вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
28 квітня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/506/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., перевіривши матеріали
позовної заяви Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Мануфактура" (вул. Михайла Старицького, 21, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33020, код ЄДРПОУ 46101562)
до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Данильчука Миколи Сергійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
до відповідача-3 Департамента цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (майдан Просвіти, 2, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33013, код ЄДРПОУ 44722581)
про витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов'язання скасувати реєстраційні записи про право власності та про зобов'язання зареєструвати право власності
без виклику учасників справи
16 квітня 2026 року до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Мануфактура" до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Данильчука Миколи Сергійовича до відповідача-3 Департамента цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, в якому позивач просить суд:
1. Витребувати із незаконного володіння відповідача-1 майно: Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м; Матеріальний склад літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв.м; Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м; Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м; Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м; Прохідна літ. "3", загальна площа 21,6 кв.м; Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; Навіс опори металеві, покриття шифер; Стелаж залізний;
2. Витребувати із незаконного володіння відповідача-2 майно: Будівля майстерні літ. «Б-1», загальною площею 205,9 кв. м, реєстраційний номер об'єкта 3236621456060.
3. Зобов'язати відповідача-3 скасувати реєстраційні записи № 62173521 та № 62173244 від 01.11.2025 про реєстрацію права власності нерухомого майна з реєстраційними номерами 3230035756060 та 3230022956060 за ТОВ «Крафт Мануфактура».
4. Зобов'язати відповідача-3 скасувати реєстраційний запис № 62336579 від 10.11.2025 року про реєстрацію права власності нерухомого майна з реєстраційним номером 3236621456060 за Данильчуком Миколою Сергійовичем.
5. Зобов'язати відповідача-3 зареєструвати права власності Ніколаєва Давида Борисовича на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 згідно з переліком.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно з постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23) визнано за ФОП Ніколаєвим Давидом Борисовичем право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, що складається з: 1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м; 2. Матеріальний склад літ."Б-1", загальна площа 498,1 кв.м; 3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м; 4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м; 5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м; 6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв.м; 7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; 8. Навіс опори металеві, покриття шифер; 9. Стелаж залізний; та знаходиться за адресою: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21. Однак коли у березні 2026 року ФОП Ніколаєв Давид Борисович звернувся до державного реєстратора з метою реєстрації за особою права власності на означене майно, - отримав відмову, позаяк згідно з деталізованою інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний цілісний майновий комплекс поділений на окремі об'єкти нерухомого майна. Позивач з'ясував, що із 01.11.2025 право власності на будівлю майстерні загальною площею 205,9 кв. м (площа не відповідає фактичним даним, об'єкту присвоєно окрему поштову адресу: вул. Старицького, 21-А) зареєстроване на відповідачем-2, а решта нерухомого майна за відповідачем-1. При цьому до 01.11.2025 єдиним власником вказаного нерухомого майна (цілісного майнового комплексу), що знаходиться за адресою: вул. Старицького, 21 в м. Рівне, в тому числі будівлі, якій присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 , був Ніколаєв Давид Борисович, який будь-яких правочинів з належним йому майном не вчиняв. Факт державної реєстрації права власності на майно Ніколаєва Д. Б. за іншими особами створює обставини, за яких законний власник не може в повному обсязі володіти та розпоряджатись належним йому майном, що створює перешкоди у здійсненні права власності. Із урахуванням викладеного позивачем пред'явлено віндикаційний позов про витребування із незаконного володіння відповідачів-1 та -2 нерухомого майна та зобов'язання орган реєстрації скасувати записи про право власності внесені щодо відповідачів-1 та -2, натомість вчинити запис про реєстрацію за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна згідно з переліком (9 шт).
Судом встановлено, що разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про розстрочення судового збору, в якому ФОП Ніколаєв Давид Борисович посилається на те, що належна до сплати сума судового збору 179 573 грн 55 коп. перевищує 5 % його доходу за минулий 2025 рік (дохід становив 1 910 037 грн 00 коп).
Ухвалою від 21.04.2026 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення - відмовлено Позовну заяву залишено без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду: докази сплати судового збору у встановленому законом порядку у розмірі 179 573 грн 55 коп або нове клопотання в порядку ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" із доданими до нього належними та допустимими доказами на підтвердження обставин.
Ухвала від 21.04.2026 направлена на адресу місця реєстрації позивача: АДРЕСА_1 (трек-номер відправлення R067153609214).
23 квітня 2026 року від ФОП Ніколаєва Давида Борисовича надійшло нове клопотання про відстрочення сплати судового збору, у якому позивач посилається на те, що належна до сплати сума судового збору 179 573 грн 55 коп. перевищує 5 % його доходу за минулий 2025 рік (дохід становив 1 910 037 грн 00 коп).
Розглянувши клопотання, суд зазначає наступне.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, серед іншого, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 328.00 грн.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, п.п. 1- 3 ч. 1 ст. 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання прав на майно, стягнення, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Як вбачається, у позовній заяві заявлено вимогу майнового характеру (витребування майна із чужого незаконного володіння) яка підлягає вартісній оцінці та три вимоги немайнового характеру (зобов'язання скасувати реєстраційні записи про право власності та про зобов'язання зареєструвати право власності).
Судом встановлено, ціною позову є вартість нерухомого майна, котре є предметом спору.
Вартість майна визначена суб'єктом оціночної діяльності ПП «Екперт-Рівне-Консалт» та довідками про оціночну вартість об'єктів нерухомості:
- матеріальний склад (ВОУННХ931121), унікальний реєстраційний номер: 201-20260228-0011263861, оціночна вартість - 1 927 562,37 грн.;
- навіс (АДСЖВЦ737214), унікальний реєстраційний номер: 201-20260309-0011304374, оціночна вартість - 1 614 725,79 грн.;
- матеріальний склад № 1 (ЖВЕОРА842985), унікальний реєстраційний номер: 201-20260228-0011263885, оціночна вартість - 1 927 562,37 грн.;
- матеріальний склад № 3 (ЧНЮХАУ365019), унікальний реєстраційний номер: 201-20260228-0011263879, оціночна вартість 1 927 562,37 грн.;
- навіс для с/г машин (ЮВОКЕС727731), унікальний реєстраційний номер: 201-20260228-0011263871, оціночна вартість - 1 927 562,37 грн.;
- контора (БНЖПФА382164), унікальний реєстраційний номер: 201- 20260226-0011252324, оціночна вартість - 1917 014,59 грн.;
- 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону, ринкова вартість 63 980,00 грн.
Загальна вартість майна становить 11 305 969,86 грн.
Із урахуванням викладеного при поданні позовної заяви позивач повинен був сплатити за подання позову за вимогу майнового характеру судовий збір у розмірі 169 589 грн 55 коп. та за вимоги немайнового характеру 3 328 * 3 = 9 984 грн 00 коп. (а разом 179 573 грн 55 коп) та додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору за місцем розгляду справи.
До позовної заяви не додано доказів оплати судового збору на суму 179 573 грн 55 коп. В той же час позивач у клопотанні від 23.04.2026 просить суд відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення суду по суті справи.
Надавши оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" чітко визначені умови та суб'єктний склад осіб, за наявності яких суд може своєю ухвалою за клопотанням сторони відстрочити сплату судового збору.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору повинна навести підстави, які б підтверджували б, що норми ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" поширююся на неї в частині відстрочення/розстрочення судового збору, надати докази, зокрема, що її майновий стан об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, та підтвердити відповідними доказами вжиття нею всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
У постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21, зазначено, що оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 висловлена наступна правова позиція:
У пункті 37 "З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5,є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення;
- у пункті 39 "Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена";
- у пункті 41 "Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним".
Відповідно до положення п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою. (Пункти 61, 70 постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20).
Згідно з висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №914/4092/21, відповідно до частини 1 статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статті 25 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
За правилами частин 2 та 4 статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
У статті 26 Цивільного кодексу України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати всі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплене й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Суд виснує, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх (такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц, від 07.04.2020 у справі № 743/534/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15, від 21.03.2018 у справі № 725/3212/16-ц).
Те, що позивачє фізичною особою - підприємцем не виключає можливість застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір". Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 листопада 2022 року у cправі № 914/4092/21.
Також в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 907/613/24 визначено можливість відстрочення судового збору і фізичним особам-підприємцям.
В той же час питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов'язком.
Верховний Суд звертається до правової позиції викладеної в ухвалі Верховного Суду від 15.07.2024 № 917/1920/21, щодо доказів, якими можуть / могло бути підтверджено наявність майнового стану сторони, з якої вбачається, що:
Суд зазначає, що положення статей Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.
Крім того, правова позиція щодо доказів висловлено й в низці інших ухвалах Верховного Суду, зокрема, (від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22, від 24.01.2024 у справі № 921/2/21(921/463/22), від 17.07.2023 у справі № 757/14112/20-ц, від 03.05.2022 у справі № 914/1147/20, від 10.11.2021 у справі № 922/1429/19, від 06.09.2021 у справі № 922/1775/19, від 24.12.2025 № 904/11028/15, від 03.11.2025 № 916/2886/24, від 07.04.2025 № 910/1672/22 та інші).
Отже, аналіз положень Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням, у порядку статті 86 ГПК України та дотриманням статей 73, 76- 79 ГПК України.
ЄСПЛ у справі «Король та інші проти України» нагадав у своєму рішенні, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід'ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» [Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А № 18, «Пономаренко проти України» [Ponomarenko v. Ukraine], заява № 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, «Мацюк проти України» [Matsyuk v. Ukraine], заява № 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та «Кузьменко проти України» [Kuzmenko v. Ukraine], заява № 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017).
У керівних справах «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland; заява № 28249/95; пункти 52-67; ЄСПЛ 2001-VI); «Малахов проти Молдови» (Malahov v. Moldova; заява № 32268/02; пункти 31-36; від 07.06.2007); «"Телтронік-КАТВ" проти Польщі» (Teltronic-CATV v. Poland; заява № 48140/99; пункти 50-64; від 10.01.2006); «Нальбант та інші проти Туреччини» (Nalbant and Others v. Turkey; заява № 59914/16; пункти 32-47; від 03.05.2022) ЄСПЛ вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних тим, що розглядалося у справі «Король та інші проти України».
Суд ураховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19 щодо невідповідності вимогам Європейської конвенції з прав людини висновку національних судів України про неможливість застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, яка набрала чинності 15.12.2017) в частині відстрочення / звільнення від сплати судового збору юридичних осіб.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі 925/1293/19, зокрема вказано таке.
У справі, що переглядається, національні суди відмовили ТОВ "Скайсіті-груп" у відстроченні або звільненні від сплати судового збору з мотивів, що стаття 8 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає таку можливість виключно для фізичних осіб за наявності відповідних умов. Суд першої інстанції в ухвалі від 11.11.2019, а згодом суди апеляційної та касаційної інстанцій не надали оцінки поданим Товариством доказам його критичного майнового стану (фінансовий звіт за 2018 рік, виписка з банківського рахунку, документи про безрезультатні спроби стягнення заборгованості у 2015-2018 роках тощо), обмежившись формальним тлумаченням суб'єктного складу норми. (пункт 70 постанови).
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист. (пункт 71 постанови).
Велика Палата Верховного Суду у справі 925/1293/19 дійшла переконання, що суди попередніх інстанцій не виконали обов'язку обґрунтувати своє рішення в частині пропорційності застосованого обмеження (частина п'ята статті 236 ГПК України), а тому оскаржувані судові рішення не є належно обґрунтованими в розумінні статті 6 Конвенції. (пункт 72 постанови).
Характер порушення, встановленого ЄСПЛ (обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви (пункт 73 постанови).
Отже, суди наділені повноваженнями зменшувати тягар судових витрат або взагалі звільняти від їх сплати осіб, які звертаються до суду з відповідним клопотанням.
Водночас, конструкція частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що ФОП Ніколаєв Давид Борисович надав суду податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за звітний період 2025 рік. У декларації відображено, що дохід за 2025 рік склав 1 910 037 грн 00 коп.
Позивачем надано квитанцію №2, яка відповідно до вимог податкового законодавства підтверджує факт подання податкової звітності в електронній формі та її обробку контролюючим органом та прийняття 26.01.2026.
З огляду на наведене, суд встановив, що розмір судового збору, який підлягає сплаті у даній справі, становить 179 573 грн 55 коп., що у співвідношенні до задекларованого річного доходу позивача за 2025 рік (1 910 037 грн 00 коп.) перевищує 5 відсотків такого доходу.
Суд враховує, що наведена обставина прямо передбачена пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» як підстава для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, за умови належного підтвердження відповідних даних про майновий стан особи.
При цьому суд зазначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження свого фінансового стану, зокрема податкову декларацію за 2025 рік, яка свідчить про розмір отриманого доходу, а також доказ її прийняття контролюючим органом. Вказані документи у своїй сукупності є достатніми для висновку про об'єктивність наведених позивачем даних щодо рівня його доходу.
Оцінюючи співвідношення розміру судового збору до доходу позивача, суд виходить із того, що обов'язок сплати судового збору у розмірі, який фактично становить значну частину річного доходу фізичної особи-підприємця, може істотно ускладнити реалізацію ним права на звернення до суду та ефективний судовий захист.
Суд враховує, що інститут відстрочення сплати судового збору спрямований на забезпечення балансу між інтересами держави щодо надходження коштів до бюджету та правом особи на доступ до правосуддя. Відстрочення сплати судового збору не звільняє позивача від обов'язку його сплати, а лише переносить строк виконання такого обов'язку на більш пізній момент - до ухвалення судового рішення у справі.
З урахуванням викладеного, з метою забезпечення реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку про задоволення клопотання Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про відстрочення сплати судового збору у розмірі 179 573 грн 55 коп. до ухвалення судового рішення у справі № 918/506/26.
Відтак судом встановлено, позивачем усунуто недоліки позовної заяви в межах процесуального строку, встановленого судом.
За умовами ч. 3 ст. 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу.
Нормами ч. 1 ст. 176 ГПК України, зокрема, встановлено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу.
Господарський суд, здійснивши перевірку позовної заяви на предмет відповідності вимогам ГПК України встановив, що підстави для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі, відсутні, а подані матеріали є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду виходячи з такого.
У відповідності до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Господарський суд, дослідивши матеріали позовної заяви, врахувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, категорію та складність справи тощо, дійшов висновку про те, що подані матеріали є достатніми для відкриття провадження у справі та про те, що вказана справа має бути розглянута в порядку (за правилами) загального позовного провадження.
Частиною 4 ст. 165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
У свою чергу, в силу приписів ст. ст. 166, 167 ГПК України суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, який дозволить іншим учасниками справи їх отримати завчасно до початку розгляду справи по суті.
Подання відповіді на відзив та заперечень в силу приписів ГПК України поставлене в залежність від подання відповідачем відзиву.
Окрім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що 18.10.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" №3200-IX від 29.06.2023, яким серед іншого, внесено зміни до ГПК України, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів.
Із урахуванням означених змін:
- згідно ч.6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
- відповідно ч.7 ст. 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов'язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Відтак судом роз'яснюється Фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу та Фізичної особи-підприємцю Данильчуку Миколі Сергійовичу про їх право, а Товариству з обмеженою відповідальністю "Крафт Мануфактура" про його обов'язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
З метою можливості виконання даної вимоги, суд роз'яснює, що згідно з п.5-8 п.5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами і доповненнями) офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована в доменній зоні, використання якої заборонено законодавством України.
Відповідно до абз.2 ч.5 ст. 6 ГПК України, пп.5-4-1 п.5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 Електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в Інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами. (п. 8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021).
Суд роз'яснює, що ГПК України надає учасникам справи можливість брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вхід (авторизація) до підсистеми відеоконференцзв'язку можливий тільки через Електронний кабінет Електронного суду. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Суд за клопотанням учасника справи може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за 5 днів до відповідного судового засідання.
Згідно з 5.1-1 п.5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 відеоконференція - телекомунікаційна технологія інтерактивної взаємодії двох або більше віддалених учасників судового провадження з можливістю обміну аудіо- та відеоінформацією в реальному часі.
Керуючись ст. ст. 11, 12, 162, 163, 164, 169, 174, 176, 226, 234, 235 ГПК України, суд,
1. Клопотання Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про відстрочення сплати судового збору - задовольнити.
2. Відстрочити Фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплату судового збору у розмірі 179 573 грн 55 коп. до ухвалення судового рішення у справі № 918/506/26.
3. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/506/26.
4. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
5. Підготовче засідання у справі призначити на "26" травня 2026 р. на 14:20 год.
6. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, зал судових засідань № 10.
5. Запропонувати сторонам подати до суду:
а) позивачу:
- відповідь на відзив і всі докази (які можливо доставити до суду) у 5-денний строк з дня отримання відзиву, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачам-1, -2, -3;
б) відповідачам-1, -2, -3:
- відзив на позовну заяву і всі докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності) - протягом 15-денного строку з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати іншим учасникам справи копію відзиву та додані до нього документи, докази такого направлення надати суду;
- у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив і всі докази (які можливо доставити до суду) з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення іншим учасникам справи та надати суду докази такого скерування.
6. Роз'яснити відповідачам-1, -2, -3, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України).
7. Звернути увагу сторін на положення ст.ст. 74, 80, 81 ГПК України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання доказів, їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів.
8. Попередити сторін, що відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
9. Звернути увагу сторін на те, що копії письмових доказів, які подаються, повинні бути оформлені відповідно до вимог ч. 4 ст. 91 ГПК України.
10. Повідомити сторін про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
11. Повідомити Фізичну особу-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича та Фізичну особу-підприємця Данильчука Миколу Сергійовича про їх право, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт Мануфактура" про його обов'язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Згідно з ч. 2 ст. 235 ГПК України вказана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич