вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" квітня 2026 р. Cправа № 902/44/26
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,
представника позивача - Юрченка Т.П.,
присутньої ОСОБА_1 ,
у відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" (просп. Космонавтів, буд. 30-А, м. Вінниця, 21021)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" (просп. Космонавтів, буд. 30-А, оф. 703, м. Вінниця, 21021)
про стягнення 465 840 грн та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,
На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" 465 840 грн та про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.
Ухвалою суду від 02.02.2026, з урахуванням виправлених недоліків позовної заяви, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/44/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.02.2026. Цією ж ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання заяв по суті спору.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 24.03.2026 о 14:00 год., про що 26.02.2026 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
Однак, 24.03.2026 судове засідання у справі № 902/44/26 не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Вінницької області, що підтверджується службовою запискою секретаря судового засідання №б/н від 24.03.2026.
Так, ухвалою суду від 27.03.2026 судове засідання для розгляду справи № 902/44/26 по суті призначено на 16.04.2026 о 10:00 год, про що сторін повідомлено у порядку ст.ст. 120, 121 ГПК України.
На визначений час у судове засідання 16.04.2026 з'явився представник позивача, який заявлений позов підтримав у повному обсязі. Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи відповідач (шляхом доставки ухвали від 17.03.2026 до Електронного кабінету ЄСІТС) явки уповноваженого представника не забезпечив.
Завершивши стадію судових дебатів суд, відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 17.04.2026 о 14:00 год.
У судовому засіданні 17.04.2026 за відсутності учасників справи суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 4 статті 240 ГПК України долучив до матеріалів справи скорочене рішення (вступну та резолютивну частини) без його проголошення.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нежитлового приміщення №152 від 01.02.2020 (Договір) в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "МВН" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" 465 840 грн, з яких: 102 240 грн основного боргу та 363 600 грн - неустойки в порядку ст. 785 ЦК України, враховуючи, що додатковою угодою від 01.07.2023 до Договору сторони погодили дату закінчення договору 30.11.2023. Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу до відповідача про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом звільнення відповідного приміщення.
Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
01.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МВН" (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" (Орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №152 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування наступне нерухоме майно - офіс 703, який складається із приміщень за номерами 24,25, згідно плану 7 поверху інвентаризаційної справи будівлі, загальною площею 30,9 кв.м. (надалі за текстом - "Орендоване майно").
Адреса розташування Орендованого майна: м. Вінниця, проспект Космонавтів, 30-А (п. 1.1.1. Договору).
За змістом пп. 4.1., 4.2. Договору передача Орендодавцем орендованого майна Орендарю здійснюється за Актом приймання-передачі приміщення (Додаток № 2), що підписується належно уповноваженими представниками сторін. Дата підписання Акту приймання-передачі приміщення є датою початку нарахування орендної плати та плати за надані комунальні послуги.
Орендоване майно, передане орендарю, повертається орендодавцю не пізніше 10 днів після закінчення терміну дії договору (або у випадку його дострокового розірвання) за Актом повернення приміщення (додаток № 3), який є датою закінчення нарахування орендної плати та плати комунальних платежів (п. 4.3. Договору).
Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що орендна плата за місяць становить 30,9*240=7416,00 (сім тисяч чотириста шістнадцять) грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, з розрахунку 240,00 (Двісті сорок) грн. 00 коп. за 1 кв.м. орендованої площі.
Згідно із п. 6.3. Договору вартість комунальних послуг, що підлягає компенсації, складається з плати за обслуговування будинку, плати за оренду землі, плати за обслуговування систем пожежогасіння та систем пожежної сигналізації будівлі, плати за опалення, воду, стоки, електропостачання.
Відповідно до п. 6.9. Договору в разі закінчення терміну дії цього Договору, орендна плата сплачується Орендарем по день фактичної передачі орендованого майна Орендодавцю за Актом здачі в 10-денний термін.
Сторони узгодили, що договір набуває чинності з 01 лютого 2020 року та діє 35 (тридцять п'ять) місяців з моменту передачі Орендованого майна за Актом приймання-передачі (пп. 9.1., 9.2. Договору).
01.02.2020 між сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого Орендар прийняв у тимчасове користування (оренду) офіс 703, що складається із приміщень сьомого поверху за номерами 24, 25, загальною площею 30,9 кв.м. в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. проспект Космонавтів 30а.
В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору, а саме:
- додаткову угоду від 31.03.2020, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що орендна плата за квітень 2020 року становить 5191,2 грн; додаткова угода вступає в силу з 01.04.2020;
- додаткову угоду від 30.12.2022, відповідно до якої предметом договору визначено приміщення за №№20,21 загальною площею 30,30 кв.м.; погоджено повернення орендарем та приймання Орендодавцем офісних приміщень за №№24,25 загальною площею 30,90 кв.м.; визначено орендну плату за місяць в розмірі 7272 грн з ПДВ з розрахунку 240 грн за 1 кв.м. орендованої площі.
30.12.2022 було підписано акт повернення приміщень, за змістом якого, офісні приміщення за номерами 24,25 загальною площею 30,9 кв.м. було повернуто позивачу.
01.01.2023 між сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення, за змістом якого відповідачем було прийнято у тимчасове користування (оренду) офісні приміщення за номерами 20,21, згідно плану 7 поверху інвентаризаційної справи будівлі, загальною площею 30,3 кв.м.
Згодом, 01.07.2023 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої, орендар зобов'язувався погасити заборгованість, що виникла за 2022-2023 роки за Договором до 30.11.2023 (дати закінчення дії Договору).
Також пункт 6.1.1 Договору було викладено у новій редакції:
"п. 6.1.1. "Починаючи з 01 липня 2023 року Орендодавець відтерміновує нарахування орендної плати до дати закінчення договору (30 листопада 2023 року), нарахування компенсації за комунальні послуги буде проводитися на загальних підставах.
Нарахування вартості послуг за оренду приміщень, починаючи з 01 липня по 30 листопада 2023 року (дати закінчення дії даного договору), в сумі - 30,30*240,0 = 7 272 грн. 00 коп. (Сім тисяч двісті сімдесят дві грн. 00 коп.) з урахуванням ПДВ за кожний місяць, має бути нарахована та сплачена в останньому місяці дії Договору."
Дію вказаної додаткової угоди погоджено з 01.01.2023.
29.11.2023 позивачем було скеровано на адресу відповідача повідомлення про закінчення дії Договору та зазначено, що станом на момент направлення такого повідомлення заборгованість за Договором за оренду приміщення та комунальні послуги перед ТОВ "МВН" становить 127 071,63 грн. Цією ж датою відповідачу пред'явлено лист-претензію щодо необхідності погашення наявної заборгованості.
Вказані листи були вручені особисто директору відповідача під підпис, про що на листах міститься відповідна відмітка.
За відсутності реагування відповідача на пред'явлену претензію, в т.ч. шляхом сплати заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю "МВН" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" наявної заборгованості за Договором, в т.ч. неустойки в порядку ст. 785 ЦК України за період грудня 2023 року по грудень 2025 року, та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача із орендованих приміщень.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Частиною 1 статтею 759 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Отже, укладений учасниками процесу Договір оренди нежитлового приміщення №152 від 01.02.2020 за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Додатковою угодою від 01.07.2023 до Договору сторони погодили дату закінчення договору 30.11.2023.
Акту передачі відповідачем позивачу орендованих приміщень за закінченням строку Договору матеріали справи не містять.
Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України).
Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 ЦК) (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19). Таку ж позицію підтримано у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 917/631/19, від 06.10.2021 у справі № 911/262/20 та від 21.03.2023 у справі № 922/1155/20.
Суд враховує, що позивачем заявлено основний борг у вигляді несплаченої орендної плати з 2022 року по 30.11.2023, тобто до дати закінчення дії Договору, в сумі 102 240 грн. За період же грудня 2023 року по грудень 2025 року позивачем нараховано неустойку в порядку ст. 785 ЦК України у розмірі 363 600 грн (7272 (розмір орендної плати * 25 (кількість місяців не повернення орендованого майна) * 2 (подвійний розмір).
Наявність основного боргу позивача перед відповідачем зі сплати орендної плати в межах дії Договору в сумі 102 240 грн підтверджено обопільно підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з жовтня 2022 року по червень 2023 року, листопад 2023 року, а також детальним розрахунком заборгованості. При цьому суд враховує, що помісячний розмір орендної плати з серпня по жовтень 2023 року є фіксованим в розмірі 7272 грн.
Водночас відповідач як Орендар зобов'язувався погасити заборгованість, що виникла за 2022-2023 роки за Договором до 30.11.2023, про що погоджено у Додатковій угоді до Договору від 01.07.2023. Отже, починаючи з 01.12.2024 відповідне грошове зобов'язання є простроченим. Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Доказів сплати заборгованості з орендних платежів ТОВ "АЕУ Енерго" матеріали справи не містять.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позову в частині стягнення з відповідача 102 240 грн заборгованості з орендної плати.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 викладено низку правових висновків, зокрема, щодо обрання способу захисту у спірних правовідносинах щодо захисту порушеного права у разі несвоєчасного повернення майна орендодавцю, щодо предмета доказування при розгляді спорів про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, у тому числі і висновку щодо тягаря доказування, зокрема, чи спростовано відповідачем-орендарем належними та достатніми доказами відсутність його вини у простроченні повернення орендованого майна позивачу-орендодавцю за наслідком розірвання договору оренди.
Об'єднана палата у згаданій постанові наголосила, що до предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною 2 статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди або його розірвання належать обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що обставини вчинення орендарем дій із повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України.
Така правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною і наведена, в тому числі, й у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
Окрім цього, при вирішенні питання щодо підстав нарахування неустойки за частиною 2 статті 785 ЦК України, Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 у справі №910/9328/17, від 28.08.2018 у справі № 913/155/17, від 08.12.2022 у справі № 910/16396/21 дійшов висновку про те, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути зокрема підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Отже, для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна вина особи, яка порушила зобов'язання. У розрізі цього важливим є встановлення можливості передати спірне майно, а також чи було невиконання вказаного обов'язку умисним (подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 916/3409/22 та від 30.08.2019 у справі № 910/13695/18).
Суд зауважує, що сам лише факт невикористання майна не звільняє відповідача від виконання обов'язку повернути його після припинення строку дії договору. Обставини щодо наявності вини відповідача у неповерненні об'єкта оренди та наявності можливості виконати цей обов'язок підлягають дослідженню у кожному конкретному випадку.
З огляду на нормативну конструкцію статті 614 ЦК України, наявність вини особи презюмується, однак може бути спростована. При цьому тягар доказування покладається на відповідача.
Факту вчинення позивачем як Орендодавцем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.
Отже, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 363 600 грн відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, внаслідок чого суд дійшов висновку про обґрунтованість та про задоволення позову в цій частині.
Визначаючись щодо позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення відповідача із орендованих приміщень, суд враховує, що приписами ч.1 ст. 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що орендоване майно, передане орендарю, повертається орендодавцю не пізніше 10 днів після закінчення терміну дії договору (або у випадку його дострокового розірвання) за Актом повернення приміщення (додаток № 3) є датою закінчення нарахування орендної плати та плати комунальних платежів.
Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав а користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, у зв'язку із припиненням Договору 30.11.2023 та неповерненням приміщення позивачу, вимога в частині усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, а саме офісного приміщення за №№20,21 згідно плану 7 поверху інвентаризаційної справи будівлі, загальною площею 30,30 кв.м. розташованого за адресою: м. Вінниця, проспект Космонавтів, будинок 30-А шляхом виселення відповідача з наведеного нежитлового приміщення підлягає задоволенню.
Що стосується способу захисту «шляхом виселення з приміщення», то Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2025 у справі № 921/144/24 фактично погодився із його обґрунтованістю та ефективністю, залишивши в силі постанову суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з вищенаведених мотивів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову повністю витрати на судовий збір за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 8252,48 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" (просп. Космонавтів, буд. 30-А, оф. 703, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39114300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" (просп. Космонавтів, буд. 30-А, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 32538118) 102 240 грн - основного боргу; 363 600 грн - неустойки та 8 252,48 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "МВН" (просп. Космонавтів, буд. 30-А, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 32538118) в користуванні нерухомим майном шляхом виселення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" (просп. Космонавтів, буд. 30-А, оф. 703, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39114300) з нежитлового приміщення, а саме офісного приміщення за №№20,21 згідно плану 7 поверху інвентаризаційної справи будівлі, загальною площею 30,30 кв.м. розташованого за адресою: м. Вінниця, проспект Космонавтів, будинок 30-А.
4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 27 квітня 2026 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.