Справа №760/8235/26 2-з/760/147/26
24 квітня 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омельяненко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Джанелідзе О.А. про відвід головуючого судді Усатової І.А. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
24.03.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Усатовій І.А., яку отримано 06.04.2026.
30.03.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Джанелідзе О.А. про відвід головуючого судді Усатової І.А., яка була зареєстрована 22.04.2026 та фактично отримана головуючою 24.04.2026.
У своїй заяві посилається на обставини, які на її думку викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності головуючої у справі.
В обґрунтування заявленого відводу заявник посилався на те, що суддя раніше здійснювала розгляд цивільної справи № 760/23919/25 за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Забавська Н.В., про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом щодо того ж самого нерухомого майна, на яке просить накласти арешт.
Таким чином, на думку заявника, у межах зазначеної справи суддею вже було досліджено обставини щодо спадкових прав доньки померлого спадкодавця - ОСОБА_2 на спірне майно та сформовано правову позицію щодо належності позивачці права власності на нього.
Заявник також зазначає, що у даній справі (та майбутньому позові ОСОБА_1 ) суду належить оцінювати обставини, пов'язані з правом на спадкування цього ж майна - спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема щодо наявності підстав для усунення спадкоємиці від права на спадкування.
Крім того, заявник вказує, що має намір оскаржити в апеляційному порядку рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року у справі № 760/23919/25.
Враховуючи викладене вище, просила суд задовольнити заяву про відвід.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Вивчивши матеріали заяви про відвід судді та матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно ст. 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
При цьому, ч.4 ст.36 ЦПК України передбачає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думку судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відвід, за ч.3 ст.39 ЦПК України, повинен бути вмотивованим і заявлений у визначені законом строки, та з наданням доказів неупередженості судді для цілей відводу ч.4 даної статті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейським судом з прав людини у рішенні в справі «Білух проти України» від 09 листопада 2006 року зазначено, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При вирішенні справи Європейський суд у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.
Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
При цьому суд вважає, що наявність об'єктивного критерію має визначатися, виходячи з об'єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу.
Будь - яких посилань на наявність суб'єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості та необ'єктивності, заявником не зазначено.
Таким чином, підстави, викладені заявником в обґрунтування поданої заяви про відвід, не ґрунтуються на законі, фактичних обставинах справи, і є лише її суб'єктивною точкою зору з цього приводу.
Зазначені заявником обставини не можуть свідчити про необ'єктивність або упередженість судді.
Щодо посилань на пункт 3 частини 1 статті 36 ЦПК України, заява про відвід не містить будь-яких обґрунтувань, які б свідчили про наявність таких підстав.
З точки зору закону такі обставини не є підставою для сумнівів в об'єктивності судді та відводу, а є процесуальними діями, врегульованими законом, право оскарження яких мають учасники процесу в установленому цивільним процесуальним законом порядку.
Виходячи з цього, підстави для задоволення заяви відсутні.
Відповідно до частин 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наведені представником заявника ОСОБА_1 - адвоката Джанелідзе О.А. підстави для відводу головуючої судді у справі Усатової І.А. є необґрунтованими, а тому подана заява про відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Джанелідзе О.А. про відвід головуючого судді Усатової І.А. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.А.Усатова