16 квітня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 707/434/24
Провадження № 22-ц/821/892/26
категорія: 310000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Кукушкіної А. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності на 1/2 частину, у складі: головуючого судді Тептюка Є. П., повний текст рішення складено 23 лютого 2026 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності на 1/2 частину.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 12 жовтня 2013 року сторони зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області за актовим записом № 134.
Одруження з відповідачем виявилося невдалим, сім'я розпалася, шлюбні відносини фактично припинились, у зв'язку з чим відповідач звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом про розірвання шлюбу з позивачем.
23 грудня 2021 року рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у справі № 707/2828/21 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
У шлюбі в сторін народилась дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з позивачем і перебуває на її утриманні. Відповідач сплачує аліменти за виконавчим листом.
За час шлюбу сторонами на земельній ділянці з кадастровим № 7124987000:03:001:0385 загальною площею 0,25 га, отриманій відповідачем у приватну власність шляхом приватизації, право власності на яку зареєстровано 25.11.2014, було побудовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 85,7 кв. м, житловою площею 49.5,0 кв. м.
Зазначає, що вказаний будинок був збудований за спільні кошти подружжя в період шлюбу та ведення спільного господарства, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, після здачі будинку в експлуатацію, такий будинок був єдиним житлом для сім'ї, де зареєстроване їхнє постійне місце проживання. Проте, після розірвання шлюбу відповідач в даному будинку не проживає, а також відмовляється впускати позивача в будинок, не визнає співвласником, крім того заселив до будинку невідомих осіб, які на даний час проживають там.
Просить суд визнати спільним сумісним майном позивача та відповідача житловий будинок, загальною площею 85,7 кв. м, житловою площею 49,5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за позивачем право власності на 1/2 частину: житлового будинку, загальною площею 85,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, загальною площею 0,25 га з кадастровим № 7124987000:03:001:0385 за адресою: АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину: житлового будинку, загальною площею 85,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, загальною площею 0,25 га з кадастровим № 7124987000:03:001:0385 за адресою: АДРЕСА_1 ;
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що спірний житловий будинок був фактично побудований відповідачем ОСОБА_2 в період 2010-2012 років, до вступу в шлюб та мав відсоток готовності - 63 %. З врахуванням положень постанови КМУ №461 від 13.04.2011 про «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», враховуючи ступінь готовності, міг бути введений в експлуатацію ОСОБА_2 ще до реєстрації шлюбу з позивачем.
При цьому судом зазначено, що збільшення вартості будинку на 37 % не є таким істотним, що первинний об?єкт нерухомості, який був фактично побудований відповідачем самостійно до вступу в шлюб, розчинився, нівелювався та став несуттєвим, малозначним. Як встановлено судом, протягом 2013-2014 років у будинку здійснювалися оздоблювальні роботи, поверховість, площа будинку не змінювалися.
Суд також дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на компенсацію 1/2 частини збільшення ринкової вартості будинку в рахунок коштів і праці, які були вкладені сторонами під час перебування в шлюбі ((100%-67%)/2=18,5%) та роз?яснив позивачу, що вона не позбавлена можливості в подальшому звернутися до суду з вказаною вимогою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Бочаров О. М. оскаржив його в апеляційному порядку та просив скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2026 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Визнати спільним сумісним майном позивача та відповідача житловий будинок, загальною площею 85,7 кв. м, житловою площею 49,5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за позивачем право власності на 1/2 частину: житлового будинку, загальною площею 85,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, загальною площею 0,25 га з кадастровим № 7124987000:03:001:0385 за адресою: АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину: житлового будинку, загальною площею 85,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, загальною площею 0,25 га з кадастровим № 7124987000:03:001:0385 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з позивача на користь відповідача понесенні судові витрати в суді першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції винесено незаконно, необґрунтовано, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, оскільки, суд першої інстанції не правильно та не повно встановив обставини справи, неправильно дослідив та оцінив докази, а також не зазначив мотивів відхилення та дійшов суперечливого висновку, крім цього презумпцію спільної власності майна переклав фактично на позивача.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, а також не мотивував їх відхилення, які є достатніми та логічними та узгоджуються між собою, при цьому в основу свого рішення взяв до уваги покази свідка ОСОБА_4 від 06.05.2025, які є неправдиві, стосовно часу побудови будинку до реєстрації шлюбу. Свідок мав вплив на ПП «Сокол-5000», оскільки тривалий час працює там, який в свою чергу надав неправдивий кошторис про начебто виконанні роботи.
Зазначає, що у висновку експерта від 24.11.2025 № 08/25 - БТ,ОБ експерт не дала відповіді на ті питання які призначалися стороною відповідача та судом і зазначила, що в матеріалах справи відсутня проектно-кошторисна документація. Первинна звітна документація (первинну звітну і виробничу документацію), відомості списання матеріалів, журнал виконаних робіт, акти огляду прихованих робіт на будівництво житлового будинку.
Тому вважає, що висновок експерта підтверджує, те що сторона відповідача не спростувала презумпцію спільної власності, не надала жодних документів (первинних), які підтверджували дані обставини та висновки суду першої інстанції.
У відзиві н апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Дрогоман О. О. просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова О. М. залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2026 року у справі № 707/434/24 залишити без змін.
Судові витрати покласти на позивача.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції було прийнято із повним з'ясуванням всіх обставин справи, за всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.
Вважає вірним висновок Черкаського районного суду Черкаської області про те, що відсутні підстави для визнання житлового будинку та земельної ділянки, кадастровий номер: 7124989000:02:006:0385, площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.10.2013, який розірвано рішенням суду від 23.12.2021, що підтверджується рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23.12.2021 (т. 1 а.с. 15-16).
Згідно зі Свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 15.01.2019, у шлюбі між сторонами народився син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 24).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 365977180, 25.11.2014 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 71249870000:03:001:0385, по АДРЕСА_1 , а 26.02.2016 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 85,7 кв. м (т.1 а.с. 20-23).
Згідно з рішенням Степанківської сільської ради № 18-4 від 01.10.2008 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації по передачі у приватні власність земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування жилого будинку та господарських будівельні споруд по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 66).
З листа ДІАМ №2815/05/18-24 від 27.05.2024, витягу з реєстру будівельної діяльності та декларації про готовність об'єкту, вбачається, що повідомлення про початок будівельних робіт житлового будинку по АДРЕСА_1 зареєстроване 22.12.2014, а декларація про готовність об'єкта 28.07.2015. Замовник ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 100-104).
Згідно листа директора ПП «Сокол-5000» Літкіна Павла слідує, що ПП «СОКОЛ-5000» в період з 20 квітня 2010 року по 18 жовтеня 2012 року здійснювало будівельні роботи по спорудженню житлового будинку по АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 64).
Відповідно до кошторису з виконання робіт по будівництву житлового будинку по АДРЕСА_1 , ПП «Сокол-5000» станом на 24.11.2012 на замовлення ОСОБА_2 було виконано наступні роботи: земляні роботи, кладка стін, кладка перегородок, покрівельні роботи, стяжка підлоги, монтаж добірних елементів, монтаж водостічної системи на загальну суму 49 200 грн. Були закуплені наступні матеріали: бутовий камінь 33 м куб., камінь «ракушняк» 1 300 шт., цегла рядова 3 500 шт., цемент 25 кг 160 шт., дошка обр. 15 м куб., плівка гідроізоляційна 75 м кв. 4 рул., цвяхи будівельні 110 кг., бетон м200 8 куб., металочерепиця 178 м кв., водостічна система 1 копл., клей піна 20 шт., розхідні матеріали, на загальну суму 111 924 грн (т. 1 а.с. 65).
Згідно висновку експерта за результатами будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 08/25-БТ, ОБ від 24.11.2025, ринкова вартість побудованих конструктивних елементів житлового будинку о АДРЕСА_1 , виконаних відповідно до кошторису ПП «Сокол-5000» від 24.11.2012 становить 63 % від ринкової вартості даного будинку. Решта поліпшень, які були виконані на даному будівництві, становлять 37 % від його вартості (т. 2 а.с. 13-44).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до норм ст. 12, ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 ст. 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно із ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Статтею 57 СК України визначено перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, це зокрема майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Частиною 2 ст. 57 СК України, визначено також, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
Главою 8 СК врегульований правовий режим права спільної сумісної власності подружжя.
Так, основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК).
Тобто ст. 60 СК встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18)).
Статтями 69-71 СК подружжю гарантовано право на поділ, способи та порядок поділу спільного майна подружжя.
Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
А відповідно до ч. 1 ст. 71 СК майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1, ч. 5 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 554/8023/15-ц, від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц, постанова ВС від 12.06.2019 у справі № 595/324/17).
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна (постанова ВС від 13.03.2024 у справі № 537/541/23).
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є земельна ділянка та житловий будинок, які позивач вважає є спільним сумісним майном із відповідачем.
Щодо житлового будинку, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 26.02.2016 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 85,7 кв. м.
Разом з тим, відповідно до кошторису ПП «Сокол-5000», висновку експерта № 08/25-БТ, ОБ від 24.11.2025, пояснення експерта ОСОБА_5 , вказаний житловий будинок був фактично побудований відповідачем ОСОБА_2 в період 2010-2012 років, до вступу в шлюб та мав відсоток готовності - 63 %.
Не погоджуючись із висновком експертизи, позивач клопотань про проведення повторної судової експертизи не заявляла. Водночас будь-яких доказів на спростування фактичного початку будівництва спірного житлового будинку суду не надала.
Відповідно до постанови КМУ № 461 від 13.04.2011 про «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» житлові будинки, побудовані за кошти юридичних і фізичних осіб, можуть прийматися в експлуатацію без виконання внутрішніх опоряджувальних робіт у квартирах та вбудовано-прибудованих приміщеннях, які не впливають на експлуатацію будинків, якщо це обумовлено договором, за умови відповідності їх санітарним, протипожежним і технічним вимогам.
Отже, заперечуючи ту обставину, що спірний житловий будинок збудовано за власні кошти ОСОБА_2 та маючи намір змінити режим особистої власності відповідача, саме позивачу необхідно було надати суду належні та допустимі докази на спростування даної обставини (докази про спільну участь подружжя коштами або працею в набутті даного майна).
Позивачем не надано суду доказів придбання матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва, з зазначенням їх назви, часу придбання та їх вартості.
Слід враховувати, що ч. 1 ст. 62 СК України визначено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Для застосування передбачених ст. 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 січня 2019 року (справа №755/16633/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15-ц зробила висновок, що істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружися на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружися чи іншого з подружжя, який не є власником.
Із висновку судової експертизи вбачається, що за період перебування у шлюбі, спірний будинок був добудований на 37 %, разом з тим, суд вважає, що дана обставина не дає можливості визнати вказаний житловий будинок спільним сумісним майном подружжя здійснення ремонту у спірному будинку під час їх спільного проживання в будинку не є таким поліпшенням, що доводить істотність збільшення його вартості.
Суд вірно зазначив, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію 1/2 частини збільшення ринкової вартості будинку в рахунок коштів і праці, які були вкладені сторонами під час перебування в шлюбі ((100%-67%)/2=18,5%) та роз'яснив позивачу право на звернення до суду з вказаною вимогою.
Позивач не надала доказів з яких можливо було б встановити факт того, що спірний будинок був набутий сторонами внаслідок їх спільної праці як сім'ї.
Тому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя.
Щодо земельної ділянки.
Встановлено, що спірна земельна ділянка була отримана позивачем в порядку безоплатної приватизації 25.11.2014.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України (п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України).
Відповідно до ЗУ «Про внесення зміни до ст. 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11.01.2011 ст. 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08.02.2011, однак була виключена на підставі ЗУ «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766 від 17.05.2012, який набрав чинності 13.06.2012. Натомість ст. 57 СК України доповнено п. 5 ч. 1, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.
Із урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08.02.2011 до 12.06.2012 включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08.02.2011 та після 12.06.2012 така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Аналогічний висновок по застосуванню норм ЗУ «Про внесення зміни до ст. 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11.01.2011 зроблений в постановах Верховного Суду від 20.06.2018 по справі № 1311/832/12, від 12.11.2018 по справі № 753/6139/14-ц і від 12.06.2019 по справі № 409/1959/15-ц.
Отже, земельна ділянка кадастровий номер 71249870000:03:001:0385, площею 0,25 га, по АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку є особистою приватною власністю відповідача, режим спільного сумісного майна подружжя на цю земельну ділянку не поширюється, відповідно, поділу, як майно подружжя вона не підлягає, що вірно встановлено судом першої інстанції.
З викладеного вбачається, що обставини справи встановлені судом на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано скаржником до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.
При цьому колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова О. М. - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2026 року -залишити - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 квітня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков