ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
21 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3010/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,
секретар судового засідання: І.С. Мисько,
за участю представників учасників справи:
від позивача: О.А. Підпалий;
від відповідача: К.К. Анніна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 (суддя Т.І. Демченко, м.Одеса, повне рішення складено 15.12.2025)
у справі №916/3010/25
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй"
про стягнення заборгованості у сумі 3402255,57 грн,
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
У серпні 2025 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй", в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача 3402255,57 грн, з яких: 1626852,00 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію за період травень - червень 2019 року, 933006,23 грн - інфляційні втрати та 842397,34 грн - 15% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за період травень - червень 2019.
06.08.2025 за вказаною позовною заявою Господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі №916/3010/25, яку вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію за період травень - червень 2019 року у сумі 1626852,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 19522,22 грн; у задоволенні решти вимог відмовлено.
Місцевий господарський дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1 626 852 грн є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, водночас враховуючи, що строк з оплати вказаного боргу виник у відповідача лише 08.08.2025 з урахуванням положень статі 530 Цивільного кодексу України, суд вважав передчасними вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 15% річних нарахованих за період з 07.01.2022 по 20.06.2025.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 у справі №916/3010/25 в частині відмови у задоволенні 15% річних та інфляційних втрат та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 933006,23 грн інфляційних втрат та 842397,34 грн 15% річних.
Апелянт зазначає, що обов'язок щодо сплати за спожиту електричну енергію у відповідача у відповідності до положень пункту 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії виникає з 21 дня наступного місяця у якому здійснювалося постачання електричної енергії та у разі не виконання цього обов'язку Споживач зобов'язується також сплатити інфляційні втрати та 15 % річних від суми заборгованості за спожиту електричну енергію, водночас суд першої інстанції, необґрунтовано та безпідставно вказав у своєму рішенні, що зобов'язання зі сплати електричної енергії у відповідача виникло лише 08.08.2025 року. Також скаржник наголошує на обізнаності відповідача стосовно того, що він перебував на постачанні електричної енергії у постачальника «останньої надії» та мав обов'язок щодо оплати електричної енергії, що підтверджується листом Акціонерного товариства «Херсонобленерго» від 10.05.2019 № 37-021791-10.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Енограй" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідач зазначає, що позивач не виконав покладений на нього умовами договору обов'язок щодо повідомлення відповідача про виникнення у останнього заборгованості з електричної енергії за травень - червень 2019, що свідчить про недобросовісну поведінку позивача та відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих ним інфляційних втрат на 15% річних, а також вважає, що лист Акціонерного товариства «Херсонобленерго» від 10.05.2019 № 37-021791-10 не є належним доказом обізнаності відповідача щодо перебування на постачанні електричної енергії у постачальника «останньої надії» та обов'язок щодо сплати вартості електричної енергії, оскільки вказаний лист направлявся апелянту, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Енограй" не виступало стороною у вказаному листуванні та не знало про його зміст.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 31.12.2025 за вх.№5334/25.
Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025 автоматизований розподіл не відбувся у зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.
08.01.2026 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги та клопотання визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026, зокрема, апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 у справі №916/3010/25 залишено без руху з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 31957,26 грн за належними реквізитами. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.
У межах встановленого ухвалою суду від 13.01.2026 строку, від скаржника надійшла заява (вх.№5334/25/Д1 від 22.01.2026) про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 у справі №916/3010/25. Також цією ухвалою встановлено відповідачу строк до 13.02.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 13.02.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи, а також призначено розгляд апеляційної скарги на 17.03.2026 о 12:00 год.
12.02.2026 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5334/25/Д2).
У зв'язку з неможливістю встановлення з'єднання та відсутністю доступу до сайту підсистеми ВКЗ (https://vkz.court.gov.ua/) через мережу інтернет, судове засідання 17.03.2026 по вказаній справі не відбулось.
Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення судового засідання, колегія суддів ухвалою від 17.03.2026 з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішила розглянути апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго на рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 у справі №916/3010/25 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк та повідомила учасників справи про те, що наступне судове засідання у справі №916/3010/25 відбудеться 21.04.2026 о 10:00 год.
