23 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 674/1328/24
Провадження № 11-кп/820/341/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023210000000471 від 22.06.2023, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 квітня 2026 року, -
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 квітня 2026 року задоволено клопотання прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_8 .
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 06.06.2026 включно.
Своє рішення суд мотивував тим, що наявні вагомі ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язку з'являтися до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою, а також покладенням будь-яких обов'язків, передбачених, ч.5 ст.194 КПК України, зокрема носінням електронного засобу контролю та інших, які на думку суду є необхідними.
У разі, якщо суд дійде висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є зам'яким, просить застосувати запобіжний захід у вигляді застави із урахуванням ст.182 КПК України та з покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Вказує, що ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду мотивований лише тяжкістю інкримінованих злочинів, проте Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Ризик переховування не може бути абстрактним і повинен підтверджуватися чи індивідуальною схильністю особи до втечі або певними матеріалами кримінального провадження чи документами оперативних підрозділів, в тому числі показами свідків.
Зазначає, що рапорт складений ще до затримання ОСОБА_7 і за весь проміжок досудового розслідування, судового провадження не знайшов навіть натяків на реальність того, що у ньому викладено.
Ризик вчинення іншого кримінальне правопорушення є абстрактним, який за неналежного його розуміння і доведення може застосовуватись до всіх без виключення осіб і має підтверджуватись як мінімум даними оперативних підрозділ та показів свідків, які володіють такою інформацією.
Зазначає, що ОСОБА_7 при зміні запобіжного заходу зможе влаштуватись на роботу та забезпечувати виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення має підтверджуватися як мінімум даними оперативних підрозділів та показів свідків, які володіють такою інформацією.
Посилається і на те, що сім'я підозрюваного має змогу внести заставу, а тому вважає за можливе визначити розмір застави із урахуванням ст.182 КПК України та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали суду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Суд з врахуванням обставин провадження, при відсутності підстав для обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, який не пов'язаний з триманням під вартою, обґрунтовано продовжив ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та подовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.305; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.311; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.313; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.2 ст.317 КК України.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.04.2024 включно.
Суд першої інстанції дослідив обставини, які враховувалися судом при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 і висновок суду про те, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити лише найсуворіший запобіжний захід ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
В ухвалі суду викладені обставини, на підставі яких суд дійшов до висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду, оскільки усвідомлює перебування справи на етапі судового розгляду, тяжкість можливого покарання у разі доведення його винуватості у вчиненому. Про можливість переховування від суду додатково свідчить і попередньо наданий прокурором рапорт старшого оперуповноваженого УБН ГУНП в Тернопільській області від 20.01.2024.
Також продовжує існувати ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки згідно обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів у складі злочинної організації з діяльністю в кількох областях України та за межами території України, яка тривала протягом значного проміжку часу.
Обвинувачений ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, законного джерела доходу не мав, згідно обвинувачення обізнаний про форми та методи виготовлення психотропних речовин та особливо небезпечних психотропних речовин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджанню встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Під час розгляду клопотань прокурор довів, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати та вони виправдовують продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та що більш м'який запобіжний захід, у тому й числі у виді домашнього арешту, про що в апеляційній скарзі просить захисник, не зможе забезпечити мету застосування запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків належним чином.
Наведені захисником підстави для зміни запобіжного заходу не свідчать, що обставини, які були враховані судом при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, об'єктивно змінилися настільки суттєво, що це обумовлює необхідність зміни запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги про те, що при продовженні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною обвинувачення не наведено жодних доказів на підтвердження існування ризиків передбачених ч.1 ст.177 КК України, а в оскаржуваній ухвалі не наведено будь-яких реальних підстав та ризиків, які б свідчили про необхідність продовження найсуворішого запобіжного заходу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведено існування обставин, які виправдовують подальше тримання його під вартою і судом першої інстанції встановлена об'єктивна наявність наведених у клопотанні прокурора ризиків, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не наведено.
Посилання захисника про те, що обвинувачений раніше не судимий, мають міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, на переконання колегії суддів не є достатніми підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу та не слугували стримуючими факторами від вчинення кримінальних правопорушень.
Твердження апелянта про необхідність визначення застави є необґрунтованими, оскільки визначення розміру застави не зможе забезпечити їх належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 для досягнення дієвості цього провадження та не сприятиме завданням кримінального провадження. Крім того, за змістом вимог п.5 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст.331, 407, 418, 419, 4221 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 квітня 2026 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 06.06.2026 включно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3