарської діяльності та оголошено призупинення виробничої діяльності комбінату з використанням майна, над яким втрачений контроль;
(5) у ПрАТ "ЗЗРК" відсутнє майно, за рахунок якого можливе виконання судових рішень майнового характеру, а через тимчасову окупацію території, на якій знаходиться майно ПрАТ "ЗЗРК", останнє, починаючи з червня 2022 року, не може здійснювати свій основний вид господарської діяльності - добування та продаж залізної руди;
(6) з аналізу загальнодоступної інформації щодо фінансової звітності ПрАТ "ЗЗРК" на інформаційних ресурсах "Опендатабот" та "YouControl" вбачається, що за результатами діяльності протягом 2023 року - 9 місяців 2025 року ПрАТ "ЗЗРК" є збитковим. У звіті про фінансові результати (форма №2) за 9 місяців 2025 року відображено, що станом на 30.09.2025 збитки ПрАТ "ЗЗРК" складають 428 284 000 грн;
(7) на веб-сайті ПрАТ "ЗЗРК" (https://www.zgrk.com.ua) розміщено повідомлення про проведення 22.01.2026 позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "ЗЗРК", які скликаються за ініціативою акціонера останнього - АТ "Мінерфін" (MINERFIN A.S.), на яких планується, зокрема, розглянути питання щодо надання згоди на вчинення ПрАТ "ЗЗРК" правочину, щодо якого є заінтересованість, а саме договору про надання безпроцентної фінансової допомоги ТОВ "Мінерфін-Транс".
Статутом ПрАТ "ЗЗРК" передбачено незастосування обмежень, встановлених частиною дванадцятою статті 107 Закону України "Про акціонерні товариства", щодо відсутності права голосу та участі у голосуванні акціонерів, зацікавлених у вчиненні правочину із заінтересованістю, з огляду на що АТ "Мінерфін" (MINERFIN A.S.) має право голосу при вирішенні вказаного вище питання.
Із загальнодоступної інформації, розміщеної на інформаційних ресурсах "Опендатабот" та "YouControl", вбачається, що основними акціонерами ПрАТ "ЗЗРК" є: АТ "Мінерфін" (MINERFIN A. S.), яке володіє 51,1698% статутного капіталу ПрАТ "ЗЗРК"; Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", яке володіє 29,5193% статутного капіталу ПрАТ "ЗЗРК"; АТ "КСК Консалтінг", яке володіє 19,0632% статутного капіталу ПрАТ "ЗЗРК".
У свою чергу, учасниками (власниками) ТОВ "Мінерфін-Транс" є: АТ"Мінерфін" (MINERFIN A. S.), яке володіє 84,84% статутного капіталу ТОВ "Мінерфін-Транс"; Компанія з обмеженою відповідальністю "Мюрленс Ентерпрайзіс Лімітед" (MURELANCE ENTERPRISES LIMITED), яка володіє 15,16% статутного капіталу ТОВ "Мінерфін-Транс".
Тобто АТ "Мінерфін" (MINERFIN A. S.) є афілійованою особою по відношенню до ПрАТ "ЗЗРК" та ТОВ "Мінерфін-Транс", якому має бути надана вказана безпроцентна поворотна фінансова допомога.
Згідно з фінансовою звітністю ТОВ "Мінерфін-Транс" за результатами діяльності протягом 2023 року - 9 місяців 2025 року останнє є прибутковим, зокрема, за результатами діяльності у 2024 році чистий прибуток ТОВ "Мінерфін-Транс" склав 172 232 000 грн, а за 9 місяців 2025 року - 96 322 000 грн.
Отже, ініціювання АТ "Мінерфін" (MINERFIN A.S.) проведення вказаних позачергових загальних зборів свідчить про його заінтересованість у прийнятті рішення щодо узгодження вказаного правочину із заінтересованістю та подальшому отриманні ТОВ "Мінерфін-Транс" від ПрАТ "ЗЗРК" безпроцентної поворотної фінансової допомоги в сумі до 30 млн. доларів США (близько 1 280 838 000 грн).
Оскільки АТ "Мінерфін" (MINERFIN A.S.) володіє 51,1698% статутного капіталу ПрАТ "ЗЗРК", то відповідно до положень пункту 15.2.8 Статуту останнього рішення щодо надання згоди на вчинення ПрАТ "ЗЗРК" правочину, щодо якого є заінтересованість, а саме на укладення договору про надання зазначеної безпроцентної фінансової допомоги ТОВ "Мінерфір-Транс" може бути прийнято виключно за рахунок голосів АТ "Мінерфін" (MINERFIN A.S.), незалежно від результатів голосування інших акціонерів з цього питання.
Тобто очікується, що збиткове ПрАТ "ЗЗРК", яке не здійснює свою основну діяльність, надасть прибутковому ТОВ "Мінерфір-Транс" безпроцентну поворотну фінансову допомогу в розмірі до 30 млн. доларів США (близько 1 280 838 000 грн) терміном на 3 роки.
Після отримання необхідного узгодження укладення вказаного правочину має явні ознаки фраудаторного правочину, який направлений на те, щоб ПрАТ "ІНГЗК" не могло задовольнити своє право вимоги на отримання дивідендів за спірним договором за рахунок наявних грошових коштів ПрАТ "ЗЗРК";
(8) АТ "Мінерфін" (MINERFIN A.S.) як ініціатору проведення вказаних позачергових загальних зборів очевидно відомо про наявність спору у цій справі, оскільки в повідомленні зазначено, що одним із питань порядку денного є: "11.1. Схвалити та затвердити договір про надання правничої (правової) допомоги №01-17/25ю від 14.07.2025, що укладений ПрАТ "ЗЗРК" з Адвокатським об'єднанням "Гудман" (код ЄДРПОУ 45299331). Підтвердити повноваження голови правління-генерального директора Карнауха Андрія Вікторовича та заступника голови правління-фінансового директора Варавки Василя Володимировича щодо укладення та підписання ПрАТ "ЗЗРК" зазначеного договору з Адвокатським об'єднанням "Гудман".
Вказаний договір зазначений представником ПрАТ "ЗЗРК" - адвокатом Рябко Є.О. як підстава надання правничої допомоги у цій справі в ордері серії АІ №1959200 від 28.07.2025, який долучався до процесуальних документів по суті спору ПрАТ "ЗЗРК";
(9) у випадку задоволення судом первісного позову та стягнення з ПрАТ "ЗЗРК" на користь ПрАТ "ІНГЗК" зазначених коштів невжиття заходів забезпечення позову не лише утруднить виконання такого рішення суду в майбутньому, а й зробить це неможливим, оскільки:
- у ПрАТ "ЗЗРК" відсутнє майно, за рахунок якого можливо здійснити стягнення (знаходиться на тимчасово окупованій території);
- діяльність ПрАТ "ЗЗРК" протягом 2023 року - 9 місяців 2025 року є збитковою, що підтверджується його фінансовою звітністю;
- з червня 2022 року ПрАТ "ЗЗРК" не здійснює свій основний вид господарської діяльності - добування залізної руди та її подальший продаж;
- до судового засідання у цій справі (04.02.2026) планується укладення правочину, за умовами якого ПрАТ "ЗЗРК" надасть строком на 3 роки безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 30 млн. доларів США (близько 1 280 838 000 грн) ТОВ "Мінерфін-Транс", яке є афілійованим з АТ "Мінерфін" (MINERFIN A. S.) - акціонером ПрАТ "ЗЗРК" з контрольним пакетом акцій.
Зазначені обставини свідчать про існування загрози ефективному захисту і поновленню порушених прав та інтересів ПрАТ "ІНГЗК" у разі задоволення первісного позову у цій справі без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів й подальші дії ПрАТ "ЗЗРК" щодо надання згаданої вище фінансової допомоги унеможливлять виконання рішення суду.
Виконання у майбутньому судового рішення у цій справі та стягнення з ПрАТ "ЗЗРК" грошових коштів у разі задоволення позовних вимог за первісним позовом безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у ПрАТ "ЗЗРК" присудженої до стягнення суми заборгованості.
