Справа № 357/18131/25
Провадження № 6/357/52/26
15 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя Сомок О. А.,
секретар судового засідання Пугач В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Біла Церкв, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі № 357/18131/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий цент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
24 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі ЄУН 357/18131/25 (провадження 2/357/905/26) від 19.02.2026 про стягнення з неї на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості в розмірі 23421,00 гривень та судового збору у сумі 1834,42 гривні, встановивши щомісячний платіж у розмірі 1500-2500 гривень, у зв'язку з обставинами, що ускладнюють виконання рішення через тимчасові матеріальні труднощі.
Заявник в судове засідання не з'явилася. Про день, час та місце розгляду заяви повідомлялася належним чином, 11.03.2026 направила до суду заяву в якій просила провести розгляд заяви у її відсутності, заяву підтримує повністю та просить її задовольнити.
Представник ТОВ «Споживчий цент» в судове засідання також не з'явився. Про день, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, правову позицію в письмовій формі щодо заявлених вимог не висловив.
Оскільки в силу вимог ст. 435 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду питання про розстрочення виконання судового рішення, тому суд проводить розгляд такого за відсутності учасників справи, які не з'явились.
Водночас, у зв'язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, надавши оцінку доводам на обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «Споживчий цент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 02.06.2025-100001321 від 02.06.2025 у сумі 23421,00 гривень (двадцять три тисячі чотириста двадцять одна гривня 00 копійок) та судового збору у сумі 1834,42 гривні (одна тисяча вісімсот тридцять чотири гривні 42 копійки), а всього 25255,42 гривень (двадцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень 42 копійки). Рішення суду сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили.
Як вбачається із долученої до заяви довідки сформованої 22.02.2026 засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, відображено індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за звітні періоди 2015, 2017-2026 роки. За звітні періоди 2015-2026 роки заявником було сплачено страхові внески.
Судом також встановлено, що на утриманні заявниці перебуває двоє малолітніх дітей, син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження дітей.
У заяві заявник також зазначає про сплату коштів за оренду квартири, проте доказів до заяви не додано, як не додано доказів наявності або відсутності нерухомого майна.
Крім того заявник зазначила, що має значне кредитне навантаження за іншими фінансовими зобов'язаннями, є стороною більше ніж у двадцяти кредитних договорах.
Водночас вирішуючи заявлену вимогу про розстрочення виконання рішення, суд враховує, що заявник не намагається уникнути виконання рішення суду, навпаки висловлює бажання виконати його, проте перебуває у скрутному матеріальному становищі.
Відповідно до ч. 1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Як визначено в ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою, сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, зі заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Отже, з аналізу наведених положень норм закону, можна дійти висновку, що законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.02.2019 у справі № 2-54/08, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Відтак, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
Відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість, таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 у справі №916/190/18.
Із положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України випливає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1 бажає добровільно виконати рішення суду, але здійснити одноразовий платіж на погашення всієї заборгованості вона не може через відсутність достатнього доходу. Ухилення від сплати відсутнє, подання заяви про розстрочення судового рішення свідчить про її добросовісність.
Відповідно до ч. 7 ст. 435 ЦПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Враховуючи викладене, з метою недопущення істотного погіршення матеріального стану заявниці та для належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу пропорційності та справедливого балансу інтересів сторін по справі, суд вважає за необхідне, надати заявниці розстрочення у виконанні судового рішення від 19.02.2026 у справі №357/18131/25 тривалістю 6 (шість) місяців.
Керуючись ст. ст. 258-261, 263, 268, 272-273, 351-355, 435 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення - задовольнити.
Розстрочити виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2026 року у справі №357/18131/25 (провадження 2/357/905/26) на строк 10 (десять) місяців зі сплатою ОСОБА_1 коштів рівними частинами щомісячно по 2525,54 гривні (дві тисячі п'ятсот двадцять п'ять гривень 54 копійки) починаючи з дня постановлення цієї ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили, якщо її не скасовано, у разі повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, закриття апеляційного провадження або відмови у задоволенні апеляційної скарги.
Суддя О. А. Сомок