Справа № 466/10199/24 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/2895/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
27 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
суддів Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 липня 2025 року,
У жовтні 2024 року Львівське міське комунальне підприємство (ЛМКП) «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в кінцевій редакції позовних вимог якого просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 1 999 грн. 76 коп. заборгованості за послуги з постачання гарячої води, а саме: витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання за період з 01.06.2022 року по 29.02.2024 року (а.с. 94), а також 3 028 грн. 00 коп. судового збору.
Уточнені позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , яка обладнана індивідуальним опаленням, та споживачами послуг з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим в силу вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язані оплачувати надані послуги, однак такий обов'язок належним чином не виконують, внаслідок чого допустили утворення заборгованості, яка і є предметом позовних вимог.
Будинок АДРЕСА_2 обладнаний вузлом обліку теплової енергії (тепловим лічильником).
З 01 грудня 2021 року з відповідачами є укладені індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір на постачання гарячої води, які за своєю правової природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінетів Міністрів України № 1022 та № 1023 від 08.09.2021 року. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Зазначений договір є розміщений на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.Ite.lviv.ua.
Пунктом 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води визначено, що витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розподіляються на всіх споживачів, у тому числі - і тих, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово- комунальних послуг.
Також зазначалося, що позовна заява подається на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 10.01.2024 року у справі №466/13369/23, якою було скасовано судовий наказ від 18.12.2023 року про стягнення з відповідачів на користь ЛМКП "Львівтеплоенерго" заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с. 1-3, 94).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги за постачання гарячої води, а саме: витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого постачання за період з 01.06.2022 року по 29.02.2024 року у розмірі 1 999 грн. 76 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1 009 грн. 33 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1 009 грн. 33 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1 009 грн. 33 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову (а.с. 148-156).
Вищезгадане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_1 .
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Вважає помилковим висновок суду про наявність між сторонами спору договірних відносин, оскільки «відповідачі не є споживачами послуг із постачання гарячої води ще із 2006 року».
Вважає, що «суд залишив поза увагою той факт, що постанова Кабінету міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 як і її положень не існувало на момент відключення Відповідачів від системи гарячого водопостачання, відтак не може застосовуватись до спірних правовідносин».
Вважає, що «суд залишив поза увагою той факт, що за розрахунком відповідача вартість послуг за гаряче водопостачання за березень 2023 року у 33 рази перевищує суму витрат на постачання теплової енергії, що є просто неможливо, відтак розрахунок Позивача є абсолютно неправильним та не відповідає дійсності».
Звертає увагу на те, що він є особою з інвалідністю 2 (другої) групи, а відтак вважає неправомірним стягнення з нього на користь позивача судового збору (а.с. 162-166).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою (отримана апелянтом 06.10.2025 року; а.с. 189), запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 170-171).
Клопотань від сторін про апеляційний розгляд справи з повідомленням учасників справи до суду не поступало.
22 вересня 2025 року позивач подав до суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (176-183).
03 та 20 квітня 2026 року у зв'язку зі звільненням з посади у відставку судді-доповідача ОСОБА_4 , а також судді Приколоти Т.І. (рішенням Вищої ради правосуддя від 11.11.2025 року) протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи було визначено нову колегію суддів у складі суддів Цяцяка Р.П. (суддя-доповідач), Ванівського О.М. та Шеремети Н.О. (а.с. 190, 192).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77).
Судом встановлено та стверджується матеріалами справи те, що:
-відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9);
-житловий будинок АДРЕСА_2 під'єднаний до теплопостачальних мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго», від яких отримує теплову енергію, яка використовується для опалення всього будинку: як квартир і нежитлових приміщень, так і місць загального користування, та обладнаний вузлом обліку теплової енергії;
-у квартирі відповідачів № 42 встановлена індивідуальна системи опалення, а тому вони є споживачами послуг з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачанняі з 01.12.2021 року з відповідачами є укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір на постачання гарячої води,які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена відповідними постановами Кабінету Міністрів України; зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua: такі договори укладаються сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води,а саме: витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Пунктом 13 (абзац 7) Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМ України від 11.12.2019 року № 1182, визначено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), який розраховується та розподіляється між усіма споживачами згідно з пунктом 15 цих Правил, а саме: відповідно до Методики розподілу.
Пунктами 15 та 28 Правил надання послуги з постачання гарячої води також визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), розраховується та розподіляється між усіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315.
Відтак, оскільки у будинку відповідачів функціонує система гарячого водопостачання, відповідачі, як і усі інші мешканці, незалежно від того, чи використовують вони гарячу воду чи ні, зобов'язані відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Пунктом 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води також визначено, що витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо¬будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розподіляються на всіх споживачів, у тому числі тих, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до ч. 2 розділу І Методики розподілу обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання - це втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Порядок визначення та розподілу обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП, передбачено розділом V Методики розподілу.
У разі, коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкової системи постачання гарячої води, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу, плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та плати за абонентське обслуговування.
Згідно з пунктами 37-39 Правил надання послуги з постачання гарячої води розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявнос ті циркуляції), с календарний місяць.
Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Споживач не звільняється від плаги за виграти теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Водночас, згідно з підпунктом 5 п. 45 Правил надання послуги з постачання гарячої води індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Щомісячні витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП залежать від обсягу гарячої води (м.куб.) спожитої в кожному місяці, відповідно - кількість теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання в кожному місяці є різною.
У Відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить детальний розрахунок кількості та вартості теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФСГВ) за березень 2023 року.
Апелянтом свого розрахунку кількості та вартості теплової енергії на забезпечення ФСГВ за березень 2023 року до суду подано не було, так само, як не було подано зауважень (заперечень тощо) на згаданий вище розрахунок позивача, а тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що згаданий «розрахунок Позивача є абсолютно неправильним та не відповідає дійсності», до уваги прийматися не можуть.
Частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартнр та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» також встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку (частина 2 статті 4); встановлені обов'язки співвласників багатоквартирного будинку щодо утримання спільного майна (стаття 7) та встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку (пункт 2 статті 12).
З наведеного вбачається, що система опалення та гарячого водопостачання, як інженерна система будинку, яка призначена для задоволення потреб усіх співвласників (мешканців будинку), належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам, які зобов'язані забезпечувати належне її утримання, що також включає і витрати на оплату комунальних послуг щодо цього спільного майна, а тому відповідачі зобов'язані відшкодовувати витрати не лише за функціонування внутнішньобудинкової системи опалення, але й за функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Згідно з пунктами 1 та 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі типового договору, визначено як обов'язок, а не право споживача.
Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Постановою КМ України від 21.08.2019 року № 830 (з наступними змінами) затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і затверджений типовий договір про надання послуги з постачання теплової енергії. А постановою КМ України від 11.12.2019 року № 1182 (з наступними змінами, які набули чинності з 01.10.2021 року) затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води і затверджений типовий договір про надання послуги з постачання гарячої води.
Згідно з частиною 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Оскільки мешканці будинку АДРЕСА_2 не прийняли модель організації договірних відносин (докази про протилежне у матеріалах справи відсутні), то між споживачами та ЛМКП «Львівтеплоенерго» вважаються укладеними індивідуальні договори про надання послуг.
А тому з 01.12.2021 року з відповідачами за затвердженими згаданими вище постановами КМ України типовими формами є укладеними індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, якуі є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua.
Дані договори укладаються сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Отже, між позивачем та відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: виконавець надавав відповідачам послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, а відповідачі такими послугами користувалися.
При цьому відсутність підписаного договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі: відповідна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц та від 6 листопада 2019 року у справі №642/2858/16.
За наведеного вище доводи апеляційної скарги стосовно відсутності між сторонами спору договірних відносин є надуманими, а тому не можуть прийматися до уваги.
Відповідач (апелянт) ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю 2-ої групи пожиттєво (а.с. 104-105), у відповідності до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, на що звертається увага у поданому до суду Відзиві на позовну заяву (а.с. 45-53), а тому 1/3 сплаченого позивачем судового зборупідлягає відшкодуванню позивачу за рахунок держави.
За наведених обставин оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 1 009 грн. 33 коп. судового збору підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення - про стягнення на користь позивача сплаченого ним 1 009 грн. 33 коп. судового збору з Державного бюджету України.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року - 3 328 грн. 00 коп.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачів 5 143 грн. 64 коп. заборгованості за надані послуги.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 5 143 грн. 64 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 5 143 грн. 64 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.4, 376 ч.1 п. 4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 липня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1 009 грн. 33 коп. судового збору скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1 009 (одну тисячу дев'ять) грн. 33 коп. сплаченого судового збору.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 27 квітня 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.