ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"27" квітня 2026 р. Справа № 918/812/25
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Розізнана І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №39Б по вул. Відінська, м. Рівне "Відін" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 20.01.26р. повний текст складено 27.01.26 у справі № 918/812/25 (суддя Торчинюк В.Г.)
за позовом Приватного підприємства - фірми "Єврошик"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №39Б по вул. Відінська, м. Рівне "Відін"
про відшкодування завданих збитків
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.01.2026 у справі №918/812/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №39Б "Відін" (330118, м. Рівне, вул. Відінська, 39 б, код ЄДРПОУ 36416473) на користь Приватного підприємства - фірми "Єврошик" (33028, м. Рівне, вул. Відінська, 39 б, код. 31060007) збитки в розмірі 12 064 (дванадцять тисяч шістдесят чотири) грн. 94 коп. та 698 (шістсот дев'яносто вісім) грн. 98 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 20.01.2026 у справі №918/812/25 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №39Б по вул. Відінська, м. Рівне "Відін" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2026 року у справі № 918/812/25. Рішення Господарського суду Рівненської області від 20 січня 2026 року по справі №918/812/24 в частині задоволення позовних вимогах скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового до вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.
Щодо поданого клопотання ОСББ № 39Б по вул. Відінській у м. Рівне "Відін"про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Апелянт просить поновити процесуальний строк на оскаржуване судове рішення, адже відповідач уклав договір про надання правничої допомоги з Адвокатським бюро "Шендера та партнери" у справі № 918/812/25 лише 17.04.26. На переконання апелянта зазначена обставина є поважною, а тому наявні підстави для поновлення йому строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконання рішень господарського суду є процесуальною формою.
У господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоб забезпечити захист існуючих прав суб'єктів господарювання та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов'язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу.
Процесуальна форма та процесуальні строки є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя. Здійснення процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим господарським процесуальним законодавством.
Так, відповідно до ст. 119 ГПК України суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Зазначена правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 25.03.2024 у справі №922/2635/22.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.26 у справі № 918/812/25 було надіслано до електронного кабінету відповідача 27.01.26 о 17:55 (том 1, а.с. 175), а адвокату Шендері О.М, - 27.01.26 о 18:22. Водночас апелянтом подано апеляційну скаргу на оскаржуване судове рішення лише 24.04.26, тобто майже через три місяці після отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення. При цьому доводи апелянта про те, що ним не було отримано повного тексту судового рішення поштовими засобами зв'язку, суддею-доповідачем оцінюються критично, адже згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Із огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції виснує про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, про які зазначено відповідачем у клопотанні.
Щодо поданого відповідачем клопотання про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Апелянт покликається на приписи ст. 8 ЗУ "Про судовий збір" та просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий перелік підстав, у разі наявності яких існує можливість для відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що норми пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а норми пункту 3 частини 1 цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 48 постанови від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зазначила, що "юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату…".
Проте, відповідно до пункту 37 цієї постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов'язком суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи, за висновками ЄСПЛ, не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що до клопотання про відстрочення сплати судового збору не надано жодного доказу, який би надав змогу суду апеляційної інстанції оцінити фінансове становище апелянта.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено та не обгрунтовано належними та допустимими доказами обставин відсутності можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі та як наслідок підтвердити обставину виключного характеру, яка б слугувала прийняттю рішення про наявність правових підстав для відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У зв'язку з цим, оскільки апеляційну скаргу ОСББ №39Б по вул. Відінській у м. Рівне "Відін" подано через електронний кабінет підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, а також апелянтом оскаржується судове рішення в частині задоволених позовних вимог у розмірі 12 064, 94 грн, розмір судового збору, який необхідно сплатити скаржнику за подання апеляційної скарги становить 3 633, 60 грн (3028 х 1.5 х 0,8).
Водночас матеріали справи не містять доказів сплати судового збору в розмірі 3633, 60 грн.
Отже, частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 174 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 6 статті 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №39Б по вул. Відінська, м. Рівне "Відін" без руху на підставі статей 174, 260 ГПК України, з наданням скаржнику можливості усунути вищенаведені недоліки.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя
1. Визнати неповажними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, котрі зазначені представником Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №39Б по вул. Відінська, м. Рівне "Відін" в клопотанні про поновлення процесуального строку (вх. 1936/26 від 24.04.26).
2. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №39Б по вул. Відінська, м. Рівне "Відін" на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.26 у справі № 918/812/25 залишити без руху.
3. Скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме:
- подати заяву з наведенням інших поважних причин неподання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.26 у справі № 918/812/25 у визначений ст. 256 ГПК України строк.
- подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 3633, 60 грн.
4. У разі невиконання вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Копію ухвали направити апелянту.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Розізнана І.В.