В судовому засіданні 21.04.2026. проведеному в режимі відеоконференції сторони надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії» (Постачальник), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами) (далі - ПРРЕЕ), та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Енограй» (Споживач), укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», положень ПРРЕЕ, по оператору системи розподілу Акціонерного товариства «Херсонобленерго».
Відповідно до листа Акціонерного товариства «Херсонобленерго» від 10.05.2019 № 37-021791-10 та Повідомлення оператора системи про точки комерційного обліку споживачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється постачальником "останньої надії" Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) Акціонерного товариства "Херсонобленерго" - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Енограй» було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з травня 2019 року.
Укладений між сторонами Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, розміщений на сайті Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (https://uie.kiev.ua) та відповідно до частини восьмої 8 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 3.4.4. Правил (тут і надалі в редакції станом на час існування спірних правовідносин) вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Згідно з пунктом 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
На час укладення сторонами Договору чинною була комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018. Також сторонами погоджувались зміни №1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Пунктом 3.1. Договору визначено, що Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених в пункту 3.2. цієї глави.
Відповідно до вказаних змін №1 від 31.01.2019 року до комерційної пропозиції, споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з врахуванням ПДВ.
Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС Постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту підписує його та направляє скановану версію акту на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акту у 2 примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача 1 екземпляр оригіналу акту в триденний термін повертається на поштову адреса постачальника.
Відповідно до пункту 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до Договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (пункт 5.2. Договору).
Положеннями пунктів 5.3., 5.7. Договору визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором та має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до змісту Додатку 1 до Договору (комерційної пропозиції) №2 від 27.12.2018 ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Ціни Постачальника наведені у додатку до цієї комерційної пропозиції.
Додатком до комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 долучено ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", які вводяться в дію з 01.01.2019.
Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (пункт 5.8. Договору).
Умовами пункту 5.10. Договору визначено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Згідно з пунктом 13.1. Договору цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Також умовами комерційної пропозиції встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Умовами комерційної пропозиції також встановлено, що керуючись ст. 259 ЦКУ, сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: - строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; - строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю два роки.
Згідно пункту 13.7 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто під підпис за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача..
До матеріалів справи долучено звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) Акціонерного товариства "Херсонобленерго" за травень 2019 і за червень 2019 року. Серед переліку споживачів наявний і відповідач.
Позивач на виконання умов Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії отриманих від оператора системи розподілу Акціонерного товариства «Херсонобленерго» склав відповідачу:
- рахунок № 000032500739/20/К05/24009 від 22.11.2021 та акт № 016562 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період травень 2019 від 22.11.2021 на обсяг споживання електричної енергії - 320 283 кВт.*год. на загальну суму 1 067 099,69 грн з ПДВ;
- рахунок № 000032500739/20/К06/24011 від 22.11.2021 та акт № 016563 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період червень 2019 від 22.11.2021 на обсяг споживання електричної енергії - 168 006 кВт.*год. на загальну суму 559 752,31 грн.
Позивач вказує, що вказані акти та рахунки були надіслані відповідачу супровідним листом № 44/10-11295/пон від 29.12.2021 за допомогою засобів електронного зв'язку на електронну адресу відповідача -.office@ukr.net, що підтверджується скріншотом відповідного повідомлення з електронної пошти позивача.
Також у матеріалах справи наявний лист за №44/10-11295 від 29.12.2021, у якому позивач просить відповідача оплатити заборгованість за спожиту електричну енергію у загальному розмірі 1 626 852,00 грн на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 у справі № 910/17702/19 та повернути підписані акти.
Надалі 27.04.2023 позивач склав відповідачу претензію - вимогу на суму 1 626 852 грн. Додатками до цієї претензії позивач вказав 2 рахунки та акти: за травень 2019 та за червень 2019. Вказану претензію - вимогу з додатками позивач направив на електронну пошту - enograi.office@ukr.net, про що свідчить лист від 25.05.2023 з електронної пошти позивача.
Як стверджує позивач, відповідач підписані акти не повернув та заборгованість не погасив, унаслідок чого позивач окрім основного боргу нарахував відповідачу 15 % річних, інфляційні втрати.
Відповідач до суду надав, зокрема лист Акціонерного товариства «Херсонобленерго» № 20-008763-10 від 27.08.2025, відповідно до якого у останнього відсутня інформації щодо обсягів споживання електричної енергії по споживачу - Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Енограй".
