27 квітня 2026 року м. Харків Справа №905/1045/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «М-42» (вх.№375Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 28.01.2026 року у справі №905/1045/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Ладіс», м. Краматорськ Донецької області, код 40872929,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-42», м. Краматорськ Донецької області, код 42573693,
про стягнення 77793,60 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Ладіс» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-42» про стягнення 77793,60 грн за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 15.08.2018 року за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2018 року по 01.09.2025 року. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов вищевказаного договору в частині своєчасної та повної оплати вартості послуг з управління багатоквартирним будинком.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.01.2026 року у справі №905/1045/25 (повне рішення складено 02.02.2026 року, суддя Лобода Т.О.) позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-42» (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Двірцева (теперішня назва проспект Незалежності), буд. 23, код 42573693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія «Ладіс» (84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Наді Курченко, б. 17, код 40872929) заборгованість за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 15.08.2018 року за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 листопада 2018 року по 01 вересня 2025 року в загальній сумі 77793,60 грн (на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк») та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн (на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк»).
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить:
-прийняти до розгляду дану апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Донецької області від 28.01.2026 року у справі №905/1045/25 та відкрити апеляційне провадження,
- скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.01.2026 року у справі №905/1045/25 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Ладіс».
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ТОВ «М-42» не є мешканцем будинку та не є стороною договору заборгованість за яким заявлена до стягнення. При цьому, коли ТОВ «М-42» у 2019 році зверталось до позивача з проханням провести ремонт ліпнини на фасаді будинку у зв'язку з існуванням загрози її обвалу (лист №04/06 від 04.06.2019 року), то було отримало відповідь від позивача, що «між ТОВ «М-42» та «УК Ладіс» не укладено договір про відшкодування витрат управителя по утриманню та обслуговуванню спільного майна співвласників. Вказане додатково на переконання скаржника свідчать, що між сторонами відсутні правовідносини.
З іншого боку скаржник вказує, що у випадку визнання укладеним договору, то позивачем не доведено та не обґрунтовано, що ним вчинялись дії на його виконання. Так, нехтування з боку позивача провести роботи з ремонту укріплення окремих архітектурних деталей, які загрожують падінням (при цьому дані роботи входять до Переліку), виглядає як недбальство та невиконання ним своїх прямих зобов'язань як управляючої компанії багатоквартирного будинку. Тобто, фактично позивач не надавав належної якості послуги з управління багатоквартирним будинком. Істотним є те, що у вересні 2021 році, ТОВ «М-42» звернулось до ТОВ «УК Ладіс» щодо укладення договору про відшкодування витрат Управителя по утриманню та обслуговуванню спільного майна співвласників, позивач направив для розгляду договір, який погоджувався сторонами, але так і не був підписаний. У той час, при погоджені цього договору позивач не посилався на договір від 15.08.2018 року, а після отримання договору зі змінами, направленого ТОВ «М-42» листом №01/02 від 01.02.2022 року, позивач не надав жодної відповіді. Крім того, вказане опосередковано свідчить, що підстав звертатись до позивача з претензіями щодо невиконання умов договору (який ще не був укладений) у відповідача не було.
Відповідач вказує, що суд невірно розподілив тягар доказування, проігнорував наявні в матеріалах справи письмові докази та не застосував принцип реальності господарських операцій. Щомісячні нарахування здійснювались позивачем автоматично у фіксованій сумі, без урахування фактичного виконання ним заявлених послуг.
Апелянт звертає увагу суду, що прибирання прибудинкової території та витрат щодо поточного ремонту елементів зовнішнього упорядження будинку проводилось ним самостійно згідно з правилами благоустрою. Наразі, з огляду на прийняття рішення про задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач повинен двічі платити за прибирання однієї і тієї ж території: перший раз коли прибирає за свій рахунок територію навколо приміщення магазину відповідно до правил благоустрою, другий раз у складі тарифу за прибирання прибудинкової території будинку (яка включає в себе у тому числі і територію навколо магазину).
Скаржник наполягає на тому, що факт укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 15.08.2018 року не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором. Тобто саме по собі призначення виконкомом Краматорської міської ради ТОВ «Управляюча компанія Ладіс» як управителя для багатоквартирного будинку не підтверджує того факту, що останній надавав щомісячно послуги у повному обсязі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 20 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. При цьому, судом роз'яснено про можливість надання та звернення до суду засобами електронного зв'язку і порядок такого звернення. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1045/25.
Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 26.02.2026 року.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
27.02.2026 року матеріали справи №905/1045/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Від позивача 02.03.2026 року надійшов відзив (вх.№2427), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Особливості порядку укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком встановлені положеннями Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Наведеними нормами законів, на відміну від загального порядку укладання договору, передбачений спеціальний порядок укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком між його сторонами, а саме між управителем як виконавцем такої послуги та усіма співвласниками будинку, як замовниками (споживачами послуг), укладається один договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Такий договір від імені усіх співвласників підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) зборами співвласників, а у разі обрання управителя органом місцевого самоврядування за конкурсом - відповідною уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.
При цьому зазначений договір є обов'язковим для виконання усіма співвласниками (як фізичними, так і юридичними особами), тобто власниками (орендарями) житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, незалежно від наявності підпису кожного із співвласників на такому договорі.
Рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 10.08.2018 року №551 «Про призначення управителя для багатоквартирних будинків, які розташовані на території Краматорської міської ради» (далі - Рішення №551) ТОВ «Управляюча компанія Ладіс» було призначено управителем для багатоквартирних будинків, які розташовані на території Краматорської міської ради, за переліком згідно з додатком, зокрема багатоквартирного будинку №6 по вул. Дружби (Леніна).
Вказаним рішенням уповноважено міського голову Панкова Андрія Вікторовича підписати договори про надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Краматорська від імені співвласників багатоквартирних будинків.
15.08.2018 року між ТОВ «Управляюча компанія Ладіс» (управитель) та Співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Краматорськ, вул. Дружби (Леніна), 6 (Співвласники) в особі міського голови Панкова Андрія Вікторовича, що діє на підставі Рішення виконавчого комітету Краматорської міської Ради №551 від 10.08.2018 року «Про призначення управителя для багатоквартирних будинків, які розташовані на території Краматорської міської ради», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - договір).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 442757034 від 09.09.2025) ТОВ «М-42», код ЄДРПОУ 42573693, є власником нерухомого майна - приміщення магазину №28, вбудоване в жилий будинок, розташованого за адресою Донецька обл., м. Краматорськ, вулиця Дружби, 6, загальною площею 237,9 кв.м. Дата внесення запису про державну реєстрацію - 31.10.2018 року.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нежитлового приміщення (магазину) загальною площею 237,9 кв.м у багатоквартирному будинку, розташованому за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дружби (колишня Леніна), будинок, 6.
Відповідно до п. 25 договору у разі відчуження житлового та/або нежитлового приміщення у будинку, всі права та обов'язки попереднього власника за цим Договором набуває новий власник такого житлового та/або нежитлового приміщення.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства та умов договору, можна стверджувати, що набувши у власність 31.10.2018 року приміщення магазину №28, вбудоване в жилий будинок, розташованого за адресою Донецька обл., м. Краматорськ, вулиця Дружби, 6, відповідач став стороною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 15.08.2018 року і такий договір є обов'язковими для виконання ТОВ «М-42» як власником вказаного нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, незалежно від наявності його підпису на такому договорі.
Відповідно до п. 1 договору управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що розташований за адресою: м. Краматорськ, вул. Дружби (колишня Леніна), будинок, 6 (далі - будинок), а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
За умовами п. 2 договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Послуга з управління багатоквартирним будинком надається відповідно до переліку складових послуги та періодичності їх надання згідно з додатком 2 до договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з пп. 3 п. 5 договору кожен із співвласників зобов'язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.
Пунктом 9 договору передбачено, що ціна послуги з управління становить 5,45 гривень (в тому числі ПДВ або єдиний податок), якщо управитель є його платником) на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, якщо інша розрахункова одиниця послуги не погоджена сторонами, та включає:
1) витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку, його поточний ремонт, на оплату послуг щодо енергопостачання спільного майна багатоквартирного будинку в розмірі 5,2924 гривень відповідно до розрахунку ціни складових послуги з управління багатоквартирного будинку (кошторис витрат), що міститься у додатку 1 до цього договору.
2) винагороду управителю в розмірі 0,1588 гривень на місяць.
Згідно з пунктом 10 договору плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до п. 17 договору інформація про фактичні витрати відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території надається окремо на вимогу співвласника.
У пункті 20 договору передбачено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або зниження якості послуги з управління будь-який співвласник має право звернутися з відповідною заявою до управителя та викликати його (його представника) для складення і підписання акта-претензії. Управитель (його представник) зобов'язаний прибути за викликом співвласника не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається управителем (його представником) та співвласником і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття управителя (його представника) в установлений договором строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію, такий акт підписується співвласником разом із не менш як двома іншими співвласниками і надсилається управителю рекомендованим листом. Управитель протягом 5 робочих днів вирішує питання про задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або про здійснення перерахунку платежів та надсилає рекомендованим листом співвласникові обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання управителем відповіді в установлений строк претензії співвласника вважаються визнаними таким управителем.
Цей договір набирає чинності з 01 вересня 2018 року та укладається строком на один рік (п. 29 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік (п. 30 договору).
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів відмови сторонами від договору та доказів припинення дії цього договору, суд дійшов висновку, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 15.08.2018 року набув чинності 01.09.2018 року, був продовжений кожен наступний рік та діяв на момент спірних правовідносин.
До вказаного договору сторонами укладено та підписано додаток №1 до договору, в якому погоджено розрахунок ціни складових послуги з управління багатоквартирним будинком (кошторис витрат) будинку у м. Краматорську по вул. Дружби (Леніна), 6, а також додаток №2 до договору, в якому погоджено перелік складових послуг з утримання багатоквартирного будинку та періодичність надання послуг.
Згідно наданого позивачем розрахунку за період з листопада 2018 року по серпень 2025 року позивач здійснив нарахування відповідачу зобов'язань з оплати послуги з управління багатоквартирним будинком у загальній сумі 77793,60 грн. Нарахування фактично здійснені щомісячно у розмірі 1296,56 грн за період з листопада 2018 року по жовтень 2023 року, нарахування за період з листопада 2023 року по серпень 2025 року склали 0,00 грн, оплати за вказані період не були здійснені, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 77793,60 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком зумовило звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості у даній справі.
Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 15.08.2018 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» унормовано, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
За умовами п. 10 договору плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 9 договору передбачено, що ціна послуги з управління становить 5,45 грн на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, якщо інша розрахункова одиниця послуги не погоджена сторонами.
Так, відповідач є власником нежитлового приміщення, загальною площею 237,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Краматорськ, вул. Дружби (колишня назва Леніна), б.6.
Таким чином, щомісячна вартість послуги з управління за договором складає: 237,9 кв.м х 5,45 грн = 1296,56 грн.
Заперечуючи проти позиції позивача, відповідач стверджував, що жодних послуг від позивача не отримував. Вказує, що всі роботи з обслуговування приміщення магазину по вул. Дружби, 6, в м. Краматорську (у т.ч. ремонтні роботи інженерних комунікацій, прибирання навколо магазину, освітлення біля магазину тощо) проводились відповідачем за свій кошт власними силами або ж на підставі укладених договорів з постачальниками комунальних послуг і на підставі договорів з обслуговуючими підприємствами. Стверджує, що позивач не довів надання ним послуг у заявленому розмірі, а щомісячні нарахування здійснювались позивачем автоматично в фіксованій сумі, без урахування фактичного виконання ним заявлених послуг.
З цього приводу необхідно зазначити наступне.
Частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Як визначено в ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Статтею 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
У відповідності до положень частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (стаття 360 Цивільного кодексу України).
Як було встановлено вище, Товариству з обмеженою відповідальністю «М-42» на праві власності належить нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дружби (Леніна), буд. 6, загальною площею 237,9 кв.м. Вказане нерухоме майно є приміщенням магазину, вбудованим у житловий будинок.
Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майно.
Отже, з огляду на те, що ТОВ «М-42» є власником нежитлового приміщення у житловому багатоквартирному будинку, співвласниками якого 15.08.2018 року був укладений договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з управителем - ТОВ «Управляюча компанія Ладіс», на відповідача покладається обов'язок дотримуватися умов такого договору та, відповідно, здійснювати оплату житлово-комунальних послуг у порядку і з урахуванням вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Укладення відповідачем договорів з іншими обслуговуючими підприємствами договорів на виконання робіт з обслуговування приміщення магазину по вул. Дружби, 6, в м. Краматорську (у т.ч. ремонтні роботи інженерних комунікацій, прибирання навколо магазину, освітлення біля магазину тощо) не звільняє відповідача від виконання зобов'язань з оплати послуг з управління за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 15.08.2018 року, а також не спростовує надання позивачем як управителем послуг з управління багатоквартирним будинком.
При цьому договори, зокрема, договір №4 від 25.10.2019 року, укладені саме з обслуговування майна відповідача, яке належить йому на праві власності, в той час, як позивач надає послуги щодо утримання всього спільного майна багатоквартирного будинку.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів надання позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком, оскільки як вбачається з договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 15.08.2018, в останньому визначено перелік послуг з управління багатоквартирним будинком, обов'язок відповідача як співвласника багатоквартирного будинку оплати послуг з управління, а також умови щодо ціни та порядку оплати послуги з управління. При цьому, за умовами договору обов'язку позивача складати та надавати акти виконаних робіт та рахунки на оплату послуг вказаний договір не містить.
Відповідно до п. 17 договору інформація про фактичні витрати відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території надається окремо на вимогу співвласника.
Виходячи з умов договору, за бажанням отримати інформацію від позивача про фактичні витрати відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території відповідач має право звернутись до позивача з вимогою отримати відповідну інформацію. Проте, доказів звернення відповідача до позивача з відповідним запитом матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Схожі за змістом умови також передбачені п. 20 договору. Проте, відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з претензіями щодо ненадання чи надання не в повному обсязі послуг з утримання будинку та прибудинкової території за спірний період. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту не надання або надання не в повному обсязі позивачем послуг з утримання.
Стосовно доводів про неукладення між сторонами договору про відшкодування витрат управителя по утриманню та обслуговуванню спільного майна співвласників, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що між сторонами велись переговори по укладенню такого договору, однак згоди щодо всіх істотних умов договору так і не було досягнуто і договір так і не був підписаний. Суд зазначає, що не укладення сторонами індивідуального договору, не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 15.08.2018 року. При цьому ведення переговорів по укладенню індивідуального договору не зупиняє дію договору від 15.08.2018 року.
Щодо посилань відповідача, що він звертався до позивача з листом №04/06 від 04.06.2019 року, в якому зазначив про непридатність ліпнини на будівлі багатоповерхового жилого будинку, розташованого в м. Краматорську, вул. Дружби, 6, про аварійний стан такої ліпнини, а також вимагав проведення ремонту та усунення небезпеки, колегія суддів зазначає наступне.
Так, докази вручення/направлення позивачу саме цього листа в матеріалах справи відсутні. Відповідач посилається на те, що у відповідь на даний лист позивач відмовився проводити ремонтні роботи та зазначив про відсутність договірних відносин між сторонами.
В матеріалах справи наявна копія листа вих.№372 від 18.06.2019 року від позивача до відповідача з відповіддю на лист відповідача №04/06 від 04.06.2019 року, в якому позивач повідомив відповідача про те, що заміна ліпнини на фасаді є капітальним ремонтом, послуги з якого позивач не надає, а також додатково повідомив про відсутність правовідносин між підприємствами.
Наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 року №150, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2004 року за №1046/9645, затверджений Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.
До поточного ремонту згідно підпункту 1.2.3.1 вказаного переліку відноситься простукування, обшивання та укріплення окремих архітектурних деталей, які загрожують падінням, у перемичках, карнизах та інших частинах будівлі, що виступають. Одночасно, відновлення ліпнини та ліпних прикрас (п.п. 2.3.8) відноситься до капітального ремонту.
Відповідач не надав доказів того, що позивач дійсно мав зробити поточний ремонт, а не капітальний. Суд зазначає, що спір щодо окремого виду робіт в червні 2019 року не може свідчити про неналежне виконання умов договору від 15.08.2018 року за весь спірний період. Крім того, умови договору від 15.08.2018 року містять положення щодо відповідальності управителя (п. 18 договору), при цьому відповідачем не надано доказів існування відповідного спору та притягнення управителя до відповідальності.
Щодо того, що в листі вих.№372 від 18.06.2019 року позивач зазначив про відсутність між сторонами договору про відшкодування витрат Управителя по утриманню та обслуговуванню спільного майна співвласників та про відсутність правовідносин між підприємствами, то як вже було зазначено, неукладення між сторонами індивідуального договору про відшкодування витрат управителя по утриманню та обслуговуванню спільного майна співвласників, не звільняє, як позивача, так і відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 15.08.2018 року.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не довів обставини неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 15.08.2018 року та відсутність обов'язку здійснювати відповідну оплату за заявлений позивачем період.
Приймаючи до уваги, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку з позивачем за послугу з управління багатоквартирним будинком в порядку та строки, визначені договором, висновок місцевого господарського суду є обґрунтованим з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо розрахунку з позивачем за отриману послугу за договором за заявлений період з 01.11.2018 року по 01.09.2025 року на загальну суму 77793,60 грн.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і у розрізі доктрини вірогідності доказів на підтвердження своєї позиції по справі. Оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за послуги з управління багатоквартирним будинком, вірним є висновки про задоволення позовних вимог про стягнення боргу в сумі 77793,60 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «М-42» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 28.01.2026 року у справі № 905/1045/25, яке відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М-42» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 28.01.2026 року у справі №905/1045/25 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов