вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2026 р. Справа№ 910/2692/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 07.04.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 27.08.2025 (повний текст складено та підписано 02.09.2025)
у справі №910/2692/25 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 21 351 230,11 грн
Короткий зміст позовних вимог
Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 21.12.2020 та 22.12.2020 в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,5272 га, кадастровий номер 8000000000:76:052:0006, на вул. Пушкінській, 33-а у Шевченківському районі м. Києва та земельною ділянкою площею 0,5680 га, кадастровий номер 8000000000:76:052:0015, на вул. Пушкінській, 35-А, 35-Б, 37-А, 37-Б у Шевченківському районі м. Києва за договором оренди земельної ділянки-1 від 18.07.2024 № 598 та договором оренди земельної ділянки-2 від 18.07.2024 № 599 у розмірі 21 351 230,11 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, як власник об'єктів нерухомого майна, користувався земельними ділянками, на яких ці об'єкти розташовані, за відсутності оформленого на те права, не сплачуючи за користування ними кошти в період 22.12.2020 по 18.07.2024, внаслідок чого без достатньої правової підстави за рахунок власника - територіальної громади міста Києва в особі Київради, набув кошти у вигляді несплаченої орендної плати у розмірі 21 351 230,11 грн, які підлягають поверненню власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 21 351 230 грн 11 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 256 214 грн 66 коп.
Приймаючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 площею 0,5272 га за адресою: вул. Пушкінська, 33-а у Шевченківському районі міста Києва та земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:76:052:0015 площею 0,5680 га за адресою: вул. Пушкінська, 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі міста Києва, без оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади міста Києва в особі Київради, фактично зберіг в себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 ЦК України, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - територіальній громаді міста Києва в особі Київради.
Суд також дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення є сума безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 площею 0,5272 га за адресою: вул. Пушкінська, 33-а у Шевченківському районі міста Києва та земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:76:052:0015 площею 0,5680 га за адресою: вул. Пушкінська, 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі міста Києва в розмірі 21 351 230,11 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 27.08.2025 у справі №910/2692/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необгрунтованим. При цьому скаржник, посилаючи на абзац 2 підпункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ ПК Укрїни, стверджує, що ТОВ "Дім на Пушкінській" за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не повинно було платити плату за користування земельною ділянкою безвідносно до укладення ним договору оренди чи без нього.
Апелянт наголошує, що ТОВ "Дім на Пушкінській" належним чином вчинив усі можливі та залежні від нього дії для виконання свого обов'язку належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір оренди та оформити речові права на земельну ділянку), проте саме з вини позивача, який за невідомих обставин затягував процес ухвалення рішення, відповідач зміг реалізувати своє право лише у липні 2024 року.
Узагальнені доводи та заперечення учасників судового процесу
22.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Позивач наголошує на тому, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке в спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаним, у тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Також позивач зазначає, що до спірних правовідносин зі стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою взагалі не можуть бути застосовані норми Податкового кодексу України, на які посилається відповідач.
17.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач посилається на те, що приймаючи оскаржуване рішення, та перевіряючи правильністю розрахунку суми безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин рішення Київської міської ради від 09 грудня 2021 року № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" без урахування змін внесених рішенням № 5449/5490. За доводами відповідача, з урахуванням рішення № 5449/5490, позовні вимоги Київської міської ради можуть бути задоволені частково на загальну суму 19 561 421, 22 грн, тобто за виключенням періоду з 01.03.2022 по 31.05.2022, коли ставка орендної плати становила 0 відсотків. Таким чином відповідач просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог на суму 1 789 808,89 грн.
Також відповідач просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні, викладеної у відзиві, заяви про розстрочення виконання рішення у даній справі та розстрочити виконання постанови суду протягом одного року з дня ухвалення постанови суду, рівними частинами.
20.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній наголошує, що положення пункту 19.13 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 (в редакції рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490) застосовується лише до орендарів земельних ділянок в розумінні земельного та податкового законодавства та не може бути застосоване до відповідача.
18.02.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справ.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025 апеляційну скаргу у справі №910/2692/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/2692/25 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
08.10.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/2692/25. Судове засідання призначено на 20.11.2025.
30.10.2025 матеріали справи №910/2692/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
20.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клоптання про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи відкладено на 25.12.2025.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2692/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.12.2025, справу №910/2692/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/2692/25 колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Сибіга О.М., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.02.2026.
03.02.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи відкладено на 24.02.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці з 23.02.2026 по 27.02.2026, судове засідання призначене на 24.02.2026, не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/2692/25, призначено на 10.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, у зв'язку із перебуванням судді Кравчука Г.А. з 10.03.2026 по 12.03.2026 на черговому з'їзді суддів України та судді Сибіги О.М. з 16.03.2026 по 27.03.2026 у відпустці, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/2692/25, призначено на 31.03.2026.
У судовому засіданні 31.03.2026 колегія суддів вирішила відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на 07.04.2026.
У судовому засіданні 07.04.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процесу
У судове засідання 07.04.2026 призначене для ухвалення та проголошення судового рішення з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились.
Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість ухвалення та проголошення судового рішення за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
11.04.2024 Київська міська рада (далі - позивач) ухвалила рішення № 441/8407 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" (далі - відповідач) земельних ділянок в оренду для експлуатації та обслуговування майнового комплексу на вул. Пушкінській, 33-а та для експлуатації і обслуговування житлових будинків на вул. Пушкінській, 35-А, 35-Б, 37-А, 37-Б у Шевченківському районі міста Києва" (текст розміщений на офіційному веб-порталі Київської міської ради за таким посиланням: https://kmr.gov.ua/sites/default/files/441- 8407.pdf , копія додається, оригінал рішення зберігається у Київській міській раді).
Згідно з вказаним рішенням вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельні ділянки площею 0,5272 га (кадастровий номер 8000000000:76:052:0006) для експлуатації та обслуговування майнового комплексу (код КВЦПЗ - 03.10, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) на вул. Пушкінській, 33-а у Шевченківському районі міста Києва (далі - Земельна ділянка - 1) та площею 0,5680 га (кадастровий номер 8000000000:76:052:0015) для експлуатації та обслуговування житлових будинків (код КВЦПЗ - 08.03, для іншого історико-культурного призначення) на вул. Пушкінській, З 5-А, 35-Б, З 7-А, 37-Б у Шевченківському районі міста Києва (далі - Земельна ділянка - 2) із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 квітня 2020 року, 28 січня 2014 року, номери запису про право власності 36400641, 36399202, 36400086, 4444495, 36398414 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови; землі історико-культурного призначення).
На підставі цього рішення між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" було укладено договір оренди земельної ділянки-1 від 18.07.2024 № 598 (оригінал якого знаходиться в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та договір оренди земельної ділянки-2 від 18.07.2024 № 599.
Згідно з інформаційною довідкою від 25.02.2025 № 415023663 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договір оренди земельної ділянки-1 зареєстровано 18.07.2024, орендодавець за яким Київська міська рада, орендар - ТОВ "Дім на Пушкінській".
Згідно з інформаційною довідкою від 25.02.2025 № 415023027 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договір оренди земельної ділянки-2 зареєстровано 18.07.2024, орендодавець за яким Київська міська рада, орендар - ТОВ "Дім на Пушкінській".
Так, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач не сплачував орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001357102024 від 04.06.2024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 площею 0,5272 га за адресою: вул. Пушкінська, 33-а у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, проведена 22.12.2020 Відділом у Барвінківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 15.12.2020.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001357172024 від 04.06.2024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0015 площею 0,5680 га за адресою: вул. Пушкінська, 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення: 08.03 Для іншого історико-культурного призначення, проведена 21.12.2020 Відділом у Знам'янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 15.12.2020.
Згідно з інформаційною довідкою від 03.03.2025 № 415940368 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці-1 розташований майновий комплекс (літ. А, Б, В) загальною площею 2158,3 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ "Дім на Пушкінській" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.07.2010 № 1994, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36400641.
Згідно з інформаційними довідками від 03.03.2025 №№ 415940547, 415943430, 415943621, 415943765 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці-2 розташоване нерухоме майно, а саме:
- житловий будинок (літ. "А") загальною площею 2749,3 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ "Дім на Пушкінській" на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна від 10.06.2010 № 1259, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36399202;
- житловий будинок (літ. "Б") загальною площею 2388,3 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ "Дім на Пушкінській" на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна від 10.06.2010 № 1243, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36400086;
- житловий будинок (літ. "А") загальною площею 2662,9 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ "Дім на Пушкінській" на підставі договору купівлі- продажу від 10.06.2010 № 1251, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.01.2014, номер відомостей про речове право 444495;
- житловий будинок (літ. "Б") загальною площею 2177,1 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ "Дім на Пушкінській" на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна від 10.06.2010 № 1256, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36398414.
Таким чином, позивач зазначає, що з дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 13.05.2024 № НВ-9939032052024 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 в 2024 році становить 171 668 211,66 грн.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.03.2021 № НВ-0006489032021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 на дату її проведення - 05.02.2021, становить 129 119 078,89 грн.
Враховуючи те, що земельна ділянка-1 сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 22.12.2020, позивач вважає, доцільно стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 22.12.2020 до 18.07.2024.
Враховуючи те, що земельна ділянка-2 сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 21.12.2020, позивач вважає, доцільно стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 21.12.2020 до 18.07.2024.
Разом з тим, позивач зазначає, що за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 26.12.2024 № 37334/5/26-15-04-15-05) інформація щодо задекларованих, сплачених податкових зобов'язань та заборгованості по земельному податку за земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:76:052:0006 та 8000000000:76:052:0015 ТОВ "Дім на Пушкінській" за 2021- липень 2024 року до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві наведена у додатку 1 до листа, відповідно до якого сплачено податкових зобов'язань по земельному податку в такому розмірі: за 2021 рік - 1 742 300,00 грн; за 2022 рік - 1 004 982,26 грн; за 2023 рік - 1 259 004,55 грн; за січень - липень 2024 року - 1 222 500,00 грн, що разом становить 5 228 786,81 грн.
Таким чином, позивач стверджує, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" належить стягнути безпідставно збережені ним кошти за період з 22.12.2020 до 18.07.2024 за користування земельною ділянкою-1 та земельною ділянкою-2 у сумі 21 351 230,11 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що Київська міська рада в порушення законодавчих норм включила до стягнення період з 01.03.2022 до 31.12.2022, за яким не нараховується та не сплачується плата за землю, враховуючи положення абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Крім того, відповідач зазначає, що при здійсненні розрахунків Київська міська рада мала застосовувати 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників судового процесу
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Отже, визначаючи суть і характер правовідносин, що виникли між сторонами, варто зазначити, що зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
У відповідності до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з частиною 2 статті 1212 ЦК України набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави майно відшкодовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, адже набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України у редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч.1, 2 ст. 93 ЗК України).
Відповідно до пункту в) частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Частиною 1 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об'єктів до набувача таких об'єктів, без зміни її цільового призначення.
Згідно з абзацом 1 частини 9 статті 120 ЗК України якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
У статті 125 ЗК України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшує свої доходи, а власник земельної ділянки (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.
Отже, для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до витягу з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001357102024 від 04.06.2024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 площею 0,5272 га за адресою: вул. Пушкінська, 33-а у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, проведена 22.12.2020 Відділом у Барвінківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 15.12.2020, при цьому власником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001357172024 від 04.06.2024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0015 площею 0,5680 га за адресою: вул. Пушкінська, 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення: 08.03 Для іншого історико-культурного призначення, проведена 21.12.2020 Відділом у Знам'янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 15.12.2020, при цьому власником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з інформаційною довідкою від 03.03.2025 № 415940368 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці-1 розташований майновий комплекс (літ. А, Б, В) загальною площею 2158,3 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ "Дім на Пушкінській" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.07.2010 № 1994, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36400641.
Згідно з інформаційними довідками від 03.03.2025 №№ 415940547, 415943430, 415943621, 415943765 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці-2 розташоване нерухоме майно, а саме:
- житловий будинок (літ. "А") загальною площею 2749,3 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ "Дім на Пушкінській" на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна від 10.06.2010 № 1259, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36399202;
- житловий будинок (літ. "Б") загальною площею 2388,3 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ "Дім на Пушкінській" на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна від 10.06.2010 № 1243, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36400086;
- житловий будинок (літ. "А") загальною площею 2662,9 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ "Дім на Пушкінській" на підставі договору купівлі- продажу від 10.06.2010 № 1251, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.01.2014, номер відомостей про речове право 444495;
- житловий будинок (літ. "Б") загальною площею 2177,1 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ "Дім на Пушкінській" на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна від 10.06.2010 № 1256, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36398414.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами договір оренди земельної ділянки-1 укладено 18.07.2024 за номером 598 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право відповідача користування зазначеною земельною ділянкою 18.07.2024 та договір оренди земельної ділянки-2 укладено 18.07.2024 за номером 599 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право відповідача користування зазначеною земельною ділянкою 18.07.2024.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування (оренди) зазначеними земельними ділянками ТОВ "Дім на Пушкінській" у спірний період.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази існування на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що перебуває у власності інших осіб.
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач у спірний період користувався земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 8000000000:76:052:0006 площею 0,5272 га за адресою: вул. Пушкінська, 33-а у Шевченківському районі міста Києва) та земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 8000000000:76:052:0015 площею 0,5680 га за адресою: вул. Пушкінська, 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі міста Києва) на яких розташоване нерухоме майно, що належить Товариству на праві власності, без оформлення правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки.
Згідно із частинами 1-5 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, Верховним Судом у постановах від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0001357102024 від 04.06.2024 земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомого майна ТОВ "Дім на Пушкінській", і за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, сформована з 22.12.2020 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер 8000000000:76:052:0006, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру, а відтак, може бути об'єктом цивільних прав.
Також, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0001357172024 від 04.06.2024 земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомого майна ТОВ "Дім на Пушкінській", і за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, сформована з 21.12.2020 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер 8000000000:76:052:0015, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру, а відтак, може бути об'єктом цивільних прав.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач, здійснюючи фактичне користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:76:052:0006 площею 0,5272 га за адресою: вул. Пушкінська, 33-а у Шевченківському районі міста Києва) та земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 8000000000:76:052:0015 площею 0,5680 га за адресою: вул. Пушкінська, 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі міста Києва), без оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади міста Києва в особі Київради, фактично зберіг в себе кошти, які мав сплатити за користування земельними ділянками, а тому, відповідно до положень статті 1212 ЦК України, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок - територіальній громаді міста Києва в особі Київради.
При цьому, відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельні ділянки.
Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до пп. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з пп. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
Як встановлено судом, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.03.2021 № НВ-0006489032021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 на дату її проведення - 05.02.2021, становить 129 119 078,89 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки-1 в розрізі років визначалась відповідно до вимог законодавства, та за 2023 рік становить 163 337 974,94 грн (171 668 211,66/1,051); нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік становить 142 033 021,69 грн (163 337 974,94/1,15); нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2020 рік становить 129 119 078,89 грн (129 119 078,89/1,0).
Також відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.03.2021 № НВ-0006489062021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0015 на дату її проведення - 05.02.2021, становить 29 588 817,03 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки-2 в розрізі років визначалась відповідно до вимог законодавства, та за 2023 рік становить 37 430 389,80 грн (39 339 339,68/1,051); нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік становить 32 548 165,04 грн (37 430 389,80/1,15); нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2020 рік становить 29 588 817,03 грн (29 588 817,03/1,0).
Так, відповідно до додатку 11 до рішень Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2020 рік" від 12.12.2019 № 456/8029, "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 № 24/24, "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" від 09.12.2021 № 3704/3745, "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 № 5828/5869, "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" від 14.12.2023 № 7531/7572, в якому визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки), зокрема до земель з видом цільового призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), застосовується ставка орендної плати - 5%, а до земель з видом цільового призначення - 08.03 для іншого історико-культурного призначення, застосовується ставка орендної плати - 0,01%.
За наведеного вище, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи ТОВ "Дім на Пушкінській" про застосування 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок при здійсненні розрахунку за користування спірними земельними ділянками.
Водночас, судом враховано, що за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 26.12.2024 № 37334/5/26-15-04-15-05) інформація щодо задекларованих, сплачених податкових зобов'язань та заборгованості по земельному податку за земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:76:052:0006 та 8000000000:76:052:0015 ТОВ "Дім на Пушкінській" за 2021- липень 2024 року до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві наведена у додатку 1 до листа, відповідно до якого сплачено податкових зобов'язань по земельному податку в такому розмірі: за 2021 рік - 1 742 300,00 грн; за 2022 рік - 1 004 982,26 грн; за 2023 рік - 1 259 004,55 грн; за січень - липень 2024 року - 1 222 500,00 грн, що разом становить 5 228 786,81 грн.
За розрахунком позивача сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 21.12.2020 по 17.07.2024 становить 21 351 230,11 грн.
Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок орендної плати за період з 21.12.2020 по 17.07.2024 погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в сумі 21 351 230,11 грн (26 567 832,31 грн + 12 184,61 грн - 5 228 786,81).
Таким чином, враховуючи викладене вище, оскільки на земельних ділянках кадастровий номер 8000000000:76:052:0006 площею 0,5272 га та кадастровий номер 8000000000:76:052:0015 площею 0,5680 га знаходиться належне відповідачу на праві власності нерухоме майно та ТОВ "Дім на Пушкінській" у період з 21.12.2020 по 17.07.2024, тобто з моменту формування земельних діляок і до моменту реєстрації права оренди на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно користувалося вказаними земельними ділянками без достатніх на те правових підстав, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги Київської міської ради в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 21 351 230,11 грн підлягають задоволенню.
Щодо доводів апелянта, наведених в апеляційній скарзі про те, що відповідач як платник орендної плати за землю був звільнений від обов'язку по сплаті орендної плати за землю у період з 01.03.2022 до 31.12.2022, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Згідно з абзацом 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 року до 31.12.2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, оскільки предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України в розмірі орендної плати.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України у вказаній редакції).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 ст. 287 ПК України відсутні обов'язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов'язань зі сплати земельного податку.
З урахуванням системного аналізу змісту ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України.
Верховний Суд у постанові від 27.04.2021 у справі №922/2378/20, з урахуванням системного аналізу змісту п. 10.1.1 ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 40, 41, п. 265.1.3 ст. 265 ПК України, виснував, що: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України".
Таким чином, беручи до уваги вищевстановлені обставини того, що в період з 21.12.2020 по 17.07.2024 відповідач на мав статусу постійного землекористувача, власника земельної ділянки чи орендаря, слідує висновок, що відповідач, перебуваючи в статусі фактичного користувача земельної ділянки, не маючи при цьому права власності або постійного користування на неї, не підпадає під правове регулювання наведених норм підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Враховуючи викладене, положення п. 69.14. підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки пільговий період застосовувався виключно до суб'єктів господарювання, у яких на момент настання цього періоду був укладений та чинний договір оренди земельної ділянки, в той час як у даному випадку відповідачем укладено з позивачем договори оренди земельних ділянок лише 18.07.2024.
Стосовно доводів апелянта про недобросовісну поведінку позивача, який не вчиняв активних дій, направлених на укладення договорів оренди земельних ділянок, на відміну від відповідача, який належним чином вчинив усі можливі та залежні від нього дії для виконання свого обов'язку належно оформити правовідносини щодо користування земельними ділянками, колегія суддів зазначає, що вирішальним при розгляді такої категорії справ є доведеність існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року в справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 року в справі № 917/1739/17.
Натомість, неналежне виконання своїх обов'язків позивачем, на чому наголошує відповідач, не є підставою для звільнення ТОВ "Дім на Пушкінській" від обов'язку сплачувати за користування сформованими земельними ділянками.
До того ж стверджуючи про невчинення позивачем активних дій, направлених на укладення договорів оренди земельних ділянок, відповідач не звертався до суду із захистом свого порушеного права із позовними вимогами про визнання бездіяльності Київської міської ради.
Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони грунтуються на власному тлумаченні скаржником норм чинного законодаства у сфері спірних правовідносин, зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській".
Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.97 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).
Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити або відстрочити таке виконання.
Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Відтак, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, надзвичайні події та інші обставини справи.
За змістом ст. ст. 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктами 1-2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців ТОВ "Дім на Пушкінській" зазначило, що в умовах триваючої війни та майже повної зупинки господарської діяльності, Товариство має скрутне фінансове становище, і у випадку одномоментного стягнення коштів за рішенням суду, останнє може опинитися на межі банкрутства.
Так, об'єктивно розглянувши всі обставини в їх сукупності, наведені в обґрунтування заяви, суд апеляційної інстанції зазначає, що стверджуючи про вищенаведені обставини, відповідачем до заяви про розстрочення виконання рішення суду не надано належних доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для відстрочки виконання рішення суду.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який було продовжено відповідними указами Президента і станом на сьогодні триває.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Разом з тим, складний фінансовий стан Товариства не є беззаперечною підставою для надання розстрочення виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку. Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду без задоволення.
Доводи скаржника в цій частині не підтверджені належними доказами та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" про розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 27.08.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі №910/2692/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській".
Матеріали справи №910/2692/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
О.М. Сибіга