Справа №760/9047/26 1-кс/760/4814/26
03 квітня 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва
В складі: головуючого слідчого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
За участю: прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду клопотання старшого слідчого 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , не судимого, в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено 13.06.2025 року до ЄРДР за №42025110000000192 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України, -
Досудовим розслідуванням установлено, що указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України ведено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.
У відповідності до п. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок), взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно п. 79 Порядку, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством, забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів, проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього, виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною 3 статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 1 статті 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» унормовано, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно ч. ч. 8, 9 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» визначено, що ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; формлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження, здійснювати інші функції відповідно до законодавства.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки скеровує діяльність підпорядкованого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до абзацу першого п. 1 примітки до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Згідно з п. 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
Так, невстановлена службова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка займає відповідальне становище, перебуваючи у невстановленому слідством місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2026 року, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди для себе за виключення військовозобов'язаних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів як осіб, які ухиляються від військової служби, а також за створення штучних умов, що унеможливлюють їх мобілізацію до лав Збройних Сил України, домовилась із ОСОБА_4 про те, що він, діючи як пособник, отримуватиме від військовозобов'язаних, які перебувають у розшуку та мають намір ухились від військової служби, неправомірну вигоду за виключення таких осіб з Інформаційно-пошукової системи МВС «Армор» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів як осіб, які ухиляються від військової служби, та не здійснюватиме їх мобілізацію протягом заздалегідь обговореного періоду.
ОСОБА_4 , знаходячись у невстановленому слідством місці, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, діючи умисно, як пособник, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка займає відповідальне становище, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 21.03.2026 приблизно о 11 год 45 хв, під час телефонної розмови з військовозобов'язаним ОСОБА_7 , який перебував у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_3 , висловив останньому прохання надати невстановленій службовій особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду у сумі 1000 доларів США за виключення з розшуку ОСОБА_7 з Інформаційно-пошукової системи МВС «Армор» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, без його особистої присутності.
В подальшому, ОСОБА_4 23.03.2026, знаходячись у невстановленому слідством місці, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка займає відповідальне становище, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, через ОСОБА_8 , який не був обізнаний про злочинній наміри учасників групи, отримав від ОСОБА_7 для передачі невстановленій службовій особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка займає відповідальне становище, без законних на те підстав неправомірну вигоду у виді грошових коштів у сумі 1000 доларів США, за вчинення вказаною службовою особою в інтересах ОСОБА_7 дій з використанням наданого їй службового становища, а саме: виключення з розшуку ОСОБА_7 з Інформаційно-пошукової системи МВС «Армор» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За вказаних обставин, невстановлена службова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка займає відповідальне становище, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на одержання для себе неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи у невстановленому слідством місці, за пособництва ОСОБА_4 отримала вказану неправомірну вигоду у сумі 1000 доларів США, за яку, у період з 23.03.2026 про 26.03.2026, перебуваючи у будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи своє службове становище, організувала через підлеглих військовослужбовців виключення з розшуку ОСОБА_7 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, і з Інформаційно-пошукової системи МВС «Армор».
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у пособництві у проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення даного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, і зокрема:
- протоколом допиту свідка від 08.10.2025 року;
- протоколом допиту свідка від 19.06.2025 року;
- протоколом допиту свідка від 19.06.2025 року;
- протоколом допиту свідка від 02.01.2026 року;
- протоколом допиту свідка від 26.12.2025 року;
- протоколом огляду від 27.02.2026 року;
- протоколом про проведення НСРД - відео-контроль особи від 27.10.2025 року;
- протоколом про проведення НСРД - відео-контроль особи від 15.12.2025 року;
- протоколом про проведення НСРД - аудіо-контроль особи від 14.11.2025 року;
- протоколом про проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину від 02.01.2026 року;
- протоколом про проведення НСРД - аудіо-, відео-контроль особи від 29.12.2025 року;
- протоколом про проведення НСРД - аудіо-контроль особи від 11.12.2025 року;
- протоколом про проведення НСРД - аудіо-контроль особи від 15.12.2025 року;
- витягом з ДМС України;
- протоколом допиту свідка від 24.03.2026 року;
- протоколом огляду і вручення грошових коштів від 23.03.2026 року;
- протоколом допиту свідка від 21.03.2026 року;
- протоколом обшуку від 31.03.2026 року;
- протоколом затримання підозрюваного від 31.03.2026 року;
- протоколом допиту підозрюваного від 31.03.2026 року;
- іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду обвинувачення.
Такі висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема: у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994. Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення у ході досудового розслідування зібрано достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
З метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність у застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави та покладенням на нього, у разі внесення застави обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, що інкримінуються ОСОБА_4 є тяжким корупційним злочином і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
З урахуванням вимог статей 69 та 75 КК України, у разі доведення вини йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, яке він буде відбувати реально.
Усвідомлення підозрюваним невідворотності вказаного покарання вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду (ризик втечі).
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Мамедова проти Росії» за №7064/05 від 01.06.2006, неодноразово відзначав, що суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів».
Також ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
2. Незаконно впливати на свідків, спеціаліста та інших учасників кримінального провадження.
Наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні не встановлені та не допитані усі свідки кримінального правопорушення.
У свою чергу, ОСОБА_4 , з огляду на його поінформованість з колом потенційних свідків у даному кримінальному провадженні, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне буде шляхом підкупу, примушування, іншого тиску впливати на вказаних свідків з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань або надання неправдивих показань у кримінальному провадженні.
При цьому слід врахувати, що підозрюваний ОСОБА_4 має зв'язки у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також у правоохоронних органах, а відтак має реальну можливість впливати на свідків.
Крім того, слід враховувати встановлену кримінальним процесуальним законодавством України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
3. Вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність указаного ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 у разі не обрання йому запобіжного заходу, буде продовжувати вчиняти злочини, у тому числі пов'язані з незаконним впливом на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також злочини, аналогічні тому, у якому він підозрюється у даному кримінальному провадженні.
Викладене свідчить про відсутність у нього соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не буде незаконно впливати на свідків, не вчинить інше кримінальне правопорушення, не буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Відтак, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою, не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, зазначеним вище.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Також пунктом 1 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, ч. 4 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010, відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість), сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, а за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, в заподіянні яких особа обвинувачується.
При цьому Європейським судом з прав людини визнано правильним підхід національного суду Іспанії щодо необхідності врахування вказаних чинників за наявності сумнівів у тому, що застава, сума якої визначатиметься виключно пропорційно до майнового стану підозрюваного, зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передусім щодо участі у судовому розгляді справи.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене та вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, його вік та майновий стан, аналізуючи зібрані в сукупності докази, розмір отриманої неправомірної вигоди, сторона обвинувачення приходить до обґрунтованого висновку, що заставу слід визначити у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав із наведених в самому клопотанні підстав та просить суд Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатися із м. Конотоп без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не спілкуватись із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Підозра є необґрунтованою, а правова кваліфікація дій підозрюваного - помилковою. Виходячи зі змісту інкримінованого правопорушення, суб'єктом має бути безпосередньо службова особа, а не особа, яку слідство вважає пособником.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт спілкування підозрюваного зі службовими особами. Матеріали клопотання містять результати НСРД щодо сторонніх осіб. Стосовно ОСОБА_4 наявний лише один протокол НСРД, у якому не зафіксовано жодних висловлювань з його боку щодо надання чи отримання неправомірної вигоди.
Слідство стверджує, що неправомірна вигода була отримана ОСОБА_4 23.03.2026 року, проте затримання відбулося лише 31.03.2026 року. За цей восьмиденний період жодна неправомірна вигода жодній посадовій особі передана не була, що ставить під сумнів версію обвинувачення.
ОСОБА_4 має стале місце проживання, є пенсіонером та характеризується виключно позитивно. Він має численні грамоти та подяки, перебуває у шлюбі, проте має незначні доходи. На його утриманні перебувають донька та батьки похилого віку (пенсіонери).
Зокрема, мати підозрюваного перебуває у важкому стані після перенесеного інфаркту, що потребує постійного стороннього догляду та фінансової підтримки з боку сина.
Враховуючи викладене, захисник просить суд обрати стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання. У разі прийняття судом рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні надав пояснення, у яких зазначив, що є пенсіонером та перебуває у шлюбі. Останній заявив про свою незгоду з врученою підозрою та доводами клопотання прокурора, вважаючи їх необґрунтованими. Підозрюваний повністю підтримав правову позицію свого захисника.
Заслухавши сторони та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновків, які мотивує наступним чином.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину.
Суд вважає підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтованою в тій мірі, яка необхідна для застосування запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість правопорушення, але водночас зважаючи на майновий стан підозрюваного, суд вважає обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Конотопа Сумської області запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 29.05.2026 року включно, з визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 гривень.
В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені частинами п'ятою статті 194 КПК України, строком на 60 днів з дня внесення застави, а саме:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
2) прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
3) повідомляти вказаних осіб суд про зміну свого місця проживання;
4) не спілкуватись з свідками по даному провадженню;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України чи в'їзд в Україну.
Керуючись вимогами ст.ст. 176-178, 182, 183, 194 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Конотопа Сумської області запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 29.05.2026 року включно, з визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 гривень, які можуть бути внесені як самим підозрюваним так і іншою фізичною (юридичною) особою на депозитний рахунок:
Отримувач ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО 820172,
Банк Державна казначейська служба України м. Київ,
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.
В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені частинами п'ятою статті 194 КПК України, строком на 60 днів з дня внесення застави, а саме:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
2) прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
3) повідомляти вказаних осіб суд про зміну свого місця проживання;
4) не спілкуватись з свідками по даному провадженню;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України чи в'їзд в Україну.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
В разі внесення застави уповноважена службова особа повинна негайно видати розпорядження про звільнення з-під варти особи.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення .
Суддя: ОСОБА_1