5. Господарський суд Запорізької області ухвалою від 12.01.2026 у справі №908/2108/25, яку Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 18.02.2026, заяву ПрАТ "ІНГЗК" про забезпечення позову задовольнив частково, зокрема вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, зокрема, АТ "Сітібанк", рахунки №26000200151003, №26001200151046, №26001200151143, та належать ПрАТ "ЗЗРК", в межах ціни позову у розмірі 721 855 786,80 грн до моменту скасування заходів забезпечення позову, визначеного статтею 145 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК); в іншій частині заяви про забезпечення позову відмовив.
6. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив зі здійсненої ним оцінки:
(1) обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог позивача за первісним позовом щодо забезпечення позову (зокрема, але не виключно, щодо того, що є наявним спір між сторонами у цій справі; що через тимчасову окупацію території, на якій знаходиться майно ПрАТ "ЗЗРК", останнє, починаючи із червня 2022 року, не може здійснювати основний вид господарської діяльності - добування і продаж залізної руди; що у ПрАТ "ЗЗРК" через тимчасову окупацію відповідної території відсутнє майно, яке на праві власності належить ПрАТ "ЗЗРК" та знаходиться на земельних ділянках Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, за рахунок якого можливе виконання судових рішень майнового характеру);
(2) необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін (накладення арешту на кошти у межах ціни позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ПрАТ "ЗЗРК", оскільки арештовані кошти фактично перебувають у його володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними);
(3) наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема того, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
(4) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятись як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду (заявлена до стягнення сума у розмірі 721 855 786,80 грн за первісним позовом є значною);
(5) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами (зазначена у заяві про забезпечення сума, на яку заявник просить накласти арешт, не перевищує заявлену до стягнення у первісному позові суму позову);
(6) дійсності мети звернення позивача за первісним позовом у цій справі до суду з заявою про забезпечення позову, а також відсутності у суду підстав стверджувати, що таке звернення (у даному випадку заява про забезпечення позову) спрямоване на зловживання учасником (таким заявником, що є позивачем за первісним позовом) справи своїми правами;
(7) доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів (у ПрАТ "ЗЗРК" через тимчасову окупацію відповідної території відсутнє майно, яке на праві власності належить ПрАТ "ЗЗРК" та знаходиться на земельних ділянках Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, за рахунок якого можливе виконання судових рішень майнового характеру); приймаючи до уваги наявність певної суми коштів на рахунках відповідача за первісним позовом у цій справі; що АТ "Мінерфін" є афільованою особою по відношенню до ПрАТ "ЗЗРК" та ТОВ "Мінерфін-Транс", кому має (чи може) бути надана безвідсоткова поворотна фінансова допомога у розмірі 30 000 000 доларів США (близько 1 млрд. 280 млн. грн).
7. З огляду на наведене суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав наявними правові підстави для часткового задоволення заяви ПрАТ "ІНГЗК" про забезпечення позову у справі №908/2108/25, а саме: в частині накладення арешту на грошові кошти як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, зокрема АТ "Сітібанк", рахунки №26000200151003, №26001200151046, №26001200151143, та належать ПрАТ "ЗЗРК", у межах ціни позову в розмірі 721 855 786,80 грн до моменту скасування заходів забезпечення позову, визначеного статтею 145 ГПК.
У частині заяви щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ПрАТ "ЗЗРК", в межах ціни позову у розмірі 721 855 786,80 грн, суд відмовив через недоведеність та необґрунтованість.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
8. ПрАТ "ЗЗРК" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 та ухвалу Господарського суду Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову від 12.01.2026 у справі №908/2108/25 у частині задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову; прийняти нове рішення (постанову), яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову ПрАТ "ІНГЗК" у справі №908/2108/25 у частині задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову - у повному обсязі.
9. Підставою касаційного оскарження скаржник вважає ухвалення оскаржуваних рішень судів без повного дотримання норм процесуального права, а саме частини другої статті 136, частини четвертої статті 137, статті 236 ГПК.
10. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) накладення арешту на грошові кошти у всіх інших банках, окрім АТ "Сітібанк", на якому обліковуються грошові кошти в розмірі більшому ніж ціна позову, призведе до повного блокування всіх відкритих у таких банківських установах рахунків та є непропорційним обмеженням.
Оскільки АТ "Сітібанк" не є роздрібним банком, його функціонал не передбачений для виплати заробітної плати та інших роздрібних платежів, накладення арешту на грошові кошти на рахунках в інших банківських установах позбавляє ПрАТ "ЗЗРК" технічної можливості здійснювати виплату заробітної плати у розмірі 3,0 млн. грн в місяць, сплату податків у розмірі 1,8 млн. грн в місяць та сплату пільгових пенсій до Пенсійного фонду у розмірі 4,9 млн. грн в місяць.
Накладення арешту на грошові кошти у всіх інших банках, крім АТ "Сітібанк", матиме негативні наслідки у формі невиплати заробітної плати понад 50 працівникам, невиконання зобов'язань щодо сплати податків, а також недоотримання значних коштів Пенсійним Фондом України;
(2) суд першої інстанції, задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову та вказуючи про наявність підстав для забезпечення позову, в порушення статей 86, 136, 137 ГПК не зазначив і не дослідив обґрунтованості позовних вимог з урахуванням співмірності, а відтак не встановив порушених відповідачем за первісним позовом прав позивача за первісним позовом, ризик незабезпечення ефективного захисту порушених цих прав, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, на необхідність врахування чого як одного з чотирьох ключових питань, які суд вирішує при забезпеченні позову, вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22;
(3) ПрАТ "ІНГЗК" не надало доказів, а суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (ухвалі) в порушення статті 86 ГПК не встановив та не навів фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК, які б свідчили про неправомірність дій відповідача за первісним позовом, порушення ним прав позивача за первісним позовом та вчинення відповідачем за первісним позовом дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Сам по собі факт можливості відповідача за первісним позовом розпоряджатися коштами не є доказом ризику ухилення від виконання судового рішення за конкретно цим позовом з огляду на його підстави і предмет;
(4) суд першої інстанції встановив, що відповідно до фінансової звітності (баланс (форма №1) ПрАТ "ЗЗРК" станом на 30.09.2025, тобто на час подачі вказаної звітності (рядок 1167), у вказаного товариства обліковуються грошові кошти на рахунках в банках у сумі 2 025 830 000 грн, тобто в сумі, яка значно перевищує суму стягнення за первісним позовом, що, в свою чергу, безумовно свідчить про те, що можливе укладання правочину безвідсоткової поворотної фінансової допомоги ніяким чином не вплине на реальну можливість ПрАТ "ЗЗРК" виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог;
(5) ПрАТ "ЗЗРК" під час розгляду цієї справи не вчинялися та не вчиняються будь-які можливі недобросовісні дії, що унеможливлять виконання рішення суду;
(6) інших доводів та будь-яких підстав для вжиття заходів забезпечення позову, окрім посилання на необхідність забезпечення позову з метою гарантування відновлення порушених прав заявника (позивача за первісним позовом), у разі задоволення позову та виконання судового рішення, заявник у поданій суду заяві про вжиття заходів забезпечення позову не навів;
(7) сам факт можливого в майбутньому укладення договору позики (враховуючи максимальну суму договору, обмежену потенційним рішенням загальних зборів акціонерів) не призведе до неможливості виконання відповідачем за первісним позовом рішення суду першої інстанції у разі задоволення позову;
(8) на підтвердження обставин вчинення ПрАТ "ЗЗРК" дій, направлених на зменшення його грошових коштів, позивач посилається на порядок денний майбутніх загальних зборів акціонерів ПрАТ "ЗЗРК", а згідно з фінансовою звітністю за 9 місяців ПрАТ "ЗЗРК" з порталу youcontrol.com.ua, на яку посилається ПрАТ "ІНГЗК", ПрАТ "ЗЗРК" має часткове відношення до групи СКМ, як і позивач за первісним позовом, а отже мають спільного одного із бенефіціарів, який представлений відповідними акціонерами-юридичними особами.
Тоді як у матеріалах справи відсутні будь-які докази внесення акціонерами пропозицій щодо питань порядку денного, незгоди з питаннями порядку денного, в тому числі з наданням повноважень правлінню на укладання правочину, щодо якого є заінтересованість, а саме договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги ТОВ "Мінерфін-Транс" та/або переобрання органів управління, що безумовно свідчить про погодження ПрАТ "ІНГЗК" з наданням повноважень правлінню на укладання такого правочину, з огляду на достатність грошових коштів на рахунках ПрАТ "ЗЗРК" навіть після укладання та виконання правочину. Зазначене наглядно демонструє суперечливу поведінку ПрАТ "ІНГЗК" у цій справі, що є недопустимим;
(9) твердження заявника щодо потенційної можливості настання в майбутньому негативних наслідків (порядок денний Загальних зборів акціонерів, призначених на 22.01.2026) з посиланням на нестабільне та незадовільне фінансове становище господарської діяльності відповідача за первісним позовом без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів, які б свідчили про таке фінансове становище, зокрема, про відсутність у ПрАТ "ЗЗРК" будь-якого іншого майна, за рахунок якого можливе виконання рішення, та вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, - не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову;
(10) позивач за первісним позовом (заявник) навмисно не долучив до матеріалів справи та не надав суду першої інстанції відомості (витяги або інформаційні довідки) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо всього належного ПрАТ "ЗЗРК" нерухомого майна або відомості (витяги) з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а відтак його твердження про відсутність у ПрАТ "ЗЗРК" будь-якого іншого майна, за рахунок якого можливе виконання рішення, не відповідають дійсності, та перекладають в порушення статті 74 ГПК обов'язок доказування цього факту на скаржника (ПрАТ "ЗЗРК").
Позиція Верховного Суду
11. Предметом касаційного перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, зокрема в АТ "Сітібанк", та належать ПрАТ "ЗЗРК", у межах ціни первісного позову в розмірі 721 855 786,80 грн та постанова апеляційного суду, якою останній залишив без змін вказану ухвалу суду першої інстанції.
12. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
13. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
14. Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24, на які за текстом касаційної скарги посилається скаржник.
15. Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
16. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
17. При цьому Суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
18. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, на яку за текстом касаційної скарги покликається скаржник та яку в аспекті цих висновків урахував апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції).
19. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
20. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, на яку скаржник посилається за текстом касаційної скарги, також висловила позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
21. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, на які за текстом касаційної скарги посилається скаржник та які в аспекті цих висновків урахував апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції.
22. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК).
23. При цьому Суд враховує, що співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, на яку скаржник також покликається за текстом касаційної скарги).
24. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
25. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
26. При цьому Суд ураховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, на яку посилається скаржник за текстом касаційної скарги та яку в аспекті цих висновків урахували суди попередніх інстанцій, констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом:
1) наявності спору між сторонами;
2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
27. Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, на яку посилається також скаржник за текстом касаційної скарги).
28. Водночас Суд зауважує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
29. За сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №916/143/24, від 04.10.2024 у справі №913/289/24, на які скаржник покликається за текстом касаційної скарги.
30. Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
31. Предметом спору у цій справі №908/2108/25 за первісним позовом є вимоги майнового характеру про стягнення з ПрАТ "ЗЗРК" на користь ПрАТ "ІНГЗК" заборгованості зі сплати дивідендів у розмірі 721 855 786,80 грн з утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів згідно із законодавством, діючим на час виплати, а отже, виконання в майбутньому судового рішення за результатами розгляду таких вимог (за умови їх задоволення) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач за первісним позовом необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги кредитора (позивача за первісним позовом).
32. На відповідне заявник, серед іншого, вказував (пункт 4 цієї постанови), обґрунтовуючи причини звернення із заявою про забезпечення первісного позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ПрАТ "ЗЗРК" (відповідачу за первісним позовом), у розмірі 721 855 786,80 грн, зокрема, посилаючись на те, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову у цій справі, так як відповідач під час розгляду цієї справи в будь-який момент може розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках.
33. Вирішуючи питання про забезпечення позову у цій справі в аспекті наведених заявником мотивів, суд першої інстанції, окрім іншого, (1) виходив із здійсненої ним оцінки доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів (у ПрАТ "ЗЗРК" через тимчасову окупацію відповідної території відсутнє майно, яке на праві власності належить ПрАТ "ЗЗРК" та знаходиться на земельних ділянках Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, за рахунок якого можливе виконання судових рішень майнового характеру); (2) прийняв до уваги: наявність певної суми коштів на рахунках відповідача за первісним позовом у цій справі; що АТ "Мінерфін" є афільованою особою по відношенню до ПрАТ "ЗЗРК" та ТОВ "Мінерфін-Транс", кому має (чи може) бути надана безвідсоткова поворотна фінансова допомога у розмірі 30 000 000 доларів США (близько 1 млрд. 280 млн. грн), а також наявність призначених на 22.01.2026 позачергових зборів акціонерів ПрАТ "ЗЗРК", серед питань порядку денного на яких буде вирішуватись питання дострокового припинення повноважень членів правління ПрАТ "ЗЗРК", обрання Голови Правління, заступника Голови Правління та членів Правління, а також можливість надання згоди на вчинення ПрАТ "ЗЗРК" правочину, а саме на укладення договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги ТОВ "Мінерфін-Транс" в сумі до 30 000 000 доларів США.
34. У свою чергу, суд апеляційної інстанції врахував правову позицію Верховного Суду стосовно того, що "у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін" (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, на яку скаржник посилається за текстом касаційної скарги, проте не в аспекті цієї правової позиції).
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
35. Посилаючись за текстом касаційної скарги на постанову від 03.03.2023 у справі №905/448/22, скаржник як на висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказує на те, що: "вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо)", проте відповідне за встановлених судами у цій справі обставин, досліджених та оцінених ними доказів, не спростовує висновків останніх у частині доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, зокрема з огляду на те, що у вказаній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про відповідне у наведеному скаржником формулюванні не виснувала.
36. При цьому в аспекті посилання скаржника на такий висновок Суд враховує, що:
- у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25, на яку за текстом касаційної скарги покликається скаржник, Верховний Суд зауважив, що наведений у зазначеній постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, наведений зміст вказаної постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об'єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025);
- у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25, на яку скаржник не посилається за текстом касаційної скарги, проте за змістом останньої фактично дублює зміст цієї постанови, Верховний Суд зауважив, що зазначений висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов'язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.
37. Проте, посилаючись на відповідні висновки за текстом касаційної скарги, скаржник належним чином не доводить наведені ним порушення судів попередніх інстанцій при вирішенні питання про забезпечення позову саме у цій справі, адже про те, що:
- суд першої інстанції в порушення статей 86, 136, 137 ГПК не зазначив і не дослідив обґрунтованості позовних вимог з урахуванням співмірності, а відтак не встановив порушених відповідачем за первісним позовом прав позивача за первісним позовом, ризик незабезпечення ефективного захисту порушених цих прав, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, на необхідність врахування чого як одного з чотирьох ключових питань, які суд вирішує при забезпеченні позову, вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22;
- ПрАТ "ІНГЗК" не надало доказів, а суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (ухвалі) в порушення статті 86 ГПК не встановив та не навів фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК, які б свідчили про неправомірність дій відповідача за первісним позовом, порушення ним прав позивача за первісним позовом та вчинення відповідачем за первісним позовом дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову,
скаржник фактично стверджує безвідносно до обставин цієї справи, дублюючи встановлені Верховим Судом порушення судів попередніх інстанцій при вирішенні відповідного питання у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25.
38. При цьому, вказуючи про ненадання заявником саме у цій справі жодних доказів, які б свідчили, зокрема, про імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову, скаржник не спростовує висновків апеляційного суду в цій частині, який виходив з того, що:
- відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 07.11.2024 у справі №915/538/24, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач (у цьому випадку скаржник) має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач;
- наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (в тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми;
- відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача станом на момент розгляду заяви та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).
39. Проте, як зауважив апеляційний суд, незважаючи на те, що заява про забезпечення позову була подана до суду 07.01.2026, а її розгляд судом відбувся 12.01.2026, скаржник, скориставшись своїм правом на подання відзиву на відповідну заяву, не надав жодного доказу, який би дозволив оцінити дійсний майновий стан відповідача станом на момент розгляду заяви та спростувати наявність ризиків утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або щодо того, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними.
40. При цьому суд врахував, що фактично відповідач за первісним позовом під час розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення позову мав можливість спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; повідомити суду та надати відповідні докази про наявність на його рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, що в сукупності могло б свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову.
41. Посилання скаржника на те, що накладення арешту на грошові кошти у всіх інших банках, окрім АТ "Сітібанк", на рахунках якого обліковуються грошові кошти в розмірі більшому ніж ціна позову, призведе до повного блокування всіх відкритих у таких банківських установах рахунків та є непропорційним обмеженням, Суд відхиляє, так як обсяг коштів на рахунках, на які має бути та може бути накладено арешт, має визначатися у процедурі примусового виконання у межах суми, про забезпечення якої просить позивач. Відповідно, у разі встановлення виконавцем, що для забезпечення виконання судового рішення у разі задоволення позову буде достатньо накласти арешт лише на кошти на деяких з рахунків відповідача за первісним позовом, які можуть забезпечити стягнення усієї спірної суми, накладення арешту на грошові кошти, які розміщені на інших рахунках, буде недоцільним.
42. При цьому Суд враховує, що за встановлених судом першої інстанції обставин, згідно з фінансовою звітністю (Баланс (форма №1), на яку посилається ПрАТ "ЗЗРК" (скаржник), в останнього за 9 місяців 2025 року станом на 30.09.2025, тобто на час подачі вказаної звітності (рядок 1167), обліковуються грошові кошти на рахунках в банках у сумі 2 025 830 000 грн, а не лише в АТ "Сітібанк", як вказує скаржник, що свідчить про безпідставність доводів останнього в цій частині.
43. Твердження скаржника стосовно того, що накладення арешту на грошові кошти у всіх інших банках, крім АТ "Сітібанк", матиме негативні наслідки у формі невиплати заробітної плати понад 50 працівникам, невиконання зобов'язань, щодо сплати податків, а також недоотримання значних коштів Пенсійним Фондом України, Суд також відхиляє, так як згідно з частиною третьою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
44. Наведене свідчить, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до вказаної норми повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", в силу якої виконавець також може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідне також не виключає зняття виконавцем такого арешту на підставі повідомлення боржника за умови отримання документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
45. Отже, захист прав боржника у разі накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, здійснюється або у спосіб повернення банком постанови виконавця без виконання, або у спосіб зняття такого арешту, зокрема, і по факту доведення боржником обставин того, що рахунок, на кошти на якому накладено арешт, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Вчинення таких дій відбувається на стадії виконання заходів забезпечення позову, на якій (стадії) виконавець перед накладенням арешту на банківські рахунки зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку.
46. Наведене свідчить про безпідставність доводів скаржника відносно того, що накладення арешту призведе до повного блокування всіх відкритих у таких банківських установах рахунків та матиме негативні наслідки у формі невиплати заробітної плати понад 50 працівникам, невиконання зобов'язань щодо сплати податків, а також недоотримання значних коштів Пенсійним Фондом України, так як накладення арешту має відбуватися лише в межах суми грошових коштів, за рахунок яких можна буде задовольнити вимоги кредитора (позивача за первісним позовом), а наведені норми забезпечують боржнику (скаржнику) можливість використання грошових коштів, що знаходяться на рахунках зі спеціальним режимом використання.
47. За наведеного Суд також зауважує, що внаслідок арешту такі кошти та майно залишаються у власності відповідача, проте знерухомлюються (обмежується лише можливість розпорядження ними) з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника чи відчуження ним й уникнення виконання останнім судового рішення у майбутньому.
У такий спосіб грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір (постанови Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, від 16.09.2024 у справі №927/997/23).
48. Крім цього Суд вважає цілком обґрунтованим врахування судами попередніх інстанцій обставин стосовно того, що після пред'явлення ПрАТ "ІНГЗК" первісного позову про стягнення з ПрАТ "ЗЗРК" заборгованості зі сплати дивідендів у розмірі 721 855 786,80 грн з утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів згідно із законодавством, діючим на час виплати (позов поданий 08.07.2025), ПрАТ "ЗЗРК" вчиняються (вчинялися) підготовчі дії щодо реалізації майна, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, так як достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, про які (обставини) може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, тоді як суди попередніх інстанцій встановили, що за повідомленням про проведення позачергових зборів акціонерів ПрАТ "ЗЗРК" на запланованих на 22.01.2026 загальних зборах буде вирішуватись, зокрема, питання про надання згоди на вчинення ПрАТ "ЗЗРК" правочину, щодо якого є заінтересованість - договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги ТОВ "Мінерфін-Транс" у сумі до 30 000 000 доларів США.
