Справа № 127/12955/26
Провадження №11-сс/801/413/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
28 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
при секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Житомир, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 111? КК України,-
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року задоволено погоджене із прокурором клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби Безпеки України у Вінницькій області ОСОБА_10 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 22025020000000084, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 111? КК України - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 16.04.2026 оголошено підозру за частиною першою статті 111? КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 58 (п'ятдесят вісім) днів у межах строку досудового розслідування до 16 червня 2026 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень, за умови внесення якої підозрюваним чи іншим заставодавцем, на нього покладено обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими чи свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вказав, що прокурором під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, а також наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, внаслідок чого дійшов висновку про необхідність застосування виключного запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.
Водночас вирішуючи питання про визначення застави слідчий суддя з урахуванням оголошеної підозри та даних про особу підозрюваного дійшов висновку про можливість визначення застави у максимальному розмірі, встановленому пунктом третім частини п'ятої статті 182 КПК України для особливо тяжких злочинів, яка, на переконання слідчого судді, цілком здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених обов'язків та запобігти установленим ризикам.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2026 через істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків фактичним обставинам провадження. Просить винести своє рішення, яким застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.
Апеляційна скарга мотивована тим, що слідчим суддею не враховано положення абзацу третього частини четвертої статті 183 КПК України у тій частині, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого з-поміж інших, статтею 111? КК України. При цьому слідчий суддя не врахував вагомість установлених ризиків, також не дослідив майновий стан підозрюваного ОСОБА_7 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі також просить скасувати ухвалу від 20.04.2026 через істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження. Водночас просить ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Зазначає про те, що оголошену ОСОБА_7 підозру за частиною першою статті 111? КК України неможна вважати обґрунтованою, оскільки ще до початку подій, які йому інкримінуються, підозрюваний відчужив належні йому корпоративні права щодо компанії «Vitae Biotech l.t.d.». Крім того інкримінований злочин визначає спеціальну мету вчинюваних дій - завдання шкоди Україні, що жодним чином не відображено у оголошеній підозрі. Поз увагою слідчого судді залишився і той факт, що поставлені товари не є стратегічними чи військового призначення а отримувачі цього товару є суб'єктами приватного права, а не представниками держави-агресора. Також вказує на недоведеність прокурором ризиків ухилення від слідства, перешкоджання кримінальному провадженню та незаконному впливу на свідків.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просив задовольнити її в повному об'ємі, заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення, натомість підтримали скаргу захисника та просили скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, слідчим суддею зазначені вимоги закону дотримано та висновки щодо необхідності застосування виключного запобіжного заходу із одночасним визначенням застави, викладені в ухвалі, належним чином умотивовані.
Висновки щодо обґрунтованості підозри.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника в частині необґрунтованості оголошеної підозри суд зазначає, що за змістом пункту третього частини першої статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України у разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, в тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Так, у справі «Кавала проти Туреччини» (рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у пункті 1(с) статті 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої пунктом 1(с) статті 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень".
У цьому провадженні з наданих до клопотання документів, а також зі змісту ж оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_7 у певній мірі може бути причетним до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111? КК України, яке відповідно до статті 12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів.
Втім, надані стороною захисту письмові докази відчуження належних підозрюваному корпоративних прав щодо компанії «Vitae Biotech l.t.d.», здійснення цим суб'єктом господарської діяльності без впливу та втручання ОСОБА_7 , а так само шкода, завдана державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є предметом доказування та з'ясовується у ході здійснення досудового розслідування.
При цьому суд не виключає, що у ході подальшого кримінального провадження кваліфікація дій особи може бути змінена на інше, більш м'яке кримінальне правопорушення, зокрема передбачене статтею 111? КК України, або ж закрито за наявності для цього підстав.
Окремо суд звертає увагу, що відповідальність за частиною першою статті 111? КК України настає за вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.
Таким чином диспозиція цієї норми закону про кримінальну відповідальність передбачає дві самостійні підстави для кваліфікації дій особи - реалізація чи підтримка рішень та/або дій держави агресора, а також передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора.
Як убачається із тексту оголошеної підозри, ОСОБА_7 інкриміновані обидва діяння, проте які його дії підпадають під ознаки реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави агресора, оголошена підозра не містить.
Висновки щодо доведеності ризиків та застосування виключного запобіжного заходу.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Під ризиками, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною першою статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Стосовно ризику вчинення іншого кримінального правопорушення суд зазначає про те, що ані слідчим у клопотанні, ані прокурором в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_7 у минулому притягався до будь-якого виду відповідальності, який би вказував на антисоціальну (кримінальну) поведінку особи, що у свою чергу нівелює висновки щодо існування ризику, передбаченого пунктом п'ятим частини першої статті 177 КПК України.
Разом з тим суд наголошує, що можливе призначення в майбутньому кримінального покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально в місцях несвободи, у певній мірі може бути об'єктивною підставою вважати доведеним, що підозрюваним буть вчинятись спроби ухилятись від органів досудового розслідування чи суду. У даному ж провадженні у сукупності із тяжкістю інкримінованого злочину та значного суспільного резонансу суд вважає доведеним ризик, передбачений пунктом першим частини першої статті 177 КПК України.
Окрім того письмовим доказами, долученими до клопотання про застосування запобіжного заходу установлено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину із використанням адміністративної посади та ця обставина у значній мірі підтверджує ризик незаконного тиску на учасників провадження (свідків) у майбутньому (пункт третій частини першої статті 177 КПК України).
Однак за приписами статті 187 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею враховано вік підозрюваного, наявність місяця проживання та соціальні зв'язки. Втім, навіть з урахуванням цих даних про особу ОСОБА_7 , встановлені під час розгляду ризики у сукупності з оголошеною підозрою з огляду на положення частини шостої статті 176 КПК України щодо застосування запобіжних заходів за окремі категорії кримінальних правопорушень, вчинених під час дії воєнного стану, не дають підстав для застосування менш суворих запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.
Висновки щодо можливості визначення застави.
Відповідно до положень частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Проте частина четверта статті 183 КПК України встановлює винятки з цього правила та зазначає, що слідчий суддя під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого з-поміж інших, статтею 111? КК України (абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України).
Системний аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку про те, що за наявності обгрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого статтею 111? КК України та вчиненого під час дії воєнного стану, вирішення питання про визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, належить до дискреційних повноважень слідчого судді, проте з обовязковим урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177, 178 КПК України та рішення слідчого судді про визначення або невиначення застави має бути належним чином умотивовано.
Суд також виходить з того, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені застави: обставини кримінального правопорушення, особливий характер справи, майновий стан підозрюваного, його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб, масштаб його фінансових операцій, дані про особу підозрюваного, встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України, «професійне середовище» підозрюваного, шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, тощо.
У будь-якому випадку визначаючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя з метою запобігання установленим ризикам та забезпечення виконання особою процесуальних рішень, повинен покласти на підозрюваного обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України, які об'єктивно можливо перевірити, зокрема, і передбачені пунктами другим, третім, частини п'ятої статті 194 КПК - не відлучатися із населеного пункту, у якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або роботи.
У цьому провадженні під час розгляду клопотання слідчого установлено, що підозрюваний ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має позитивну репутацію (характеристику), а також стійкі соціальні зв'язки, будучи роботодавцем забезпечує роботу підприємства. На час оголошення підозри має на утримані двох малолітніх дітей 2016 та 2025 року народження.
Такі обставини навіть з урахуванням наявності підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у разі внесення застави підозрюваним чи іншим заставодавцем цілком здатні забезпечити виконання особою покладених на нього обов'язків та запобігти установленим ризикам. Таким чином сукупність цих обставин з урахуванням особи підозрюваного виправдовують застосування до останнього виключного запобіжного заходу із визначенням застави.
Стосовно розміру альтернативного запобіжного заходу суд зазначає, що за змістом частини першої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За визначенням, що міститься у частині першій статті 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною четвертою статті 182 КПК установлено, що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 111? КК України, за яким ОСОБА_7 оголошено підозру, відповідно до статті 12 КК України віднесено до особливо тяжкого злочину.
Розмір застави для різних категорій кримінальних правопорушень (злочинів) визначений пунктами першим-третім абзацу першого частини п'ятої статті 182 КПК України, та з-поміж інших, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлений у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом другим частини п'ятої статті 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
При цьому застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, адже обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
Таким чином необхідно виокремити обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні її розміру, серед яких: спосіб життя - наприклад, періодичність перетину кордону, наявність у підозрюваного соціальних зв'язків поза межами країни тощо; сім'я та особи на утриманні - для призначення застави суд обов'язково повинен врахувати наявність на утриманні непрацездатних осіб або дітей; наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або законних джерел доходу (розмір офіційної заробітної плати, надходження від дивідендів, депозити в банках тощо); житло - наявність у підозрюваного власного житла або такого, яке він законно орендує.
За приписами частини другої статті 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Застосовані загальні принципи щодо визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, при цьому тяжкість обвинувачень, пред'явлених особі, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
Як же зазначалось вище, у даному провадженні встановлено, що підозрюваний є підприємцем та від цієї діяльності має достатній стабільний дохід.
Такі установлені дані на переконання суду дають підстави для визначення застави у максимальному у розмірі, визначеному для особливо тяжких злочинів, оскільки можлива перспектива її втрати у випадку неявки ОСОБА_7 до органу досудового розслідування чи суду буде достатнім стримуючим фактором, щоб позбавити його бажання втекти.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 22025020000000084, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 111? КК України - запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: