вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" квітня 2026 р. м.Київ Справа№ 910/12927/23 (910/12648/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 14.04.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025
у справі № 910/12927/23 (910/12648/25) - (Д.В. Мандичев)
За позовом Ліквідатора Товариство з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569) арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 2-А, ідентифікаційний номер 38669164)
про стягнення 3 166 819,32 грн.
в межах справи № 910/12927/23
За заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний номер 00130926)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569)
про банкрутство
Рух справи та зміст позовних вимог
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/12927/23 за заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток".
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражний керуючий Череватий Л.Б. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 3 166 819,32 грн.
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача: 651 801 (шістсот п'ятдесят одну тисячу вісімсот одну) грн. 21 коп. заборгованості, 227 830 (двісті двадцять сім тисяч вісімсот тридцять) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 64 287 (шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 24 коп. 3 % річних, 11 327 (одинадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору та 50000 (п?ятдесят тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов?язань за Договором. Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних за допущене прострочення виконання грошового зобов?язання за Договором від 20.09.2019 № 32003.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що обумовлені законом підстави для задоволення позову - відсутні, оскільки відсутні належні докази щодо підтвердження визначеного позивачем розміру заборгованості за Договором №32003 від 20.09.2019. Крім того, сума гарантійного платежу в розмірі 450 000,00 грн. підлягає зарахуванню в якості погашення заборгованості за поставлену електроенергію.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/12927/23 (910/12648/25) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 2-А, ідентифікаційний номер 38669164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569) 651 801 (шістсот п'ятдесят одну тисячу вісімсот одну) грн. 21 коп. заборгованості, 227 830 (двісті двадцять сім тисяч вісімсот тридцять) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 64 287 (шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 24 коп. 3 % річних, 11 327 (одинадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору та 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано документальним підтвердженням 651 801,21 грн. основного боргу за Договором від 20.09.2019 № 32003 про постачання електричної енергії споживачу, та відсутність підстав для зменшення такого згідно Договору про переведення боргу № 150822 від 16.08.2022.
Крім того, за арифметичним перерахунком суду, нараховані станом на 29.09.2025 інфляційні втрати в розмірі 227 830,68 грн. та 64 287,24 грн. 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 по справі № 910/12927/23 (910/12648/25) та ухвалити нове рішення, яким в позові ліквідатору ТОВ "Паверсток" відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на ліквідатора ТОВ "Паверсток".
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначав в обгрунтування доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано, що:
- всі оплати за Договором №32003 від 20.09.2022 про постачання електричної енергії споживачу, що належали до сплати ТОВ «ПАВЕРСТОК» (постачальнику), були здійснені в повному розмірі, що підтверджується складеними сторонами актами надання послуг/актами приймання-передавання товарної продукції, так і акти зарахування зустрічних однорідних вимог, договори про відступлення права вимоги/про переведення боргу, заяви про зарахування, тощо;
- постачальник з моменту припинення договірних відносин в червні 2022 року жодного разу не заперечив факту повного розрахунку скаржником за надані ним в межах Договору послуги, про що свідчить відсутність будь-яких претензій та листів з цього приводу з боку позивача;
- суд першої інстанції помилково зробив висновок, що при визначені обсягів поставленої скаржнику електричної енергії мають бути прийняті до уваги відомості ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» щодо обсягів споживання електричної енергії на об'єктах ТОВ «РК «БАРБАРИС»;
- суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини щодо переведення боргу за договором №150822 від 16.08.2022, укладеного між ТОВ «ПАВЕРСТОК», ТОВ «РК «БАРБАРИС» та ПрАТ «РЕКЛАМА» на суму 141 490,07 грн., а також помилково зробив висновок, що предмет вказаного договору не має відношення до спірних правовідносин;
- судом першої інстанції не досліджено і не надана оцінка фактам, що між ТОВ «ПАВЕРСТОК» і ПрАТ «РЕКЛАМА» існував окремий договір №32016 від 17.02.2020 про постачання електричної енергії споживачу, за яким ПрАТ «РЕКЛАМА» свою переплату на користь ТОВ «ПАВЕРСТОК» в розмірі 141 490,07 грн. відступило скаржнику (перевело заборгованість на себе); угода про переведення боргу №150822 від 16.08.2022 укладена в межах діючого законодавства і погоджена всіма її сторонами; таким чином, беззаперечним є факт зменшення суми заборгованості скаржника перед постачальником на суму угоди;
- судом першої інстанції неправильно установлено обставини, що стосуються акта про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2019 на суму 140 509,50 грн, укладеного між скаржником та постачальником, та помилково зробив висновок про те, що послуга з розподілу електричної енергії була надана скаржником без ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії;
- суд першої інстанції не дав оцінки реальним обставинам та підставам виникнення причин зарахування зустрічних однорідних вимог;
- постачальник на момент укладення акту не мав заперечень з приводу цього і у взаємозаліку з скаржником погодив списання заборгованості на суму 140 509,50 грн;
- суд першої інстанції помилково зробив висновок про неправомірність ухваленого сторонами Договору рішення про зарахування суми гарантійного платежу в розмірі 450 000,00 грн в якості розрахунку за поставлену електричну енергію;
- рішення про зарахування суми гарантійного платежу в якості розрахунку за поставлену електричну енергію ініційоване скаржником зверненням до постачальника від 16.08.2022 з дотриманням вимог до письмової форми правочину (ст. 206 ЦК України), яке було прийняте останнім без зауважень в електронному сповіщенні, а тому постачальник погодив списання гарантійного платежу в розмірі 450 000,00 грн в якості розрахунку за поставлену електричну енергію по Договору;
- згідно наведених розрахунків, за скаржником не обліковується заборгованість за поставлену електричну енергію у сумі 651 801,21 грн., як про це зазначається в оскаржуваному рішенні суду; при цьому, наявна навіть переплата на користь ТОВ «ПАВЕРСТОК ТРЕЙД» в сумі 158 034,00 грн. за договорами відступлення прав вимоги;
- суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що позивач не набув жодних прав та обов'язків по Договору, оскільки ТОВ «ПАВЕРСТОК», як Первісний кредитор, договором від 16.08.2023 № 220816 і Договором від 13.06.2023 № 3 про відступлення права вимоги відступив шляхом продажу новому кредитору - ТОВ «ПАВЕРСТОК ТРЕЙД» права вимоги постачальника до споживача - ТОВ «РК «БАРБАРИС», заставодавців, осіб, що несуть особисту відповідальність за зобов'язаннями боржника, включаючи право вимоги до правонаступників боржника або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника або які зобов'язані виконати обов'язки боржника за основним договором (договір №32003 від 20.09.2019 про постачання електричної енергії споживачу) та за договорами (правочинами), що забезпечували виконання основного договору, з урахуванням змін і доповнень до основного договору та забезпечувальних договорів (правочинів), згідно Додатку №1 та акту приймання-передачі документації до цього договору;
- з серпня 2022 року усі правовідносини між постачальником та скаржником за Договором припинені;
- нарахування позивачем непідтверджених сум заборгованості по припиненому Договору є протиправним та виходить за межі наданих позивачу повноважень, відповідно, сума заборгованості, штучно розрахована та заявлена позивачем по припиненому Договору, не є і не може бути дебіторською заборгованістю скаржника, і вона не ґрунтується на первинних документах та не підтверджена на дату припинення Договору.
Додатково скаржник наголошував, що оскільки ціна позову у цій справі з моменту відкриття провадження становила 3 166 819,32 грн, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 8 ч. 4 ст. 247 ГПК України виключає можливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а тому, справа, рішення по якій оскаржується, підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
16.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги - відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, посилаючись на наступне:
- відповідно до пункту 4.2, пункту 4.3, пункту 4.12 розділу IV Правил роздрібного ринку, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, при визначені обсягів поставленої відповідачу електричної енергії позивачем враховано отримані від ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» відомості щодо обсягів споживання електричної енергії на об'єктах ТОВ «РК «Барбарис», постачальником якого був ТОВ «Паверсток» у період з 01.11.2019 по 30.06.2022, отже, розмір заборгованості відповідача за період з 01.11.2019 по 30.06.2022 за поставлену за Договором від 20.09.2019 № 32003 електричну енергію становить 651 801,21 грн.;
- відповідно до пункту 4.3 Комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до Договору про постачання електричної енергії № 32003 від 20.09.2019, споживач надає звіти про покази засобу обліку за формою, яка є зразком до даного договору, або формою, узгодженою з оператором системи розподілу, за розрахунковий період та у дати, визначені Договором про постачання електричної енергії, підписаного між сторонами, до отримання окремого повідомлення від постачальника про зміну відповідної дати чи періоду. В разі, якщо фактичні покази засобів обліку неможливо зафіксувати в останній день розрахункового періоду (вихідний, святковий тощо), та у інших випадках, покази засобу обліку на останній день розрахункового періоду визначаються у відповідності до вимог Кодексу комерційного обліку, зокрема, за середньодобовим споживанням;
- згідно пункту 5.14 Договору про постачання електричної енергії № 32003 від 20.09.2019, споживач повинен не пізніше 03 числа місяця, що слідує за розрахунковим, надати постачальнику підписаний акт здачі - приймання електричної енергії, в якому відображається обсяг поставленої постачальником споживачу у розрахунковому місяці електричної енергії;
- отже, згідно умов Договору про постачання електричної енергії № 32003 від 20.09.2019, саме споживач зобов'язаний визначати свої обсяги споживання на підставі показів засобу обліку і надавати їх постачальнику;
- у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, обсяги постачання вказані у актах здачі - приймання електричної енергії відрізняються від відомостей щодо обсягів споживання електричної енергії на об'єктах ТОВ «РК «Барбарис», наданих оператором системи розподілу (ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»);
- згідно Договору про переведення боргу № 150822 від 16.08.2022, первісний боржник (ТОВ «РК «БАРБАРИС») переводить на Нового боржника (ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РЕКЛАМА», код в ЄДРПОУ: 03052138) борг у розмірі 141 490,97 грн, що виник на підставі Договору №32016 від 17.02.2020, в той же час предметом позову у справі №910/12927/23 (910/12648/25) є стягнення заборгованості згідно Договору про постачання електричної енергії № 32003 від 20.09.2019, а не Договору №32016 від 17.02.2020, а тому суд першої інстанції вірно встановив, що правові підстави для зменшення розміру боргу відповідача за Договором від 20.09.2019 № 32003 на підставі Договору про переведення боргу № 150822 від 16.08.2022 - відсутні;
- згідно Акту про зарахування зустрічних однорідних вимог № 3222 від 30.11.2019, наданого відповідачем вказано, що РК «Барбарис», в якості виконавця, на підставі усного договору від 30.11.2019, надав послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 140 509,50 грн, що є неправомірним та суперечить ст. 208 Цивільного кодексу України, п. 2.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, у зв?язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано відхилив вказаний акт як доказ;
- наявність листа ТОВ «РК «БАРБАРИС» № 160822 від 16.08.2022 про зарахування суми гарантійного платежу без доказів його направлення не може свідчити про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося і є правомірним; також, вказаний лист подано відповідачем з порушенням процесуальних строків, встановлених для подання доказів (ст. 80 ГПК України);
- оскільки умовами Договору від 20.09.2019 № 32003 не передбачено можливості зарахування гарантійного платежу (450 000,00 грн.) у рахунок оплати поставленої електричної енергії, останній може бути повернутий Відповідачу у визначеному договором порядку;
- виходячи з умов договорів відступлення права вимоги, первісний кредитор передав (продав) новому кредитору вимогу в частині визначеній у додатках № 1 до даних договорів, у зв'язку з чим вимога ТОВ «ПАВЕРСТОК» щодо оплати суми заборгованості у розмірі 651 801,21 грн за поставлену електричну енергію є законною;
- судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 7, ст. 42 КУзПБ, розгляд справи №910/12927/23 (910/12648/25) здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, що відповідає чинному законодавству.
Короткий зміст заперечень проти доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу
18.03.2026 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшли заперечення проти доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, в яких наголошувалось на наступному:
- лише постачальник мав обов'язок і можливості отримувати у адміністратора комерційного обліку об'єктивні дані, необхідні для формування платіжних документів, в т.ч. актів надання послуг/акти приймання-передавання товарної продукції, за якими оплачувались послуги за Договором;
- в свою чергу, скаржник мав своїм обов'язком оплачувати отримані послуги за умовами Договору, тобто виключно за даними, що надходили від постачальника в рахунках і актах здачі-приймання електричної енергії, а розбіжність між сплаченими послугами і даними, отриманими позивачем від ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», є наслідком дій самого позивача через не виставлення відповідних сум належним чином споживачеві, і саме він має нести фінансове навантаження через недоплату ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» суми в розмірі 77 835,52 грн;
- згідно Договору про переведення боргу №150822 від 16.08.2022, первісний боржник (ТОВ «РК «БАРБАРИС») перевів на Нового боржника (ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РЕКЛАМА» борг у розмірі 141 490,97 грн, що виник на підставі Договору №32003 від 20.09.2019, а зазначений в п. 1.1. договір №32016 від 17.02.2020 є опискою - договір з такими реквізитами є договором про постачання електричної енергії, укладеним безпосередньо між ТОВ «ПАВЕРСТОК» і ПрАТ «РЕКЛАМА» і за яким існувала переплата на суму 141 490,97 грн.;
- за змістом предмету Договору про переведення боргу №150822 від 16.08.2022 слідує, що ПрАТ «РЕКЛАМА» свою переплату на користь ТОВ «ПАВЕРСТОК» в розмірі 141 490,07 грн. відступило ТОВ «РК «БАРБАРИС» (перевело заборгованість на себе);
- відповідач не є і не був надавачем послуги з розподілу електричної енергії, ним лише було виставлено вимогу компенсувати сплачену суму, яку мав сплатити постачальник, в результаті чого було письмово - за Актом про зарахування зустрічних однорідних вимог, зараховані взаємні вимоги сторін на суму 140 509,50 грн.;
- лист про зарахування суми гарантійного платежу № 160822 від 16.08.2022 було надано суду і позивачу з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 08.12.2025, як додаткові письмові пояснення по справі (доповнення до відзиву) з проханням до суду долучити їх до матеріалів справи до початку розгляду справи, що узгоджується з пунктом 10 ст. 80 ГПК України;
- виходячи з умов останнього по хронології договору відступлення права вимоги № 150822 від 16.08.2022, первісний кредитор передав (продав) новому кредитору залишок своїх вимог до первісного кредитора, за скаржником не обліковується заборгованість за поставлену електричну енергію, у зв'язку з чим вимога ТОВ «ПАВЕРСТОК» щодо оплати суми заборгованості у розмірі за поставлену електричну енергію є незаконною - правовідносини між постачальником та відповідачем за Договором про постачання електричної енергії споживачу №32003 від 20.09.2019 припинені, а позивач не набув і не може набути права правонаступника ТОВ «ПАВЕРСТОК» за вказаним договором, оскільки ці права передані іншій особі - ТОВ «ПАВЕРСТОК ТРЕЙД» разом з оригіналом Договору про постачання електричної енергії споживачу №32003 від 20.09.2019.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026, справу № 910/12927/23 (910/12648/25) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Отрюх Б.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12927/23 (910/12648/25), відкладено вирішення питань пов'язаних з рухом апеляційної скарги до надходження справи на адресу суду.
19.02.2026 справа № 910/12927/23 (910/12648/25) надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12927/23 (910/12648/25) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025, розгляд справи призначено на 24.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (представник Баблюк О.Б.) про участь у судовому засіданні, яке призначено на 24.03.2026 об 14 год. 30 хв у справі №910/12927/23 (910/12648/25) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено, а також ухвалено усі судові засідання у справі № 910/12927/23 (910/12648/25) провести у режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А. Зал судових засідань № 09 (2 поверх).
У зв'язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання у справі № 910/12927/23 (910/12648/25) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025, не відбулось, з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що неодноразово продовжувався зокрема, станом на сьогодні.
Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров'я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.
Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про призначення справи № 910/12927/23 (910/12648/25) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025, до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 розгляд справи № 910/12927/23 (910/12648/25) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 призначено на 14.04.2026 о 13 год 45 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 заяву ТОВ "Паверсток" (Череватий Л.Б.) про участь у судовому засіданні, яке призначено на 14.04.2026 об 13 год. 45 хв у справі №910/12927/23 (910/12648/25) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого та діючого воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 14.04.2026 з?явились:
- представник скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис", який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю;
- Арбітражний керуючий Череватий Л.Б. - ліквідатор Товариство з обмеженою відповідальністю "Паверсток", який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання представників не направили.
Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.
У випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, і що вірно встановлено судом першої інстанції і перевірено судом апеляційної інстанції, 20.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" (далі - Споживач) укладено Договір №32003 про постачання електричної енергії споживачу, згідно з пунктом 2.1 якого Постачальник продає електричну енергію (товар) споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Згідно з пункту 5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є невід'ємним Додатком 2 до цього договору.
Відповідно до пункту 5.5 Договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місць з 28 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними..
Згідно з пункту 5.7 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 2 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 2 робочих днів від дати, зазначеної в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.
У пункті 5.14 Договору вказано, що Споживач повинен не пізніше 03 числа місяця, що слідує за розрахунковим, надати Постачальнику підписаний акт здачі - приймання електричної енергії, в якому відображається обсяг поставленої Постачальником Споживачу у розрахунковому місяці електричної енергії.
Відповідно до пункту 4.1 Комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до Договору, оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами: до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому місяцю 30% вартості місячного очікуваного обсягу споживання електричної енергії; до 5-го числа розрахункового місяця - 20% вартості місячного очікуваного обсягу споживання електричної енергії; до 11-го числа розрахункового місяця - 25% вартості місячного очікуваного обсягу споживання електричної енергії; до 18-го числа розрахункового місяця- 25% вартості місячного очікуваного обсягу споживання електричної енергії; остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 10 робочий день після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 4.2 Комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до Договору №32003, гарантійний платіж у розмірі, що дорівнює повній вартості першого прогнозованого (відповідно до Додатку 3 до Договору №32003) загального місячного обсягу споживання електричної енергії сплачується споживачем не пізніше ніж за 6 днів до дати початку постачання електричної енергії вказаній відповідно до заяви-приєднання на підставі виставленого рахунку постачальником.
У випадку розірвання Договору №32003 з порушенням умов передбачених пунктом 13.3 Договору гарантійний платіж не повертається (пп. 4.2.1 п. 4.2 Комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до Договору №32003).
Пунктом 13.6 Договору передбачено, що якщо у разі розірвання Договору №32003 за ініціативою Постачальника або Споживача та після здійснення остаточного розрахунку між Сторонами на особовому рахунку Споживача залишились кошти, сплачені у якості попередньої оплати або забезпечення виконання зобов'язань, ці кошти за заявою Споживача перераховуються на його банківський рахунок.
У листах №1/04/18522 від 20.03.2025, № 22768/1/04 від 15.05.2025 ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" надані відомості щодо обсягів споживання електричної енергії на об'єктах ТОВ "РК "Барбарис", постачальником якого був ТОВ "Паверсток" у період з 01.11.2019 по 30.06.2022.
Натомість, ТОВ "РК "Барбарис" оплата поставленої електричної енергії за період з 01.11.2019 по 30.06.2022 своєчасно та в повному обсязі не здійснена, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 651 801,21 грн. (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
За період з 01.11.2019 по 30.06.2022 ТОВ "Паверсток" поставлено відповідачу електричну енергію на суму 49 906 785,23 грн., з яких відповідачем сплачено 47 756 777,13 грн.
При цьому, позивачем при зменшенні розміру позовних вимог зазначено, що згідно з актами надання послуг № 7 від 27.12.2019, акту надання послуг № 4 від 30.11.2019 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3222 від 30.11.2019 вартість електричної енергії у листопаді 2019 становить 1731,18 грн/МВТ*год, у грудні 2019 становить 1543,14 грн/МВТ*год., відтак вартість електричної енергії у листопаді становить 1 368 094,77 грн, з ПДВ; у грудні - 1 407 914,02 грн, з ПДВ.
Також, відповідно до копій платіжних доручень/платіжних інструкцій відповідачем за жовтень 2020 року сплачено 951 508,08 грн.
Між ТОВ "Паверсток", як Первісним кредитором, та ТОВ "Паверсток Трейд", як Новим кредитором, укладено Договір від 13.06.2023 № 3 відступлення права вимоги та Договір від 16.08.2023 № 220816 відступлення права вимоги, за якими Первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору - ТОВ "Паверсток Трейд" права вимоги Постачальника до Споживача - ТОВ "РК "Барбарис", заставодавців, осіб, що несуть особисту відповідальність за зобов'язаннями боржника, включаючи право вимоги до правонаступників боржника або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника або які зобов'язані виконати обов'язки боржника за Основним договором (договір №32003 від 20.09.2019 про постачання електричної енергії Споживачу) та за договорами (правочинами), що забезпечували виконання Основного договору, з урахуванням змін і доповнень до Основного договору та забезпечувальних договорів (правочинів), згідно Додатку №1 та акту приймання-передачі документації до цього договору.
Відповідно до п. 4.8 Договорів відступлення права вимоги, з дати набуття Новим кредитором Права вимоги, права і обов'язки Первісного кредитора за правовідносинами між ним і Боржником (ТОВ "РК "Барбарис") за Основним договором (Договір №32003 від 20.09.2019) припиняються.
Як слідує з розрахунку позивача та з наявних у матеріалах справи доказів, розмір відступлених прав за Договором від 13.06.2023 № 3 відступлення права вимоги становив 940 835,96 грн., а за Договором від 16.08.2023 № 220816 відступлення права вимоги - складав 557 370,93 грн.
Таким чином, за відповідачем обліковується заборгованість за поставлену електричну енергію у сумі 651 801,21 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на відсутності належних доказів щодо підтвердження визначеного позивачем розміру заборгованості за Договором №32003 від 20.09.2019. До того ж, сума гарантійного платежу в розмірі 450 000,00 грн. підлягає зарахуванню в якості погашення заборгованості за поставлену електроенергію.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно абзацу третього частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства - господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, які стосуються майна боржника (щодо майна боржника) у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (провадження №12-160гс19).
Отже, статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено концентрацію розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство всіх майнових спорів за участю боржника незалежно від того, якою стороною спору він є (відповідачем чи позивачем) і це вимоги до боржника або позови самого боржника.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин) передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.
Відповідно до пункту 4.3 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно пункту 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, при визначені обсягів поставленої відповідачу електричної енергії позивачем прийняті до уваги надані ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" відомості щодо обсягів споживання електричної енергії на об'єктах ТОВ "РК "Барбарис", постачальником якого був ТОВ "Паверсток" у період з 01.11.2019 по 30.06.2022.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції помилково зробив висновок, що при визначені обсягів поставленої скаржнику електричної енергії мають бути прийняті до уваги відомості ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» щодо обсягів споживання електричної енергії на об'єктах ТОВ «РК «БАРБАРИС» - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що суперечать вищенаведеним пунктам 4.2, 4.3, 4.12 розділу IV Правил роздрібного ринку, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявними у справі доказами в сукупності підтверджується, що розмір заборгованості відповідача за період з 01.11.2019 по 30.06.2022 за поставлену за Договором від 20.09.2019 № 32003 електричну енергію становить 651 801,21 грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Крім того, суд апеляційної інстанції доводи скаржника про те, що суд першої інстанції помилково зробив висновок про неправомірність ухваленого сторонами Договору рішення про зарахування суми гарантійного платежу в розмірі 450 000,00 грн в якості розрахунку за поставлену електричну енергію, - відхиляє як необгрунтовані, оскільки умовами Договору від 20.09.2019 № 32003 не передбачено можливості зарахування гарантійного платежу (450 000,00 грн.) у рахунок оплати поставленої електричної енергії, останній може бути повернутий відповідачу у визначеному договором порядку.
До того ж, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу про те, що наявність листа ТОВ «РК «БАРБАРИС» № 160822 від 16.08.2022 про зарахування суми гарантійного платежу без доказів його направлення не може свідчити в контексті заявлених позивачем до відповідача вимог у даній справі про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України.
При цьому, посилання позивача на те, що долучення вказаного листа відбулось з порушенням процесуальних строків, судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки лист про зарахування суми гарантійного платежу № 160822 від 16.08.2022 було надано суду і позивачу з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 08.12.2025, як додаткові письмові пояснення по справі (доповнення до відзиву) з проханням до суду долучити їх до матеріалів справи до початку розгляду справи, що узгоджується з пунктом 10 ст. 80 ГПК України, а його оцінка здійснена судом першої інстанції з урахуванням ст. ст. 2, 14 Господарського процесуального кодексу України в контексті оцінки заявлених позивачем до відповідача вимог у даній справі, та заперечень останнього проти таких вимог.
Також, судом першої інстанції обгрунтовано ураховані посилання відповідача на укладений між ТОВ "Паверсток" та ТОВ "РК "Барбарис", ПрАТ "Реклама" Договір про переведення боргу № 150822 від 16.08.2022, відповідно до якого Споживач - ТОВ "РК "Барбарис", переводить на нового боржника - ПрАТ "Реклама", свій борг у розмірі 141 490,07 грн., який виник перед Постачальником - ТОВ "Паверсток" за поставлену електричну енергію.
Проте, які вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, предметом вказаного договору є борг, що виник перед ТОВ "Паверсток" згідно Договору №32016 від 17.02.2020, у той час як предметом розгляду даного спору є Договором від 20.09.2019 № 32003.
При цьому, доводи скаржника про те, що зазначений в п. 1.1. Договору про переведення боргу № 150822 від 16.08.2022договір №32016 від 17.02.2020 є опискою - судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки не доведені в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведеного вище, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правові підстави для зменшення розміру боргу відповідача за Договором від 20.09.2019 № 32003 на підставі Договору про переведення боргу № 150822 від 16.08.2022 - відсутні. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно установлено обставини, що стосуються Акта про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2019 на суму 140 509,50 грн, укладеного між скаржником та постачальником, та помилково зробив висновок про те, що послуга з розподілу електричної енергії була надана скаржником без ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, з огляду на наступне.
Відповідно до Акта про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2019 на суму 140 509,50 грн, ТОВ "Паверсток" має право вимоги до ТОВ "РК "Барбарис" щодо отримання авансових платежів за постачання електроенергії за Договором від 20.09.2019 № 32003 на суму 140 509,50 грн., а ТОВ "РК "Барбарис" має право вимоги до ТОВ "Паверсток" щодо оплати за розподіл електроенергії за листопад 2019 року згідно акту надання послуг № 3222 від 30.11.2019 на суму 140 509,50 грн. Відтак, на підставі статті 605 Цивільного кодексу України сторонами проведено зарахування зазначених зустрічних однорідних грошових вимог у сумі 140 509,50 грн.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 56 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.
Як слідує з відомостей з офіційного сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за посиланням: https://www.nerc.gov.ua/reyestri-nkrekp/licenzijnij-reyestr-nkrekp, ТОВ "РК "Барбарис" ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії не має.
Крім того, згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3222 від 30.11.2019 на суму 140 509,50 грн. відповідні послуги з розподілу електроенергії за листопад 2019 року надані ТОВ "РК "Барбарис" на користь ТОВ "Паверсток" на підставі усного договору від 30.11.2019.
Відповідно до 2.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил та як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи договору на умовах складеного оператором системи паспорта точки розподілу/передачі.
Відповідно до стаття 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надання ТОВ "РК "Барбарис" на користь ТОВ "Паверсток" послуг з розподілу електроенергії на підставі усного договору та за відсутності ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії суперечить наведеним вище приписам закону, у зв'язку з чим доводи скаржника щодо наявності підстав для зменшення боргу на суму 140 509,50 грн. на підставі Акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2019 - є необгрунтованими та відхиляються. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
З урахуванням наведеного вище, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 651 801,21 грн. основного боргу за Договором від 20.09.2019 № 32003 про постачання електричної енергії споживачу - є обгрунтованими, доведеними, законними, а тому підлягають задоволенню. Доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
За арифметичним перерахунком суду апеляційної інстанції щодо сум, строків і ставок нарахувань, нараховані станом на 29.09.2025 інфляційні втрати в розмірі 227 830,68 грн. за період прострочення 15.07.2022 по жовтень 2025 року включно та 64 287,24 грн. 3 % річних за період прострочення 15.07.2022 по жовтень 2025 року включно, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, а тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
Доводи скаржника про те, що оскільки ціна позову у цій справі з моменту відкриття провадження становила 3 166 819,32 грн, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 8 ч. 4 ст. 247 ГПК України виключає можливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а тому, справа, рішення по якій оскаржується, підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З огляду на викладене, та беручи до уваги, що позивачем до суду першої інстанції не було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд першої інстанції обгрунтовано здійснив розгляд справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь позивача було присуджено до стягнення 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, і враховуючи те, що скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі, суд апеляційної інстанції, враховуючи межі апеляційного оскарження, дійшов висновку про відсутність обумовлених процесуальним законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, врахувавши наявність укладення 28.02.2025 між ТОВ "Паверсток" (Клієнт) та Професійним адвокатським об'єднанням "Правовий альянс" (Об'єднання) Договору про надання правової допомоги № 2 про надання правової допомоги, згідно пункту 3 якого вартість надання правової допомоги визначається Об'єднанням щодо кожного окремого дебітора товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" у Акті про надання правової допомоги та не може перевищувати 50 000,00 грн. за одного дебітора, і те, що факт надання правової допомоги за цим Договором підтверджується Актом про надання правової допомоги, який складається Об'єднанням та направляється Клієнту разом з підготовленими проектами документів, сформованими за дорученням Клієнта (п. 4 Договору про надання правової допомоги), а також наявність в матеріалах справи двосторонньо підписаного сторонами Акту про надання правової допомоги № 21 від 29.09.2025 на 50 000,00 грн., сплату даної суми ТОВ "Паверсток" на користь Професійного адвокатського об'єднання "Правовий альянс", що підтверджується платіжною інструкцією №2190 від 02.10.2025, суд першої інстанції обгрунтовано присудив до стягнення, зокрема 25 000,00 грн. витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" 651 801 (шістсот п'ятдесят одну тисячу вісімсот одну) грн. 21 коп. заборгованості, 227 830 (двісті двадцять сім тисяч вісімсот тридцять) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 64 287 (шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 24 коп. 3 % річних, 11 327 (одинадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору та 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги та з урахуванням меж апеляційного оскарження.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/12927/23 (910/12648/25) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/12927/23 (910/12648/25) - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 910/12927/23 (910/12648/25) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано: 27.04.2026.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх