Справа № 308/6664/22
27 березня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Крегул М.М.,
секретаря судового засідання Бегені В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Моторно (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника, -
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Моторно (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника.
Позовні вимоги мотивує тим, що 12 червня 2020р. о 22 год. 00хв. ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Субару Форестер», д.н.з. НОМЕР_1 на трасі С-06 біля с. Ракошино, Мукачівського району, Закарпатської області рухаючись у напрямку м. Ужгород, вирішив здійснити обгін транспортного засобу «ВАЗ 2115», д.н.з. НОМЕР_2 , виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення автомобіля «Субару Форестер», д.н.з. НОМЕР_1 з мотоциклом «Honda», д.н.з. Великої Британії НОМЕР_3 , внаслідок чого водій мотоцикла ОСОБА_6 та його пасажир ОСОБА_7 від отриманих травм померли на місці пригоди.
Внаслідок загибелі ОСОБА_7 , малолітнім дітям загиблого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 завдано шкоду, пов'язану з втратою годувальника.
Позивач ОСОБА_1 азначає, що була дружиною загиблого ОСОБА_7 та матір'ю і законним представником його малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, оскільки цивільно-правова відповідальність водія мотоцикла марки «Субару Форестер», д.н.з. НОМЕР_1 застрахована не була, Позивач, діючи в інтересах малолітніх дітей, 16.07.2020р. звернулась до Моторно (транспортне) страхового бюро України (МТСБУ) з заявою про виплату відшкодування втрати годувальника, що належить малолітнім дітям загиблого ОСОБА_7 в розмірі 170 028,00 грн. Однак, виплата відшкодування здійснена не була.
У зв'язку з наведеним у позовні йзаяві , позивач просить суд стягнути з Моторно (транспортне) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 85 014,00 грн. відшкодування втрати годувальника, а також 27 000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу.
Від відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України, до суду надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог, в яких зазначає, що МТСБУ є некомерційним єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам та у своїй діяльності керується Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) - який є спеціальним нормативним актом який регулює відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Серед основних завдань МТСБУ є зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом. МТСБУ не є страховиком (не здійснює страхову діяльність, не має відповідної ліцензії на страхування, а проводить лише регламентні виплати у випадках, передбачених законом).
Представник Моторно (транспортного) страхового бюро України зазначає, що станом на день подання ним письмових пояснень, відсутній документ, що набрав законної сили, що встановлює вину винної особи у настанні ДТП, у результаті якої загинув ОСОБА_7 , а відтак, відсутні і підстави для виплати відшкодування позивачу.
Крім того вказує, що із заявою про виплату відшкодування до МТСБУ звернувся адвокат ОСОБА_9. і у своїй заяві просив МТСБУ виплатити відшкодування на свій особистий рахунок, а не на рахунок ОСОБА_1 , що у свою чергу не передбачено права опікуна передавати третім особам своє право щодо піклування над малолітньою особою.
Окрім цього, відповідач вважає, що до справи слід залучити як третю особу ОСОБА_5 , оскільки рішення у цій справі може вплинути на його права та обов'язки. Також, у випадку винесення судом рішення по справі про стягнення коштів з МТСБУ, останнє відповідно до положень ст.38 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», матиме право заявити регресний позов до ОСОБА_5 .
Також, на переконання відповідача, є ймовірність, що ОСОБА_1 було подано цивільний позов до ОСОБА_5 у рамках справи №: 303/10085/21 відносно ОСОБА_5 , що слухається Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області. Тому, необхідно з'ясувати чи не було заявлено ідентичних позовних вимог у двох різних справах.
Таким чином, відповідач просить суд відмовити у задоволені позову.
Від представника позивача - адвоката Коневалика А.В. до суду надійшла відповідь на письмові пояснення відповідача, зокрема вважає безпідставним твердження відповідача щодо відсутності процесуального документа - вироку суду, яким було б встановлено вину ОСОБА_5 в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки цивільно-правова відповідальність останнього, як водія автомобіля «Субару Форестер», д.н.з. НОМЕР_1 , настає незалежно від його вини в дорожньо-транспортній пригоді, так як шкода ОСОБА_3 була завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
Щодо банківського рахунку на виплату відшкодування зазначає, що в заяві від 08.04.2022р. про долучення документів на виплату страхового відшкодування були вказані банківські реквізити ОСОБА_1 . Також щодо залучення до справи третьої особи вказує, що підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті, а тому , таке клопотання задоволенню не підлягає.
Щодо цивільного позову у справі № 303/10085/21 зазначає, що потерпілою ОСОБА_1 (дружиною загиблого) дійсно пред'явлено цивільний позови в рамках кримінального провадження щодо стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди та витрат на поховання, проте , вимоги щодо стягнення з останнього відшкодування втрати годувальника для малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 нс пред'являлись.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Коневалик А.В. у судове засідання повторно не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Однак від останнього, до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляв.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін на підставі наданих суду матеріалів справи та ухвалити рішення.
В судовому засіданні встановлено, що 12 червня 2020р. о 22 год. 00хв. ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Субару Форестер», д.н.з. НОМЕР_1 на трасі С-06 біля с. Ракошино, Мукачівського району, Закарпатської області рухаючись у напрямку м. Ужгород, вирішив здійснити обгін транспортного засобу «ВАЗ 2115», д.н.з. НОМЕР_2 , виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення автомобіля «Субару Форестер», д.н.з. НОМЕР_1 з мотоциклом «Honda», д.н.з. Великої Британії НОМЕР_3 , внаслідок чого водій мотоцикла ОСОБА_6 та його пасажир ОСОБА_7 від отриманих травм померли на місці пригоди, що підтверджується даними довідки з УПП у Львівській області ДПП № 3020166371168208 від 13.06.2020 року про дорожньо-транспортну пригоду та обвинувального акту у кримінальному провадженні № 62020140000000648 від 12.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Внаслідок загибелі ОСОБА_7 , неповнолітнім дітям загиблого - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 завдано шкоду, пов'язану з втратою годувальника.
Позивач ОСОБА_1 є матір'ю та законним представником неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Цивільно-правова відповідальність водія «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_4 застрахована не була.
Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_9., відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 16.07.2020р. подана до Моторно (транспортне) страхового бюро України (МТСБУ) заява про виплату страхового відшкодування у зв'язку із втратою годувальника.
Проте, МТСБУ не було здійснено страхового відшкодування і регламентної виплати з фонду захисту потерпілих, доказів зворотного суду не надано.
Окрім того встановлено, згідно обвинувального акту від 15.12.2021р., потерпілим від кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №62020140000000648 по обвинуваченню ОСОБА_5 , в тому числі є ОСОБА_1 , яка в межах кримінального провадження подала цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 188000 грн. майнової шкоди та 1000000 моральної шкоди.
До цього часу страхове відшкодування Позивачу не сплачено.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - також «Закон»).
У відповідності до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У відповідності до п.27 2 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції на час ДТП), Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Відповідно до роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 8 постанови від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з ч.2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Верховний Суд України 03.12.2014 року, при розгляді цивільної справи №6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
З наданих матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 загинув при ДТП будучи пасажиром мотоцикла, тим самим шкода була йому завдана як іншій особі внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, зокрема мотоцикла Honda д.н.з. Великої НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля «Субару Форестер» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 .
Станом на 12.06.2020р. розмір мінімальної заробітної плати становив 4723,00гривень, тому розмір відшкодування пов'язаного з втратою годувальника становить 170 028,00 гивень, тому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по 85014,00 гривень на кожного.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення відшкодування по втраті годувальника підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 27000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу. Оглянувши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав такі представнику за надані послуги, в тому числі з представлення інтересів по вказаній справі, а тому суд дійшов до висновку, що позивачем обґрунтовано належними доказами заявлену суму витрат на правову допомогу та така вимога підлягає до задоволення.
Крім того, як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.
В матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Керуючись ст.ст. 1187, 1188,, 1200 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 13, 19, 23, 76, 81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Моторно (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника, задовольнити.
Стягнути з Моторно (транспортне) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відшкодування пов'язане із втратою годувальника в розмірі 85014,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч чотирнадцять).
Стягнути з Моторно (транспортне) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відшкодування пов'язане із втратою годувальника в розмірі 85014,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч чотирнадцять).
Стягнути з Моторно (транспортне) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 27000,00 грн. (двадцять сім тисяч).
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Моторно (транспортне) страхове бюро України (ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: Київська область, м. Київ, Русанівський більвар, буд. 8).
Повний текст рішення складено 01.04.2026 року о 15 год. 25 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул