Справа №953/8582/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11кп/818/175/26 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч.1 ст.263, ч.2 ст.15, п.п.1, 5 ч.2 ст.115 КК України
23 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю прокурора ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7 ,
-обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Київського районного суду м.Харкова від 28 березня 2025 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Григорівка Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-08.08.2023 Київським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт,
засуджено:
-за ч.1 ст.263 КК України на 4 роки позбавлення волі;
-за ч.1 ст.121 КК України на 6 років позбавлення волі;
-за ч.4 ст.296 КК України на 6 років позбавлення волі;
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_8 визначено покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Київського районного суду м.Харкова від 08.08.2023, більш суворим, призначеним за цим вироком, ОСОБА_8 визначено остаточне покарання - 6 років 6 місяців позбавлення волі.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 , маючи умисел на носіння, зберігання та придбання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи значення своїх дій та можливі наслідки, бажаючи діяти саме таким чином, незаконно, без передбаченого законом дозволу, всупереч «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, 24 липня 2023 року близько 9 години за адресою: м. Харків, вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), буд. 20/321 придбав у ОСОБА_9 ручну осколкову гранату оборонного типу Ф-1 із запалом ручної осколкової гранати дистанційної дії УЗРГМ-2, яку в подальшому зберігав у своїй чоловічій сумочці, яку носив при собі. Таким чином ОСОБА_8 виконав всі дії, які вважав необхідними, для досягнення своєї злочинної мети щодо незаконного придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв та вибухових припасів без передбаченого законом дозволу.
У подальшому ОСОБА_8 24 липня 2023 року близько 16 години, будучи за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 20/321, кинув на відкритій ділянці місцевості вищевказану гранату, внаслідок чого стався вибух, від якого отримав тілесні ушкодження ОСОБА_10 .
24 липня 2023 року в період часу з 16:55 по 20:00 під час огляду місця події на території ділянки місцевості, що розміщена біля комплексу «Nika» за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 20/321 та біля багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 20/321-A, виявлено та вилучено спусковий важіль запалу ручної осколкової гранати дистанційної дії УЗРГМ-2, запобіжну чеку з кільцем запалу ручної гранати, фрагмент бойової пружини накольного механізму уніфікованого запалу ручних гранат УЗРГМ-2 (УЗРГМ) та 11 металевих фрагментів (фрагментів корпусу ручної осколкової гранати), які відповідно до висновку судової вибухотехнічної експертизи №21663 від 03.08.2023 є фрагментами (осколками) остаточно зібраного боєприпасу військового призначення, а саме - ручної осколкової гранати оборонного типу Ф-1.
Дії ОСОБА_8 суд кваліфікував за ч.1 ст.263 КК України як носіння, зберігання та придбання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Крім того, 24 липня 2023 року близько 16 години ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, був разом з ОСОБА_11 в громадському місті на відкритій ділянці місцевості біля торгового комплексу «Nika» за адресою: м.Харків, вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), буд. 20/321 неподалік багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де побачив, що раніше знайомий йому ОСОБА_12 почав справляти природні потреби, на що ОСОБА_8 став робити йому зауваження. Внаслідок цього між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 виник конфлікт, який тривав декілька хвилин, та під час якого вони ображали та штовхали один одного. В той час, коли ОСОБА_12 повернувся та пішов від ОСОБА_8 , останній, маючи прямий умисел на порушення громадського порядку, безпричинно, усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці (на вулиці в районі торгового центру та багатоквартирного будинку), грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, з метою демонстрації свого домінування над іншими, а також, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, не бажаючи, але припускаючи можливість настання наслідків у вигляді заподіяння іншим особам, які могли опинитись в радіусі дії вибухової дії гранати, тяжких тілесних ушкоджень, тобто діючи з непрямим умислом на спричинення тяжких умисних тілесних ушкоджень іншій особі, дістав зі своєї сумки ручну осколкову гранату оборонного типу Ф-1 із запалом ручної осколкової гранати дистанційної дії УЗРГМ-2, яку раніше цього ж дня незаконно придбав за зазначених вище у вироку обставин та, витягнувши запобіжну чеку запалу і відігнувши два відрізки дроту, які проходять через отвори в корпусі запалу, привів її у бойовий стан, після чого кинув її вперед перед собою.
В результаті зазначених хуліганських дій ОСОБА_8 , які супроводжувались особливою зухвалістю, стався вибух, внаслідок якого ОСОБА_10 , який проходив в цей час поряд на зазначеній ділянці місцевості, отримав такі тілесні ушкодження: гостру тяжку відкриту проникаючу черепно-мозкову травму з переломами правої скроневої та тім'яної кісток з забоєм головного мозку тяжкого ступеня, формуванням внутрішньо-мозкової гематоми правої скронево-тім'яної ділянки внутрішлункового та субарахноїдального крововиливу, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя (п.п.2.1.1, п.п.2.1.3.б “Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 від 17.01.1995 р. МОЗ України); закритий уламковий перелом правої ліктьової кістки зі зміщенням, який відноситься до середнього ступеню тяжкості, що спричинило за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів (21 день) відповідно до п.п. 2.2.1 а, б, в і 2.2.2. “Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 від 17.01.1995 р. МОЗ України; за ступенем тяжкості забиті рани на верхніх та нижніх кінцівках відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше як 3 тижні (21 день) відповідно до п.п. 2.3.1.а, 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 від 17.01.1995 року.
Дії ОСОБА_8 суд кваліфікував за сукупністю кримінальних правопорушень за ч.4 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, та за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент посягання.
Приймаючи рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_8 з ч.2 ст.15, п.п.1, 5 ч.2 ст.115 КК України на ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, суд першої інстанції мотивував його тим, що обвинувачення у закінченому замаху на вбивство, умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (умисне вбивство), двох або більше осіб, вчиненому способом, небезпечним для життя багатьох осіб, носить характер припущення, оскільки сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів не доведено поза розумним сумнівом, що обвинувачений мав умисел на заподіяння смерті будь-якій особі.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_8 і правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.263 КК України, ставить питання про скасування вироку суду в частині кваліфікації дій та засудження останнього за ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і як наслідок, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Указав, що згідно із дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , даними протоколу огляду місця події від 24.07.2023 та висновку судової вибухотехнічної експертизи №21663 від 03.08.2023, ОСОБА_8 , у денний час доби, перебуваючи у громадському місці - на ділянці місцевості між торговим комплексом «Nika» та багатоквартирним житловим будинком за адресою АДРЕСА_3 , усвідомлюючи, що від нього на невеликій відстані (не більше 5 метрів) перебувають ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , використовуючи ручну осколкову гранату оборонного типу Ф-1, яку придбав напередодні, як знаряддя злочину, будучи обізнаним про її травмуючи властивості, привів гранату у бойовий стан та кинув її в напрямку місцезнаходження потерпілого ОСОБА_10 , після чого покинув місце злочину. Зауважив, що під час судового розгляду, зокрема під час дослідження речових доказів та надання показань, обвинувачений продемонстрував свої знання щодо технічних характеристик і конструкції ручної осколкової гранати оборонного типу Ф-1, а також розуміння того, яким чином зазначена граната приводиться у бойовий стан. Таким чином, обстановка, місце, час вчинення злочину, характер, послідовність, динамічність дій ОСОБА_8 , його поведінка до, під час і після вчинення злочину, застосування способу, небезпечного для життя багатьох осіб, - із використанням ручної осколкової гранати оборонного типу Ф-1, тяжкість отриманих потерпілим ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, встановлені під час судового розгляду, на думку прокурора, свідчать про те, що ОСОБА_8 мав прямий умисел на позбавлення життя (умисне вбивство) двох або більше осіб, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, та виконав для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що спричинять смерть потерпілих, однак злочинний результат не настав з причин, які не залежали від його волі. Крім того указав, що суд при призначенні ОСОБА_8 покарання не в повній мірі врахував дані, що характеризують особу останнього, який офіційно не працевлаштований, має судимість за вироком від 08.08.2023 за ч.1 ст.125 КК України, кримінальне правопорушення вчинив за обтяжуючої покарання обставини - у стані алкогольного сп'яніння, вину не визнав та не розкаявся, у зв'язку з чим призначене покарання є явно несправедливим через м'якість.
Просить ухвалити вирок апеляційним судом, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.1, 5 ч.2 ст.115 КК України, призначивши обвинуваченому за цим законом покарання - 10 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання 10 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України, з урахуванням вимог ст.72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного вироком Київського районного суду м.Харкова від 08.08.2023 покарання з покаранням, призначеним за цим вироком, ОСОБА_8 визначити остаточне покарання - 10 років 10 днів позбавлення волі.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просив її задовольнити.
На апеляційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_7 були подані заперечення.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просили вирок суду залишити без змін.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, думку обвинуваченого, захисника, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.
Враховуючи, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора в частині оскарження вироку про визнання ОСОБА_8 винним за ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, а саме щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що, діючи з прямим умислом, здійснив замах на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 та, діючи з непрямим умислом, здійснив замах на протиправне заподіяння смерті невизначеному колу людей, до якого, за версією обвинувачення, належав потерпілий ОСОБА_10 , у зв'язку з чим його дії були кваліфіковані за ч.2 ст.15, п.п.1, 5 ч.2 ст.115 КК України.
При цьому обвинувальний акт не містив посилання на такий обов'язковий елемент складу хуліганства, як мотив явної неповаги до суспільства, а також не містив формулювання обвинувачення щодо вчинених дій, спрямованих саме на грубе порушення громадського порядку.
Суд першої інстанції, не погодившись із такою правовою кваліфікацією, перекваліфікував дії ОСОБА_8 на ч.4 ст.296 та ч.1 ст.121 КК України.
Разом із тим, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_8 на ч.4 ст.296 КК України, суд першої інстанції фактично сформулював нове обвинувачення, зазначивши у вироку, що конфлікт між обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_12 стався у громадському місці з незначного приводу - зауваження з боку ОСОБА_8 щодо поведінки ОСОБА_12 , при цьому під час словесного конфлікту ОСОБА_8 тримав в руках гранату. Зазначені обставини, а також приведення гранати у бойовий стан і здійснення у подальшому її вибуху, на думку суду першої інстанції, безумно свідчили про зухвалу поведінку обвинуваченого та його бажання протиставити себе оточуючим, показати свою зухвалість, проявити зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві та своє домінування над іншими.
Таким чином, суд першої інстанції не лише дав іншу юридичну оцінку встановленим обставинам, а й фактично самостійно конструював нову суб'єктивну сторону кримінального правопорушення, яка стороною обвинувачення ОСОБА_8 не інкримінувалася.
Однак наведене не відповідає вимогам ст.337 КПК України, оскільки мотив явної неповаги до суспільства є обов'язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.296 КК України, а тому посилання на нього мало бути відображене у формулюванні обвинувачення відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, підлягало доведенню у передбаченому законом порядку, і без встановлення такого мотиву кваліфікація дій особи як хуліганства є неможливою.
Крім того, здійснюючи таку перекваліфікацію, суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_8 складу хуліганства, а саме: спрямованість його дій стосовно ОСОБА_12 , характер і причини конфлікту між ними, а також те, чи були дії обвинуваченого зумовлені особистим конфліктом, чи домінуючим мотивом у його поведінці була явна неповага до суспільства. Без з'ясування зазначених обставин дійти обґрунтованого висновку про наявність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, неможливо.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_8 складу хуліганства не може вважатися належним чином мотивованим, оскільки не ґрунтується на повному дослідженні фактичних обставин події та зроблений із виходом за межі висунутого обвинувачення. Отже, вирок у цій частині не відповідає вимогам ст.370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.
Таким чином, вищезазначене свідчить про те, що судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.409 КПК України - є підставами для скасування вироку.
Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначену вище неповноту судового розгляду та порушення процесуального закону шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, оскільки відповідних клопотань учасниками процесу не заявлялось.
За таких обставин, колегія суддів керується приписами ч.6 ст.9 КПК України, які визначають, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, тоді застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Тому, виходячи із передбачених п.п.2, 10, 13 ч.1 ст.7 КПК України загальних засад кримінального провадження щодо законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення обвинуваченому права на захист, ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового судового розгляду суду необхідно усунути допущені вищевказані порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, вжити заходів до повного, всебічного дослідження обставин кримінального провадження, перевірити інші доводи апеляційної скарги прокурора,дати належну оцінку зібраним доказам згідно чинного кримінального процесуального закону, в залежності від чого ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до вимог ст.331, ч.1 ст.197, п.3 ч. 1 ст. 419 КПК України, з урахуванням наявності існування ризиків, передбачених п.п.1, 4 ст.177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може переховуватися від суду та правоохоронних органів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може вплинути на своєчасність виконання процесуальних рішень суду та дотримання розумних строків судового розгляду, колегія суддів вважає можливим та необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21 червня 2026 року включно.
Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м.Харкова від 28 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 у виді тримання під вартою продовжити до 21 червня 2026 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: