вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" квітня 2026 р. м.Київ Справа№ 910/12927/23 (910/12973/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 14.04.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К.Сіті" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 (повний текст складено та підписано 16.02.2026)
у справі № 910/12927/23 (910/12973/25) - (Мандичев Д.В.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. Сіті" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25, ідентифікаційний номер 39091665)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток Трейд" (01024, м. Київ, вул. Басейна, 9, кім. 3, ідентифікаційний номер 43279549)
про визнання відсутнім права вимоги
в межах справи № 910/12927/23
За заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний номер 00130926)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569)
про банкрутство
Рух справи та зміст позовних вимог
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/12927/23 за заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. Сіті" звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" про визнання відсутнім права вимоги з оплати електричної енергії у розмірі 1 581 190,51 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №32030 від 16.06.2020.
12.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив визнати відсутнім у відповідача права вимоги з оплати електричної енергії у розмірі 1 377 018,15 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №32030 від 16.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. Сіті" про зменшення розміру позовних вимог, відкладено судове засідання на 21.01.2026.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «ПАВЕРСТОК» неналежним чином виконував умови договору, недобросовісно реалізував свої права та обов'язки, а саме, істотно завищував ціну електричної енергії, яку поставляв споживачу за об?єктом постачання за Договором, а саме: за адресою об'єкта: м. Київ, Святошинський район, вул. Велика окружна, 4 (ЕІС-коди точки комерційного обліку (точки розподілу): 62Z8577729688868, 62Z6891858562141, 62Z3415784927364, 62Z5973897018603, 62Z1578400998281), внаслідок чого розмір переплати позивача перед відповідачем за поставлену електричну енергію у січні-квітні 2022 року склав 1 377 018,15 грн, яка обраховується наступним чином: 9 543 516,60 грн (вартість електричної енергії, яка підлягала сплаті за актами відповідача) - 8 166 498,45 грн (правильна вартість електричної енергії, яка обрахована відповідно до умов Договору) =1 581 190, 51 грн.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ціна за 1 МВт/год встановлена в актах приймання-передавання товарної продукції є середнім значенням вартості електричної енергії по всіх площадках вимірювання ТОВ "Н.С.К.Сіті". Також, відповідач зауважував на неналежному способу захисту з огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Н.С.К.Сіті".
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі № 910/12927/23 (910/12973/25) у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:
- первинними документами - актами приймання-передавання товарної продукції, підтверджується поставка позивачу електричної енергії у визначених обсягах за цінами, передбаченими Договором;
- суд вважає недоведеними позивачем обставини істотного завищення відповідачем ціни електричної енергії, що поставлялася за Договором у спірний період січень-червень 2022 року, у зв'язку з чим доводи позивача про наявність переплати в розмірі 1 377 018,15 грн. є необґрунтованими;
- суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову про визнання відсутнім права вимоги з оплати електричної енергії у розмірі 1 377 018,15 грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу №32030 від 16.06.2020.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.С.К.Сіті" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд поновити строк на подачу даної апеляційної скарги. Прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2026 року у справі № 910/12927/23 (910/12973/25) і ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовну заяву про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕРСТОК" права вимоги з оплати електричної енергії розмірі 1 377 018, 15 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. Сіті" за договором про постачання електричної енергії споживачу № 32030 від 16.06.2020 року. Судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу покласти на відповідача.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначав в обгрунтування доводів апеляційної скарги про наступне:
- ТОВ «ПАВЕРСТОК» неналежним чином виконував умови договору, недобросовісно реалізував свої права та обов'язки, а саме, істотно завищував ціну електричної енергії, яку поставляв споживачу за об?єктом постачання за Договором, а саме: за адресою об'єкта: м. Київ, Святошинський район, вул. Велика окружна, 4 (ЕІС-коди точки комерційного обліку (точки розподілу): 62Z8577729688868, 62Z6891858562141, 62Z3415784927364, 62Z5973897018603, 62Z1578400998281), внаслідок чого розмір переплати позивача перед відповідачем за поставлену електричну енергію у січні-квітні 2022 року склав 1 377 018,15 грн, яка обраховується наступним чином: 9 543 516,60 грн (вартість електричної енергії, яка підлягала сплаті за актами відповідача) - 8 166 498,45 грн (правильна вартість електричної енергії, яка обрахована відповідно до умов Договору) =1 581 190, 51 грн.;
- враховуючи, що фактично внаслідок переплати станом на кінець квітня 2022 року на рахунку відповідача утворилася переплата позивача в розмірі 1 377 018, 15 грн, саме ця сума, відповідно до узгодженої сторонами логіки розрахунків, підлягала автоматичному зарахуванню в рахунок оплати за електроенергію, спожиту у травні та червні 2022 року;
- відповідач, вимагаючи сплати боргу, фактично вимагає те, що він вже отримав раніше у вигляді надлишково сплачених коштів та переплати внаслідок його неправомірних дій у вигляді неправильного обрахунку ціни електричної енергії, отже такі дії є проявом недобросовісної поведінки, яка не може користуватися судовим захистом;
- обраний позивачем спосіб захисту узгоджується з приписами ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України;
- суд першої інстанції при розгляді справи взагалі не дослідив матеріали та обставини в їх сукупності: не перевірив правильності проведення розрахунків вартості ціни електричної енергії по Договору, а натоміть лише вдався до формального засвідчення відсутності запитів позивача до відповідача щодо вартості отриманої електричної енергії у спірний період січень-червень 2022 року, а також щодо порушення відповідачем договірного порядку визначення ціни за електричну енергію, при цьому, ключовим аргументом щодо відмови у задоволенні позовної заяви для суду першої інстанції стала наявність підписаних актів приймання-передачі між сторонами, що на думку суду першої інстанції свідчить про те, що розрахунки по вартості отриманої електричної енергії здійснені відповідачем, вірні;
- в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції взагалі відсутній аналіз та докази дослідження судом наведених позивачем в позовній заяві перерахунків вартості електричної енергії у спірний період січень-червень 2022 року, що свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до детального аналізу вивчення та дослідження даного питання та розгляду позовної заяви в цілому;
- позивач дійсно не звертався до відповідача із запитом щодо вартості отриманої електричної енергії у спірний період січень-червень 2022 року, оскільки сподівався на добросовісність відповідача при виконанні умов Договору, що є одним із принципів господарських правовідносин, Але після того, як відповідач звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство позивача, позивач вирішив перевірити правильність здійснення перерахунку вартості ціни електричної енергії по Договору та виявив її завищення у порівнянні із ціною, що передбачена умовами Договору, що і стало предметом позову по справі;
- відповідач не заперечував правильність розрахунку, на надав жодного контррозрахунку, що з урахуванням положення частини 4 статті 165 ГПК України свідчить про фактичне визнання вимог позивача у цій частині, що було безумовною підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
02.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому товариство просить у задоволенні апеляційної скарги - відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, посилаючись на наступне:
- у Договорі визначено, що ціна електричної енергії, згідно умов вказаного Договору, формується на двох із трьох сегментів ринку електричної енергії, а саме на РДН (ринок електричної енергії «на добу наперед») і ВДР (внутрішньодобовий ринок електричної енергії);
- у заяві ТОВ «Н.С.К.СІТІ» про зменшення розміру позовних вимог, позивач при розрахунку ціни електричної енергії за оспорювані періоди, а саме: січень-квітень 2022 року, використовує дані з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» лише відносно погодинних цін купівлі-продажу електричної енергії на РДН, ігноруючи ціни, які склалися на внутрішньодобовому ринку (ВДР), що свідчить про хибність вибраного позивачем методу розрахунку вартості електричної енергії, поставленої позивачу, і, як наслідок, відсутність підстав стверджувати що переплата по Договору у період січня -квітня 2022 року становила суму у розмірі 1 377 018,15 грн.;
- суд першої інстанції правомірно оцінив докази відповідно до ст. 86 ГПК України, дотримавшись принципів повноти та всебічності;
- доводи позивача викладені в апеляційній скарзі про відсутність контррозрахунку, як свідчення фактичного визнання вимог позивача, не відповідає дійсності, так як, відповідачем неодноразово оспорювалися розрахунки позивача, зокрема, щодо обсягів споживання та розрахунку вартості електроенергії ігноруючи ціни, які склалися на внутрішньодобовому ринку;
- відповідно до умов Договору, узгоджений акт приймання-передавання підтверджує факт надання послуг (продажу електричної енергії) споживачу на момент його підписання сторонами, а також підтверджує, що претензій відносно умов надання таких послуг у споживача не має, і позивач прийняв надані послуги з поставки електричної енергії без зауважень ні до обсягу ні до ціни, які зазначені в актах приймання-передавання товарної продукції, а отже, позивач погодився з ціною зазначеною в рахунках на оплату та актах приймання-передавання товарної продукції за січень -квітень 2022 року та не скористався своїм правом на їх оскарження відповідно до п.п. 8 п. 6.1 Договору, що підтверджує необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача;
- Велика Палата Верховного Суду у своєму правовому висновку у справі № 522/1528/15-ц посилається саме на ініціювання кредитором судового процесу, який у справі № 910/13043/25 про банкрутство ТОВ «Н.С.К.СІТІ» відбувся саме 20.10.2025, коли Ліквідатором ТОВ «ПАВЕРСТОК» було повторно подано заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.С.К.СІТІ» у справі № 910/13043/25, то пред'явлення позивачем позовної заяви про визнання відсутнім права вимоги за Договором постачання електричної енергії споживачу № 32030 від 16.06.2020 - є неналежним способом захисту.
Додатково у відзиві відповідач посилався на те, що позивачем вже після винесення рішення Господарським судом міста Києва у даній справі № 910/12927/23 (910/12973/25) були отримані копії листа ТОВ «Н.С.К. Сіті» № 11/02/26-1 від 11.02.2026 про добровільне добровільне погашення заборгованості, а також платіжна інструкція в національній валюті від 10.02.2026 № 1111115230 та платіжна інструкція в національній валюті від 10.02.2026 № 1111115232, яким сплачено борг, і які відповідач просив долучити до матеріалів справи та врахувати вказані докази під час апеляційного розгляду справи, поновивши процесуальний строк на їх подання, про що заявив відповідне клопотання в апеляційній скарзі.
Наведені обставини, на переконання відповідача, підтверджують, що суперечлива поведінка ТОВ «Н.С.К. СІТІ» свідчить про відсутність достатніх правових підстав для визнання відсутнім права вимоги за Договором постачання електричної енергії споживачу № 32030 від 16.06.2020, оскільки позивач погасив заборгованість за вказаним договором після винесення судом першої інстанції рішення у даній справі, тобто після того як у нього виникли сумніви з приводу правильності здійснення розрахунку вартості ціни електричної енергії відповідачем.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026, справу № 910/12927/23 (910/12973/25) передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Сотніков С.В., Остапенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12927/23 (910/12973/25), відкладено вирішення питань пов'язаних з рухом апеляційної скарги до надходження справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
16.03.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/12927/23 (910/12973/25).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12927/23 (910/12973/25) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. Сіті" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026, розгляд справи призначено на 14.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 заяву ТОВ "Паверсток" (Череватий Л.Б.) про участь у судовому засіданні, яке призначено на 14.04.2026 об 14 год. 30 хв у справі №910/12927/23 (910/12973/25) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого та діючого воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 14.04.2026 з?явились:
- представник скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. Сіті", який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю;
- Арбітражний керуючий Череватий Л.Б. - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток", який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання представників не направили.
Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.
У випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, і що вірно встановлено судом першої інстанції і перевірено судом апеляційної інстанції, 16.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (далі- Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. Сіті" (далі - Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 32030 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 2.1. Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього Договору.
Відповідно до пунктів 5.5, 5.6 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Згідно із п. 5 Додатку №1 до Договору (Заява-приєднання) постачання електричної енергії здійснюється за адресою об'єкта: м. Київ, Шевченківський район, вул. Багговутівська, 17-21 (ЕІС-коди точки комерційного обліку (точки розподілу): 62Z8441012371428, 62Z2627176381282, 62Z2490532894511, 62Z2141270622039, 62Z3837043392344, 62Z3212557120731) та за адресою об'єкта: м. Київ, Святошинський район, вул. Велика окружна, 4 (ЕІС-коди точки комерційного обліку (точки розподілу): 62Z8577729688868, 62Z6891858562141, 62Z3415784927364, 62Z5973897018603, 62Z1578400998281).
Відповідно до пункту 2.1 Комерційної пропозиції, до ціни (Ці) включаються всі витрати Постачальника, і вона складається із таких компонентів: Ці=ЦРДН+Цп+Т+Р, де: ЦРДН - середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед", яка визначається з урахуванням оперативних даних щодо погодинних цін на ринку "на добу наперед" у місяці на дату формування рахунку (Ціна закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" також включає всі обов'язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені законодавством, зокрема Правилами ринку, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку та іншими нормативними документами) та розраховується з урахуванням графіку погодинного споживання Споживача. Цп - ціна додаткових послуг, пов'язаних з постачанням електричної енергії споживачу і складає 1,035 (3,5%) грн/кВт·год. Т - тариф на послуги оператора системи передачі - у спірні періоди не змінювався та складав 0,34564 грн/кВт·год (Постанова НКРЕКП від 01 грудня 2021 р. № 2454) Р - 0,43872 грн/КВт тариф на послуги оператора системи розподілу Постанова НКРЕКП від 17 грудня 2021 р. № 2598)
Відповідно до пункту 4.1 Додатку № 2 до Договору (Комерційна пропозиція "Базова А"), розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом перерахування коштів тільки на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті Постачальника.
За пунктом 5.1 Додатку № 2 до Договору (Комерційна пропозиція "Базова-А"), оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами:- 25% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії за 1 робочих днів до початку розрахункового періоду;- 25% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії 10 числа у розрахунковому періоді;- 25% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії 20 числа у розрахунковому періоді;- Остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання- не пізніше, ніж на 10 робочий день після закінчення розрахункового періоду. Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів- за обсягом фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті видачі рахунку.
Відповідно до пункту 5.3 Комерційної пропозиції "Базова-А" до Договору, у випадку, якщо фактичний обсяг спожитої електричної енергії за попередній розрахунковий період є меншим, ніж розмір оплачених споживачем заявлених обсягів споживання на цей період на умовах попередньої оплати, то другий або третій платіж попередньої оплати наступного розрахункового періоду зменшується на суму переплати.
У пункті 6.1 Додатку № 2 до Договору (Комерційна пропозиція "Базова А") вказано, що рахунки надаються у день подання Споживачем звіту або після отримання Постачальником інформації від Оператора системи розподілу щодо фактично спожитих обсягів споживання електричної енергії за розрахунковий період . Для нових споживачів перший рахунок надається протягом 3-х днів з дати подання Споживачем заяви-приєднання Постачальнику.
Відповідно до пункту 6.2 Додатку № 2 до Договору (Комерційна пропозиція "Базова А"), акт приймання-передавання оформлюються Постачальником у день надання рахунку за спожиту електричну енергію та надається не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення календарного місяця.
Матеріалами справи підтверджується, що сторонами за Договором підписано наступні акти приймання-передавання товарної продукції, а саме: № 002622011 від 31.01.2022 р., за яким загальний обсяг споживання за січень 2022 склав 776 146 кВт/год., загальна вартість поставленої електричної енергії за січень 2022 року склала 3 714 305,68 грн., № 002622021 від 28.02.2022 р., за яким загальний обсяг споживання за лютий 2022 склав 609 741 кВт/год., загальна вартість поставленої електричної енергії за лютий 2022 року становила 2 761 658, 45 грн., № 002622041 від 30.04.2022 р., за яким загальний обсяг споживання за березень 2022 склав 295 847 кВт/год., загальна вартість поставленої електричної енергії за квітень 2022 року становила 1 727 592,77 грн., № 002622051 від 31.05.2022 р., за яким загальний обсяг споживання за квітень 2022 склав 336 027 кВт/год., загальна вартість поставленої електричної енергії за травень 2022 року становила 1 708 569, 56 грн., № 002622061 від 30.06.2022 р., загальна вартість поставленої електричної енергії за червень 2022 року склала 1 487 721,49 грн.
У рахунок оплати вартості електричної енергії за січень-червень 2022 року позивач сплатив відповідачу 10 553 736, 91 грн.
У матеріалах справи наявна надана ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" інформація щодо обсягів погодинного споживання за період з 01.01.2022 по 30.04.2022 з розбивкою по місяцям постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (код ЄДРПОУ 43016569) за групою Б у формі таблиці помісячно, відповідно до якої: загальний обсяг споживання за січень 2022 склав 779 587 кВт/год.; загальний обсяг споживання за лютий 2022 склав 616 003 кВт/год.; загальний обсяг споживання за березень 2022 склав 297 055 кВт/год.; загальний обсяг споживання за квітень 2022 склав 336 027 кВт/год.
Після зменшення позивачем розміру позовних вимог, позивач зазначив, що загальна вартість електричної енергії, яка була фактично спожита позивачем у період січень-квітень 2022 року складає 6 805 415,38 грн (без ПДВ), 8 166 498, 45 грн (з ПДВ); відповідачем до оплати за січень-квітень 2022 року за Договором складено акти на суму 9 543 516,60 грн., відтак розмір переплати позивача перед відповідачем за поставлену електричну енергію у січні-квітні 2022 року склав 1 377 018, 15 грн.
Поряд із цим, 10.06.2022 між позивачем, ТОВ "Паверсток" та ТОВ "Паверсток Трейд" укладено договір відступлення прав вимоги №1 від 22 червня 2022 року. За умовами наведеного договору ТОВ "Паверсток" передало ТОВ "Паверсток Трейд" боргові зобов'язання ТОВ "Н.С.К. Сіті" на суму 1308569,56 грн за договором № 32030 про постачання електричної енергії споживачу від 16.06.2020 року.
На виконання умов зазначеного Договору відступлення ТОВ "Н.С.К.Сіті" здійснило протягом червня-вересня 2022 року перерахування коштів на користь ТОВ "Паверсток Трейд" на загальну суму 2 796 291,06 грн.
У відзиві відповідачем зазначено, що ціна за 1 МВт/год встановлена в актах приймання-передавання товарної продукції є середнім значенням вартості електричної енергії по всіх площадках вимірювання ТОВ "Н.С.К.Сіті". Також, відповідач зауважив на неналежному способу захисту з огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Н.С.К.Сіті".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно абзацу третього частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства - господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, які стосуються майна боржника (щодо майна боржника) у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (провадження №12-160гс19).
Отже, статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено концентрацію розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство всіх майнових спорів за участю боржника незалежно від того, якою стороною спору він є (відповідачем чи позивачем) і це вимоги до боржника або позови самого боржника.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин) передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", організований сегмент ринку електричної енергії - це ринок "на добу наперед", внутрішньодобовий ринок та балансуючий ринок; ринок електричної енергії "на добу наперед" (далі - "РДН") - це сегмент ринку електричної енергії, на якому здійснюється купівля-продаж електричної енергії на наступну за днем проведення торгів добу; внутрішньодобовий ринок електричної енергії (далі - "ВДР") - це сегмент ринку електричної енергії, на якому купівля-продаж електричної енергії здійснюється безперервно після завершення торгів на ринку "на добу наперед" та впродовж доби фізичного постачання електричної енергії; балансуючий ринок електричної енергії (далі - "балансуючий ринок") - це ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.
За положеннями пункту 4.3 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
У пункті 4.4 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, вказано, що датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку.
Відповідно до п. 4.3 та п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
При цьому, в Договорі визначено, що ціна електричної енергії формується на двох із трьох сегментів ринку електричної енергії, а саме на РДН і ВДР.
У пункті 2.1 Комерційної пропозиції до Договору визначено порядок визначення ціни, до якої включаються всі витрати Постачальника, та з яких компонентів вона складається.
Згідно підпункту 8 пункту 6.1 Договору, Споживач має право вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку.
Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів надання позивачем запитів до відповідача щодо вартості отриманої електричної енергії у спірний період січень-червень 2022 року, а також щодо порушення відповідачем договірного порядку визначення ціни за електричну енергію.
Разом із цим, у матеріалах справи наявні підписані обома сторонами акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період, що підтверджують факт продажу в певному обсязі електричної енергії позивачу, який на момент підписання актів підтвердив, що претензій відносно умов надання таких послуг не має.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з обгрунтованими доводами відповідача у відзиві про те, що відповідно до умов Договору, узгоджений акт приймання-передавання підтверджує факт надання послуг (продажу електричної енергії) споживачу на момент його підписання сторонами, а також підтверджує, що претензій відносно умов надання таких послуг у споживача не має, і позивач прийняв надані послуги з поставки електричної енергії без зауважень ні до обсягу ні до ціни, які зазначені в актах приймання-передавання товарної продукції, а отже, позивач погодився з ціною зазначеною в рахунках на оплату та актах приймання-передавання товарної продукції за січень -квітень 2022 року та не скористався своїм правом на їх оскарження відповідно до п.п. 8 п. 6.1 Договору.
У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент спірного періоду) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дослідженими первинними документами - актами приймання-передавання товарної продукції, підтверджується поставка позивачу електричної енергії у визначених обсягах за цінами, передбаченими Договором. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції при розгляді справи взагалі не дослідив матеріали та обставини в їх сукупності: не перевірив правильності проведення розрахунків вартості ціни електричної енергії по Договору, а натоміть лише вдався до формального засвідчення відсутності запитів позивача до відповідача щодо вартості отриманої електричної енергії у спірний період січень-червень 2022 року, а також щодо порушення відповідачем договірного порядку визначення ціни за електричну енергію, при цьому, ключовим аргументом щодо відмови у задоволенні позовної заяви для суду першої інстанції стала наявність підписаних актів приймання-передачі між сторонами, що на думку суду першої інстанції свідчить про те, що розрахунки по вартості отриманої електричної енергії здійснені відповідачем, вірні - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки суд першої інстанції дослідив усі первинні документи стосовно вартості наданих послуг, а також щодо формування ціни.
Також, доводи скаржника про те, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції взагалі відсутній аналіз та докази дослідження судом наведених позивачем в позовній заяві перерахунків вартості електричної енергії у спірний період січень-червень 2022 року, що свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до детального аналізу вивчення та дослідження даного питання та розгляду позовної заяви в цілому - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки суд першої інстанції дослідив усі первинні документи стосовно вартості наданих послуг, а також щодо формування ціни, що зокрема підтверджується змістом оскаржуваного рішення.
Доводи скаржника про те, що відповідач не заперечував правильність розрахунку, на надав жодного контррозрахунку, що з урахуванням положення частини 4 статті 165 ГПК України свідчить про фактичне визнання вимог позивача у цій частині, що було безумовною підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки відповідачем неодноразово оспорювалися розрахунки позивача, зокрема, щодо обсягів споживання та розрахунку вартості електроенергії, і відсутність контррозрахунку не може бути правовою підставою для висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Також, позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано добросовісність відповідача при виконанні умов Договору.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з обгрунтованими посиланнями відповідача на те, що Велика Палата Верховного Суду у своєму правовому висновку у справі № 522/1528/15-ц посилається саме на ініціювання кредитором судового процесу, який у справі № 910/13043/25 про банкрутство ТОВ «Н.С.К.СІТІ» відбувся саме 20.10.2025, коли Ліквідатором ТОВ «ПАВЕРСТОК» було повторно подано заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.С.К.СІТІ» у справі № 910/13043/25, у зв?язку з чим пред'явлення позивачем позовної заяви про визнання відсутнім права вимоги за Договором постачання електричної енергії споживачу № 32030 від 16.06.2020 - є неналежним способом захисту.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставини істотного завищення відповідачем ціни електричної енергії, що поставлялася за Договором у спірний період січень-червень 2022 року, у зв'язку з чим доводи позивача про наявність переплати в розмірі 1 377 018,15 грн. - є необґрунтованими, а тому вимоги позивача про визнання відсутнім права вимоги з оплати електричної енергії у розмірі 1 377 018,15 грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу №32030 від 16.06.2020 - задоволенню не підлягають.
Також, суд апеляційної інстанції в судовому засіданні 14.04.2026 встановив, що додатково у відзиві відповідач посилався на те, що позивачем вже після винесення рішення Господарським судом міста Києва у даній справі № 910/12927/23 (910/12973/25) були отримані копії листа ТОВ «Н.С.К. Сіті» № 11/02/26-1 від 11.02.2026 про добровільне добровільне погашення заборгованості, а також платіжна інструкція в національній валюті від 10.02.2026 № 1111115230 та платіжна інструкція в національній валюті від 10.02.2026 № 1111115232, яким сплачено борг, і які відповідач просив долучити до матеріалів справи та врахувати вказані докази під час апеляційного розгляду справи, поновивши процесуальний строк на їх подання, про що заявив відповідне клопотання в апеляційній скарзі. Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2026 заперечував проти прийняття таких доказів у справу.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши думки присутніх представників учасників справи, дійшов висновку, що відсутність існування поданих відповідачем на стадії апеляційного розгляду справи доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.08.2023 у справі №552/7368/21).На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглядаючи 10 вересня 2025 року cправу № 906/127/24.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №910/11152/19, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19, від 03.09.2024 у справі №903/753/22
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовив у задоволенні позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К.Сіті" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі № 910/12927/23 (910/12973/25) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі № 910/12927/23 (910/12973/25) - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4.Матеріали справи № 910/12927/23 (910/12973/25) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано: 27.04.2026.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков