Справа № 177/695/26
Провадження № 2/177/868/26
(заочне)
Іменем України
23 квітня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Березюк М. В.
за участі: секретаря Бабєєва К. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
05.03.2026 до Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшов вказаний позов, в якому представник позивача просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 2176140 від 20.03.2025 року станом на 26.11.2025 в загальному розмірі 36799,99 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9999,99 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 21800,00 грн та заборгованості за штрафом у розмірі 5000,00 грн. Також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати понесені позивачем на відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками у розмірі 255,78 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування позову вказано, що 20 березня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2176140, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 10000,00 грн строком на 360 днів.
26 листопада 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № 261125/1.
На виконання умов вказаного договору складено реєстр боржників, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2176140 від 20 березня 2025 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користуванням кредитом, та інших, передбачених договором, платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .
У зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином зобов'язань за умовами кредитного договору позивач просить суд стягнути з відповідача 36799,99 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9999,99 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 21800,00 грн. та заборгованості за штрафом у розмірі 5000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив клопотання в якому просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с.4).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку (а.с. 77, 88). Заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, відзиву не подано.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що 20 березня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір № 2176140 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за яким відповідачу надано кошти в розмірі 10000 грн на строк 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1% в день. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів) (а.с. 10-14).
Водночас позивач надав суду анкету клієнта-фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІКС ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»), яка містить докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема, дату народження, РНОКПП, інформацію про документ, що посвідчує клієнта, адресу реєстрації та фактичного місця проживання, зміст діяльності (зайнятість), контактні дані клієнта, його фінансовий стан (а.с. 8-9).
Окрім того, 20 березня 2025 року ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (матеріали ЕС).
Довідкою ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 з якою укладено договір № 2176140 від 20 березня 2025 року, ідентифікована, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Т229) (а.с. 6, 13).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» станом на 26 листопада 2025 року за договором №2176140 від 20 березня 2025 року про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» сума заборгованості становить 36799,99 грн (а.с. 20-25), з яких заборгованість за тілом кредиту 9999,99 грн, заборгованість за відсотками 21800 грн, заборгованість за штрафними санкціями 5000 грн.
26 листопада 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № 261125/1, з додатками, згідно з яким ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2176140 від 20 березня 2025 року (а.с. 15-19).
За реєстром боржників в електронному вигляді до договору факторингу від 26 листопада 2025 року № 261125/1 вбачається, що від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.17-19).
Таким чином, дані спірні правовідносини виникли з кредитного договору й договору факторингу.
Згідно із ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Водночас у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повністю чи частково виконала зобов'язання за кредитним договором як перед позивачем у справі, так і перед первісним кредитором.
Відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів, не надав заперечень стосовно факту укладення спірного кредитного договору та не спростував наявну заборгованість.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості за договором №2176140 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 20 березня 2025 року в частині заборгованості по тілу кредиту в сумі 9999,99 грн та заборгованості за відсотками в сумі 21800,00 грн підлягають задоволенню.
Відповідач не довела належного виконання нею зобов'язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростувала, відзив на позов не надала.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафом у розмірі 5000,00 грн, суд вважає ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, в силу прямої норми закону, банк (фінансова установа) зобов'язаний був списати боржнику заборгованість за неустойкою (пенею/штрафом) в сумі 5000,00 грн, адже вона нарахована за кредитним договором укладеним у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак кредитор списання штрафу не здійснив, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, що включає штраф.
Вказане суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу є такими, що не підлягають задоволенню. В цій частині в задоволені позову суд вважає за необхідне відмовити.
З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2300,57 гривень (31799,99 грн х100 %/: 36799,99 грн = 86,41 % задоволених позовних вимог; 2662,40 грн х 86,41% /100 % = 2300,57 грн).
Крім цього, п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до судових витрат належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу позивачем надано суду копію опису вкладення до цінного листа, квитанцію № 1961202 від 04 березня 2026 року Поштової служби «Е-Пост» на суму 255,78 грн (матеріали ЕС).
Отже, поштові витрати, пов'язані з розглядом справи, в розмірі 255,78 грн підтверджені належними та допустимими доказами, у зв'язку із чим є підстави для їх стягнення з відповідача на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Матеріали справи свідчать про те, що інтереси позивача в справі за вищевказаним позовом представляло Адвокатське об'єднання «ВЕРІТАС ЦЕНТР» після зміни назви «ЛЕКС ВЕРІТАС», вартість послуг з правничої допомоги оцінена в 6000,00 грн, що підтверджено актом приймання-передачі наданих послуг.
Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог.
Так, суд звертає увагу на те, що така складова як «замовлення сплати судового збору», є явно необґрунтованою оскільки оплата судового збору здійснюється самим позивачем та не вимагає спеціальних знань в області права. Також суд враховує, що зміст позову є нескладним, ґрунтується на незначній кількості документів, є поданим через систему електронний суд, що не вимагає додаткових часових та ресурсних витрат. Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, не призведе до надмірного, невиправданого збагачення.
Оскільки позов задоволено частково, то в силу ч.2 ст. 141 ЦПК України, витрати пов'язані з розглядом справи, обсяг та розмір яких суд визнав обґрунтованими (5000 грн + 255,78 грн), підлягають відшкодування позивачу за рахунок відповідача пропорційно задоволеної частини позовних вимог, згідно наступного розрахунку: 4541,52 гривень (5255,78 грн х 86,41% /100 % = 4541,52 грн).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» код ЄДРПОУ 43170298), заборгованість за кредитним договором №2176140 від 20.03.2025 року станом на 26.11.2025 в загальному розмірі 31799 ( тридцять одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 99 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» код ЄДРПОУ 43170298) 2300 (дві тисячі триста ) гривень 57 копійок у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору, 4541(чотири тисячі п'ятсот сорок одна) гривня 52 копійки в рахунок витрат на пов'язаних з розглядом справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Текст рішення складено 27.04.2026 року.
Суддя М.В. Березюк