С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2-др/760/75/26
В справі 760/25149/24
І. Вступна частина
27 квітня 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув питання про постановлення ухвали про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коба Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, про визнання договору іпотеки недійсним та визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію права власності.
ІІ. Описова частина
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним та визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію права власності було залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 адвоката Панової Світлани Андріївни залишено без задоволення, ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року залишено без змін.
30 грудня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_4 про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивачів.
Обґрунтовуючи свою заяву, Відповідач зазначила, що у зв'язку з перебуванням у провадженні суду справи за позовом до неї про визнання договору іпотеки недійсним та визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію права власності нею було отримано послуги професійного адвоката на загальну суму в розмірі 20.000,00 грн, у зв'язку з чим на підставі ч. 5 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України просить стягнути вказану суму з позивачів.
Наполягала на тому, що судами обох інстанцій встановлено зловживання позивачами своїми процесуальними правами, а повторна неявка позивача стала підставою для залишення позову без розгляду, а тому позивачі мають компенсувати Відповідачу понесені нею витрати на правничу допомогу.
Доказами понесення таких витрат є договір про надання правової допомоги від 21 листопада 2023 року, додаткова угода № 2 від 04 листопада 2024 року до вказаного договору та акт наданої правової допомоги.
13 січня 2026 року до суду надійшли заперечення позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в яких вони просили відмовити у задоволенні заяви. На обґрунтування своєї позиції позивачі послалися на те, що відзив на позовну заяву не містив вимоги про компенсацію судових витрат на правову допомогу; до заяви не надано детального опису виконаних робіт (наданих послуг); договір про надання правової допомоги не містить ціни послуг, а додаткова угода № 2 не підтверджена доказами оплати гонорару; акт наданої правової допомоги не містить вартості процесуальних дій, дати та підпису клієнта. Крім того, зазначили, що позивачами не було допущено зловживання процесуальними правами, а тому відсутні підстави для стягнення компенсації судових витрат.
ІІІ. Мотивувальна частина
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Стосовно строку розгляду заяви, встановленого частиною шостою статті 142 ЦПК України, суд зазначає наступне. За буквальним змістом цієї норми п'ятнадцятиденний строк є строком, у межах якого суд може вирішити питання про розподіл судових витрат, а не процесуальним строком, встановленим для подання сторонами відповідної заяви. На відміну від частини восьмої статті 141 ЦПК України, яка прямо встановлює строк подання доказів стороною (до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення), частина шоста статті 142 ЦПК України преклюзивного строку для подання відповідачем заяви про компенсацію витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача, не містить.
У даній справі ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року про залишення позову без розгляду було оскаржено позивачем ОСОБА_1 в апеляційному порядку, і остаточну юридичну визначеність щодо її чинності було забезпечено лише постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року, якою апеляційні скарги залишено без задоволення, а зазначену ухвалу залишено без змін. Заяву Відповідача про компенсацію судових витрат подано до суду через підсистему «Електронний суд» 30 грудня 2025 року, тобто через 6 днів після набрання ухвалою остаточної законної сили за наслідками апеляційного перегляду. За таких обставин, виходячи з принципу розумності процесуальних строків (стаття 121 ЦПК України) та враховуючи, що протягом періоду апеляційного перегляду питання про підстави стягнення судових витрат об'єктивно не могло бути вирішеним, суд вважає, що заяву подано в межах розумного строку та є підстави для її розгляду по суті.
Таким чином, закон пов'язує право Відповідача на відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу лише у випадку «необґрунтованих дій Позивача» (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20 зазначив, що:
-обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;
-право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. У зв'язку з цим наявні підстави для вирішення питання щодо покладення відповідних судових витрат на позивача;
-неявка повноважного представника позивача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п'ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.
Суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню наведений правовий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20 щодо покладення на позивача обов'язку доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій, оскільки ЦПК України містить тотожні норми права в цій частині.
Так, позивачі, звернувшись до суду з позовом, створили Відповідачу умови, які викликали необхідність укладення нею договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень; подальше залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача після перебування справи в провадженні суду протягом понад одного року свідчить, що позивачі вийшли за межі дійсного змісту свого права та вчинили необґрунтовані дії, чим порушили охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18) Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами. Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Таким чином, обґрунтованим є посилання Відповідача на необхідність забезпечення її права на стягнення судових витрат з позивачів згідно з частиною п'ятою статті 142 ЦПК України.
Доводи позивачів про те, що ними не було допущено зловживання процесуальними правами, спростовуються обставинами, які встановлені ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року та постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року, якими встановлено факт повторної неявки Позивача-1, належно повідомленої про час та місце судового засідання, без подання заяви про розгляд справи за її відсутності.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Встановлено, що між ОСОБА_4 (Замовник) та адвокатом Боднарчук Інною Олексіївною (Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги від 21 листопада 2023 року, за умовами якого Адвокат взяв на себе зобов'язання надавати Замовнику правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором, з метою захисту прав та інтересів Замовника, зокрема представництва інтересів Замовника у цивільних справах у судах усіх інстанцій, а Замовник зобов'язався оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Сторонами.
04 листопада 2024 року між ОСОБА_4 та адвокатом Боднарчук І.О. укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги від 21 листопада 2023 року, згідно з якою Сторони дійшли згоди про те, що за надання правової допомоги у цивільній справі № 760/25149/24 Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 26.500,00 грн.
Крім того, адвокатом Боднарчук І.О. складений Акт наданої правової допомоги, хід та результати виконання доручення та стан справи, виконано адвокатом Боднарчук І.О. відповідно Договору про надання правової допомоги від 21 листопада 2023 року, в якому наведений перелік наданих послуг за договором: зустріч з клієнтом, надання первинної юридичної консультації, підписання Договору про правову допомогу - 2 години; вивчення документів, отриманих від замовника, опрацювання чинного законодавства та чинної судової практики, формування правової позиції, розроблення плану дій щодо представництва, розроблення загальної стратегії представництва клієнта - 10 годин; збір необхідної інформації, що підтверджуватиме правову позицію (направлення адвокатських запитів) - 4 години; підготування відзиву на позовну заяву - 15 годин; підготування клопотання про долучення доказів - 2 години; виготовлення додатків до відзиву відповідно кількості сторін справи та надсилання сторонам копії відзиву з додатками поштовими засобами зв'язку - 5 годин; завантаження відзиву на позовну заяву через підсистему «Електронний суд» на адресу Солом'янського районного суду міста Києва - 0,5 години; а також участь у судових засіданнях 29 січня 2025 року, 18 березня 2025 року, 06 червня 2025 року.
У пунктах 29, 30 постанови Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Доводи позивачів про те, що відзив на позовну заяву не містив вимоги про компенсацію судових витрат на правову допомогу, не відповідають дійсності, оскільки у відзиві на позовну заяву Відповідачем було зазначено попередній орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20.000,00 грн, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 124 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Заперечення позивачів щодо відсутності доказів оплати гонорару не можуть бути прийняті судом, оскільки згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Отже, закон допускає відшкодування витрат, які на момент розгляду відповідної заяви не сплачені, але підлягають сплаті відповідно до умов договору.
Твердження позивачів про відсутність детального опису виконаних робіт також спростовуються змістом Акту наданої правової допомоги, в якому наведений вичерпний перелік виконаних адвокатом дій із зазначенням затраченого на них часу та результату виконання. Вартість правової допомоги визначена Додатковою угодою № 2 від 04 листопада 2024 року у фіксованому розмірі, що відповідає вимогам ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що Відповідачем доведений належними та допустимими доказами розмір понесених нею судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, в сумі 20.000,00 грн. Такий розмір витрат є логічним, співмірним і справедливим з огляду на складність та тривалість справи, кількість та якість виготовлених адвокатом процесуальних документів. Крім того, заявлена до стягнення сума (20.000,00 грн) є меншою від визначеної сторонами Додатковою угодою № 2 від 04 листопада 2024 року (26.500,00 грн), що додатково свідчить про розумність заявленого розміру.
Відтак, зазначена сума компенсації за понесені Відповідачем витрати на правничу допомогу підлягає стягненню з позивачів у повному обсязі.
Оскільки позов подавався трьома позивачами, суд вважає за необхідне стягнути зазначену суму з повнолітніх позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках - по 10.000,00 грн з кожного, з огляду на те, що саме вони несли процесуальні обов'язки у справі та саме їх поведінка стала причиною залишення позову без розгляду. Інтереси неповнолітнього ОСОБА_2 у справі представляла його мати - ОСОБА_1 , у зв'язку з чим підстав для покладення судових витрат на неповнолітнього позивача немає.
IV. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 137, 141, 142 Цивільного процесуального кодексу України, суд ухвалив:
1.Заяву ОСОБА_4 про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивачів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 компенсацію за понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10.000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію за понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10.000,00 грн.
2. Ухвала набирає чинності з дня її проголошення (складання).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення (складання).
2.Стягувач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Боржник: ОСОБА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Боржник: ОСОБА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя: