"27" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/773/26
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.
За участі секретаря судового засідання:
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився,
розглянувши матеріали справи № 916/773/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фрам шиппінг едженсі'' (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ(з), пр. Миру, будинок 2/2-Н)
до відповідача: Компанії ,,TRANS TRADE RK SA'' (rue Francois-Versonnex 11, 1207, Geneva, Switzerland)
про стягнення 41663,62 доларів США,
обставини справи:
04.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Фрам шиппінг едженсі'' (далі ТОВ ,,Фрам шиппінг едженсі'') звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (зареєстрована 04.03.2026 за вх. № 795/26), в якій просить стягнути з Компанії ,,TRANS TRADE RK SA'' (далі Команія) заборгованість за договором про надання стивідорних послуг від 01.09.2022 № 0109-S22 у загальному розмірі 41663,62 доларів США, що еквівалентно 1810484,27 грн, що складається з: 12108,60 доларів США, що еквівалентно 526176,79 грн, згідно з актом виконаних послуг від 08.09.2025; 29555,02 доларів США, що еквівалентно 1284307,48 грн згідно з актом виконаних послуг від 14.09.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ ,,Фрам шиппінг едженсі'' посилається на порушення відповідачем умов вищевказаного договору шляхом неоплати вартості наданих послуг.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 09.03.2026: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/773/26; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи у підготовчому засіданні на 31.03.2026.
Господарський суд Одеської області протокольною ухвалою від 31.03.2026 відклав підготовче засідання суду на 21.04.2026.
У підготовче засідання 21.04.2026 представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвали в електронні кабінети.
Відповідно до положень ч.4 ст.240 ГПК України в судовому засіданні 21.04.2026 підписано повне рішення без його проголошення.
Відповідач, в обґрунтування своєї правової позиції, у відзиві на позов зазначив, що дійсно між сторонами укладено договір № 0504/20-TR від 05.04.2022 та Компанія TRANS TRADE RK SA не заперечує факт отримання рахунку № 105 від 30.06.2025 на всю суму наданих послуг - 41882,40 доларів США за надані послуги з перевалки зерна на терміналі на судно “ABLE» загальною вагою 6980,40, а також підтверджує повне та вчасне надання послуг позивачем.
Однак, як стверджує відповідач, він не має можливості виконати взяті на себе зобов'язання, з огляду на скрутний майновий стан та відсутність експорту товарів, що пов'язано з введенням воєнного стану в Україні. До того ж, як зауважує відповідач, діяльність TRANS TRADE RK SA з проведення експорту періодично припиняється та, відповідно, компанія позбавлена можливості продовжувати свою господарську діяльність та здійснювати оплату за вже поставлений товар.
В подальшому, відповідачем до суду надано заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву Компанія проти задоволення позовних вимогм ТОВ “Фрам шиппінг едженсі» не заперечує та вказує, що: на дании час відповідач не має можливості виконати взяті на себе зобов'язання, з огляду на скрутний майновий стан внаслідок неправомірних дій декількох іноземних компаній та невиконанням своїх зобов'язань цими компаніями перед відповідачем; внаслідок військової агресії російської федерації відбулось влучання безпілотного літального апарата в окремі об'єкти виробничих потужностей ТОВ «Транссервіс 2008», на якому зберігався вантаж компанії позивача; частково пошкоджено та втрачено вантаж іншої компанії, який Компанія повинна була продати за експортним контрактом, проте враховуючи причинені пошкодження позбавлена можливості виконати укладений контракт та отримати відповідні грошові кошти за рахунок яких планувалося погашення заборгованості перед позивачем.
17.03.2026 від Компанії надійшла заява про визнання позову, в якій просить: ухвалити рішення у справі № 916/773/26, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги ТОВ “Фрам шиппінг едженсі» про стягнення з Компанії 41663,62 дол. США, що еквівалентно 1284307,48 грн; при ухваленні рішення у справі вирішити питанння щодо повернення ТОВ “Фрам шиппінг едженсі» з Держаного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, оскільки позов визнано відповідачем до початку розгляду справи по суті.
установив:
01.09.2022 між ТОВ ,,Фрам шиппінг едженсі'' (Виконавець) та Компанією (Замовник) укладено договір про надання стивідорних послуг № 0109-S22 (Договір), відповідно до п.1.1,1.2 якого в порядку та на умовах Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату стивідорні послуги, а Замовник зобов'язується своєчасно їх прийняти і оплатити. Під Стивідорними послугами відповідно до умов даного Договору слід розуміти: перевантаження силами і засобами Виконавця вантажу з території Замовника на судна відповідно до затверджених в установленому порядку Тимчасових технологічних інструкцій з перевантаження, з дотриманням вимог чинного законодавства України. Під вантажем слід розуміти - зернові вантажі (насіння зернових та/або бобових культур).
Відповідно до п.4.1 Договору вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання і визначається у актах приймання-передачі наданих послуг.
Згідно з п. 4.2 Договору оплата послуг здійснюється Замовником, протягом 180 днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг із розрахунку обсягу фактично перевантаженого вантажу, який був перевантажений відповідно до умов даного Договору та зазначений у коносаменті на підставі виставленого рахунку за курсом НБУ, встановленим на дату рахунка.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з законодавством та цим договором (п.6.1 Договору).
Усі спори, що пов'язані з даним договором, його укладанням або такі, що виникають під час виконання умов даного договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку (п.7.1 Договору).
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2022. Якщо жодна зі сторін за 15 календарних днів до терміну закінчення дії договору письмово не повідомить протилежну сторону про намір щодо його розірвання, дія договору вважається автоматично продовженою на кожен наступний календарний рік, на тих самих умовах (п.8.1 Договору).
Відповідно до умов Додаткової угоди № 3 від 01.05.2025 до Договору сторони домовились викласти:
- п.4.2 Розділу 4 Договору в наступній редакції: ,,п.4.2 Оплата послуг здійснюється Замовником, протягом 120 днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг із розрахунку обсягу фактично перевантаженого вантажу, який був перевантажений відповідно до умов даного Договору на підставі виставленого рахунку за курсом НБУ, встановленим на дату рахунка'';
- п.7.1 Розділу 7 Договору в наступній редакції: ,,п.7.1 Даний Договір регулюється й тлумачиться у відповідності до матеріального права України. Всі невирішені суперечки, що виникають із або у зв'язку з даним Контрактом, включаючи будь-які питання щодо його існування, дійсності або припинення, відшкодування збитків, стягнення штрафів, пені та інше передаються на розгляд до відповідного господарського суду України за місцем знаходження Виконавця та розглядаються у відповідності до норм матеріального і процесуального права України. Рішення суду повинно бути остаточним і обов'язковим для виконання обома сторонами''.
На виконання умов Договору між сторонами оформлено акти виконаних послуг, а саме: від 08.09.2025 на суму 12108,60 дол. США (комплекс стивідорних послуг, судно «AHMET CAN»); від 14.09.2025 на суму 29555,02 дол. США (комплекс стивідорних послуг, судно «WAEL K»).
З метою отримання коштів за надані послуги ТОВ ,,Фрам шиппінг едженсі'' направило рахунки на оплату, а саме: від 08.09.2025 № 0809 на суму 12108,60 дол. США; від 14.09.2025 № 1409 на суму 29555,02 дол. США.
Зі змісту акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.09.2025 по 02.03.2026 вбачається, що у Компанії обліковується заборгованість перед ТОВ ,,Фрам шиппінг едженсі''.
Договір, додаткову угоду, акти виконаних послуг та акт звіряння взаєморозрахунків підписано сторонами та скріплено печатками контрагентів.
Неоплата Компанією наданих ТОВ ,,Фрам шиппінг едженсі'' послуг спричинило звернення позивача до Господарського суду з позовом в рамках провадження у даній справі.
Частинами 3,4 ст.185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, враховуючи визнання позову відповідачем, керуючись частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку ухвалити рішення у справі за результатами підготовчого провадження у підготовчому засіданні без розгляду справи по суті.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Відповідно до приписів статей 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши правовідносини, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними Договору, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України, сторони досягли всіх суттєвих умов договору, тому зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та є обов'язковим для виконання сторонами у відповідності до ст. 629 ЦК України.
При цьому ТОВ ,,Фрам шиппінг едженсі'' як Виконавцем виконано належним чином обов'язки за Договором, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення актами виконаних послуг, актом звіряння взаєморозрахунків та не заперечується відповідачем.
В свою чергу Компанією як Замовником в порушення приписів ст.525,526,610,629,901 ЦК України, умов Договору не оплачено 12108,60 дол. США та 29555,02 дол. США, не дивлячись на те, що згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, ч.1 ст.901 ЦК України, п.4.2 Договору строк виконання відповідного грошового зобов'язання настав, що визнається відповідачем.
Частиною 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення основного боргу у загальній сумі 41663,62 дол. США підлягає задоволенню.
Серед іншого, суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розподіл судових витрат у разі визнання позову визначено статтею 130 ГПК України та ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
Поряд з цим, статтею 130 ГПК України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються зі частиною третьою статті 7 Закону України “Про судовий збір», де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті відповідно до ст.129,130 ГПК України, а також наявність підстав для повернення позивачу 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору в іншій частині - 50% від ставки судового збору, що складає в сумі 10862,90 грн.
Також суд зауважує, що питання повернення позивачу частини судового збору у розмірі 50%, що дорівнює 10862,90 грн в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 ГПК України та частиною 3 статті 7 Закону України “Про судовий збір», згідно заявленого представником позивача клопотання, буде вирішено окремим судовим рішенням.
Керуючись ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фрам шиппінг едженсі'' задовольнити.
2. Стягнути з Компанії ,,TRANS TRADE RK SA'' (rue Francois-Versonnex 11, 1207, Geneva, Switzerland) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фрам шиппінг едженсі'' (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ(з), пр. Миру, будинок 2/2-Н, код 39611492) 41663/сорок одну тисячу шістсот шістдесят три/долари США 62 центи основного боргу, 10862/десять тисяч вісімсот шістдесят дві/грн 90 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 27 квітня 2026 р.
Суддя Т.І. Демченко