49. Посилання скаржника на те, що встановлені судом першої інстанції обставини наявності на його рахунках грошових коштів у сумі 2 025 830 000 грн, тобто в сумі, яка значно перевищує суму стягнення за первісним позовом, безумовно свідчать про те, що можливе укладання правочину безвідсоткової поворотної фінансової допомоги ніяким чином не вплине на реальну можливість ПрАТ "ЗЗРК" виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог, Суд відхиляє, так як умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно відповідача (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення, що обумовлено зокрема тим, що можливість відповідача за первісним позовом в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача за первісним позовом.
50. Стверджуючи про те, що позивач за первісним позовом (заявник) навмисно не долучив до матеріалів справи та не надав суду першої інстанції відомості (витяги або інформаційні довідки) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо всього належного ПрАТ "ЗЗРК" нерухомого майна або відомості (витяги) з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а відтак його твердження про відсутність у ПрАТ "ЗЗРК" будь-якого іншого майна, за рахунок якого можливе виконання рішення, скаржник в силу застосованого апеляційним судом підходу щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову не був позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити його дійсний майновий стан станом на момент розгляду заяви, зокрема підтверджували наявність у нього майна, за рахунок якого можливе в майбутньому виконання рішення суду у цій справі (у разі задоволенні первісного позову), проте не зробив цього, в тому числі й у межах спростування висновків суду першої інстанції, який виходив зі здійсненої ним оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог позивача за первісним позовом щодо забезпечення позову (зокрема, але не виключно, щодо того, що у ПрАТ "ЗЗРК" через тимчасову окупацію відповідної території відсутнє майно, яке на праві власності належить ПрАТ "ЗЗРК" та знаходиться на земельних ділянках Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, за рахунок якого можливе виконання судових рішень майнового характеру).
51. Доводи скаржника в частині того, що ПрАТ "ЗЗРК" під час розгляду цієї справи не вчинялися та не вчиняються будь-які можливі недобросовісні дії, що унеможливлять виконання рішення суду, Суд відхиляє, так як такі (доводи) не спростовують необхідність вжиття заходів забезпечення позову, адже ключовим аспектом в оцінці доцільності вжиття заходів забезпечення позову є обставини щодо можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову. У світлі викладеного, навіть реалізація особою своїх цивільних прав щодо можливого відчуження належного їй майна (грошових коштів) після виникнення спору, може бути обмежена необхідністю досягнення завдань здійснення правосуддя. Мета вчинення правочинів, унаслідок яких зменшується майно (грошові кошти) відповідача, не має вирішального значення у такому випадку.
52. Відсутність доказів вчинення таких дій не позбавляє правової підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у відповідача за первісним позовом реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна (постанова Верховного Суду від 07.07.2025 у справі №904/659/25).
53. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для забезпечення первісного позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, зокрема, в АТ "Сітібанк", та належать ПрАТ "ЗЗРК", у межах ціни первісного позову в розмірі 721 855 786,80 грн, позаяк такі заходи є розумними, адекватними та співмірними з предметом спору, сприятимуть досягненню балансу інтересів сторін та фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову, і як наслідок у такому випадку забезпечать ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, чого скаржник за текстом касаційної скарги жодним чином не спростував.
54. При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нормами процесуального законодавства, а саме статті 145 ГПК, визначена процедура скасування заходів забезпечення позову, відповідно до якої суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
55. Відповідно до частини другої статті 145 ГПК клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
56. Тобто, скаржник може спростувати наведене заявником (позивачем за первісним позовом) обґрунтоване припущення про наявність обставин утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову, подавши докази неспівмірності заходів забезпечення чи їх безпідставність в порядку статті 145 ГПК, яка дозволяє у найкоротші строки, порівняно зі строком оскарження та розгляду апеляційної/касаційної скарги, відновити права відповідача у разі їх порушення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
58. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
59. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
60. За результатами касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду Верховний Суд не встановив неправильного застосування чи порушення судами норм процесуального права, відповідно підстав для їх зміни чи скасування за мотивів, наведених у касаційній скарзі.
Розподіл судових витрат
61. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення.
2.Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у частині задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/2108/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець