про залишення апеляційної скарги без руху
27 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/3336/25
Східний апеляційний господарський суд у складі: суддя Лакіза В.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 697 ДХ/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 у справі №922/3336/25, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аюповою Р.М.. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (повне рішення складено 24.11.2025)
за позовом Київського міcького центру зайнятості, м. Київ,
до ОСОБА_1 , м. Харків,
про стягнення коштів у розмірі 249 800, 00 грн,
Позивач - Київський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення коштів мікрогранту в сумі 249 800, 00 грн. Також просив суд покласти на відповідача понесені судові витрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості кошти мікрогранту в сумі 249 800, 00 грн та судовий збір у сумі 3747,00грн.
До Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" 06.04.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 у справі № 922/3336/25.
Одночасно скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 у справі №922/3336/25.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.04.2026 для розгляду справи № 922/3336/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
07.04.2026 Київським міським центром зайнятості через підсистему "Електронний суд" заперечення на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Враховуючи те, що апеляційна скарга заявника на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 надійшла до апеляційного господарського суду без матеріалів справи №922/3336/25 ухвалою апеляційного господарського суду відповідно до п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) витребувано у суду першої інстанції матеріали справи № 922/3336/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
20.04.2026 матеріали справи № 922/3336/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Відповідно до ст.259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Виходячи зі змісту наведених норм, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення іншої сторони про оскарження особою судового рішення.
Належним доказом направлення копії апеляційної скарги з додатками іншій стороні є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції, поштової накладної з інформацією про поштове відправлення чи фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів.
Як установлено судом, апелянтом у якості доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення АТ "Укрпошти" від 13.03.2026.
Однак, опису вкладення в цінний лист, який би відображав зміст поштового відправлення, направленого апелянтом вказаному учаснику справи, до матеріалів апеляційної скарги не додано.
Отже, всупереч вимог пункту 3 частини третьої статті 258, статті 259 ГПК України апелянтом не надано належних та допустимих в розумінні статті 77 ГПК України доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів листом з описом вкладення позивачу. З доданих до апеляційної скарги повідомлення не вбачається, що скаржником направлено саме копію апеляційної скарги та доданих до неї документів, опису вкладення поштового відправлення на ім'я позивача до скарги апелянтом не надано.
Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.
Крім того, згідно з вимогами частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга, зокрема, на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частин 2, 3 наведеної статті учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалено місцевим господарським судом 24.11.2026, повне рішення складено 24.11.2025, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 15.12.2025 (з урахуванням вихідних днів).
Тоді як апелянтом подано апеляційну скаргу через канцелярію апеляційного господарсько суду 06.04.2026.
З наведеного вбачається, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 ГПК України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду більш, ніж на 3 місяці.
Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В поданому клопотанні про поновлення строк на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що відповідач не був присутній під час розгляду справи та не подав відзиву на позов, оскільки фактично не був обізнаний про розгляд справи; на момент розгляду справи апелянт перебував за межами України, у зв'язку з чим не отримував судову кореспонденцію та не мав можливості брати участь у судовому процесі, подавати пояснення та докази; про існування рішення Господарського суду Харківської області апелянт дізнався лише після його фактичного отримання; апелянтом вже вчинялися дії щодо оскарження зазначеного рішення суду першої інстанції, а саме було подано апеляційну скаргу, однак така скарга була повернута ухвалою суду апеляційної інстанції з формальних підстав, а саме у зв'язку з поданням її не у спосіб, передбачений чинним процесуальним законодавством.
В свою чергу позивач в обґрунтування своєї позиції з приводу поданого відповідачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду вказує, що доводи скаржника про неможливість отримувати судову кореспонденцію спростовується наявними в матеріалах справи доказами направлення позовної заяви разом з додатками на адресу Залуговського Д.А. ( АДРЕСА_1 ) до моменту його виїзду за межі України; до виїзду за межі України було 2 місяці для отримання, ознайомлення з матеріалами справи та подання передбачених процесуальних документів, проте апелянт проігнорував свої процесуальні можливості для захисту власних інтересів. Відтак, позивач вказує, що апелянт мав змогу дізнатися про наявність судового провадження ще з вересня 2025 року, а про наявність рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 у справі № 922/3336/25 з 19.01.2026 з моменту відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на рахунки апелянта, проте апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку подана лише 13.03.2026.
За наслідками розгляду вказаних доводів сторін у справі, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску відповідачем процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 у справі № 922/3336/25, суд зазначає таке.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої статті 242 ГПК України).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, тощо).
Судом апеляційної встановлено, що місцевим господарським судом здійснювалось направлення поштової кореспонденції (зокрема, копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та оскаржуваного судового рішення) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що відповідало відомостям відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру за № 1791807 від 18.09.2025 (а.с. 53), однак остання поверталася до суду першої інстанції з причин "за закінченням строку зберігання поштового відправлення".
Матеріали апеляційної скарги не містять доказів в спростування дійсної адреси місця проживання (реєстрації) відповідача у справі, за якою було направлено судом кореспонденцію у даній справі. Зокрема, доказів реєстрації скаржником місця проживання за іншою адресою, в тому числі за кордоном України.
В свою чергу, надані скаржником докази щодо перетину державного кордону не свідчать про зміну останнім місця реєстрації як станом на дату винесення оскаржуваного судового рішення, так і на час подання апеляційної скарги; не пояснюють неможливість отримання ним кореспонденції суду до 15.11.2025.
ЄСПЛ зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22.
Водночас Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить відомості про припинення підприємницької діяльності ФОП Залуговського Дмитра Андрійовича 27.01.2025, місцезнаходженням якої було визначено: АДРЕСА_3 .
Відтак, сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, що надіслана за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Більш того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Рішення Господарського Харківської області від 24.11.2025 було "Надіслано судом: 25.11.2025. Зареєстровано: 26.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2025" на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, в свою чергу ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, відповідач не був позбавлений можливості ознайомлення з рішенням Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 згідно відомостей з реєстру.
З наведеного вбачається, що пропуск процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду стався внаслідок суб'єктивних обставин, а саме пасивних дій самого скаржника, а не об'єктивних та непереборних обставин, що унеможливили вчасне подання ним апеляційної скарги.
Крім того, у відповідності до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з вимогами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З наданої скаржником фотокопії сторінки закордонного паспорту вбачається лише обставина перетину апелянтом 15.11.2025 державного кордону на автомобільному транспорті. Інших доказів, з яких можливо встановити період перебування Залуговського Дмитра Андрійовича за кордоном (обставини повернення його на територію України), як і пояснень самого скаржника з цього приводу, матеріали апеляційної скарги не містять. В той час з апеляційної скарги, яка підписана особисто відповідачем, вбачається подання її до суду засобами поштового зв'язку з території України.
Відповідне позбавляє суд можливості перевірити дійсність тверджень скаржника про фактичне перебування його за межами країни на час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Апелянт в поданому клопотанні також не посилається на обставини та час фактичного отримання оскаржуваного судового рішення у справі, як підстави для тверджень про об'єктивну неможливість звернення з апеляційною скаргою до суду у встановлений Законом строк.
Згідно з усталеною практикою Суду вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26.04.2007 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Тобто, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному (касаційному) порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного (касаційного) оскарження з поважних причин.
Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що звернення з апеляційною скаргою у строк більше, ніж 3 місяців з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, за відсутності наведених у заяві поважних причин, з посиланням на відповідні докази непереборних та об'єктивних перешкод, труднощів, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасну реалізацію права щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, не може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Частинами 3, 4 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Беручи до уваги наведене, з метою усунення недоліків апеляційної скарги апелянту належить у строк, визначений даною ухвалою, надати нову заявуклопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав його пропуску та доказів на обґрунтування.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Перевіркою матеріалів апеляційної скарги встановлено, що апеляційну скаргу скаржником подано з порушенням вимог п.п. 3 ч. 3 ст. 258, а також статті 260 Господарського процесуального кодексу України, а саме: за відсутності доказів направлення копії апеляційної скарги іншому учаснику справи, а також відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ст. ст. 174, 234, п. 2 ч. 3 ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 697 ДХ/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 у справі №922/3336/25 залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду:
- належні докази направлення копії апеляційної скарги позивачу у справі з урахуванням положень ст. 42 ГПК України;
- нову заявуклопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав його пропуску та доказів на обґрунтування.
3. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, судом апеляційної інстанції буде повернуто апеляційну скаргу або відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Суддя В.В. Лакіза