Справа № 761/34100/25
Провадження № 2/761/3623/2026
22 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.,
за участю секретаря: Яцишина А.О.,
представників позивача: Караговніка А.Ю., ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача: ОСОБА_5,
розглянувши в загальному провадженні у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Караговніка Антона Юрійовича про відвід головуючому судді Пономаренко Н.В. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про захист честі та гідності, -
У серпні 2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про захист честі та гідності.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.08.2025 було відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Попереднє судове засідання у справі було призначено на 27.03.2026 о 10 год. 00 хв., наступне на 22.04.2026 о 14 год. 30 хв.
31.03.2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Караговніка Антона Юрійовича, про відвід головуючого судді Пономаренко Н.В. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Так, в обґрунтування заява відповідачем вказано, що суддею було винесено протокольну ухвалу, якою клопотання Відповідача від 26.03.2026 було задоволено в повному обсязі і долучено до матеріалів справи оригінал висновку експерта №СЕ-19/4418-ВЗ від 25.03.2026 року, яке на переконання сторони позивача було подано з порушенням ч. 9 ст. 83 ЦПК України, однак головуючий суддя нехтуючи цим правилом проігнорувала положення ч.9 ст.83 ЦПК України, чим порушила баланс рівності учасників судового процесу, обмеживши сторону позивача в правах при розгляді процесуального клопотання про долучення доказів.
Окрім того, вказано, що судом було у розглянуто зазначене вище клопотання незважаючи на те, що доказ було подано не у процесуальний спосіб - не із відзивом відповідача, а разом із клопотанням без письмового прохання до суду про поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку.
Заява про відвід судді обґрунтована тим, що 27.03.2026 Шевченківським районним судом міста Києва протокольною ухвалою було долучено доказ - Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №761/34100/25 по кримінальному провадженню. Сам факт розгляду і задоволення за межами строку для подання відзиву на позов є непроцесуальною поведінкою судді, що призвела до порушення рівності сторін при реалізації процесуальних прав.
Відповідачем зазначено, що вказаних обставин у відповідача виникли сумніви , щодо неупередженості судді Пономаренко Н.В. по даному провадженні та заявляю йому відвід.
В судовому засіданні на обговорення учасників справи поставлена зазначена заява про відвід.
Представники позивача підтримали подану заяву про відвід головуючого судді.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення заяви про відвід.
Підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України.
Як передбачено вимогами ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Отже, за умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частин 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989р. у справі №11/1987/134/188 «Hauschildt v. Denmark», пункт 48).
Крім того, ч. 4 ст. 36 ЦПК України чітко встановлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно ч. 7 ст. 56 «Закону України Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007р. «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
За таких обставин, дослідивши заяву, перевіривши матеріали справи, враховуючи також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що заявником не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Пономаренко Н.В. при вирішенні даної цивільної справи.
При цьому, відповідно до положень національного законодавства, зокрема, вимогами ч. 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Доводи заявника про відвід головуючого судді Пономаренко Н.В., викладені у заяві про відвід не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість судді, отже, заявлений відвід є необґрунтованим.
Так, суд вважає, що доводи та аргументи заявника щодо підстав для відводу судді обґрунтовуються лише незгодою з процесуальним рішенням судді, що, у відповідності до ст. 36 ЦПК України, не може бути підставою для відводу судді.
Відтак, суд приходить до висновку, що заяву про відвід необхідно визнати необґрунтованою.
За таких обставин, відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, заява про відвід підлягає передачі іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України для її подальшого вирішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 36, 38-40, 182, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Визнати заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Караговніка Антона Юрійовича про відвід головуючому судді Пономаренко Н.В. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про захист честі та гідності, - необґрунтованою.
Передати заяву про відвід для її вирішення іншому судді у відповідності до вимог ч.3 ст. 40 та ч.1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя: