ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
27 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/754/21(915/1250/25)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Павленко Н.А.
суддів - Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
дослідивши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025, ухвалене суддею В.О. Ржепецьким м. Миколаїв, повний текст якого складено та підписано 28.11.2025
по справі №915/754/21(915/1250/25)
за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради
до відповідача 1: ОСОБА_1
до відповідача 2: ОСОБА_2
про стягнення заборгованості,
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 (суддя Ржепецький В.О.) відкрито провадження у справі №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (ідентифікаційний код 31948866).
Комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 26.08.2025 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по оплаті за надані комунальні послуги з водопостачання, водовідведення та постачання теплової енергії за період з 01.02.2023 по 31.07.2025 включно у сумі 48720,88 грн, з яких: 32758,64 грн - заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення; 8862,80 грн - заборгованість за послуги теплопостачання; 5552,53 грн - інфляційні нарахування; 1546,91 грн - три процента річних.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (ідентифікаційний код 31948866), відкрито провадження у справі та присвоєно №915/754/21(915/1250/25).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради заборгованість за період з 01.02.2023 по 31.07.2025 включно по оплаті комунальних послуг в загальній сумі 48720,88 грн, з яких: водопостачання та водовідведення - 32758,64 грн, з постачання теплової енергії - 8862,80 грн, інфляційні нарахування в розмірі 5552,53 грн, 3% річних в сумі 1546,91 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 1211,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 1211,20 грн.
Повний текст оскаржуваного рішення складено та підписано 28.11.2025.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Апеляційну скаргу (первісну) зареєстровано судом 05.01.2026 за вх.№24/26.
Одночасно скаржниками було заявлено клопотання про продовження строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суд Миколаївської області від 28.11.2025.
05.01.2026 відділом документообігу (канцелярією) Південно-західного апеляційного господарського суду було складено акт про те, що на офіційну електронну адресу Південно-західного апеляційного господарського суду (inbox@swag.court.gov.ua) 05.01.2026 надійшло електронне повідомлення з вкладенням «Апеляція» з електронної адреси - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; вказане електронне вкладення «Апеляція» не містило кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується витягом із сайту перевірки Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України.
Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 автоматизований розподіл не відбувся у зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.
08.01.2026 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги та клопотання визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.01.2026.
14.01.2026 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржників надійшла апеляційна скарга (вх.№24/26/Д1 від 14.01.2026) на це ж саме рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 у справі №915/754/21(915/1250/25), яка була надіслана засобами поштового зв'язку 11.01.2026 та яка, як було зазначено скаржниками безпосередньо у апеляційній скарзі, є виправленою і доповненою.
При дослідженні матеріалів апеляційної скарги, апеляційним судом було встановлено, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 у справі №915/754/21(915/1250/25) надіслана на офіційну електронну адресу Південно-західного апеляційного господарського суду в електронній формі та мала графічне зображення підписів, проте на цей процесуальний документ не було накладено кваліфікований електронний підпис у розумінні чинного законодавства, про що 05.01.2026 відділом документообігу (канцелярією) Південно-західного апеляційного господарського суду складено акт про відсутність кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується витягом із сайту перевірки Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України, що свідчить про відсутність можливості ідентифікувати осіб, що її подали.
Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.01.2026 повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 у справі №915/754/21(915/1250/25) та додані до неї документи, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга не була підписана скаржниками в установлений процесуальним законом спосіб.
Поряд з цим, цією ж ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026, апеляційну скаргу (вх.№24/26/Д1 від 14.01.2026) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 у справі №915/754/21(915/1250/25), яка була надіслана засобами поштового зв'язку 11.01.2026, колегія суддів розцінила як доповнення до апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про залишення вказаних доповнень без розгляду, оскільки вказані доповнення до апеляційної скарги було подано поза межами встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, а також беручи до уваги те, що апелянти не порушували питання про поновлення вказаного процесуального строку з обґрунтуванням причин неможливості подання таких доповнень у визначений процесуальним законом строк.
06.04.2026 повторно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 у справі №915/754/21(915/1250/25) та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради відмовити у повному обсязі; а також здійснити розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України .
06.04.2026 безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга (зареєстрована за вх. №1415/26 від 06.04.2026 ПЗАГС) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 по справі №915/754/21(915/1250/25), яка надіслана засобами поштового зв'язку «Укрпошта» 03.04.2026.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 по справі №915/754/21(915/1250/25) до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/754/21(915/1250/25) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
22.04.2026 матеріали справи №915/754/21(915/1250/25) надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Приписами ст. 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами пп. 6 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Предметом апеляційного перегляду є вимога майнового характеру - про стягнення заборгованості по оплаті за надані комунальні послуги з водопостачання, водовідведення та постачання теплової енергії за період з 01.02.2023 по 31.07.2025 включно у сумі 48720,88 грн.
Таким чином, за подання позовної заяви у даній справі підлягав сплаті судовий збір у сумі 3028,00 грн (48720,88 х 1,5 % = 730,81 грн, що є меншим за 1 прожитковий мінімум).
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було подано до Південно-західного апеляційного господарського суду засобами поштового зв'язку «Укрпошта».
Таким чином, оскаржуючи рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025, апелянти мали б сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 4542,00 грн (3028,00 грн х 150%).
Однак апелянтами не надано доказів сплати судового збору, чим порушено вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
З огляду на означене, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги апелянтам необхідно сплатити судовий збір у сумі 4542,00 грн.
Окрім цього, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі, з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Положеннями ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Таким чином, належними доказами відправлення учаснику справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів є: 1) документи, що підтверджують надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, або 2) опис вкладення у поштове відправлення та документи, що підтверджують надання поштових послуг.
При цьому, судова колегія зазначає, що положення статті 259 Господарського процесуального кодексу України по суті конкретизують та деталізують вимоги наведеного п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в частині того, кому, які документи і яким саме чином має надіслати особа, яка подає апеляційну скаргу.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує на тому, що наведена у п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України вимога щодо надання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.
Дотримання принципу процесуальної рівності сторін, закріпленого статтею 6 Конвенції полягає, серед іншого і в належному інформування сторін про провадження у їхніх справах.
Не повідомлений належним чином учасник справи позбавлений можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу. Крім того, неповідомлення учасника справи про звернення з апеляційною скаргою порушує його процесуальні права, принципи рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін, закріплені у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи є обов'язком заявника апеляційної скарги.
Однак, апелянтами не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами на адресу Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради, чим порушено вимоги п. 3 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
З урахуванням означеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 по справі №915/754/21(915/1250/25) відповідно до ст. 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням апелянтам строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.
Як було зазначено вище, при зверненні до Південно-західного апеляційного господарського суду, апелянтами були подані клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025. В обґрунтування заявлених клопотань апелянти вказують на те, що (мовою оригіналу) «у встановлений процесуальний строк чоловік ОСОБА_1 та жінка ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу засобами електронного зв'язку. Однак ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 січня 2026 року апеляційну скаргу повернуто на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю кваліфікованого електронного підпису.» Як вказують апелянти копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 про повернення апеляційної скарги їм належним чином вручена не була та поштовим зв'язком не надсилалась. Фактично про існування ухвали апеляційного господарського суду від 19.01.2026 про повернення апеляційної скарги апелянти дізнались з Єдиного державного реєстру судових рішень вже після відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій. Як пояснюють апелянти, у зв'язку з необхідністю оперативного реагування на вчинення виконавчих дій та захисту особистих майнових прав, що в свою чергу призвело до витрачення значного часу на вирішення питань у межах виконавчого провадження та відповідно ускладнило можливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою. За таких обставин, на думку апелянтів, пропуск строку на апеляційне оскарження не може розцінюватись як недобросовісна поведінка.
Щодо клопотань апелянтів про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст оскаржуваного рішення було складено та підписано 28.11.2025, тобто останній день строку на апеляційне оскарження припадав на 18.12.2025 з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до приписів ч. 5. ч. 6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З матеріалів справи вбачається, відповідно до приписів ст. 176 ГПК України, місцевим судом вжито заходи для перевірки адреси зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) фізичної особи відповідача.
На запит місцевого суду Центром надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська надано відповідь за вих. №1872 від 09.09.2025 (вх. №13428/25 від 22.09.2025) про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 10.12.1984 по теперішній час (т. 1 а.с. 31).
На запит місцевого суду Центром надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська надано відповідь за вих. №1871 від 09.09.2025 (вх. №13426/25 від 22.09.2025) про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 11.01.2002 по теперішній час (т. 1 а.с. 34 ).
Так, на виконання вимог ст. 242 ГПК України, місцевим судом було направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, копії рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 на зареєстровані адреси місця проживання (перебування), а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується трекінгами поштових відправлень від 02.12.2025 R067048618127 та від 02.12.2025 R067048618089.
З наявних в матеріалах справи трекінгів поштових відправлень від 02.12.2025 R067048618127 та від 02.12.2025 R067048618089 вбачається, що копії оскаржуваного судового рішення відповідачами отримано (мовою оригіналу): «року дві тисячі двадцять п'ятого місяця грудня дня дев'ятого без обов'язку» (т. 1 а.с. 61, 62).
Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів встановила, що копію оскаржуваного рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 у справі №915/754/21(915/1250/25) апелянтам вручено 09.12.2025.
Разом з цим, оскільки оскаржуване рішення місцевого суду апелянтам вручено 09.12.2025, тоді 20 денний строк, який дає учаснику справи право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження і починає свій відлік від дати вручення учаснику справи оскаржуваного рішення суду, спливає 29.12.2025.
Між тим, первісну апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була надіслана на офіційну електронну адресу Південно-західного апеляційного господарського суду в електронній формі 05.01.2026, тобто подана з пропуском строку, передбаченого ст.256 ГПК України на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Як було вказано вище по тексту,Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.01.2026 повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 у справі №915/754//21(915/1250/25) та додані до неї документи, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга не була підписана скаржниками в установлений процесуальним законом спосіб.
Після повернення апеляційної скарги судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише 03.04.2026 звернулись повторно з апеляційною скаргою(зареєстровано за вх. №1415/26 від 06.04.2026 ПЗАГС) до Південно-західного апеляційного господарського суду про скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 у справі №915/754/21(915/1250/25).
Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами ГПК України.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів зауважує, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає поновленню.
Як свідчить аналіз правових норм чинного законодавства, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Колегія суддів зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично поновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Окрім цього, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи зі своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близькі за змістом висновки наведені у постанові Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 904/5368/24).
Дослідивши обставини, наведені апелянтами в обґрунтування поважності причин пропуску ними строку на подання апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що викладені у заяві про поновлення строку доводи, не свідчать про те, що несвоєчасне звернення відповідачами з апеляційною скаргою було зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення апелянтів та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
Колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання апелянтів на обставину оперативного реагування на вчинення виконавчих дій та захисту особистих майнових прав, що в свою чергу призвело до витрачення значного часу на вирішення питань у межах виконавчого провадження та відповідно ускладнило можливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою, як на підставу на поновлення строку, не ґрунтується на приписах процесуального законодавства, оскільки така обставина не змінює перебігу процесуальних строків та не встановлює правових підстав для його поновлення, враховуючи, що правосуддя в умовах воєнного стану здійснюється безперервно.
Апеляційний суд зазначає, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами.
Апелянти не довели, що в цій справі можливість вчасного подання ними апеляційної скарги не мало суб'єктивного характеру, тобто не залежало від їх волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку щодо реалізації процесуальних прав в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
З огляду на означене, а також беручи до уваги обов'язок учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та недопустимість їх зловживання, передбачений ч. 1 ст. 43 ГПК України, відсутні підстави для визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними.
Також не приймаються та не визнають апеляційним судом поважними посилання апелянтів, вказані у заявах про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025, що копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 про повернення апеляційної скарги не була вручена та поштовим зв'язком не надсилалась, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які спростовують твердження апелянтів.
Матеріалами справи підтверджено, з метою належного повідомлення апелянтів про постановлену ухвалу апеляційного суду від 19.01.2026 про повернення апеляційної скарги судом було надіслано копію означеної ухвали на адресу відповідачів, а саме: місто Південноукраїнськ, проспект Соборності, буд. 8, кв. 103, однак, поштове повідомлення було повернуто відділенням поштового зв'язку з відміткою про «адресат відсутній» що підтверджується трекінгом поштового відправлення від 02.02.2026 R067087041287 (т. 1 а.с. 173),
Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями статті 242 ГПК України.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої статті 242 ГПК України).
В частині одинадцятій статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22).
Колегія суддів вважає, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке повернуто органами зв'язку з позначкою «адресат відсутній», з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.
Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Вищенаведене обставини у сукупності свідчать про те, що апелянти були належним чином повідомлені ухвалене рішення.
Колегія суддів також наголошує на тому, що за приписами ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Так наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення апелянтами апеляційний суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.
Більш того, судова колегія вказує, що апеляційна скарга була надіслана до Південно-західного апеляційного господарського суду та власноручно зазначена апелянтами адреса їх місцезнаходження, як (мова оригіналу): «Для листування: 55002, Україна, Миколаївська обл. м. Південноукраїнськ, пр. Соборності будинок 8, кв. 103» .
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі.
Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Так, Верховний Суд у постановах від 03.11.2022 у справі № 560/15534/21, від 28.11.2022 у справі № 560/10645/21, від 03.11.2025 у справі № 917/2317/24 зазначив про те, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у підприємстві для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі №911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мушта проти України» зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Апеляційним судом враховано, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
При цьому, у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що наведені апелянтами підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки апелянти об'єктивно не були позбавлені можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
З урахуванням означеного, колегія суддів висновує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 у справі №915/754/21(915/1250/25) відповідно до ст. 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням апелянтам 10-денного строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме апелянтам необхідно вказати поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 у справі №915/754/21(915/1250/25), надати докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами на адресу Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради, надати докази сплати судового збору у сумі4542,00 грн.
Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 174, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1. Залишити без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 у справі №915/754/21(915/1250/25).
2. Встановити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10-денний строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом зазначення поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2025 у справі №915/754/21(915/1250/25), надати докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами на адресу Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради, надати докази сплати судового збору у сумі4542,00 грн. з дня вручення апелянтам ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити апелянтам, що якщо ними не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту, а у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.А. Павленко
Судді: К.В. Богатир
Л.В. Лічман