ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
27 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 923/1092/16
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Таран С.В., Лічмана Л.В.
Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2025
по справі №923/1092/16
за заявою: Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Тагіт» арбітражного керуючого Косенка С.Г.
до відповідачів:
1. ОСОБА_1 ;
2.Засновника боржника TITANIDA INVESTMENT, LLC, Сполучені Штати Америки
в межах справи про банкрутство №923/1092/16
за заявою: Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Тагіт»
про банкрутство
суддя суду першої інстанції - Найфлейш В.Д.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано: 24.06.2025
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 позовну заяву Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Тагіт» арбітражного керуючого Косенка С.Г. до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Тагіт» 509 125 668, 73 грн. субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням до банкрутства.
16.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 по справі №923/1092/16.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Таран С.В., Лічман Л.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №923/1092/16 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №923/1092/16 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 по справі №923/1092/16 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
01.04.2026 матеріали справи №923/1092/16 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 по справі №923/1092/16 - залишено без руху.
Встановлено ОСОБА_1 строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 662, 40 грн. та доказів направлення іншим учасникам провадження у справі, а саме: ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Тагіт» арбітражному керуючому Косенко С.Г.; відповідачу засновнику боржника TITANIDA INVESTMENT, LLC, Сполучені Штати Америки; кредитору Херсонській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області та боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Тагіт» копії цієї скарги і доданих до неї документів, разом з листом опису вкладення, з зазначенням номеру поштового відправлення та подати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з зазначенням інших підстав - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Попереджено скаржника ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
20.04.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків від ОСОБА_1 . До вказаної заяви було додано: докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 662, 40 грн. та докази направлення іншим учасникам провадження у справі, а саме: ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Тагіт» арбітражному керуючому Косенко С.Г.; відповідачу засновнику боржника TITANIDA INVESTMENT, LLC, Сполучені Штати Америки; кредитору Херсонській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області та боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Тагіт» копії цієї скарги і доданих до неї документів, разом з листом опису вкладення.
Також зі змісту вказаної заяви вбачається клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на її подання.
Обґрунтовуючи вищевказану заяву заявник зазначає про те, що представник скаржника ознайомився з матеріалам справи, зокрема було отримано фотокопію повідомлення про вручення листа ОСОБА_1 .
Скаржник зазначає, що у вказаний період він не перебував у Сумській області і вже давно не проживає за місцем реєстрації. Вказує, що у 2010-х роках проживав у місті Харків та працював у Управлінні Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова (що підтверджується додатками до апеляційної скарги), а в період, нібито, отримання кореспонденції проходив стажування на фірмі ТОВ «ДОБРІЙ ГРУП», розташованій у місті Київ. В подальшому даним товариством було надано довідку № 1/2025 про проходження стажування з 05 червня 2025 по 30 серпня 2025 року. Розташування даного товариства у місті Києві підтверджується витягом з сервісу Опендата бот. Окрім наведеного ОСОБА_1 звернув увагу на те, що повідомлення про вручення листа не містить його підпису, але містить написане прізвище « ОСОБА_2 », інформацією від родичів щодо отримання цього листа замість нього не володіє.
Крім того, скаржник зазначає про те, що підпис ОСОБА_1 міститься на доданому до апеляційної скарги договорі і очевидно відрізняється від написаного від руки прізвища на поштовому повідомленні. Також, скаржник зазначає, що ОСОБА_1 за офіційним місцем реєстрації систематично не приймалася кореспонденція, яка поверталася до суду не врученою.
У зв'язку з чим скаржник вважає, що строк на апеляційне оскарження повинен бути поновлений.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина 2 вказаної статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п.3 ст. 242 ГПК України встановлено, що у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як встановлено судом, апеляційна скарга подана ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 по справі №923/1092/16 , повний текст якого було складено 24.06.2025 року. Отже, з урахуванням ст. 242, 256 ГПК України, останнім днем дватцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення у цій справі з моменту складання повного тексту було 14.07.2025.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Поряд з цим, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України.
В силу приписів частин першої, другої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною четвертою статті 261 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2024 у справі 910/12561/23 звернув увагу, що суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Так, скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою - 16.03.2026, тобто майже через дев'ять місяців.
Отже, у цьому випадку необхідно з'ясувати, в який саме строк ОСОБА_1 міг звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та якими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, та чи був обізнаний скаржник про наявність судового провадження у даній справі №923/1092/16.
Колегією суддів встановлено, що копія ухвали Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 про відкриття провадження у справі направлялася на адресу скаржника ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку. Копія даної ухвали повернулася у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (т.17 а.с. 14-16), що в розумінні ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про отримання такої ухвали ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2024 розгляд справи було відкладено на 29.02.2024 о 14:30 год. Копія вищевказаної ухвали направлялася на адресу скаржника ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку. Копія даної ухвали повернулася у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (т.17 а.с. 21-24), що в розумінні ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про отримання такої ухвали ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 розгляд справи було відкладено на 30.04.2024 о 14:15 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 розгляд справи було відкладено на 18 червня 2024 року о 17:00 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2024 призначено розгляд справи №923/1092/16 на 24.09.2024 о 15:00 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 розгляд справи відкладено на 12.11.2024 о 10:30 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 розгляд справи відкладено на 24.12.2024 о 14:00 год. Копія вищевказаної ухвали направлялася на адресу скаржника Карапетяна Карена Степановича, а саме: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку. Копія даної ухвали була отримана ОСОБА_1 28.11.2024, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (т.17, а.с.59).
Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи містяться заперечення ОСОБА_1 від 13.12.2024, де також зазначається адресу, на яку йому направлялися повідомлення щодо розгляду справи, а саме: АДРЕСА_1 (т.17, а.с.60).
Таким чином, скаржник - ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся належним чином про розгляд заяви ліквідатора арбітражного керуючого Косенко С.Г. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та Засновника боржника TITANIDA INVESTMENT, LLC, Сполучені Штати Америки.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт обізнаності скаржника ОСОБА_1 про вказану заяву ліквідатора арбітражного керуючого Косенко С.Г. свідчить подані ним заперечення, які наявні в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції, направляючи апелянту рекомендованими листами судову кореспонденцію у справі №923/1092/16 за належною поштовою адресою, вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про існування даної справи, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копії всіх надісланих скаржникові судом документів вважаються врученими відповідачеві з дати проставлення на конверті відміток про відсутність адресата.
В свою чергу, дані обставини повністю спростовують посилання скаржника про те, що йому стало відомо про існування справи №923/1092/16 лише після відкриття виконавчого провадження у зв'язку з виконанням оскаржуваного рішення.
Необізнаність скаржника про справу пов'язана саме з його суб'єктивною поведінкою по неотриманню поштової кореспонденції за адресою реєстрації, адже він належним чином повідомлявся судом про існування справи №923/1092/16.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22).
Суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.
Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Вищенаведене обставини у сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції належним чином виконав свій процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи та прийняте рішення, а скаржник був належним чином повідомлений про наявність у провадженні Господарського суду Одеської області даної справи.
Колегія суддів також наголошує на тому, що за приписами ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Так наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення скаржником суд першої інстанції про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи, крім того, ОСОБА_1 подаючи 13.12.2024 заперечення до суду першої інстанції також зазначив адресу, на яку йому направлялися повідомлення щодо розгляду справи, а саме: АДРЕСА_1 (т.17, а.с.60).
Суд апеляційної інстанції також зауважує на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі «Пономарьов проти України».
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі.
Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що Карапетян Карен Степанович був залучений до розгляду справи №923/1092/16 та повідомлявся про розгляд такої справи у порядку, встановленому законом. Таким чином, у даному випадку відсутні виключення, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 261 ГПК України.
З огляду на це суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 мав самостійно цікавитися перебігом вказаного судового провадження, якщо був зацікавлений у його результатах та мав намір оскаржувати ухвалене судове рішення. Для цього він мав можливість, зокрема, користуватись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до ЄДРСР.
Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що труднощі у своєчасності реалізації учасником справи своїх процесуальних прав, у тому числі і права на апеляційне оскарження судового рішення, є виключно проблемою організації життєдіяльності такої особи, а тому зазначені скаржником підстави не є тими обставинами, які перешкоджали оскаржити судове рішення в найкоротший строк, адже вони є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від організованості відповідача), натомість відповідач, будучи незгодним з оскаржуваним рішенням, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо оскарження відповідного рішення, між тим апеляційну скаргу було подано з істотним пропуском строку (21.08.2025).
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Апелянт не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №915/1401/23, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21 тощо).
Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані».
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявники діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності.
З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними.
Колегія суддів, ураховуючи наведене вище у своїй сукупності, доходить висновку, що доводи скаржника про поважність причин / підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, наведеними як в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження від 16.03.2026, так і в заяві про усунення недоліків в яких викладені інші підстави від 20.04.2026 не є такими, що узгоджуються з нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин та правовими позиціями Верховного Суду щодо вмотивованості та обґрунтованості підстав для поновлення процесуального строку.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факт того, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 по справі №923/1092/16 на понад 9 місяців пов'язаний з необізнаністю судового провадження та не отриманням судової кореспонденцією.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження ОСОБА_1 рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 по справі №923/1092/16, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який, будучи належним чином обізнаним про існування даної справи, не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.
На підставі вищевикладеного, відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про неповажність, наведених скаржником підстав для поновлення строку.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч.4 ст. 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог ст.261 Господарського процесуального кодексу України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити та апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 234, 256, 260, 261 ГПК України,
колегія суддів -
1. Відхилити клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 по справі №923/1092/16 з інших підстав від 20.04.2026.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 по справі №923/1092/16.
3. Надіслати ухвалу учасникам справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 Господарського процесуального кодексу України.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Таран С.В.
Суддя Лічман Л.В.