Справа № 212/14421/25
2/212/1711/26
23 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Шевченко Л.В., за участі: секретаря судового засідання Чуприни Я.Е., позивача ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
11.12.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
У позовній заяві ОСОБА_1 повідомляє суд про те, що 16.09.2026 року позивач та відповідач уклали договір позики, відповідно до якого, позивач передав відповідачу грошові кошти в загальній сумі 7000,00 грн. Передача коштів відбувалась частинами шляхом банківських переказів.
Згідно з усною домовленістю, кошти мали бути повернуті до 23.09.2025. Відповідач порушив вказаний термін, що підтверджується численними аудіозаписами, де відповідач визнає борг та просить про відстрочення.
На підтвердження наміру досудового врегулювання, позивачем було направлено відповідачу офіційну претензію (вимогу) про повернення боргу, яку відповідач отримав 30.10.2025 року У претензії був встановлений термін повернення 02.11.2025.
Попри порушення терміну, позивач 04.11.2025 надіслав відповідачу текстову повідомлення-попередження, де враховуючи нарахування заробітної плати, встановив останній незворотній термін погашення боргу - 07.11.2025.
07.11.2025 року відповідач повідомив про неможливість погашення боргу, оскільки мав фінансові труднощі. Відповідач також надав позивачу документи, що стосуються очікуваної спадщини, підтверджуючи свій намір ухилитись від повернення боргу з поточних доходів.
Позивач повторно надав відповідачу додатковий час для повернення боргу до 07.12.2025 року, проте борг не було повернуто.
Дії відповідача позивач розцінює як недобросовісні і такі, що свідчать про свідоме ухилення від виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою. У зв'язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача 7 000,00 грн., 3% річних, інфляцію та 30 000,00 грн моральної шкоди.
19.12.2025 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху.
29.12.2025 року позивач направив до суду заяву про усунення недоліків.
12.01.2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11.02.2026 рік.
11.02.2026 позивач направив до суду клопотання про витребування інформації з банку щодо банківської картки відповідача.
11.02.2026 року клопотання позивача було задоволено та ухвалою суду було витребувано у АТ «ПУМБ» інформацію щодо банківської карти відповідача. Розгляд справи було відкладено на 04.03.2026.
02.03.2026 року позивач направив до суду клопотання про долучення доказів, а саме: довідки про стан здоров'я позивача, інформацію щодо досудового врегулювання спору та квитанцію про оплату авансу за договором про надання юридичних послуг.
04.03.2026 року представник позивача Морозов В.Ю. звернувся з клопотанням про розгляд справи в режимі відеоконференції, проте ухвалою суду від 04.03.2026 у клопотанні представника було відмовлено.
04.03.2026 року ухвалою суду справу було відкладено на 19.03.2026 рік та повторно витребувано докази з АТ «ПУМБ», а саме - інформацію чи належить банківський номер карти відповідачу.
12.03.2026 року на адресу суду надійшла відповідь від АТ «ПУМБ», у якій повідомляється про те, що можливо карта видавалася АТ КБ "Приватбанк".
17.03.2026 року позивач направив до суду клопотання про вручення судової повістки за місцем роботи відповідача.
Також, позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача 60 000,00 грн моральної шкоди, 7000,00 грн.- основний борг, 162,41 грн.- інфляційні втрати, 74,79 грн. - 3% річних, 1713,84 грн - матеріальні збитки, 2422,40 грн. - судовий збір та 8000,00 грн - правнича допомога.
19.03.2026 року відповідач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Також, відповідач надав суду заяву, у якій визнає позов в розмірі 8000,00 грн та зможе виконати свої зобов'язання у червні місяці. Відповідач був ознайомлений з матеріалами справи 19.03.2026 року.
19.03.2026 року ухвалою суду було прийнято заяву про збільшення позовних вимог та відкладено розгляд справи на 23.04.2026 рік. Крім того, 19.03.2026 року ухвалою суду було частково задовлено заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
23.03.2026 року від ОСОБА_4 було надано заяву у якій останній підтримав збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 , заявив, що йому відомо про існування боргу ОСОБА_3 перед позивачем, але це жодним чином це не зачіпає його інтереси. Просив розгляд справи проводити за його відсутності.
23.03.2026 року позивач направив суду клопотання про витребування доказів, які б підтвердили факт недобросовісної поведінки відповідача, зокрема неявки до суду. Проте, суд у задоволенні вищевказаного клопотання відмовив в судовому засіданні у повному обсязі, оскільки відповідач частково визнав позовні вимоги, що підтверджується заявою, що міститься в матеріалах справи (а.с.124.) Крім того, явка відповідача до суду є його правом, а не обов'язком, тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності відповідача.
Представник позивача та позивач у судовому засіданні підтримали позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що ОСОБА_1 здійснював неодноразові грошові перекази на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується виписками з банку (а.с.3-5). Позивачем до позовної заяви додано фотографії листування з відповідачем ОСОБА_3 та деталі телефонних розмов щодо повернення коштів (а.с.7-23). Також, надано копію рекомендованого поштового повідомлення (а.с.24).
У матеріалах справи міститься копія листа від ЗСУ про те, що на депозитному рахунку зберігається грошове забезпечення ОСОБА_5 у розмірі 155 854,52 грн. (а.с.25). Позивачем надано копію спіральної комп'ютерної томографії ОСОБА_6 (а.с.26). Також, позивач надає копії медичних досліджень та чеків щодо оплати лікування (а.с.72-75,114-118).
Позивач до матеріалів справи надав копію претензії (вимоги) про повернення суми позики ОСОБА_3 (а.с.70).
Ухвалою суду витребовувалась інфомація з АТ «ПУМБ», а саме інформація щодо банківської картки з АТ «ПУМБ», проте банк повідомив, що встановити приналежність картки саме АТ «ПУМБ» не є можливою, також повідомлено, шо вказана картка яка починається на 4731 належить іншим банкам (а.с.96-98).
Позивачем надано фото судових справ щодо ОСОБА_3 (а.с.111-112).
Оцінка суду.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України ,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 та п.9 ч.2ст.16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позивачем надано копії квитанції про переказ коштів відповідачу, а відповідач, згідно наданої заяви, не заперечував щодо отримання останнім грошових коштів у борг та визнає в сумі 8000,00 грн.
Суд вважає за доцільне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7000,00 грн.- основний борг, 162,41 грн.- інфляційні втрати, 74,79 грн. - 3% річних.
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце в договірних відносинах.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) викладено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».
Відповідно до ч.ч.3, 4ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Суд вважає, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем та неповернення позивачу у встановлений договором строк суми позики, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди. Також, позивач неодноразово звертав увагу суду на стан здоров'я та проходження лікування, а невиконання відповідачем свого зобов'язання спричинило скрутне фінансове становище позивача. Суд вважає, що довгим неповерненням коштів позивачу завдані моральні страждання.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд ураховує характер правопорушення, ступінь вини відповідача, глибину душевних страждань, завданих позивачу відповідачем, і вважає, що вимогу про стягнення моральної шкоди суд задовольняє частково та вважає за необхідне встановити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 6500 грн., тому що невиконання зобов'язань за договором позики з боку відповідача та позбавлення позивача тим самим права розпоряджатися своїми коштами негативно вплинуло на душевний стан позивача. Суд також вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в частині матеріальних збитків, а саме у сумі 1713,84 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача правової допомоги у розмірі 8000,00 грн. та судового збору.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На виконання вказаних вимог закону позивачем надано: копію ордеру на надання правничої допомоги (а.с.50), копію договору про надання юридичних послуг (а.с.52), копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю (а.с.53), копію квитанції про оплату юридичних послуг №037744520586 (а.с.113).
Проте, згідно з дослідженою копією квитанції невідомо кому саме було здійснено переказ коштів, а вказаний коментар «оплата юридичних послуг згідно договору (адвокат)" є недостатнім для встановлення факту оплати представнику позивача послуг. Ні позивачем, ні відповідачем, не надано жодного акту виконаних робіт адвокатом, розрахунку часу на надання адвокатських послуг.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З урахуванням того, що на час ухвалення рішення ні позивачем, ні представником позивача не надано докази щодо виконання вище вказаних вимог законодавства, тому суд вважає за необхідне правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн з відповідача не стягувати.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,60 грн.
Також, підлягає стягненню зі ОСОБА_3 на користь держави Україна судові витрати в сумі 1211,60 грн (за позовні вимоги щодо моральної шкоди).
На підставі ст. ст. 15, 16, 23, 201, 526, 626, 627, 629, 526, 527,530, 1046,1047 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 основну суму боргу - 7 000,00 грн., інфляційні втрати - 162,41 грн., 3% річних - 74,79 грн., матеріальні збитки - 1713,84 грн., а всього - 8951,04 грн.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі - 6500,00 грн.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судови витрати в сумі 1211,60 грн.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь держави Україна судови витрати в сумі 1211,60 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 19.03.2026 року, - залишити чинними до набранням рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 27.04.2026.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Л. В. Шевченко