ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 квітня 2026 року Справа № 924/1010/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача: 3: Ткачук Б.М.
прокурор: Безпалов А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мазура Сергія Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2026 року у справі №924/1010/25 (повний текст складено 21 січня 2026 року, суддя Муха М.Є.)
за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської територіальної громади в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради, м. Хмельницький
до 1. Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради
до 2. Управління торгівлі Хмельницької міської ради
та до 3. фізичної особи - підприємця Мазура Сергія Васильовича
про визнання протиправними та скасування паспортів прив'язок, визнання недійсними договорів про встановлення особистого строкового сервітуту
Керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської територіальної громади в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради, Управління торгівлі Хмельницької міської ради та фізичної особи-підприємця Мазура Сергія Васильовича про:
визнання протиправним та скасування Паспорту прив'язки для провадження підприємницької діяльності павільйону (реєстраційний номер №003 (909), площею 61,6 кв.м по вул. Львівське шосе у м. Хмельницькому (біля будинку №12), виданого ФОП Мазуру С.В. від 21 серпня 2014 року, востаннє продовжений 12 березня 2025 року;
визнання недійсним договору №157-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди від 21 березня 2025 року, укладеного між управлінням торгівлі Хмельницької міської ради та ФОП Мазуром С.В.;
визнання протиправним та скасування Паспорту прив'язки для провадження підприємницької діяльності павільйону (реєстраційний номер №659 (1213), площею 33,8 кв.м. по вул. Львівське шосе у м. Хмельницькому, (в районі аптечних складів) виданого ФОП Мазуру С.В. від 03 лютого 2025 року;
визнання недійсним договору №133-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди від 11 березня 2025 року, укладеного між управлінням торгівлі Хмельницької міської ради та ФОП Мазуром С.В.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2026 року у справі №924/1010/25 частково задоволено позов Керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської територіальної громади в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради, Управління торгівлі Хмельницької міської ради та до фізичної особи - підприємця Мазура Сергія Васильовича про визнання протиправними та скасування паспортів прив'язок, визнання недійсними договорів про встановлення особистого строкового сервітуту.
Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування Паспортів прив'язки для провадження підприємницької діяльності павільйону (реєстраційний номер №003 (909) від 21 серпня 2014 року, реєстраційний номер №659 (1213) від 03 лютого 2025 року закрито.
Визнано недійсним договір №157-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди вiд 21 березня 2025 року, укладений між управлінням торгівлі Хмельницької міської ради та ФОП Мазуром С.В.
Визнано недійсним договір №133-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди вiд 11 березня 2025 року, укладений між управлінням торгівлі Хмельницької міської ради та ФОП Мазуром С.В.
Присуджено до стягнення з Управління торгівлі Хмельницької міської ради (м. Хмельницький, вул. Грушевського, 88, код ЄДРПОУ 36450802) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору.
Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Мазура Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102) 3028грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки вимоги про скасування паспортів прив'язки стосуються оскарження індивідуальних актів суб'єкта владних повноважень, прийнятих у межах публічно-владних управлінських функцій, а тому не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і провадження в цій частині підлягає закриттю, тоді як укладені між відповідачами договори про встановлення особистого строкового сервітуту є такими, що суперечать вимогам законодавства, оскільки передбачають розміщення об'єктів, які за своїми характеристиками не є тимчасовими спорудами у розумінні закону, у зв'язку з чим такі правочини підлягають визнанню недійсними як такі, що не відповідають вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець Мазур Сергій Васильович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, встановивши публічно-правовий характер спірних правовідносин та закривши провадження у справі в частині основних позовних вимог щодо оскарження паспортів прив'язки тимчасових споруд, дійшов помилкового висновку про наявність процесуальних підстав для подальшого розгляду похідних позовних вимог у порядку господарського судочинства. На думку апелянта, після закриття провадження у справі з підстав відсутності господарської юрисдикції суд першої інстанції був позбавлений можливості розглядати будь-які інші вимоги у цій справі, незалежно від їх формального найменування, оскільки такі вимоги є похідними від основних та безпосередньо пов'язані з оцінкою правомірності рішень суб'єкта владних повноважень.
Апелянт наголошує, що вимоги про визнання недійсними договорів особистого строкового сервітуту є похідними від вимог щодо оскарження паспортів прив'язки, а відтак їх розгляд без вирішення питання законності відповідних адміністративних актів фактично зводиться до непрямої оцінки рішень суб'єкта владних повноважень, що суперечить правилам розмежування юрисдикції. У зв'язку з цим апелянт вважає, що після закриття провадження у справі в частині основних позовних вимог суд першої інстанції був зобов'язаний закрити провадження і в частині похідних вимог, а їх подальший розгляд свідчить про порушення норм процесуального права та ухвалення рішення за відсутності належної юрисдикції.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про незаконність тимчасової споруди - павільйону площею 33,8 кв.м., розташованого по вул. Львівське шосе у місті Хмельницькому (в районі аптечних складів), та недійсність договору №157-С від 21 березня 2025 року.
Апелянт вказує, що зазначена тимчасова споруда була встановлена на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №39 від 13 січня 2011 року, а також паспорта прив'язки №659, виданого 22 січня 2014 року, що підтверджує правомірність її розміщення. При цьому апелянт наголошує, що на момент встановлення споруди діяла постанова Кабінету Міністрів України №982 від 26 серпня 2009 року, яка не містила імперативного обмеження площі тимчасових споруд, а тому застосування судом норм пізнішого законодавства є безпідставним. У зв'язку з наведеним апелянт вважає, що відсутні правові підстави для висновку про незаконність вказаної тимчасової споруди та пов'язаних із нею правовідносин.
За доводами відповідача 3, суд першої інстанції дійшов також помилкового висновку щодо незаконності тимчасової споруди - павільйону по вул. Львівське шосе у місті Хмельницькому (біля будинку №12) площею 61,6 кв.м., не врахувавши, що така споруда первинно була встановлена ФОП Яровець Г.Ф. на підставі рішення виконавчого комітету №639 від 25 червня 2009 року, у подальшому набута Мазуром С.В. за договором купівлі-продажу від 04 жовтня 2013 року, а її збільшена площа до 61,6 кв.м. погоджена рішенням постійної комісії №80 від 06 червня 2014 року, яке є чинним, при цьому паспорт прив'язки неодноразово продовжувався у встановленому порядку, що, на думку апелянта, свідчить про правомірність розміщення споруди та відсутність підстав для визнання недійсними договорів №133-С від 11 березня 2025 року та №157-С від 21 березня 2025 року.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту, неправильно застосувавши норми матеріального права, зокрема положення статей 5, 13, 16 Цивільного кодексу України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку апелянта, заявлені позовні вимоги, спрямовані на скасування паспортів прив'язки тимчасових споруд (реєстраційні номери №003 (909) від 21 серпня 2014 року та №659 (1213) від 03 лютого 2025 року) та визнання недійсними договорів про встановлення особистого строкового сервітуту №133-С від 11 березня 2025 року і №157-С від 21 березня 2025 року, мають фрагментарний характер, оскільки не вирішують питання подальшої правової долі тимчасових споруд та використання земельної ділянки.
Апелянт наголошує, що навіть у разі задоволення позову тимчасова споруда фактично залишиться розміщеною на спірній земельній ділянці, що унеможливлює реалізацію органом місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження нею, а отже такий спосіб захисту не забезпечує реального відновлення порушеного права. У зв'язку з наведеним апелянт вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, не призводить до повного вирішення спору та є самостійною підставою для відмови у позові.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 лютого 2026 року у справі №924/1010/25 залишено без руху апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мазура Сергія Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2026 року у справі №924/1010/25. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 7266,80 грн.
10 лютого 2026 року від представника фізичної особи-підприємця Мазура Сергія Васильовича надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про сплату №6093-1436-6749-3851 від 10 лютого 2026 року про сплату 7266,80 грн. судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2026 року у справі №924/1010/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Мазура Сергія Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2026 року у справі №924/1010/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "25" березня 2026 р. об 10:20год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
24 лютого 2026 року від Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти її задоволення, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві прокурор зазначає, що спірні тимчасові споруди - павільйони, розташовані по вул. Львівське шосе у місті Хмельницькому (площею 61,6 кв.м. біля будинку №12 та площею 33,8 кв.м. в районі аптечних складів), розміщені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки фактично мають ознаки капітальних об'єктів та не відповідають правовому режиму тимчасових споруд, а їх подальше функціонування ґрунтується на документах, виданих з порушенням встановленої процедури.
Прокурор вказує, що паспорти прив'язки тимчасових споруд (№003 (909) від 21 серпня 2014 року та №659 (1213) від 03 лютого 2025 року) не можуть вважатися належною правовою підставою для розміщення вказаних об'єктів, оскільки вони були видані за відсутності правових підстав для їх оформлення та фактично легалізують об'єкти, які не відповідають критеріям тимчасових споруд.
Крім того, у відзиві зазначено, що укладені договори про встановлення особистого строкового сервітуту №133-С від 11 березня 2025 року та №157-С від 21 березня 2025 року спрямовані на обхід вимог земельного законодавства, оскільки фактично забезпечують користування земельними ділянками для розміщення та експлуатації об'єктів нерухомості без оформлення належних речових прав на землю.
Прокурор також наголошує, що обраний спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки спрямований на усунення порушень у сфері використання земель комунальної власності та відновлення можливості територіальної громади реалізовувати свої повноваження щодо розпорядження відповідною земельною ділянкою.
25 лютого 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника фізичної особи-підприємця Мазура Сергія Васильовича - адвоката Ткачука Богдана Миколайовича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №924/1010/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2026 року у справі №924/1010/25 задоволено заяву представника фізичної особи-підприємця Мазура Сергія Васильовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 березня 2026 року у справі №924/1010/25 розгляд апеляційної скарги відкладено на "15" квітня 2026 р. об 11:40 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 квітня 2026 року у справі №924/1010/25 розгляд апеляційної скарги відкладено на "23" квітня 2026 р. об 14:00 год.
21 квітня 2026 року від Окружної прокуратури міста Хмельницького надійшли додаткові пояснення у справі №924/1010/25, в яких прокурор зазначає про правильність обраного способу захисту, наголошуючи, що визнання недійсними договорів особистого строкового сервітуту є належним та ефективним способом відновлення порушених прав, оскільки саме ці договори є безпосередньою підставою користування земельними ділянками, а їх недійсність унеможливлює подальше незаконне використання земель.
Крім того, прокурор вказує, що спірні договори укладені з порушенням вимог законодавства, оскільки фактично використовувались для обходу встановленого порядку набуття права користування земельними ділянками, а розміщені об'єкти не відповідають ознакам тимчасових споруд, що зумовлює неправомірність користування земельними ділянками та обґрунтовує необхідність залишення рішення суду першої інстанції без змін.
22 квітня 2026 року від представника відповідача 3 - адвоката Ткачука Б.М. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08 квітня 2026 року у справі №924/461/25, наголошує на необхідності її врахування при вирішенні даного спору, оскільки правовідносини у справах є подібними.
У поданих поясненнях зазначено, що самостійне заявлення позовної вимоги про визнання недійсним виконаного або частково виконаного правочину без поєднання з вимогою про застосування наслідків його недійсності не є належним та ефективним способом захисту, оскільки не забезпечує реального поновлення порушеного права, у зв'язку з чим обрання прокурором такого способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову
23 квітня 2026 року від Окружної прокуратури міста Хмельницького надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому заявник просив відкласти розгляд у зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень щодо доводів відповідача, зокрема з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 квітня 2026 року у справі №924/461/25, при цьому зазначив про неможливість їх підготовки у встановлений строк та необхідність забезпечення принципів змагальності сторін і рівності учасників процесу.
Представник відповідача 3 заперечив проти відкладення розгляду справи.
Розглянувши клопотання прокурора про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. При цьому відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Процесуальний закон не містить приписів щодо обов'язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про таку участь як обов'язкову і в ухвалі про призначення судового засідання.
Колегія суддів зауважує, що подані представником відповідача 3 - ФОП Мазура С.В. додаткові пояснення стосуються виключно необхідності врахування при розгляді даної справи правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 квітня 2026 року у справі №924/461/25. Водночас Окружна прокуратура міста Хмельницького була учасником зазначеної справи, а відтак обізнана з її фактичними обставинами та правовими висновками, у зв'язку з чим наведені у клопотанні доводи про необхідність надання додаткового часу для підготовки пояснень не можуть бути визнані обґрунтованими та не свідчать про неможливість розгляду справи у даному судовому засіданні.
Крім того, колегія суддів враховує закінчення строків розгляду апеляційної скарги, передбачених частиною 1 статті 273 ГПК України, що також виключає можливість безпідставного відкладення розгляду справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Окружній прокуратурі міста Хмельницького було створено належні умови для реалізації наданих процесуальним законодавством прав.
Отже, з огляду на викладене, судом відмовлено у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи.
Безпосередньо в судових засіданнях представник відповідача 3 та прокурор повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Представники позивача, відповідачів 1, 2 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача 3 та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №639 від 25 червня 2009 року надано дозвіл на встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Львівське шосе у м. Хмельницькому (біля будинку №12).
Рішенням Хмельницької міської ради від 12 грудня 2012 року №18 "Про затвердження комплексної схеми розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємцницької діяльності на території м. Хмельницького" врегульовано питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Хмельницького, у тому числі по вул. Львівське шосе (біля будинку №12).
Рішенням Хмельницької міської ради від 05 березня 2014 року №43 внесено зміни та доповнення до рішення міської ради щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Хмельницького.
Постійною комісією з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища 06 червня 2014 року (протокол №80) прийнято рішення про збереження самовільно збільшених площ тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на умовах сплати до міського бюджету коштів пайової участі на створення розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури, зокрема ФОП ОСОБА_1 з 36 кв.м до 61,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .
21 серпня 2014 року управлінням архітектури та містобудування Хмельницької міської ради видано Паспорт прив'язки тимчасової споруди ФОП Мазуру С.В. для провадження підприємницької діяльності біля будинку №12 по вул. Львівське шосе, павільйону площею 61,6 кв.м. строком до 21 серпня 2017 року, строк дії якого в подальшому продовжувався до 14 липня 2018 року, до 08 червня 2019 року, до 15 травня 2024 року, до 15 березня 2024 року та востаннє продовжений 12 березня 2025 року до 12 березня 2026 року, про що здійснені відповідні записи.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2013 року між Яровець Ганною Федорівною (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу павільйону.
За умовами цього договору продавець передала у власність покупця павільйон під заклад ресторанного господарства, розташований у місті Хмельницькому по Львівському шосе (біля будинку №2), площею 36,0 кв.м, який розміщений на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 05 липня 2013 року. Вартість павільйону визначена сторонами у розмірі 43378 грн, які сплачені до підписання договору, що підтверджує повний розрахунок між сторонами. Право власності у покупця виникає з моменту нотаріального посвідчення договору. Договір посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Байрачним А.І. та зареєстрований у реєстрі за №5081.
07 квітня 2023 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу павільйону (тимчасової споруди).
Згідно з умовами цього договору продавець передала у власність покупця павільйон для торгівлі непродовольчими товарами, площею 33,8 кв.м, розташований у місті Хмельницькому по Львівському шосе (в районі аптечних складів), який розміщений на підставі договору №681-С про встановлення особистого строкового сервітуту від 12 серпня 2019 року. Ціна договору становить 50 000 грн, які сплачені покупцем до посвідчення договору. В договорі зазначено, що павільйон є тимчасовою спорудою, не перебуває під арештом чи забороною відчуження, а також відсутні права третіх осіб.
Також 07 квітня 2023 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено ще один договір купівлі-продажу павільйону.
Відповідно до цього договору продавець зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити павільйон для торгівлі непродовольчими товарами площею 33,8 кв.м, розташований за тією ж адресою. Вартість об'єкта визначена сторонами у розмірі 100000 грн, з оплатою протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору. Передбачено обов'язок сторін підписати акт приймання-передачі після повного розрахунку.
03 лютого 2025 року Управлінням архітектури та містобудування Хмельницької міської ради видано Паспорт прив'язки тимчасової споруди ФОП Мазуру С.В. для провадження підприємницької діяльності по вул. Львівське шосе (в районні аптечних складів) - павільйону площею 33,8 кв.м. строком до 16 червня 2027 року (відповідні записи наявні в Паспорті прив'язки ТС).
07 квітня 2023 року у місті Хмельницькому між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до пунктів 2- 3 якого предметом договору є тимчасова споруда - павільйон загальною площею 33,8 кв.м, що розміщений по вул. Львівське шосе (в районі аптечних складів) у м. Хмельницькому, який на момент укладення договору перебував у користуванні на підставі договору №681-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 12 серпня 2019 року та відповідного паспорта прив'язки.
Того ж дня, 07 квітня 2023 року, між ОСОБА_3 (продавець) та Мазуром Сергієм Васильовичем (покупець) укладено інший договір купівлі-продажу, за умовами якого останньому передано у власність вказаний павільйон площею 33,8 кв.м, розташований за тією ж адресою.
11 березня 2025 року між Управлінням торгівлі Хмельницької міської ради (власник) та ФОП Мазур С.В. (сервітуарій) укладено договір №133-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди, предметом якого є особистий строковий сервітут, встановлений виключно сервітуарію на територію, на якій буде розміщуватись та використовуватись для торгівлі продовольчими товарами (вид функціонального призначення згідно додатку №4 до рішення сесії №30 від 22 березня 2017 року) тимчасова споруда - узгодженого архітипу павільйон загальною площею 33,8 кв.м.
Об'єктом особистого строкового сервітуту є територія (об'єкт благоустрою) в м. Хмельницькому за адресою Львівське шосе (в районі аптечних складів) площею 33,8 кв.м, розташування та межі якої зазначено в паспорті прив'язки тимчасової споруди, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 1.3 договору за тимчасовою спорудою сервітуарія також закріплюється територія площею 445,5 кв.м. для утримання в належному стані згідно схеми благоустрою прилеглої території тимчасової споруди паспорту прив'язки.
Термін дії даного Договору з 11 березня 2025 року по 16 червня 2027 року (пункт 5.2 договору).
21 березня 2025 року між управлінням торгівлі Хмельницької міської ради (власник) та ФОП Мазур С.В. (сервітуарій) укладено договір №157-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди, предметом якого є особистий строковий сервітут, встановлений виключно сервітуарію на територію, на якій буде розміщуватись та використовуватись для торгівлі продовольчими товарами (алкогольні напої) (вид функціонального призначення згідно додатку №4 до рішення сесії №30 від 22 березня 2017 року) тимчасова споруда - узгодженого архітипу павільйон загальною площею 61,6 кв.м.
Об'єктом особистого строкового сервітуту є територія (об'єкт благоустрою) в м. Хмельницькому за адресою Львівське шосе (біля будинку №12) площею 61,6 кв.м, розташування та межі якої зазначено в паспорті прив'язки тимчасової споруди, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 1.3 договору за тимчасовою спорудою сервітуарія також закріплюється територія площею 357 кв.м. для утримання в належному стані згідно схеми благоустрою прилеглої території тимчасової споруди паспорту прив'язки.
Термін дії даного Договору з 21 березня 2025 року по 12 березня 2026 року (пункт 5.2 договору).
14 жовтня 2024 року Хмельницька окружна прокуратура звернулась до Хмельницької міської ради із запитом №55-6006вих-24 про надання інформації щодо тимчасових споруд розміщених на території Хмельницької міської територіальної громади, окремо площею більше 30 кв.м. із зазначенням суб'єкта господарювання, місце розташування, дати видачі паспортів прив'язки та продовження їх дії.
24 жовтня 2024 року Управлінням архітектури та містобудування Хмельницької міської ради за №4822-02-20-24 на адресу Окружної прокуратури міста Хмельницького направлено лист у відповідь на звернення від 11 жовтня 2024 року №55-6006вих-24, яким надано запитувану інформацію з додатками.
У вказаному листі зазначено, що збільшення площі тимчасових споруд здійснюється на підставі рішень Хмельницької міської ради, а у разі зміни власника або перенесення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності оформлюється новий паспорт прив'язки із зазначенням поточної дати видачі.
Крім того, повідомлено, що відповідно до плану зонування території м. Хмельницького, затвердженого рішенням Хмельницької міської ради від 30 березня 2011 року №25, відповідна територія відноситься до зони Т-1 (зона міських і районних вулиць, доріг, майданів у межах червоних ліній), у межах якої одним із допустимих видів забудови, за умови отримання спеціального дозволу, є розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності. До листа додано матеріали на 9 аркушах в одному примірнику.
Згідно з листом Фінансового управління Хмельницької міської ради №3751/29.03-25 від 14 жовтня 2025 року, до бюджету за кодом класифікації доходів 24170000 зараховано кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, сплачені ФОП Мазуром С.В. 15 серпня 2014 року у сумі 26 767,61 грн.
20 травня 2025 року Хмельницька окружна прокуратура звернулась до Хмельницької міської ради із запитом про надання завірених копій Паспорту прив'язки для провадження підприємницької діяльності павільйону (реєстраційний номер №003 (909), площею 61,6 кв.м по вул. Львівське шосе у м. Хмельницькому (біля будинку №12), Паспорту прив'язки для провадження підприємницької діяльності павільйону (реєстраційний номер №659 (1213), площею 33,8 кв.м. по вул. Львівське шосе у м. Хмельницькому, (в районі аптечних складів), рішення органів місцевого самоврядування, договору купівлі-продажу тимчасової споруди, паспорти прив'язки попередніх власників. Крім того, повідомити чи змінювалось місце розташування тимчасових споруд, чи збільшувалась площа тимчасових споруд, чи здійснювалось об'єднання тимчасових споруд.
Листом Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 05 червня 2025 року №2659-25 Хмельницькій окружній прокуратурі надано запитувану інформацію.
Листом від 20 серпня 2025 року №55-4742вих-25 Хмельницька окружна прокуратура звернулась до Хмельницької міської ради з проханням повідомити, чи вживались нею заходи, у тому числі судового захисту, з метою поновлення інтересів територіальної громади у зв'язку з видачею ФОП Мазуру С.В. паспортів прив'язки тимчасових споруд №003 (909) та №659 (1213), а також укладенням договору про встановлення сервітуту для їх розміщення.
У відповіді на вказаний лист Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради листом від 26 серпня 2025 року №4256-02-23-25 повідомило, що у зв'язку з відсутністю підстав для анулювання паспортів прив'язки, передбачених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244 (із змінами), паспорти прив'язки, зазначені у запиті прокуратури, анульовані не були. Також зазначено, що власникам тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності будуть направлені листи щодо приведення належних їм споруд у відповідність до вимог вказаного наказу.
02 вересня 2025 року керівником Хмельницької окружної прокуратури направлено Хмельницькій міській раді лист-повідомлення про намір звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування паспорта прив'язки для провадження підприємницької діяльності павільйону (реєстраційний номер №003 (909), площею 61,6 кв.м, розташованого по вул. Львівське шосе у м. Хмельницькому (біля будинку №12), виданого ФОП Мазуру С.В. 21 серпня 2014 року та востаннє продовженого 12 березня 2025 року), а також паспорта прив'язки (реєстраційний номер №659 (1213), площею 33,8 кв.м, розташованого по вул. Львівське шосе у м. Хмельницькому (в районі аптечних складів), виданого ФОП Мазуру С.В. 03 лютого 2025 року), а також про визнання недійсними договору №133-С про встановлення особистого строкового сервітуту від 11 березня 2025 року та договору №157-С від 21 березня 2025 року, укладених між Управлінням торгівлі Хмельницької міської ради та ФОП Мазуром С.В. щодо розміщення стаціонарних тимчасових споруд.
Враховуючи викладені обставини справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2026 року у справі №924/1010/25 позов Керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького задоволено частково, провадження у справі в частині вимог про визнання протиправними та скасування паспортів прив'язки закрито, водночас визнано недійсними договори №133-С від 11 березня 2025 року та №157-С від 21 березня 2025 року про встановлення особистого строкового сервітуту, укладені між Управлінням торгівлі Хмельницької міської ради та ФОП Мазуром С.В.
Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування паспортів прив'язки, водночас не погоджується з прийнятим рішенням у частині визнання недійсними договорів про встановлення особистого строкового сервітуту, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Разом з тим, апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині здійснення прокурором представництва інтересів держави, у зв'язку з чим рішення в цій частині колегією суддів не переглядається.
Щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування паспортів прив'язки для провадження підприємницької діяльності павільйонів (реєстраційні номери №003 (909) та №659 (1213) колегія суддів зазначає таке.
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регулюється Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21 жовтня 2011 року, з урахуванням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Частиною третьою статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частина четверта статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21 жовтня 2011 року затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок №244), який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до Порядку №244, підставою для розміщення тимчасової спори є паспорт прив'язки тимчасової споруди (пункт 2.1).
Для визначення відповідності намірів щодо місця розташування тимчасової споруди містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації (пункт 2.4 Порядку №244).
Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування тимчасової споруди містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення тимчасової споруди (пункт 2.5 Порядку №244).
Для оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди (пункт 2.6 Порядку №244).
Паспорт прив'язки тимчасової споруди надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункт 2.7 Порядку №244).
Відповідно до розділу 2 Положення про управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради, затверджене рішенням сесії міської ради №14 від 17 лютого 2021 року, Управління відповідно до покладених на нього завдань: погоджує, у межах своєї компетенції, схеми розміщення об'єктів благоустрою, монументального та монументально-декоративного мистецтва, зовнішньої реклами, малих архітектурних форм, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (пункт 20); виконує повноваження щодо регулювання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (пункт 26).
З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради є організаційно-розпорядчим виконавчим органом Хмельницької міської ради, а його дії по видачі/продовженню спірних паспортів прив'язки тимчасової споруди пов'язані із реалізацією публічно-владних управлінських функцій у сфері благоустрою території населеного пункту, містобудування та земельних відносин міста Хмельницького, Господарський суд Хмельницької області дійшов правильного висновку, що оскарження паспортів прив'язки, як акту органу місцевого самоврядування, який здійснює управлінські функції у сфері благоустрою населеного пункту зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру, а тому не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а належить до юрисдикції адміністративного суду.
У розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України спором адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 31 січня 2025 року у справі №440/6756/21 та від 16 вересня 2025 року у справі №560/5049/24 виходить з того, що паспорт прив'язки тимчасової споруди є актом індивідуальної дії органу містобудування, який видається у межах реалізації владних управлінських функцій. При цьому такий документ використовується як інструмент контролю за дотриманням містобудівного законодавства та правил благоустрою, що свідчить про його публічно-правову природу.
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно, на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, закрив провадження у справі в частині позовних вимог про скасування паспортів прив'язки тимчасової споруди, оскільки спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій належать до компетенції адміністративних судів.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів №133-С від 11 березня 2025 року та №157-С від 21 березня 2025 року про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом, 11 березня 2025 року між Управлінням торгівлі Хмельницької міської ради та фізичною особою-підприємцем Мазуром Сергієм Васильовичем укладено договір №133-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди - павільйону по вул. Львівське шосе у м. Хмельницькому (в районі аптечних складів), а 21 березня 2025 року між тими ж сторонами укладено договір №157-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди - павільйону по вул. Львівське шосе у м. Хмельницькому (біля будинку №12), при цьому розміщення відповідних споруд здійснюється на підставі паспортів прив'язки, а за відповідачем-3 як сервітутарієм закріплюються відповідні території для їх розміщення та обслуговування.
Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Положеннями статті 99 Земельного кодексу України визначено види права земельних сервітутів. Згідно з пунктом "в" частини першої статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення, зокрема, земельних сервітутів на право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).
Згідно з частинами другою, третьою статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції на час вчинення оспорюваного правочину) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Аналогічні положення щодо визначення поняття тимчасової споруди містяться у пункті 1.3 Порядку №244, а також у Правилах благоустрою Хмельницької міської територіальної громади, затверджених рішенням Хмельницької міської ради №54 від 21 грудня 2023 року.
Оскільки у спірних правовідносинах площа павільйонів перевищує 30 кв. м, місцевий господарський суд дійшов висновку, що такі об'єкти не відповідають ознакам тимчасової споруди (малої архітектурної форми), право на розміщення якої може бути реалізовано на підставі земельного сервітуту відповідно до пункту «в» частини першої статті 99 Земельного кодексу України. Відтак укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту №133-С від 11 березня 2025 року та №157-С від 21 березня 2025 року відбулося з порушенням вимог законодавства, що, на думку суду першої інстанції, є підставою для визнання їх недійсними.
В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець Мазур Сергій Васильович наголошує на тому, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів №133-С від 11 березня 2025 року та №157-С від 21 березня 2025 року про встановлення особистого строкового сервітуту, які є виконаними або частково виконаними, заявлені без вимоги про застосування наслідків їх недійсності, не є належним та ефективним способом захисту, оскільки не призводять до поновлення майнових прав позивача. У зв'язку з цим, на переконання скаржника, позов прокурора не підлягає задоволенню через обрання неналежного способу захисту.
Так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Частинами першою та другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 травня 2023 року у справі №905/77/21, на яку посилається скаржник, об'єднана палата зазначила, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі №522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22, пункту 154), згідно з якою якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).
Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор стверджував, що відповідач-3 отримав право користування земельними ділянками Хмельницької міської територіальної громади на підставі договорів сервітуту, які не відповідають вимогам законодавства. Отже, користування земельними ділянками здійснюється неправомірно.
За доводами прокурора, існування спірних земельних сервітутів на земельну ділянку комунальної власності порушує інтереси територіальної громади та суперечить інтересам держави у сфері земельних правовідносин в цілому.
Правові наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі неможливості повернення виконаного за недійним правочином, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, сторона правочину зобов'язана відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Крім того, відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з частиною першою статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Із наведеного вбачається, що у разі якщо договори про встановлення земельних сервітутів суперечать вимогам законодавства, внаслідок чого підлягають визнанню недійсними відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, то в силу приписів статті 216 Цивільного кодексу України правовим наслідком недійсності таких договорів має бути повернення відповідачем позивачу земельних ділянок, отриманих за недійсними договорами.
Колегія суддів наголошує, що саме по собі задоволення позовної вимоги про визнання недійсними договорів особистого строкового сервітуту (які вже призвели до фактичного розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці комунальної власності) не відновить порушеного права територіальної громади на вільне володіння, користування та розпорядження землею, оскільки рішення суду про визнання договорів недійсними не має наслідком автоматичне звільнення земельних ділянок від павільйонів та повернення їх у стан, придатний для використання власником. Задоволення такого позову не усуває перешкод у користуванні майном і не відновлює status quo, а отже, вимагатиме від позивача ініціювання нових судових процесів (зокрема, з вимогою про демонтаж споруд чи звільнення ділянок), що суперечить принципу процесуальної економії.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі належним та ефективним способом захисту інтересів держави є вимога про визнання недійсними договорів сервітуту у поєднанні з вимогами про повернення земельних ділянок у придатному для використання стані шляхом їх звільнення від тимчасових споруд.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі №924/461/25.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі №926/3103/22, від 22 вересня 2021 року у справі №904/144/20.
Проте при зверненні з цим позовом до суду прокурор не заявляв позовних вимог про застосування наслідків недійсності оспорюваних ним договорів.
Водночас визнання недійсними договорів особистого строкового сервітуту без вимоги про повернення земельних ділянок не відновить порушеного права держави на вільне володіння та користування майном.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18, від 01 березня 2023 року у справі №522/22473/15-ц).
Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту щодо визнання недійсними договорів особистого строкового сервітуту без заявлення вимог про повернення земельних ділянок не є належним та ефективним способом захисту прав, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання договорів сервітуту недійсними із підстав обрання неналежного способу захисту, інші доводи апеляційної скарги в цій частині судом не розглядаються та не оцінюються.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення частково не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2026 року у справі №924/1010/25 підлягає скасуванню в частині визнання недійсними договорів №133-С від 11 березня 2025 року та №157-С від 21 березня 2025 року з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову, тоді як в частині закриття провадження у справі рішення підлягає залишенню без змін, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мазура Сергія Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2026 року у справі №924/1010/25 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2026 року у справі №924/1010/25 скасувати в частині визнання недійсними договорів №133-С від 11 березня 2025 року та №157-С від 21 березня 2025 року про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди, які укладені між Управлінням торгівлі Хмельницької міської ради та ФОП Мазуром С.В.
В цій частині прийняти нове рішення. В позові відмовити.
В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2026 року у справі №924/1010/25 залишити без змін.
Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102) на користь фізичної особи-підприємця Мазура Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 7267,2 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №924/1010/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "27" квітня 2026 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.