Справа № 308/8413/20
Закарпатський апеляційний суд
21.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції);
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції);
прокурора ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у режимі відеоконференції, у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №11-кп/4806/145/22, за апеляційною скаргою в. о. керівника прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_8 ,
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2021 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання: за ч.1 ст.190 КК України - у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 36000 гривень; за ч.2 ст.190 КК України - у виді штрафу у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 68000 гривень; за ч.4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.369 КК України - у виді штрафу у розмірі 3500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 59500 гривень. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68000 гривень.
Вироком ухвалено цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 , суму 51 140 (п'ятдесят одну тисячу сто сорок гривень) грн. майнової шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_10 , суму 373 (триста сімдесят три гривні) грн. майнової шкоди та 2000 (дві тисячі гривень) грн. моральної шкоди. У решті вимог - відмовлено.
Провадження у справі щодо цивільного позову ОСОБА_11 до ОСОБА_5 закрито.
Провадження у справі щодо цивільного позову ОСОБА_12 до ОСОБА_5 закрито.
Провадження у справі щодо цивільного позову ОСОБА_13 до ОСОБА_5 закрито.
Цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_14 , суму 47140 (сорок сім тисяч сто сорок гривень) грн. майнової шкоди та 2000 (дві тисячі гривень) грн. моральної шкоди. В решті вимог - відмовлено.
Вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_5 , на користь держави процесуальні витрати за проведення комп'ютерно-технічної експертизи №10.9-008820 від 30.04.2020 у сумі 1307(одна тисяча триста сім гривень) 60коп.
Ухвалено скасувати арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.05.2020 на банківський рахунок карткового номеру НОМЕР_1 , відкритий в АБ «Укргазбанк».
Вироком ухвалено грошові кошти у сумі 84000 (вісімдесят чотири тисячі гривень) грн, які використовувались для проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, повернути УСБУ у Вінницькій області з подальшим перерахуванням в дохід держави.
Речові докази, а саме, належний ОСОБА_5 мобільний телефон ZTE Blade V0720 імеі: НОМЕР_2 та імеі: НОМЕР_3 , банківські картки Укргазбанк № НОМЕР_4 , Укргазбанк № НОМЕР_1 , ПУМБ № НОМЕР_5 , повернути власнику ОСОБА_15 після набрання вироком законної сили.
Речові докази - 2 (два) клаптики паперу з чорновими записами із зазначенням прізвищ людей та сумами ймовірно отриманих від них грошових коштів залишити зберігати при матеріалах справи.
Згідно з вироком, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаючи про заплановані проведення згідно з наказом Міністра оборони України від 31.05.2019 №274, ротації миротворчих контингентів, діючи умисно, з метою незаконного особистого збагачення, розробив злочинний план щодо використання цієї інформації у власних корисливих цілях, згідно з яким, він, у період червня 2019 - січня 2020 років, повідомив військовослужбовцям та цивільним особам, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , завідомо неправдиву інформацію про те, що він може посприяти їм та їхнім знайомим, у включенні їх до складу миротворчого контингенту для поїздки у Демократичну Республіку Конго, шляхом передачі їх особистих документів до уповноважених підрозділів Міністерства оборони України та їх включенні до відповідних списків миротворчого контингенту.
На виконання вказаного злочинного плану, ОСОБА_5 , повідомив ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 завідомо неправдиву інформацію, про необхідність передачі останніми йому грошових коштів у сумі 2000-4000 доларів США кожен, які з його слів необхідні були для оплати їх підготовки до виїзду в ДР Конго та оплати перельоту, створивши у них відчуття абсолютної впевненості у законності їх відрядження у складі миротворчої місії та реальної можливості це зробити, у зв'язку з чим, будучи введені ОСОБА_5 в оману, вони погодилися передати останньому вказані грошові кошти.
У подальшому, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в особистих інтересах, переконавши ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про нібито необхідність оплати підготовки до виїзду в ДР Конго та оплати перельоту, перебуваючи в м. Ужгороді Закарпатської області, заволодів грошовими коштами останніх, шляхом перерахунку ними їх на його ( ОСОБА_5 ) банківські рахунки АБ “Укргазбанк» № НОМЕР_1 та ПАТ КБ “Приватбанк» № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , а саме:
- ОСОБА_9 , який 23 липня 2019 року в період часу з 22:28 по 22:56 год. з власного банківського рахунку ПАТ КБ “Приватбанк» № НОМЕР_6 , перерахував на наданий йому ОСОБА_5 банківський рахунок № НОМЕР_7 , грошові кошти у розмірі 39 000 гривень, а у подальшому, о 12:25 год., о 17:31 год. 27 серпня 2019 року, о 14:48 год. 29 серпня 2019 року, в період часу з 12:57 по 12:58 год. 04 вересня 2019 року, о 21:53 год. 11 вересня 2019 року, о 13:02 год.12 вересня 2019 року, о 13:47 год. 18 вересня 2019 року, діючи в інтересах ОСОБА_16 , щодо включення її також до миротворчого контингенту з власного банківського рахунку ПАТ КБ “Приватбанк» № НОМЕР_6 , перерахував на надані йому ОСОБА_5 банківські рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_7 грошові кошти у розмірі 10 000, 500, 1500, 13 000, 10 000, 12 000, 3000 грн. відповідно, всього передавши останньому грошові кошти на загальну суму 89 000 грн.;
- ОСОБА_10 , який 12 жовтня 2019 року та 09 листопада 2019 року з власного банківського рахунку ПАТ КБ “Приватбанк» № НОМЕР_8 перерахував на наданий йому ОСОБА_5 банківський рахунок № НОМЕР_7 грошові кошти у розмірі 37500 гривень та 9000 гривень, відповідно, всього передавши останньому грошові кошти на загальну суму 46 500 грн.;
- ОСОБА_11 , який 09 серпня 2019 року, 12 серпня 2019 року з терміналу оплати “Ibox», перерахував на надані йому ОСОБА_5 банківські рахунки № НОМЕР_7 , № НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 9950 гривень та 52 070 гривень, всього передавши останньому грошові кошти на загальну суму 62 020 грн.;
- ОСОБА_12 , який 12 серпня 2019 року з власного банківського рахунку ПАТ КБ “Приватбанк» № НОМЕР_9 , перерахував на наданий йому ОСОБА_5 банківський рахунок № НОМЕР_7 , грошові кошти у розмірі 42 000 грн.;
- ОСОБА_13 , який 17-18 жовтня 2019 року передав ОСОБА_5 через ОСОБА_17 , грошові кошти у розмірі 50 000 грн.;
- ОСОБА_14 , який у період 22-23 листопада 2019 року, перерахував на банківські картки ОСОБА_5 № НОМЕР_5 грошові кошти у сумі 8000 грн., 10 000 грн., 7000 грн., 10 000 грн., 10 000 грн., на банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 10 000грн, 10 000 грн, 10 000 грн., всього передавши останньому грошові кошти на загальну суму 75 000 грн.
Вказані грошові кошти, якими ОСОБА_5 заволодів шляхом обману та зловживання довірою, отримав можливість використовувати на власний розсуд.
Дії ОСОБА_5 за епізодом щодо отримання грошових коштів від ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві).
Дії ОСОБА_5 за епізодами щодо отримання грошових коштів від ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві) вчинені повторно.
Він же, що 27.03.2020 та 31.03.2020, перебуваючи у м. Ужгород Закарпатської області, діючи умисно, з корисливих мотивів та метою особистого незаконного збагачення, в особистих інтересах, видавши себе за особу, яка може посприяти у включенні до миротворчого контингенту до ДР Конго з метою створення уявної впевненості у своїх можливостях, особисто отримав від ОСОБА_18 , шляхом перерахунку останнім на його банківський рахунок № НОМЕР_1 , нібито для службових осіб Міністерства оборони України, неправомірну вигоду у розмірі 84 000 грн. за вчинення вказаними службовими особами Міністерства оборони України в інтересах ОСОБА_18 дій з використанням наданого їм службового становища, а саме за прийняття рішення щодо включення його до миротворчого контингенту до ДР Конго.
Відтак, ОСОБА_5 , свою обіцянку ОСОБА_18 щодо надання неправомірної вигоди службовим особам Міністерства оборони України у розмірі 84 000 грн. за прийняття рішення щодо включення його до миротворчого контингенту до ДР Конго не мав наміру виконувати та не виконав, а коштами у розмірі 84 000 грн., які отримав від ОСОБА_19 частинами 27.03.2020 та 31.03.2020 по 10 000 грн. та 74 000 грн. відповідно, заволодів шляхом обману і мав можливість використати на власний розсуд, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Він же, біля 09:00 год. 24.12.2019 у телефонній розмові з ОСОБА_20 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, виказав та схилив громадянина ОСОБА_18 до надання, через нього, нібито для службових осіб Міністерства оборони України, неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США за вчинення вказаними службовими особами Міністерства оборони України в інтересах ОСОБА_19 , дій з використанням наданого їм службового становища, а саме за прийняття рішення щодо включення його до миротворчого контингенту до Демократичної Республіки Конго.
У подальшому, 27.03.2020 та 31.03.2020 ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Ужгороді отримав від ОСОБА_18 , шляхом перерахунку останнім на його банківський рахунок № НОМЕР_1 , нібито для службових осіб Міністерства оборони України неправомірну вигоду у розмірі 10 000 грн. та 74 000 грн. відповідно, а всього 84 000 грн., за вчинення вказаними службовими особами Міністерства оборони України в інтересах ОСОБА_18 , дій з використанням наданого їм службового становища, а саме за прийняття рішення щодо включення його до миротворчого контингенту до Демократичної Республіки Конго, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України, а саме: підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.
Не погоджуючись з вироком, керівник прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_21 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність вироку суду, просить його скасувати. Апелянт не оспорює доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, однак вважає, що вирок необхідно скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого. Стверджує, що призначене судом покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 36000 грн є суперечливим, оскільки 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян складають 34000 грн. Вказує і на те, що призначене судом першої інстанції покарання за інкриміновані ОСОБА_5 кримінальні правопорушення у виді штрафів за своїм розміром очевидно перевищують розмір цих видів покарання, передбачених санкціями статей КК України у редакції, чинній на момент вчинення злочинів, а тому є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування вироку. Апелянт посилається на те, що з урахуванням збитків, спричинених потерпілим, загальна сума яких становить 448520 грн, призначення покарання у виді штрафу у розмірі 68 000 грн у цьому випадку є таким, що не відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень. Так, враховуючи суму збитків, а також кількість осіб, які постраждали від злочинів, а їх є семеро, призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, яких понад 6 разів є меншим від спричиненої шкоди, не може бути достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів та не сприяє меті покарання. Також, на переконання апелянта, місцевий суд належним чином не надав оцінку особі обвинуваченого зокрема щодо того, що обвинувачений, будучи працівником правоохоронного органу та обізнаним про кримінальну караність діянь, яким зобов'язаний запобігти. Послідовно та умисно скоїв низку злочинів, чим не лише спричинив збитки потерпілим, а й підірвав авторитет органів державної влади. Просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_5 призначити покарання: за ч.1 ст.190 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 рік; за ч.2 ст.190 КК України - у виді обмеження волі строком на 2 роки; за ч.4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.369 КК України - у виді штрафу у розмірі семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ч.1 ст.70 КК України, призначити остаточне покарання за ч. 1 та ч. 2 ст. 190 України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки; покарання у виді штрафу за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України на підставі ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.
До початку судового розгляду по суті, обвинувачений ОСОБА_5 подав до апеляційного суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи клопотання, думку обвинуваченого ОСОБА_5 його захисника ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_7 , які підтримали клопотання, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, підлягає задоволенню.
Кримінальне провадження розглядається за відсутності потерпілих, що з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності потерпілих береться до уваги те, що учасники кримінального провадження належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду; клопотань про бажання брати участь у розгляді апеляційного скарги чи відкладення розгляду не подавали; відповідно до ст. 28 КПК України кримінальне провадження повинно бути розглянуте і процесуальні рішення повинні бути прийняті у розумні строки.
З оскаржуваного вироку слідує, що ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання: за ч.1 ст.190 КК України - у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 36000 гривень; за ч.2 ст.190 КК України - у виді штрафу у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 68000 гривень; за ч.4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.369 КК України - у виді штрафу у розмірі 3500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 59500 гривень. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68000 гривень.
Разом з тим, незалежно від висновків, наведених у вироку Ужгородського міськрайонного суду від 24.12.2021 року, колегія суддів, з огляду на клопотання обвинуваченого про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, не знаходить достатніх правових підстав для продовження апеляційного розгляду, оскільки закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності є обов'язком, а не правом суду.
У відповідності до позиції Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладеної у постанові від 18.02.2025 (справа №712/8174/23) в результаті закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.
Статтею 417 КПК України, передбачено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує вирок і закриває кримінальне провадження.
Згідно з приписами, передбаченими п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що з моменту вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень пройшло понад п'ять років.
За вказаних вище обставин, з дня вчинення ОСОБА_22 кримінальних правопорушень і до цього часу, враховуючи ту обставину, що вирок Ужгородського міськрайонного суду від 24.12.2021 року не набрав законної сили, минули строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України, у зв'язку з чим обвинувачений ОСОБА_22 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки останній надав свою згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності подавши до апеляційного суду відповідне клопотання, яке, відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, має бути розглянуто невідкладно.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_22 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а тому вважає за необхідне клопотання обвинуваченого задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити обвинуваченого ОСОБА_22 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України, закрити.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 408, 417, 419 КПК України, апеляційний суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2021 року, яким ОСОБА_5 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України - скасувати.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України обвинуваченого ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 129 КК України КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді: