Справа № 344/18598/25
Провадження № 22-ц/4808/854/26
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.
Суддя-доповідач Луганська
28 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі судової палати з розгляду цивільних справ Луганської В.М. (суддя - доповідач), Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Луганської В.М. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 ,
на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області про повернення надміру стягнутих аліментів,
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про повернення надміру стягнутих аліментів відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Системою автоматизованого розподілу справ здійснено розподіл даної справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 року по справі 344/1859825, провадження №22-ц/4808/854/26 визначено колегію у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Луганська В.М., судді: Девляшевський В.А., Мальцева Є.Є.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 квітня 2026 року справу призначено до розгляду на 12 травня 2026 року на 11 год 30 хв.
27 квітня 2026 року від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшла заява про відвід судді Луганської В.М., в обґрунтування якої заявниця зазначила, що суддя Луганська В.М. брала участь у розгляді справи №344/6469/25 за її апеляційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.04.2025 року, та за результатом розгляду якої її апеляційна скарга була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції про відмову у видачі обмежувального припису без змін. Постановою Верховного Суду від 17.09.2025 року зазначене судове рішення було скасовано, та за результатами нового апеляційного розгляду іншим складом суду, 13.11.2025 року ухвалено протилежне рішення про наявність підстав для застосування обмежувального припису.
На думку заявниці суддя Луганська В.М. має сформовану правову позицію щодо ключових обставин конфлікту між тими самими сторонами. Вважає, що існує обґрунтований ризик того, що суддя, яка вже висловила свою позицію щодо достовірності доказів, характеру відносин сторін та відсутності домашнього насильства, не зможе забезпечити повну об'єктивну неупередженість при розгляді апеляційної скарги хоча й іншого характеру, але між тими ж сторонами.
Зазначає, що у даному випадку не витримується «об'єктивний тест» неупередженості, оскільки для розумного та неупередженого спостерігача існують підстави вважати, що суддя вже сформувала стійке уявлення щодо спірних правовідносин сторін.
Порядок вирішення заявленого відводу судді визначений статтею 40 ЦПК України.
Частиною другою статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи (частина 8 статті 40 ЦПК).
Перевіривши матеріали справи, дослідивши заяву про відвід судді в контексті наведених в ній доводів та врахувавши вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення відводу немає.
Статтею 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Згідно з ч.1,4 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 3,4 ст. 36 ЦПК України до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Стаття 37 ЦПК України передбачає недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, що є підставою для відводу (самовідводу) судді, у випадках, якщо суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Як вбачається зі змісту заяви про відвід, підставою для відводу зокрема є те, що відповідачка має сумніви в об'єктивності, неупередженості судді Луганської В.М. через те, що вона вже висловила свою позицію щодо характеру відносин сторін у справі №344/6469/25, тому для розумного та неупередженого спостерігача існують підстави вважати, що суддя вже сформувала стійке уявлення щодо спірних правовідносин сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Тобто, окрім прямо визначених підстав для відводу, самовідводу судді, передбачених у статтях 36, 37 і 38 ЦПК України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав (п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України). У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду.
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що наявність безсторонності згідно пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше. Заявниками у заяві про відвід не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Луганської В.М. у розгляді даної цивільної справи.
Судом встановлено, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №344/6469/25 було залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2025 року без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі №344/6469/25 постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 червня 2025 року скасувати, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Предметом спору у даній справі №344/18598/25 є повернення надміру стягнутих аліментів, тоді як у справі №344/6469/25 вирішувалося питання щодо видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 . Тобто предмети спору у справах є різними та у зазначених справах між сторонами склалися різні правовідносини.
Згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Доводи заявниці про те, що суддя Луганська В.М. брала участь у розгляді справи №344/6469/25 за її апеляційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.04.2025 за результатом розгляду якої рішення суду першої інстанції про відмову у видачі обмежувального припису було залишено без змін, не є підставою для відводу судді, оскільки вказані обставини не доводять факт упередженості та необ'єктивності судді у розгляді даної справи й не є передбаченими законом підставами для відводу суддів у розумінні положень статті 36 ЦПК України.
Сумніви у неупередженості повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не припущеннях. Заявницею не надано доказів, які б свідчили про неупередженість судді Луганської В.М..
Аргументи, якими ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід судді Луганській В.М. не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цієї судді.
Передбачених ст. 36, ст. 37 ЦПК України підстав, за яких суддя Луганська В.М. не може розглядати цю справу і підлягає відводу, колегією суддів не встановлено.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
З огляду на вищенаведене у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Відповідно до ч 3 ст 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 381 ЦПК України, суд
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Луганської В.М..
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Луганської В.М. передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В.М. Луганська
В.А. Девляшевський
Є.Є.Мальцева