8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
24 квітня 2026 року м. ХарківСправа № 922/234/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Харків" від 21.04.2026 про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Харків", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСС-Сістем", м. Харків
про стягнення 1 041 914,56 грн.
за участю представників:
від позивача: Гречуха К.Л.
від відповідача: Рязанцева О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Харків" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСС-Сістем" (надалі - відповідач) про стягнення 1041914,56грн., з яких:
- 862408,50грн. заборгованості за договором №1512-1/2023 від 15.12.2023, що складається з 800190,63грн. - основного боргу, 41958,66грн. - інфляційних витрат, 20259,21грн. - 3% річних;
- 179506,06грн. заборгованості, яка складається з 132128,99грн. інфляційних витрат та 47377,07грн. 3% річних за несвоєчасне виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/4021/24.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, отриманого за договором №1512-1/2023 від 15.12.2023, а також на несвоєчасне виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 у справі №922/4021/24.
22 квітня 2026 року від позивача надійшла заява від 21.04.2026 про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ВСС-Сістем" (ідентифікаційний код 41806731, адреса місцезнаходження: 61002, Україна, Харківська обл., місто Харків, вул.Свободи, буд., 7/9, кв, 13), які знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСС-Сістем" у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, у межах суми заявленого позову у розмірі 1 041 914,56 грн (один мільйон сорок одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять гривень 56 копійок), що становить заборгованість за договором № 1512-1/2023 від 15.12.2023 року та складається з 800 190, 63 грн - основного боргу, 41 958, 66 - інфляційних витрат, 20 259, 21 - 3% річних, а також 132 128,99 грн інфляційних витрат та 47 377,07 грн 3% річних за несвоєчасне виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 року по справі №922/4021/24.
Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
В той же час, частиною 4 статті 140 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Дослідивши матеріали заяви позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що для належного вирішення питання щодо забезпечення позову існує необхідність розглянути дану заяву в судовому засіданні з викликом сторін в порядку ч.4 ст.140 ГПК України. У зв'язку з цим ухвалою від 22.04.2026 судове засідання призначено на 24.04.2026.
24 квітня 2026 року від відповідача надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову.
У судовому засіданні 24.04.2026 представник позивача підтримала доводи, викладені в заяві про забезпечення позову, просила суд постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.
Представник відповідача у даному судовому засіданні просила залишити заяву позивача про забезпечення позову без задоволення з підстав, викладених у раніше поданих запереченнях.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №910/7141/13.
Втім, позивач не обґрунтував належним чином неможливість виконання рішення у даній справі, у випадку задоволення судом позову, або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач у своїй заяві посилається на суперечливу процесуальну поведінку відповідача та подання ним іншого взаємовиключного позову. Зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСС-Сістем" у квітні 2026 року подано до Господарського суду Харківської області позовну заяву у справі №922/1196/26 про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Харків". При цьому у даному позові ТОВ "ВСС-Сістем" посилається на нібито неправомірне отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Харків" грошових коштів у розмірі 1 500 000,00 грн за Договором №1512-1/2023 від 15.12.2023 року, а також заявляє про відсутність факту поставки товару. Позивач вважає такі твердження ТОВ "ВСС-Сістем" такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вони спростовуються належними і допустимими доказами, адже на виконання умов Договору Постачальником було виставлено Покупцю рахунок-фактуру № СФ-00120 від 17.03.2025 на загальну суму 4 194 069,12 грн (у тому числі ПДВ), який містить погоджені сторонами істотні умови поставки, зокрема найменування, кількість та ціну товару. Вказаний товар був узгоджений сторонами у специфікації № 7 від 17.03.2025, відповідно до якої передбачено порядок розрахунків: передплата у розмірі 50% та остаточний розрахунок у розмірі 50% протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу Постачальника. Виконуючи зазначені умови, відповідач здійснив часткову оплату виставленого рахунку 20.03.2025 у розмірі 1 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1483 від 20.03.2025. У зв'язку з отриманням попередньої оплати позивачем було належним чином складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 5 від 20.03.2025, яка прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією. Фактична поставка товару відбулася 02.04.2025, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: товарно-транспортною накладною № 76 від 02.04.2025; видатковою накладною №РН-00100 від 02.04.2025 на суму 1992182,83грн. За фактом здійснення поставки позивачем також було складено та зареєстровано податкову накладну №1 від 02.04.2025, що підтверджується квитанцією про її реєстрацію. Більше того, відповідач, отримавши відповідні податкові накладні, включив суми податку на додану вартість за такими операціями до складу свого податкового кредиту, чим фактично визнав реальність господарської операції, факт отримання товару та належність оформлення первинних документів. Попри це, у поданому у справі №922/1196/26 позові ТОВ "ВСС-Сістем" одночасно заперечує факт поставки товару та разом з тим просить визнати недійсними первинні документи, які підтверджують таку поставку (видаткову та товарно-транспортну накладні), посилаючись на нібито відсутність підпису уповноваженої особи. Зазначена позиція, на думку позивача, є внутрішньо суперечливою та взаємовиключною, оскільки одночасне заперечення факту поставки та оспорювання документів, що її підтверджують, свідчить не про реальний спір щодо обставин, а про штучне формування правової позиції. Така поведінка відповідача, на думку позивача, має ознаки недобросовісного користування процесуальними правами, свідомого заперечення очевидних та документально підтверджених обставин, а також спрямована виключно на ухилення від виконання взятих на себе грошових зобов'язань. Крім того, оспорювання первинних документів, які були належним чином складені, підписані сторонами та використані самим відповідачем у податковому обліку, свідчить про намір штучно створити спір з метою затягування судового розгляду та уникнення виконання можливого судового рішення.
Суд не погоджується з вищевказаними доводами позивача, з огляду на таке.
В межах справи №922/234/26 у тому числі розглядається вимога ТОВ "Ельпласт-Харків" до ТОВ "ВСС-Сістем" про стягнення з відповідача заборгованості за товар, поставлений на виконання договору №1512-1/2023 від 15.12.2023 на підставі:
- видаткової накладної №РН-0386 від 05.12.2024 на суму 1232007,80грн. товарно-транспортної накладної №262 від 05.12.2024;
- видаткової накладної №РН-00100 від 02.04.2025 на суму 1992182,83грн. та товарно-транспортною накладною №76 від 02.04.2025.
Однак з наданої позивачем копії позовної заяви у справі №922/1196/26 (з урахуванням заяви про виправлення описки) вбачається, що ТОВ "ВСС-Сістем" в межах вказаної справи заявляє вимогу про стягнення з ТОВ "Ельпласт-Харків" 1500000,00грн. При цьому ТОВ "ВСС-Сістем" оспорює факт поставки товару за видатковою накладною №РН-00100 від 02.04.2025 на суму 1992182,83грн. та товарно-транспортною накладною №76 від 02.04.2025, посилаючись на те, що директор ТОВ "ВСС-Сістем" Желтобрюх Олександр Анатолійович не ставив свого особистого підпису та не робив відтиск печатки Товариства на цих накладних, а тому наявні сумніви щодо фактичної справжності зазначених документів.
Звертаючись з вказаним позовом у справі №922/1196/26 ТОВ "ВСС-Сістем" вказує, що дізналося про спірну поставку товару після ознайомлення з матеріалами справи №922/234/26, і, оскільки строк подання зустрічної позовної заяви у цій справі було вичерпано, дане товариство було вимушено захистити свої права шляхом подання позову в окремому провадженні (справа №922/1196/26).
Ухвалою від 22.04.2026 у справі №922/1196/26 позовну заяву ТОВ "ВСС-Сістем" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.05.2026.
Таким чином, вищенаведені обставини свідчать, що ТОВ "ВСС-Сістем", користуючись своїм правом на судовий захист, в установленому процесуальним законодавством порядку звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про вирішення наявного між сторонами спору щодо фактичного здійснення ТОВ "Ельпласт-Харків" поставки товару на суму 1992182,93грн., який був попередньо оплачений ТОВ "ВСС-Сістем" на суму 1500000,00грн.
Суд не може прийняти доводи ТОВ "Ельпласт-Харків" щодо необґрунтованості позову у справі №922/1196/26, оскільки відповідна оцінка буде надаватися судом, який розглядатиме вказану справу, на підставі дослідження поданих сторонами доказів та у відповідності до встановлених обставин справи.
Самий лише факт подання вказаного позову не є доказом умисного ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, право суб'єкта господарювання на заявлення відповідного позову, спрямованого на захист його права, яке він вважає порушеним, гарантується законом та не може розцінюватися як недобросовісні дії, що спрямовані на ухилення від виконання судового рішення.
При цьому, як обґрунтовано зазначає ТОВ "ВСС-Сістем" у своєму позові у справі №922/1196/26 та запереченні на заяву про забезпечення позову, пропущення строку на подання зустрічної позовної заяви (у тому числі через залучення із запізненням фахівця у галузі права для надання професійної правничої допомоги) не позбавляє відповідача права звернутись з позовом для його розгляду в іншому позовному провадженні.
Щодо доводів позивача про те, що відповідач, включивши суму податку на додану вартість за спірною операцією до складу свого податкового кредиту, тим самим фактично визнав реальність господарської операції, факт отримання товару та належність оформлення первинних документів, слід зазначити, що податкові накладні за оспорюваною у справі №922/1196/26 господарською операцією, були внесені до Єдиного реєстру податкових накладних саме позивачем, а не відповідачем.
При цьому, відповідач у своєму запереченні на заяву про забезпечення позову наголошує, що:
- відповідно до пунктів 201.1, 201.6, 201.7, 201.10 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платних податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Оскільки податкові накладні були внесені до реєстру саме позивачем, у відповідача відсутня можливість вносити до них будь-які зміни;
- згідно з приписами п.192.1 ПК України регламентовано порядок коригування податкових зобов'язань на підставі розрахунку коригування до вже зареєстрованої ПН. Так, внесення змін (виправлення помилок) до зареєстрованої ПН можливо тільки у випадку попереднього складання та надіслання постачальником (позивачем) розрахунку коригування до ПН на адресу покупця відповідача);
- таким чином, у відповідача відсутня можливість та обов'язок зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної до моменту поки постачальник (позивач) не надішле на адресу покупця (відповідача) такий розрахунок коригування до податкової накладної;
- відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їхньої вартості, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН. Абзацом 3 пункту 192.1 статті 192 ПК України, передбачено що розрахунок коригування, складається постачальником товарів, а реєструється в залежності зменшення або збільшення компенсації вартості товарів (або постачальником або покупцем). Абзацом 7 статті 192 ПК України передбачено, що розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг;
- відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачем для прийняття рішень. Згідно з ч.1 ст.9 вищезгаданого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первині документи;
- згідно з.п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Тобто, законодавець чітко визначає, що за наслідком виключно реальної господарської операції, підприємець складає податкові накладні, які в подальшому впливають на об'єкт оподаткування та сплату податків та зборів до Державного бюджету;
- отже, спір за наслідками якого будуть визнанні недійсними первинні документи, якими оформлені господарські операції, одночасно свідчитиме про неправомірну реєстрацію податкових накладних.
Підсумовуючи вищевикладене, суд не вбачає в діях відповідача щодо подання позову у справі №922/1196/26 ознак "недобросовісного користування процесуальними правами, свідомого заперечення очевидних та документально підтверджених обставин", на чому наполягає позивач у своїй заяві про забезпечення позову, а тому не вважає ці дії такими, що спрямовані виключно на ухилення від виконання взятих на себе грошових зобов'язань.
Окрім вищевикладеного, позивач також вказує, що збільшення строків розгляду справи створює для відповідача реальні можливості для відчуження належного йому майна, виведення грошових коштів, зміни фінансового стану або вчинення інших дій, спрямованих на ускладнення або уникнення виконання майбутнього рішення суду.
Водночас, вказані доводи жодними доказами не підтверджені та не відповідають попередній поведінці відповідача у правовідносинах з позивачем.
Так, наявні у справі докази свідчать, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості, яка була предметом спору у справі №922/4021/24, в добровільному порядку здійснювалися платежі ще під час розгляду вищевказаної справи Господарським судом Харківської області у наступних розмірах:
- 296 814,65 грн за платіжною інструкцією № 1395 від 26.11.2024;
- 167 924,19 грн за платіжною інструкцією № 1412 від 28.11.2024;
- 300 000,00 грн за платіжною інструкцією № 1410 від 27.11.2024;
- 76 015,44 грн, за платіжною інструкцією № 1421 від 02.12.2024.
Проте, як вказує позивач у позові, зазначені платіжні інструкції не були долучені до матеріалів справи на доведення обставин часткового виконання обов'язку за Договором №1512-1/2023, а отже суд не врахував проведені розрахунки у розмірі 840754,28 при ухваленні судового рішення, не зменшив суму основної заборгованості у пропорції, яка сплачена за вкладними рахунками.
Таким чином, ТОВ "ВСС-Сістем" вживалися заходи щодо погашення існуючої заборгованості перед ТОВ "Ельпласт-Харків" у справі №922/4021/24, що свідчить про наявність у нього наміру виконати свої договірні зобов'язання, а не ухилитися від їх невиконання.
Сама лише та обставина, що таке погашення здійснювалося несвоєчасно не порушує інтересів ТОВ "Ельпласт-Харків", оскільки дане товариство застосувало положення чинного законодавства щодо відповідальності боржника за невиконання грошових зобов'язань, здійснивши нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат.
Більш того, незважаючи на наявність непогашеної заборгованості, ТОВ "Ельпласт-Харків" продовжило господарські відносини з ТОВ "ВСС-Сістем" в межах Договору №1512-1/2023 від 15.12.2023, внаслідок яких виникла нова заборгованість, що є предметом його позову у даній справі №922/234/26.
При цьому за допущене відповідачем прострочення виконання своїх зобов'язань позивач у своєму позові у справі №922/234/26 також здійснив нарахування інфляційних витрат та 3 % річних, які мають компенсаційний характер та покликані відновити порушені права та інтереси позивача.
В той же час, накладення судом арешту на грошові кошти в загальному розмірі 1041914,56грн. може створити суттєві перешкоди у здійсненні відповідачем своєї господарської діяльності та призвести до погіршення його фінансового стану, що матиме наслідком неможливість виконання ним своїх грошових зобов'язань перед контрагентами, у тому числі й перед позивачем.
Таким чином, накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, не відповідатиме принципам розумності, обґрунтованості та забезпечення збалансованості інтересів сторін.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем належним чином не було обґрунтовано його доводи про необхідність накладення арешту на грошові кошти відповідача, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 136-140, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Харків" від 21.04.2026 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.
Повна ухвала складена 28.04.2026.
СуддяМ.В. Калантай