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 3402255,57 грн, з яких: 1626852,00 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію за період травень - червень 2019 року, 933006,23 грн - інфляційні втрати та 842397,34 грн - 15% річних.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходи із встановлення обставин наявності основного боргу відповідача в сумі 1 626 852 грн, що зумовлює стягнення вказаного боргу з останнього, водночас враховуючи, що строк з оплати вказаного боргу виник у відповідача лише 08.08.2025 з урахуванням положень статі 530 Цивільного кодексу України, суд вважав передчасними вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 15% річних нарахованих за період з 07.01.2022 по 20.06.2025.
Позиція суду апеляційної інстанції
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", звертаючись з апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 у справі №916/3010/25 виключно в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 933006,23 грн інфляційних втрат та 842397,34 грн 15% річних.
За умовами частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Південно-західний апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат та 15% річних, зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Як вже зазначалося, розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником "останньої надії". На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
За вимогами статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Зокрема, пунктом 6.2.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Відповідно до пункту 6.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
Відповідно до положень пункту 11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний Оператор системи розподілу (далі ОСР).
З матеріалів справи вбачається, що у спірних правовідносинах функції оператора системи розподілу покладено на Акціонерне товариство «Херсонобленерго».
Відповідно до статті 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Відповідно до пункту 1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до положень пункту 1.2.15 глави 1.2 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Відповідно до частин першої, другої статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п'ята статті 633 Цивільного кодексу України).
За визначенням наведеним у частині першій статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №910/8958/20.
Колегія суддів враховує, що між позивачем, який виконує функції постачальника "останньої надії", та відповідачем існують договірні відносини на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначений позивачем на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 до цього договору, що опубліковані на офіційному веб-сайті позивача https://uie.kiev.ua.
Згідно частини п'ятої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Отже, в складі коштів, які споживачі електричної енергії сплачують постачальнику «останньої надії» за поставлену електричну енергію, є частина, яка має належати оператору системи розподілу (далі-ОСР) за укладеними договорами (між ОСР та постачальником «останньої надії») про послуги з розподілу, і які постачальник «останньої надії» сплачує ОСР. Тож, останній прямо зацікавлений в належному виконанні споживачів свої зобов'язань перед ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальника «останньої надії».
Також, ОСР щомісяця надає постачальнику електричної енергії інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії (звіти ОСР щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання), на підставі якої постачальник, в тому числі постачальник «останньої надії», визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.
Таким чином, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" отримує інформацію про споживачів, які стали споживачами підприємства позивача, адже згідно частини восьмої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Всю інформацію щодо споживачів (адреси ТКОЕЕ) та обсягу спожитої ними електричної енергії Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" отримує від ОСР в Звітах щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) (Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" не має доступу до вимірювальних приборів).
Тобто, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" згідно законодавства керується у свої діяльності щодо споживачів ПОН, виключно тією інформацією про споживачів ПОН, яку надає ОСР.
Електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів (пункт 3 частини першої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (пункт 1 частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до даних Звіту у травні 2019 року відповідач спожив електричну енергію в обсязі 320 283 кВт/год, у червні 2019 відповідач спожив електричну енергію в обсязі 168 006 кВт/год, на підставі цих даних, позивач склав акт № 016562 купівлі-продажу електроенергії від 22.11.2021, в якому відображено обсяг спожитої відповідачем електроенергії у травні 2019 - 320 283 кВт/год на суму 1 067 099,69 грн та акт № 016563 купівлі-продажу електроенергії від 22.11.2021, в якому відображено обсяг спожитої відповідачем електроенергії у червні 2019 - 168 006 кВт/год на суму 559 725,31 грн, а також виставив рахунки № 000032500739/20/К05/24009 від 22.11.2021 на суму 1 067 099,69 грн та № 000032500739/20/К06/24011 від 22.11.2021 на суму 559 752,31 грн, щодо оплати вказаних в актах обсягу електроенергії, між тим, як визначалось вище вартість спожитої відповідачем електроенергії у травні 2019 - 320 283 кВт/год та у червні 2019 - 168 006 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1 626 852 грн не була сплачена останнім, у зв'язку з чим основна заборгованість Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" складає 1 626 852 грн, що не заперечується сторонами під час апеляційного перегляду справи.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, що визначена частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розділом "Додаткові зобов'язання споживача" Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 (додаток № 1 до договору) споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
При цьому зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 15% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю, тобто інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 по справі № 910/4590/19).
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України та Комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" № 2 від 27.12.2018 (додаток № 1 до договору) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача нараховані на вказану заборгованість інфляційні втрати в сумі 933006,23 грн за період з 07.01.2022 по 20.06.2025 та 15% річних в сумі 842397,34 грн за період з 07.01.2022 по 20.06.2025.
Як вбачається з матеріалів справи позивач у позовній заяві посилався на те, що рахунок №000032500739/20/К05/24009 та акт № 016562 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період травень 2019 від 22.11.2021, а також рахунок №000032500739/20/К06/24011 від 22.11.2021 та акт №016563 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період червень 2019 року від 22.11.2021 надіслані відповідачу супровідним листом №44/10-11295/пон від 27.04.2023 на електронну адресу відповідача - enograi.office@ukr.net, які він отримав 29.12.2021, однак як вірно вказав місцевий господарський суд вказані обставини не підтверджуються жодними належними доказами.
Так, зі змісту скріншоту листа з електронної пошти «щодо погашення заборгованості від 29.12.2021» не можливо ідентифікувати перелік документів, які містились у відправленні; зі змісту скріншоту листа з електронної пошти «претензія-вимога №44/11-004982 від 27.04.2023» вбачається направлення на електронну адресу - enograі.office@ukr.net, актів та рахунків травень, червень під № 32500739, тоді як спірні акти складені позивачем під № 016562, № 016563. Крім того, доказів того, що електронна адреса enograi.office@ukr.net належить саме відповідачу позивачем також не надано.
Разом з тим, згідно пункту 13.7 договору усі повідомлення за цим договором вважається зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі на надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто під підпис за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача..
Доказів направлення відповідачу (чи отримання ним) в порядку визначеному пунктом 13.7 договору рахунків та актів від 22.11.2021, складених позивачем щодо спожитої в травні, січні 2019 року електричної енергії позивач суду також не надав.
Таким чином перша вимога позивача про сплату боргу міститься у відповідній позовній заяві до якої позивачем було долучено, зокрема рахунки №000032500739/20/К05/24009, №000032500739/20/К06/24011 від 22.11.2021 та акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період травень, червень 2019 №016562, №016563 від 22.11.2021 на загальну суму 1 626 852 грн та яка згідно з квитанцією № 4130003 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" була надсилання позивачем відповідачу 01.08.2025, у зв'язку з чим обов'язок відповідача по сплаті боргу з урахуванням семиденного строку, передбаченого статтею 530 Цивільного кодексу України, є таким, що настав лише 08.08.2025.
Доводи апелянта про те, що обов'язок щодо сплати за спожиту електричну енергію у відповідача у відповідності до положень пункту 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії виник з 21 дня наступного місяця у якому здійснювалося постачання електричної енергії, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки нормами цих же правил, а саме пунктом 4.13 визначено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, що в даному випадку як вже було встановлено вище позивач не виконав належним чином.
При цьому посилання апелянта на обізнаність відповідача стосовно того, що він перебував на постачанні електричної енергії у постачальника «останньої надії» та мав обов'язок щодо оплати електричної енергії жодним чином не свідчить про виникнення у нього обов'язку щодо сплати відповідної заборгованості з визначеної позивачем дати.
За встановлених обставин відсутності у відповідача грошового зобов'язання зі сплати електричної енергії за період з 07.01.2022 по 20.06.2025, враховуючи, що обов'язок з оплати виник у відповідача лише 08.08.2025, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування позивачем та стягнення з відповідача 15% річних та інфляційних втрат за вказаний період.
Стосовно тверджень скаржника про те, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого були покладені спеціальні обов'язки, а саме виконання функцій постачальника «останньої надії», то вони судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки жодним чином не впливають на правомірність встановлених вище обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 05.12.2025 у справі №916/3010/25 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 у справі №916/3010/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 27.04.2026.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя О.Ю. Аленін