22 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/3161/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Пархоменко О.В.;
представник позивача (в залі суду) - Жилко С.Е.;
представник відповідача (в залі суду) - Халабурдін С.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромкомплект" (вх. №563Х/1) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Лавренюк Т.А. 13.11.2025 (повний текст складений 18.11.2025) у справі №922/3161/25
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромкомплект"
про стягнення 1 752 408,17грн
Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за користування земельними ділянками у розмірі 1752408,17грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем договору оренди землі від 30.05.2003, зареєстрованого 11.06.2003 за № 6922/03 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2025 у справі №922/3161/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ "Метпромкомплект" на користь Харківської міської ради 1752408,17грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками та 26286,12грн судового збору.
Суд дійшов висновку про правомірність здійсненого позивачем розрахунку орендної плати за період з 01.01.2020 по 28.02.2022, та зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення 1752408,17грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному розмірі.
Суд виходив з того, що позивачем було здійснено розрахунок орендної плати за період з 01.01.2020 по 28.02.2022, відповідно до якого, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, орендна плата за користування земельною ділянкою загальною площею 0,8763га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0008 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 складає 2425778,20грн, земельною ділянкою загальною площею 0,0430га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0009 за період з 01.01 2020 по 28.02.2022 - 120 124,11грн.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, орендну плату за користування земельною ділянкою загальною площею 0,8763га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0008 за вказаний вище період здійснив частково в розмірі 755805,96, земельною ділянкою загальною площею 0,0430га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0009 - у сумі 37688,18грн, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму в розмірі 1 752 408,17грн, яка є несплаченою.
Розрахунок розміру орендної плати, яку відповідач повинен був сплачувати за користування земельними ділянками загальною площею 0,8763га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0008 та загальною площею 0,0430га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0009 по вул. Морозова, 6 у м. Харкові відповідно до спірного договору, починаючи з дати вступу в дію нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 здійснено позивачем з 01.01.2020 на підставі витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 17.02.2020 № 1241/176-20 та від 17.02.2020 № 1240/176-20 з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.
19.03.2026 ТОВ "Метпромкомплект" звернулось до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою (зареєстрована судом 20.03.2026), в якій просить суд:
1. Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2025 у справі № 922/3161/25.
2. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2025 у справі №922/3161/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Харківської міської ради про стягнення з ТОВ "Метпромкомплект" на користь Харківської міської ради 1752408,17грн заборгованості зі сплати орендної плати.
3. Надати строк на доведення розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи упродовж 5-ти днів з дня ухвалення рішення.
Зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції: судовий збір у розмірі 31 543,34грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 справу №922/3161/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3161/25; відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ТОВ "Метпромкомплект" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2025 у справі №922/3161/25 до надходження матеріалів справи.
24.03.2026 справа №922/3161/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 задоволено клопотання ТОВ "Метпромкомплект" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2025 у справі №922/3161/25 та поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Метпромкомплект" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2025 у справі №922/3161/25. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2025 у справі №922/3161/25. Установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Установлено строк до 09.04.2026 для подання заяв та клопотань. Призначено справу до розгляду на 15.04.2026 о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 131.
Харківська міська рада своїм правом на подання відзиву не скористалась, у встановлений судом строк відзив до суду не подала.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 15.04.2026 приймали участь представник позивача та представник відповідача.
Представник відповідача (апелянта) надав пояснення по суті спору, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради відмовити.
Крім того, представник відповідача заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме Витягів з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами 6310136900:02:005:0008 та 6310136900:02:005:0009, отриманих відповідачем в 2026 році та які, як зазначає апелянт, він додав до апеляційної скарги.
Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, надав пояснення по суті спору, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Заперечував проти долучення до скарги нових доказів.
Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.04.2026 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №117.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.04.2026 приймали участь представник позивача та представник відповідача, які підтримали раніше надані ними пояснення та заперечення.
Щодо клопотання відповідача про долучення нових доказів.
За текстом апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідачем в 2026 році було отримано Витяги з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами 6310136900:02:005:0008 та 6310136900:02:005:0009, якими підтверджується, що земельні ділянки належать до категорії "Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення" і конкретно визначені як "11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком".
Поряд з цим, в прохальній частині апеляційної скарги відповідач не просить суд долучити вказані витяги до матеріалів справи, більше того, зазначені витяги до скарги взагалі не додано.
До скарги апелянтом додано інші нові докази, які апелянт також не просить суд долучити до матеріалів справи, а саме: листи - відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 19.02.2026, якими відповідача повідомлено про можливість привести у відповідність цільове призначення спірних земельних ділянок, визначене відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого Листом Державного комітету поземельних ресурсах від 24.04.1998 №14-1-7/1205 із класифікатором, враховуючи матеріали формування земельної ділянки та відповідність коду цільового призначення 1.10.5, присвоєного згідно з УКЦВЗ, коду цільового призначення 11.02 Класифікатора.
Східний апеляційний господарський суд зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому, сама лише необхідність підтвердження під час апеляційного перегляду справи певних обставин доказами, не є об'єктивною та поважною причиною для долучення нових доказів.
Відсутність доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.
Враховуючи те, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення надані апелянтом листи ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 19.02.2026 не існували, а відтак, не були предметом дослідження у суді першої інстанції, судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про долучення нових доказів, не приймає до розгляду нові (додаткові) докази, як такі, частина яких подана до суду апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, а частина не подана взагалі (витяги з НГО земельних ділянок,) тому нові докази не враховується судом під час розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заперечення позивача, висловлені в судовому засіданні, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.
На підставі рішення ХІІІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 30.04.2003 № 107/03 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" 30.05.2003 між Харківською міською радою (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метпромкомплект" (відповідач) укладено договір оренди землі, зареєстрований 11.06.2003 у Харківському міському управлінні земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) за № 6922/03 (далі договір).
Відповідно до умов вищезазначеного Договору ТОВ "Метпромкомплект" передано в оренду земельну ділянку за адресою м.Харків, вул.Морозова,6, загальною площею 0,9193га (на плані ділянка №1-0,8763га з якої ділянка №1а площею 0,1528га; на плані ділянка №2-0,0430га, в тому числі під забудовою 0,2418га, інших угідь -0,6775га для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд строком до 01.05.2028.
11.06.2003 земельна ділянка передана позивачем відповідачу в оренду, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі земельної ділянки.
Згідно акту приймання передачі, земельну ділянку передано для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд. Вказана земельна ділянка придатна для використання за цільовим призначенням.
Договором про зміну договору оренди земельної ділянки від 05.08.2010, сторони узгодили змінити та доповнити розділ 2 "Плата за землю" пунктами 2.3 та 2.4 і викласти у такій редакції (зокрема):
"2.1.Нормативна грошова оцінка земельної ділянки №1 площею 0,8763 га відповідно до витягу із технічної документації №4003/08 від 24.11.2008 р. становить 6704733 гривні (шість мільйонів сімсот чотири тисячі сімсот тридцять три гривні), а з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2008 та 2009 р складає 8179774 гривні (вісім мільйонів сто сімдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки №2 площею 0,0430 га відповідно до витягу із технічної документації №4004/08 від 25.11.2008 становить 335895 гривень, а з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2008 та 2009 р.р. складає 409792 гривні
При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.
2.2. Розмір орендної плати за земельну ділянку №1 площею 0,8763 га згідно з розрахунком №43/10 від 15.01.2010 на рік становить 3 % від її нормативної грошової оцінки і складає 245393,23 грн, або в місяць - 20419,44 грн.
Розмір орендної плати за земельну ділянку №2 площею 0,0430 га згідно з розрахунком №44/10 від 15.01.2010 на рік становить 3 % від її нормативної грошової оцінки і складає 12293,76 гривень, або в місяць - 1021,48грн.
Орендар самостійно здійснює обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної відповідно до діючого законодавства.
Договір про зміну зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" в державному реєстрі земель.
Договором від 18.07.2014 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, сторони внесли до Договору, зокрема, наступні зміни:
"1.3. Кадастровий номер земельної ділянки №1 - 6310136900:02:005:0008, кадастровий номер земельної ділянки №2 - 6310136900:02:005:0009.
1.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки №1 відповідно до витягу з технічної документації №535/13нг від 16.12.2013 становить 6323468 грн, земельної ділянки №2 відповідно до витягу з технічної документації №536/13нг від 16.12.2013 становить 315319 грн.
При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки."
Розмір орендної плати за земельну ділянку №1 згідно з розрахунком №1728/14-1 від 10.02.2014 на рік становить 3 % від її нормативної грошової оцінки і складає 189704,04 грн, або в місяць - 15808,67 грн, за земельну ділянку №2 згідно з розрахунком №1728/14 від 10.02.2014 на рік становить 3 % від її нормативної грошової оцінки і складає 9459,57 грн, або в місяць - 788,30 грн.
Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.
До обов'язків орендаря, серед іншого, віднесено використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області № 18516/5/20-40-04-07-12 від 28.08.2025 відповідач обліковується платником орендної плати за земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136900:02:005:0008 загальною площею 0,8763га та 6310136900:02:005:0009 загальною площею 0,0430га та за даними податкових декларацій з плати за землю відповідачем задекларовано до сплати та сплачено:
за земельну ділянку площею 0,8763га: за 11 місяців 2020 року - 329 915,34грн, за 2021 рік - 359 907,56грн, за січень-лютий 2022 року - 65 983,06грн орендної плати;
за земельну ділянку площею 0,0430 га: за 11 місяців 2020 року - 16 451,19грн, за 2021 рік - 17 946,75грн, за січень-лютий 2022 року - 3 290,24грн орендної плати.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що спірні земельні ділянки протягом тривалого строку використовувались відповідачем без належної сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 30.05.2003, зареєстрованого 11.06.2003 за №6922/03 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем у позові зазначено про те, що рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018" затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018.
Вказана вартість одного квадратного метра земель міста Харкова застосовується для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з 01.01.2020 по теперішній час.
Так, позивачем у позові зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним документом, на підставі якого розраховується розмір орендної плати.
Розрахунок розміру орендної плати, яку на переконання позивача ТОВ "Метпромкомплект" повинен був сплачувати за користування земельними ділянками загальною площею 0,8763га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0008 та загальною площею 0,0430га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0009 по вул. Морозова, 6 у м. Харкові відповідно до спірного договору, починаючи з дати вступу в дію нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 здійснено з 01.01.2020 на підставі витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 17.02.2020 № 1241/176-20 та від 17.02.2020 № 1240/176-20.
За розрахунком позивача, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:02:005:0008 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 складає 2425778,20грн, земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:02:005:0009 за період з 01.01 2020 по 28.02.2022 - 120 124,11грн.
За доводами Харківської міської ради, відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, орендну плату за користування земельною ділянкою загальною площею 0,8763га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0008 за вказаний вище період здійснив частково в розмірі 755 805,96, земельною ділянкою загальною площею 0,0430га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0009 - у сумі 37 688,18грн у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму в розмірі 1752 408,17грн, яка є несплаченою.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Як зазначалось вище, оскаржуваним рішення суду першої інстанції позов задоволено повністю.
Відповідач участі в суді під час розгляду справи не приймав, відзиву та заперечень проти позовних вимог не надавав, оскільки керівник та засновник відповідача перебувають за кордоном, поштову кореспонденцію не отримували. Поряд з цим, як правильно зазначив суд першої інстанції, вважається повідомленим належним чином про розгляд справи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що розрахунок орендної плати, здійснений позивачем за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не відповідає фактичним даним про земельні ділянки.
На переконання апелянта, така ситуація виникла через бездіяльність позивача, оскільки він, як власник земельних ділянок, не забезпечив внесення до Державного земельного кадастру актуальної інформації щодо виду цільового призначення земельних ділянок. Унаслідок цього розрахунок орендної плати, здійснений позивачем на підставі застарілих Витягів, не відображає фактичного цільового призначення та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що створює підстави для перегляду суми заборгованості та коригування розміру орендної плати з урахуванням реальних даних.
Зазначає, що з отриманих апелянтом Витягів встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136900:02:005:0008 та 6310136900:02:005:0009 належать до категорії "Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення" і конкретно визначені як "11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком". Водночас Витяги, надані позивачем для розрахунку орендної плати за період з 01.01.2020 по 28.02.2022, не містять відомостей щодо виду цільового призначення земельних ділянок, що призвело до невірного визначення нормативної грошової оцінки та, відповідно, розміру орендної плати.
Крім того, відповідно до умов договору оренди, позивач передав у користування апелянта земельні ділянки саме для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд. Відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом від 25.11.2016 № 489, для "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" застосовується коефіцієнт Кф 1,2, а не Кф3,0.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України, зокрема, встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14).
Абзацом 1 п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом ч. ч., 2 ст. 21 Закону орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначалося судом вище, між сторонами було укладено договір оренди землі від 30.05.2003, з якого вбачається, що в оренду передається земельна ділянка (яка складається з кількох земельних ділянок) загальною площею 0,9193га для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд. Кадастровий номер земельної ділянки відсутній, що свідчить про несформованість земельної ділянки станом на дату укладання договору.
В 2014 році сторонами внесено зміни до договору, згідно яких в оренду передані 2 земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136900:02:005:0008 та 6310136900:02:005:0009.
Згідно доданих до позову Витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 17.02.2020 № 1241/176-20 та від 17.02.2020 № 1240/176-2 вбачається, що земельні ділянки віднесено до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Проте вказані Витяги не містять інформації про цільове призначення земельних ділянок, зазначено, що у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель.
Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України від 11.12.2003 року № 1378-IV "Про оцінку земель" (далі - Закон № 1378- IV).
Відповідно до статті 5 Закону № 1378-IV, залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель та грошова оцінка земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Статтею 13 цього Закону встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності тощо.
Згідно із статтею 18 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 1 ст. 20 Закону № 1378-IV).
Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, відповідно до частин 1 та 3 ст. 23 Закону № 1378-IV, оформлюються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У відповідності до Земельного кодексу України, Закону 1378-IV, Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213 розроблено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року № 489 (далі Порядок № 489), яким передбачено, що під час розрахунку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів ураховується коефіцієнт функціонального використання земель.
Відповідно до пункту 1. Порядку № 489 нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, він регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.
Пунктом 3 Порядку визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.
Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 489 в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.
Пункт 2 Розділу ІІ Порядку № 489 визначено, що населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою 1, яка передбачена в п. 3 Розділу ІІ Порядку № 489, складовою якої, серед іншого, є коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - Кф.
Таким чином, нормативна грошова оцінка кожної окремої ділянки визначається в залежності від низки коефіцієнтів, що характеризують певну земельну ділянку. У витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку міститься інформація про застосування того чи іншого коефіцієнту до відповідної земельної ділянки, які формують нормативно грошову оцінку такої земельної ділянки.
Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, зареєстрованого в Мінюсті України 01.11.2010 року за № 1011/18306.
Приписи статті ст. 19 Земельного кодексу України закріплює такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною 1 статті 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.
Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів від 25.11.2016 року № 489 передбачає, що за основним цільовим призначенням землі поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення (Секція А); землі житлової та громадської забудови (Секція В); землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (Секція С); землі оздоровчого призначення (Секція D); землі рекреаційного призначення (Секція Е); землі історико-культурного призначення (Секція G); землі лісогосподарського призначення (Секція Н); землі водного фонду (Секція І); землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (Секція J); землі запасу, резервного фонду та загального користування (Секція К).
За функцією використання землі поділяються на: землі сільськогосподарського призначення (01); землі житлової забудови (02); землі громадської забудови (03); землі природно-заповідного фонду (04); землі іншого природоохоронного призначення (05); землі оздоровчого призначення (06); землі рекреаційного призначення (07); землі історико-культурного призначення (08); землі лісогосподарського призначення (09); землі водного фонду (10); землі промисловості (11); землі транспорту (12); землі зв'язку (13); землі енергетики (14); землі оборони (15); землі запасу (16); землі резервного фонду (17); землі загального користування (18); для цілей підрозділів 16.00-18.00 та для збереження і використання земель природно-заповідного фонду (19).
Враховуючи наведене вище, поділ земель передбачено за цільовим призначенням і функцією використання, які не є тотожними.
Згідно зі статтею1 Закону України від 07.07.2011 року № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон № 3613-VI) Державний земельний кадастр, це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою, зокрема, визначення розміру плати за землю (ст. 194 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 7 Закону № 3613-VI, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру; здійснення підготовки земельно-кадастрової документації; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру; створення документів Державного земельного кадастру.
Згідно зі ст. 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем, який здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі.
Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.
Відповідно до ст. 15 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема: місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв, нормативна грошова оцінка.
Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок (стаття 16 Закону № 3613).
Однією з форм надання відомостей з Державного земельного кадастру, що надаються, державними кадастровими реєстраторами, є форма витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру (ст. 38 Закону № 3613-VI).
У даній справі, з наявних у матеріалах документів, а саме: договору оренди з врахуванням додаткової угоди від 18.07.2014, убачається, що земельні ділянки 6310136900:02:005:0008 та 6310136900:02:005:0009 на момент формування витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 17.02.2020 № 1241/176-20 та від 17.02.2020 № 1240/176-2 мають кадастровий номер, тобто державна реєстрація цих земельних ділянок вже була проведена. Відповідно до ст. 11 Закону № 3613-VI, відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.
Згідно з 20 Закону № 3613-VI, відомості Державного земельного кадастру є офіційними, а внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковими.
Пунктом "б" частини другої ст. 21 Закону № 3613-VI закріплено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вноситься до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються: на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачено зміна її цільового призначення.
Положеннями частини третьої ст. 26 Закону № 3613-VI встановлено, що зміни до відомостей про земельну ділянку вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим законом.
Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 № 1011/18306 (який набрав чинності з 11.07.2017) затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Наказ № 548, КВЦПЗ, Класифікатор 2010), у зв'язку з чим запроваджено нові індекси цільового призначення земельних ділянок.
Пунктом 2 Наказу № 548 на голову Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, начальників головних управлінь Держкомзему в областях, містах Києві та Севастополі, керівників підприємств, що належать до сфери управління Держкомзему було покладено зобов'язання забезпечити використання КВЦПЗ при веденні державного земельного кадастру та державного реєстру земель, функціонуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру.
При цьому, жодних обов'язків землевласників або землекористувачів здійснити заміну кодів та найменувань видів цільового використання земельних ділянок, що містяться у відомостях Державного земельного кадастру, на коди та найменування, визначені Класифікатором 2010, ані Наказом № 548, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом встановлено не було.
Отже, відсутність регламентованих законодавством обов'язків виключає будь-яку відповідальність землевласників або землекористувачів за неподання заяв про заміну кодів та видів цільового призначення земельних ділянок з метою приведення кодів та видів цільового призначення земельних ділянок у відповідність з КВЦПЗ. Тобто, обов'язок щодо використання КВЦПЗ при веденні державного земельного кадастру та державного реєстру земель, функціонуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру, в межах спірних правовідносин, покладено на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.
Відсутність регламентованих законодавством обов'язків виключає будь-яку відповідальність землевласників або землекористувачів за неподання заяв про заміну кодів та видів цільового призначення земельних ділянок з метою приведення кодів та видів цільового призначення земельних ділянок у відповідність з КВЦПЗ, в тому числі відповідальність для землекористувачів у вигляді збільшення розміру орендної плати через застосування завищеного коефіцієнта Кф.
Відповідно до п. 5 розділу 11 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом № 548.
Код 1.10.5 - підприємств іншої промисловості, який визначено за УКЦВЗ знаходиться в межах розділу 1.10. Промисловості, а код 12.02 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком за КВЦПЗ, знаходиться в межах секції J Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Тобто, внаслідок введення КВЦПЗ відбулася зміна індексів цільового призначення земельних ділянок, а не цільового призначення або категорії спірних земельних ділянок. Такі зміни не є тотожними ані за суттю, ані за змістом, а тому не спричиняють однакових юридичних наслідків.
Відповідно до примітки № 2 до Додатку № 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів передбачено, що у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.
Отже, при визначенні нормативної грошової оцінки земель застосування коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки (Кф) із значенням 3,0, відбувається за тих умов, коли у відомостях Державного земельного кадастру відсутні дані про код цільового призначення земельної ділянки, визначений у відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом № 548.
При цьому, перенесення відомостей та зміна коду щодо цільового призначення земельних ділянок у випадку наявності у Державному земельному кадастрі застарілої інформації з Українського класифікатора цільового використання землі на код класифікації видів цільового призначення в силу Наказу № 548 не є обов'язком відповідача та не може слугувати підставою для застосування значно вищого показника коефіцієнту Кф внаслідок невчинення відповідних дій позивачем і Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, до повноважень якого віднесено ведення Державного земельного кадастру.
Як встановлено судом, земельні ділянки як на дату укладання договору оренди землі - 30.05.2003, так і на дату укладення Договору про зміну Договору оренди земельної ділянки від 05.08.2010, не мали кадастрових номерів.
Поряд з цим, з Договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.07.2014 вбачається, що земельні ділянки, передані в оренду, є сформованими, їм присвоєно кадастрові номери.
Суд враховує, що сформувати земельну ділянку та присвоїти їй кадастровий номер без зазначення коду цільового призначення неможливо, оскільки цільове призначення є однією з обов'язкових характеристик земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Цільове призначення земельної ділянки базується на містобудівній та землевпорядній документації. Під час створення (відведення) нової ділянки розробляється проєкт землеустрою. Інженер-землевпорядник прописує конкретний вид цільового призначення, виходячи з функціональної зони території та державного Класифікатора. Місцева рада своїм рішенням затверджує цей проєкт. Після прийняття рішення дані вносяться до Державного земельного кадастру (ДЗК) у вигляді спеціального коду.
Відповідно до п.15 ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", органи державної влади (крім Верховної Ради України) та органи місцевого самоврядування у строк не пізніше п'яти робочих днів після прийняття рішень про затвердження документації із землеустрою і технічної документації з оцінки земель, яка згідно з цією статтею є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідно до їх компетенції засвідчені копії вказаних рішень для внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру.
Відповідно до положень ЗУ "Про державний земельний кадастр", в редакції, чинній на дату укладання додаткової угоди в 2014 році, до Державного земельного кадастру включаються, серед іншого, такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (ст.15).
Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:
а) щодо категорії земель:
на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;
б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:
на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);
на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення (ст.21)
Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить, серед іншого, відомості про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) (ст.25).
Ст.30 містить положення щодо Інформаційної взаємодії органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав, відповідно до якого у разі надання інформації про державну реєстрацію права оренди (суборенди) земельної ділянки зазначається цільове призначення такої земельної ділянки.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах “Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт120, ECHR 2000-I, “Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).
Відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом від 25.11.2016 № 489, для "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" застосовується коефіцієнт Кф 1,2.
Докази на підтвердження того, що (Кф) 3,0 використовувався при визначенні розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 16.12.2013 (дата формування витягів з технічної документації №535/13нг та №536/13нг, посилання на які йде в п.1.4. Договору про внесення змін від 18.07.2014 до Договору земельної ділянки) в матеріалах справи відсутні.
У свою чергу, коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф), що дорівнює 3,0, згідно з приміткою до додатку 1 до Порядку № 489 може застосовуватися лише для земельних ділянок, інформація про які не внесена до Державного земельного кадастру, або у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель.
Судом першої інстанції не враховано, що спірні земельні ділянки мають кадастрові номери (6310136900:02:005:0008 та 6310136900:02:005:0009), отже, відомості про земельні ділянки внесені до Державного земельного кадастру. Вказані земельні ділянки віднесені до категорії земель - землі промисловості - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
У витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок станом на 2020 рік зазначено про відсутність у Державному земельному кадастрі коду класифікації видів цільового призначення земель, у зв'язку з чим застосовано коефіцієнт 3.
Водночас, фактичне та правове використання земельної ділянки визначено договором оренди ще у 2003 році як "для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд", що відповідає землям промисловості.
Відсутність коду КВЦПЗ у ДЗК є технічним недоліком ведення кадастру та не може покладатися на орендаря як підстава для застосування підвищеного коефіцієнта.
Таким чином, застосування коефіцієнта 3,0 можливе лише за відсутності будь-яких даних про функціональне використання земельної ділянки, що не відповідає обставинам справи, тому є безпідставним, а нормативна грошова оцінка - такою, що не відповідає дійсному цільовому призначенню земельної ділянки, а отже не може бути належною базою для нарахування орендної плати.
У спірних правовідносинах функціональне та правове призначення земельних ділянок є визначеним і підтверджується матеріалами справи, зокрема самим договором з договорами про внесення змін до нього.
Технічна відсутність коду КВЦПЗ у ДЗК не свідчить про відсутність цільового призначення у земельних ділянок
Крім того, сам позивач (представник) в судовому засіданні підтвердив, що у спірних орендованих земельних ділянок визначено цільове призначення, проте у відомостях ДЗК відсутній код КВЦПЗ, що за доводами позивача є підставою для застосування Кф 3,0.
Отже, з моменту формування земельних ділянок та присвоєння кадастрових номерів, їх цільове призначення мало бути зафіксоване в ДЗК.
Східний апеляційний господарський суд вважає, що відсутність коду КВЦПЗ у ДЗК є недоліком ведення кадастру, а не порушенням з боку орендаря, і не може бути підставою для застосування підвищеного коефіцієнта 3,0, що призводить до збільшення розміру орендної плати в 2,5рази.
У даному випадку, негативні наслідки недосконалості або неповноти відомостей Державного земельного кадастру не можуть покладатися на орендаря земельної ділянки.
Отже, Східний апеляційний господарський суд вважає, що розрахунок позивача є побудованим на помилкових вихідних даних.
Спірні земельні ділянки не належать до земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру. Категорія земельних ділянок є визначеною та зазначено у витягах, а саме - Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що свідчить про наявність встановленого цільового призначення.
Згідно з додатком 1 до Порядку № 489 "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)" земельній ділянці за цільовим призначенням земель - 11.02 - секція J - землі промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідає коефіцієнт 1,2, що також відповідає положенням договору, згідно яких земельна ділянка надається в оренду для експлуатації та обслуговування виробничих будівель та споруд. (п.1.2.Договору). Також, згідно п.3.1.1., Орендар має право вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з цим договором.
Крім того, згідно зазначеного Додатку, до земель промисловості (Секція J ) за кодом КВЦПЗ віднесено підрозділи 11.01, 11.02, 11.03, 11.04, 11.05, максимальний коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) в даному розділі становить 1,2.
Застосування підвищеного коефіцієнта без зміни фактичного використання земельної ділянки призводить до необґрунтованого збільшення фінансового навантаження та порушує принцип справедливості оподаткування.
Доказів зміни цільового призначення спірних земельних ділянок з категорії земель промисловості на іншу категорію матеріали справи не містять.
Як убачається з матеріалів справи, цільове призначення спірної земельної ділянки є сталим, послідовним та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які однозначно свідчать про належність земельних ділянок до земель промисловості.
Отже, формальне посилання апелянта на відсутність у кадастрі коду КВЦПЗ як єдину підставу для застосування коефіцієнта 3,0 є таким, що не відповідає змісту правового регулювання та не враховує встановленого законодавством механізму співвідношення класифікацій, а також фактичних обставин справи.
Враховуючи те, що відповідно до умов договору оренди, позивач передав у користування апелянта земельні ділянки саме для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд, земельні ділянки з 2014 є сформованими та їм присвоєно кадастрові номери, на день формування витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 17.02.2020 № 1241/176-20 та від 17.02.2020 № 1240/176-20 у відомостях Державного земельного кадастру була наявна інформація про категорію земельних ділянок та мала бути відображена інформація про цільове призначення земельних ділянок, тому у державного кадастрового реєстратора не було підстав для зазначення у витягах інформацію про відсутність у відомостях Державного земельного кадастру коду Класифікації видів цільового призначення земель і застосування коефіцієнту КФ 3,0, що призвело до збільшення нормативно грошової оцінки землі в 2,5 рази.
З урахуванням того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є безумовною підставою для перегляду розміру орендної плати, а також з огляду на те, що особі, яка звернулася до суду за захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав має бути гарантований ефективний судовий захист цих прав, Східний апеляційний господарський суд вважає за можливе самостійно визначити розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок (кадастровий номер 6310136900:02:005:0008 та 6310136900:02:005:0009) станом на 2020 рік, взявши за основу Витяги з НГО, додані позивачем до позову.
Висновок про можливість визначення (перерахунку) судом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, де Велика Палата Верховного Суду самостійно визначила розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, застосувавши правильний коефіцієнт Кф.
Визначаючи розмір нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок, Східний апеляційний господарський суд вважає, що в цьому випадку застосуванню підлягає коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) 1,2, вказаний у додатку 1 до Порядку № 489 для земель за цільовим призначенням - 11.02 - секція J - землі промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Інші показники, що містяться у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок № 1240/176-20 від 17.02.2020 та №1241/176-20 від 17.02.2020, а саме: середню (базову) вартість земель населеного; коефіцієнт Км2; сукупний коефіцієнт Км3 сторони не оскаржують та не посилаються на їх невідповідність нормам законодавства, отже застосовуються при проведенні розрахунку.
Рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 №1474 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Нормативна грошова оцінка застосовується з 01.01.2020. Вказана нормативно грошова оцінка, затверджена згідно рішення від 27.02.2019 №1474, є чинною і на 2025 рік. Рішень щодо затвердження іншої нормативно грошової оцінки у 2020-2025 роках Харківська міська рада не приймала, оцінка була сталою та не зазнала змін у цей період.
Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться за формулами, які вказані в Порядку № 489, а саме: 1 етап розрахунку - Цнз = Цнм * Км2, де Цнз - середня для економіко-планувальної зони вартість одного квадратного метра земель (у гривнях), Цнм - середня (базова) вартість одного квадратного метра земель населеного пункту залежно від регіональних факторів місця розташування, Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони); 2 етап розрахунку - Цн = Цнз * Кф * Км2, де Цн - вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (у цьому випадку Кф дорівнює 1,2, а не 3), Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони; 3 етап розрахунку - нормативна грошова оцінка конкретної ділянки = Цн * Кі * площу земельної ділянки у кв. м, де Кі - коефіцієнт індексації.
Добуток зазначених складових і формує нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Оскільки інші складові нормативної грошової оцінки не оспорюються сторонами та залишаються незмінними, визначена у витязі нормативна грошова оцінка підлягає коригуванню пропорційно зміні коефіцієнта функціонального використання, а саме: шляхом ділення НГО земельної ділянки на Кф -3,0 та помноження отриманої частки на Кф -1,2.
З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що з урахуванням коефіцієнту Кф 1,2 замість 3,0, вирахувана згідно наданих позивачем витягів від 17.02.2020 № 1241/176-20 та від 17.02.2020 № 1240/176-20 нормативна грошова оцінка у 2020 році:
- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:02:005:0008 - має складати 15401766,40грн (38 504 416/3 (некоректний Кф)*1,2 (правильний Кф));
- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:02:005:0009 - має складати 762692,40грн (1906731/3*1,2).
Для визначення НГО земельних ділянок в 2021 та 2022 році, суд враховує наступне.
Відповідно до офіційних відомостей Держгеокадастру, коефіцієнти індексації НГО земель у розрізі років становлять: 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1; 2022 рік - 1,15; 2023 рік - 1,051; 2024 рік - 1,12.
Коефіцієнт індексації НГО застосовується кумулятивно залежно від дати проведення НГО (п. 289.2 ПКУ). Це означає, що для визначення НГО земельної ділянки у відповідному році треба перемножити НГО на всі коефіцієнти індексації за попередні роки з дати проведення НГО для конкретної земельної ділянки.
Отже, для визначення НГО земельних ділянок в 2021 році, необхідно помножити НГО 2020 року на коефіцієнт індексації НГО 2020 року. Для визначення НГО в 2022 році - помножити НГО 2021 року (яка вже включає коефіцієнт індексації за 2020 рік) на коефіцієнт індексації 2021 року.
З урахуванням викладеного, нормативна грошова оцінка в 2021 році земельної ділянки:
- з кадастровим номером 6310136900:02:005:0008 - має складати 15401766,40грн (15401766,40*1);
- з кадастровим номером 6310136900:02:005:0009 - має складати 762692,40грн (762692,40*1);
Нормативна грошова оцінка в 2021 році земельної ділянки:
- з кадастровим номером 6310136900:02:005:0008 - має складати 16941943грн (15401766,40*1,1);
- з кадастровим номером 6310136900:02:005:0009 - має складати 838961,64грн (762692,4*1,1).
Відповідно до умов Договору оренди, розмір орендної плати за рік становить 3% від нормативно грошової оцінки.
Відповідно, розмір орендної плати за Договором, який підлягав сплаті ТОВ "Метпромкомплект" після вступу в дію Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018:
за земельну ділянку загальною площею 0,8763 га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0008:
у 2020 році - за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) становить 423548,62 грн (38504,42 грн в місяць);
у 2021 році - за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 462053,04 грн (38504,42 грн в місяць);
у 2022 року - за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 84709,72 грн (42354,86грн в місяць.
за земельну ділянку загальною площею 0,0430 га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0009:
- у 2020 році - за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) становить 20974,03 грн (1906,73грн в місяць);
у 2021 році - за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 22880,76грн (1906,73грн в місяць);
- у 2022 року - за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 4194,80грн (2097,40грн в місяць).
Отже, розмір орендної плати, який підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:02:005:0008 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 970311,38грн, а за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:02:005:0009 за той самий період - 48049,59грн. Загальний розмір орендної плати за Договором оренди земельної ділянки від 30.05.2003 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 1018360,97грн.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області № 18516/5/20-40-04-07-12 від 28.08.2025 відповідач за земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136900:02:005:0008 загальною площею 0,8763га та 6310136900:02:005:0009 загальною площею 0,0430га за даними податкових декларацій з плати за землю задекларовано до сплати та сплачено:
за земельну ділянку площею 0,8763га: за 11 місяців 2020 року - 329 915,34грн, за 2021 рік - 359 907,56грн, за січень-лютий 2022 року - 65 983,06грн орендної плати, тобто в загальному розмірі - 755 805,96грн.
за земельну ділянку площею 0,0430 га: за 11 місяців 2020 року - 16 451,19грн, за 2021 рік - 17 946,75грн, за січень-лютий 2022 року - 3 290,24грн орендної плати, тобто в загальному розмірі - 37688,18грн.
Враховуючи, що відповідачем за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 за Договором оренди сплачено 793494,14грн, у ТОВ "Метпромкомплект" наявна заборгованість за договором оренди землі від 30.05.2003 з орендної плати за землю за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 в розмірі 224 866,83грн, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Решта позовних вимог є необґрунтованими, оскільки розрахунок позивача побудований на помилкових вихідних даних.
За викладених обставин, доводи апеляційної скарги відповідача частково знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження вимог та заперечень сторін, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача в повному обсязі, а тому рішення слід скасувати в частині задоволених позовних вимог на суму 1527541,34грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2025 у справі №922/3161/25 слід залишити без змін.
У відповідності до частини 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Як визначено ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, стягнення судового збору за подання позову та апеляційної скарги повинно бути здійснено пропорційно задоволених позовних вимог.
У даному випадку, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3372,51грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Решта суми сплаченого позивачем судового збору за подання позову покладається на позивача (Харківську міську раду).
В свою чергу, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 27496,33грн належить стягнути з позивача на користь відповідача, залишивши іншу частину суми за скаржником.
Керуючись ст. ст. 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ТОВ "Метпромкомплект" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2025 у справі №922/3161/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог на суму 1527541,34грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог.
В решті рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2025 у справі №922/3161/25 залишити без змін.
Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2025 у справі №922/3161/25 в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ "Метпромкомплект" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 6, код ЄДРПОУ 31062266) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд.7, код ЄДРПОУ 04059243) 224866,83грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками та 3372,51грн судового збору.
В решті позовних вимог відмовити."
Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд.7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь ТОВ "Метпромкомплект" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 6, код ЄДРПОУ 31062266) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 27496,33грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України
Повна постанова складена 28.04.2026.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін