Справа № 131/1175/20
Провадження №11-кп/801/236/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
21 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_10 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 10.12.2025, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не судимого згідно ст. 89 КК України,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та виправдано його у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_2 , з вищою освітою, фізичної особи-підприємця, одруженого, не судимого.
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та виправдано його у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.
Скасовано арешт на майно, а саме: на мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «Galaxy А7(2017)», s/n НОМЕР_1 , ІМЕІ # 1: НОМЕР_2 , IMEI # 2: НОМЕР_3 , із наявною в ньому SIM-картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_4 ; який перебував у користуванні ОСОБА_9 та безпосередньо останнім був виданий в ході проведення обшуку; пластикова платіжна картка, емітована АТ «КБ «ПриватБанк» за номером НОМЕР_5 , накладений згідно ухвали слідчого судді Вінницького міського суду ОСОБА_11 від 25.06.2020.
Скасовано арешт на майно, а саме: на два фрагмента дерев'яної палиці, кухонний ніж з рукояткою коричневого кольору та пусту пачку від сигарет «MARLBORO» накладеного згідно ухвали слідчого судді Вінницького міського суду ОСОБА_12 від 18.06.2020.
Судові витрати в сумі 17 616 грн. 58 коп. вирішено компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 4000 грн. та моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень, залишено без розгляду.
Вирішено долю речових доказів.
встановив:
Відповідно до матеріалів кримінального провадження та обвинувального акту, ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він спільно із ОСОБА_8 , переслідуючи корисливий мотив та прагнучи швидкого особистого збагачення шляхом незаконного заволодіння чужим майном, у невстановлений досудовим розслідуванням час, вступили в попередню змову та розробили план протиправного отримання грошових коштів, які належать ОСОБА_10 в якості сплати боргу, якого в дійсності не існує, шляхом нанесення тілесних ушкоджень та погроз застосування насильства.
Реалізуючи заздалегідь розроблений алгоритм злочинних дій, 16.06.2020 близько 16:30 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на автомобілі марки «BMW» моделі «Х5», який перебував у користуванні останнього, під'їхали до будинку АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_10 та проникли на територію приватного домоволодіння, прилеглого до вказаного будинку.
Знаходячись на території зазначеного домогосподарства, під час того як ОСОБА_10 вийшов з будинку, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 висловили до нього вимогу надання їм грошових коштів у сумі 3 000 доларів США за погашення неіснуючих боргових зобов'язань ОСОБА_10 перед третіми особами, висловлюючи при цьому погрози застосування до нього фізичного насильства.
У подальшому, з метою підтвердження серйозності власних намірів, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , фрагментами дерев'яних палиць, які знайшли на території вказаного домоволодіння, та кулаками своїх рук, по черзі, почали наносити удари у різні частини тіла ОСОБА_10 , вимагаючи при цьому виконання висунутої вимоги щодо надання їм грошових коштів у сумі 3 000 доларів США. Внаслідок вищеописаних дій, ОСОБА_10 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців: по задні поверхні шиї зліва, який поширюється на ліву завушну ділянку голови, в області грудної клітки справа та зліва, в проекції лівої лопатки з поширенням на ліве плече, по попередній поверхні живота зліва, в області правого та лівого передпліччя, правого та лівого стегна, правої та лівої гомілки, які згідно висновку експерта №95 від 17.06.2020 виникли від дії тупого твердого предмета, можливо 16.06.2020 та відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Отримавши відмову ОСОБА_10 надати вказані грошові кошти ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , останні, самовільно, не отримавши згоди ОСОБА_10 здійснили огляд житлового будинку та прилеглої до нього території. В подальшому, ОСОБА_9 в присутності ОСОБА_8 , взявши до рук кухонний ніж, який знайшов на території зазначеного домоволодіння, та спрямувавши його до ОСОБА_10 , почав вимагати відкриття дверей легкового автомобіля, який перебував у користуванні останнього з метою вилучення грошових коштів, які знаходились всередині автомобіля. Будучи підданим фізичному та психологічному примусу ОСОБА_10 відчинив вказаний автомобіль та видав останнім грошові кошти у сумі 4 000 гривень.
Отримавши частину грошових коштів, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 висловивши вимогу надати решту грошових коштів у майбутньому, сіли до транспортного засобу марки «BMW» моделі «Х5» та поїхали за адресами місця свого проживання.
Дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 189 КК України - вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він спільно із ОСОБА_9 , переслідуючи корисливий мотив та прагнучи швидкого особистого збагачення шляхом незаконного заволодіння чужим майном, у невстановлений досудовим розслідуванням час, вступили в попередню змову та розробили план протиправного отримання грошових коштів, які належать ОСОБА_10 в якості сплати боргу, якого в дійсності не існує, шляхом нанесення тілесних ушкоджень та погроз застосування насильства.
Реалізуючи заздалегідь розроблений алгоритм злочинних дій, 16.06.2020 близько 16:30 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на автомобілі марки «BMW» моделі «Х5», який перебував у користуванні останнього, під'їхали до будинку АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_10 та проникли на територію приватного домоволодіння, прилеглого до вказаного будинку.
Знаходячись на території зазначеного домогосподарства, під час того як ОСОБА_10 вийшов з будинку, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 висловили до нього вимогу надання їм грошових коштів у сумі 3 000 доларів США за погашення неіснуючих боргових зобов'язань ОСОБА_10 перед третіми особами, висловлюючи при цьому погрози застосування до нього фізичного насильства.
У подальшому, з метою підтвердження серйозності власних намірів, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , фрагментами дерев'яних палиць, які знайшли на території вказаного домоволодіння, та кулаками своїх рук, по черзі, почали наносити удари у різні частини тіла ОСОБА_10 , вимагаючи при цьому виконання висунутої вимоги щодо надання їм грошових коштів у сумі 3 000 доларів США. Внаслідок вищеописаних дій, ОСОБА_10 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців: по задні поверхні шиї зліва, який поширюється на ліву завушну ділянку голови, в області грудної клітки справа та зліва, в проекції лівої лопатки з поширенням на ліве плече, по попередній поверхні живота зліва, в області правого та лівого передпліччя, правого та лівого стегна, правої та лівої гомілки, які згідно висновку експерта №95 від 17.06.2020 виникли від дії тупого твердого предмета, можливо 16.06.2020 та відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Отримавши відмову ОСОБА_10 надати вказані грошові кошти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 останні, самовільно, не отримавши згоди ОСОБА_10 здійснили огляд житлового будинку та прилеглої до нього території. В подальшому, ОСОБА_9 в присутності ОСОБА_8 , взявши до рук кухонний ніж, який знайшов на території зазначеного домоволодіння, та спрямувавши його до ОСОБА_10 , почав вимагати відкриття дверей легкового автомобіля, який перебував у користуванні останнього з метою вилучення грошових коштів, які знаходились всередині автомобіля. Будучи підданим фізичному та психологічному примусу ОСОБА_10 відчинив вказаний автомобіль та видав останнім грошові кошти у сумі 4 000 гривень.
Отримавши частину грошових коштів, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 висловивши вимогу надати решту грошових коштів у майбутньому, сіли до транспортного засобу марки «BMW» моделі «Х5» та поїхали за адресами місця свого проживання.
Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 189 КК України - вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 10.12.2025 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та виправдано їх у зв'язку з відсутністю в їх діях складу даного кримінального правопорушення в кримінальному провадженні № 12020020000000224, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 червня 2020 року.
Не погодившись з вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 10.12.2025 року потерпілий ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що в вирок суду першої інстанції є незаконним через істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, та неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.
Просив скасувати вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 10.12.2025, під час розгляду апеляційної скарги допитати обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_13 та дослідити в суді апеляційної інстанції такі письмові докази: протокол огляду місця події від 16.06.2020; висновок судово-медичної експертизи № 95 від 17.06.2020; протокол проведення слідчого експерименту від 17.06.2020 за участю потерпілого ОСОБА_10 ; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.06.2020; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2020; висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 09.09.2020 № 682. За результатами апеляційного розгляду ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнати винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 KK України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Заявлений позов про відшкодування шкоди заподіяної злочином розглянути та задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі, тобто стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на його, ОСОБА_10 користь 4000 грн. заподіяної йому злочином матеріальної (майнової) шкоди та 50000 грн. моральної шкоди, а всього таким чином стягнути з відповідачів на його користь 54000 грн.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_10 вказує на те, що з досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 діяли узгоджено та зі спільною метою, зокрема, разом прибули у село Леухи, увійшли в його, тобто потерпілого ОСОБА_10 домоволодіння, надалі діяли з урахуванням обізнаності та погодження з намірами один одного та зі спільним умислом.
Так, судом не взято до уваги, що положеннями ч. 2 ст. 28 КК України встановлено, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
Суд у вироку не мотивував переконливо, чому він вважає недостовірними показання потерпілого ОСОБА_10 за якими ним наведені обставини вимагання ОСОБА_14 та ОСОБА_15 грошових коштів, незважаючи на те, що його показання частково узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_9 , який не заперечував факт завдання ударів потерпілому, ОСОБА_10 , та свідка ОСОБА_13 . Зокрема свідок ОСОБА_13 повідомив, що бачив як двоє чоловіків заходили на подвір'я домогосподарства ОСОБА_10 , розбіжності між показаннями даного свідка та потерпілого незначні та не є вирішальними для ухвалення того чи іншого вироку, не впливають, а ні на кваліфікацію, а ні на перебіг подій вчинення злочину.
Отже, суд без всебічного аналізу безпідставно надав перевагу одним доказам над іншими, не зробивши обґрунтованого висновку, чому бере до уваги одні докази (показання обвинувачених) та відкидає інші (показання потерпілого). Тим самим суд допустив порушення вимог статей 94, 370, 404, 419 КПК України в частині надання оцінки істотним доказам, що є підставою для скасування судового рішення.
Судом не надано належної оцінки висновку судової біологічної експертизи від 09.09.2000 № 682, згідно з яким на поверхні вилученого на місці події кухонного ножа виявлено біологічні сліди, які походять від ОСОБА_9 . Зазначений висновок узгоджується з показаннями потерпілого та суперечить показанням обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що його дії були здійснені як самозахист.
Потерпілий зазначає, що досліджені судом докази у їх сукупності повністю підтверджують факт вимагання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 грошових коштів у ОСОБА_10 за викладених в обвинувальному акті обставин та спростовують висновки суду про відсутність у їх діяннях складу кримінального правопорушення.
У цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції не забезпечив належного захисту прав потерпілого ОСОБА_10 , зокрема, не перевірив чи наявні у діях ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ознаки іншого кримінального правопорушення, зокрема передбаченого ст. 125 КК України, яке є менш тяжким, а ніж склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 189 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 також подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 10.12.2025, під час розгляду апеляційної скарги, з метою надання належної оцінки доказам, допитати обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_13 та дослідити в суді апеляційної інстанції такі письмові докази: протокол огляду місця події від 16.06.2020; висновок судово-медичної експертизи № 95 від 17.06.2020; протокол проведення слідчого експерименту від 17.06.2020 за участю потерпілого ОСОБА_10 ; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.06.2020; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2020; висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 09.09.2020 № 682. За результатами апеляційного розгляду ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнати винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 KK України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 солідарно на користь держави 17616,58 грн в рахунок відшкодування витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні.
Зазначив, що суд у вироку не мотивував, чому він вважає недостовірними показання потерпілого ОСОБА_10 , у яких він розповів про обставини вимагання у нього грошових коштів, незважаючи на те, що його показання частково узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_9 , який не заперечував факт завдання ударів ОСОБА_10 , та свідка ОСОБА_13 . Зазначений свідок, зокрема, повідомив, що бачив як двоє чоловіків заходили на подвір'я домогосподарства ОСОБА_10 , розбіжності між показаннями даного свідка та потерпілого незначні та не є вирішальними для ухвалення того чи іншого вироку. Отже, суд без всебічного аналізу надав перевагу одним доказам над іншими, не зробивши обґрунтованого висновку, чому бере до уваги одні докази (показання обвинувачених) та відкидає інші (показання потерпілого). Тим самим суд допустив порушення вимог статей 94, 370, 404, 419 КПК України в частині надання оцінки істотним доказам, що є підставою для скасування судового рішення.
Судом не надано належної оцінки висновку судової біологічної експертизи від 09.09.2000 № 682, згідно з яким на поверхні вилученого на місці події кухонного ножа виявлено біологічні сліди, які походять від ОСОБА_9 . Зазначений висновок узгоджується з показаннями потерпілого про те, що у ході вимагання йому погрожували ножем, та суперечить показанням обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що його дії були продиктовані виключно самозахистом.
В апеляційній скарзі прокурор зазначив про те, що винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, серед яких, окрім вищеперерахованих, також протокол огляду місця події (під час якого й вилучено, зокрема, вищезазначений кухонний ніж, а також фрагменти дерев'яної палиці та пачку від цигарок), протокол слідчого експерименту, під час якого потерпілий ОСОБА_10 на місці події уточнив надані ним показання, висновком судово-медичної експертизи від 17.06.2020 № 95, згідно з яким у ОСОБА_10 виявлені легкі тілесні ушкодження, які виникли від дії тупого твердого предмета, протоколи пред'явлення для впізнання за фотознімками, під час яких потерпілий упізнав ОСОБА_9 та ОСОБА_8 як осіб, які вимагали у нього гроші та завдали тілесні ушкодження тощо.
В останнє судове засідання потерпілий ОСОБА_10 не з'явися, подав суду заяву про апеляційний розгляд у його відсутність, підтримавши свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, думку потерпілого ОСОБА_10 , який підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу прокурора безпосередньо в засіданні та в заяві, просив їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу потерпілого, просив їх задовольнити, думку обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та їх захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення апеляційних скарг потерпілого та прокурора, зазначили, що оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, а тому просили залишити його без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши безпосередньо письмові докази у відповідності до приписів ст. 404 КПК України, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_10 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Встановлено, що під час судового розгляду в суді першої інстанції у судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 надали покази, вину в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні не визнали.
На обґрунтування винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом першої інстанції, та зазначені в обвинувальному акті , а саме: покази потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 та ряд доказів, процесуальних документів та висновки експертиз, а саме:
- заяву ОСОБА_10 від 16.06.2020 року останній звернулась до Іллінецького ВП Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області щодо дій двох осіб, які 16.06.2020 по АДРЕСА_3 вимагали 3000 дол. США, наносили удари палицями та заволоділи грошовими коштами в сумі 4000 грн. (Т.2 а.с. 187);
- витяг Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.06.2020 за № 12020020000000224, відповідно до якого внесені відомості за заявою ОСОБА_10 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України ( Т.2 а.с. 184);
- протокол огляду місця події від 16.06.2020 в АДРЕСА_4 , відповідно до якого проведено огляд домогосподарства за вказаною адресою та автомобіля Volkswagen Passat B5, н.з. НОМЕР_6 , у ході якого виявлено та вилучено два фрагмента дерев'яної палиці, кухонний ніж з рукояткою коричневого кольору та пусту пачку від сигарет «MARLBORO». (Т.2 а.с. 193-203);
- ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду ОСОБА_12 від 18.06.2020 про накладення арешту на два фрагмента дерев'яної палиці, кухонний ніж з рукояткою коричневого кольору та пусту пачку від сигарет «MARLBORO» (Т.2 а.с. 220-222);
- протокол обшуку від 17.05.2020 в межах кримінального провадження № 12020020000000224, відповідно до якого проведено обшук домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «Galaxy А7(2017)», s/n НОМЕР_1 , ІМЕІ # 1: НОМЕР_2 , IMEI # 2: НОМЕР_3 , із наявною в ньому SIM-картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_4 ; який перебував у користуванні ОСОБА_9 та безпосередньо останнім був виданий в ході проведення обшуку; пластикова платіжна картка, емітована АТ «КБ «ПриватБанк» за номером НОМЕР_5 . (Т.2 а.с.226-228);
- ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду ОСОБА_11 від 25.06.2020 про накладення арешту на мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «Galaxy А7(2017)», s/n НОМЕР_1 , ІМЕІ # 1: НОМЕР_2 , IMEI # 2: НОМЕР_3 , із наявною в ньому SIM-картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_4 , який перебував у користуванні ОСОБА_9 та безпосередньо останнім був виданий в ході проведення обшуку; пластикова платіжна картка, емітована АТ «КБ «ПриватБанк» за номером НОМЕР_5 (Т.2 а.с. 237);
- висновок судово-медичної експертизи № 95 від 17.06.2020, відповідно до якого у ОСОБА_10 виявлено тілесне ушкодження: синці по задні поверхні шиї зліва, який поширюється на ліву завушну ділянку голови, в області грудної клітки справа та зліва, в проекції лівої лопатки з поширенням на ліве плече, на передній поверхні живота зліва, в області правого та лівого передпліччя, правого та лівого стегна, правої та лівої гомілки. Дані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета, можливо 16.06.2020 та відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.3.5. (Т.2 а.с. 240-241);
- протокол проведення слідчого експерименту від 17.06.2020 за участю потерпілого ОСОБА_10 (Т.2 а.с. 243-247);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_10 вказав на особу, зображена на фото №3 ( ОСОБА_9 ), яка згідно його показів з іншою раніше незнайомою йому особою нанесла йому тілесні ушкодження, вимагала та відкрито заволоділа його коштами в сумі 4000 грн. (Т.2 а.с. 248-249);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_10 вказав на особу, зображена на фото №3 ( ОСОБА_8 ), яка згідно його нанесла йому тілесні ушкодження, вимагала грошові кошти (Т.3 а.с. 1-3);
- висновок судово молекулярно-генетичної експертизи від 09.09.2020 № 682, відповідно до якого установлено, що на наданих на дослідження двох фрагментах дерев'яних палиць (об'єкт № 3, 4), кухонному ножі (об'єкти № 5, 6) та пачці з-під цигарок марки «Мальборо» (об'єкт N 7), вилучених в ході проведення огляду місця події в період з 16 по 17 червня 2020 року, виявлені клітини з ядрами.
- аналітичну довідку про опрацювання номерної інформації в ході досудового розслідування № 12020020000000224 від 17.06.2020 щодо з'єднання абонентських номерів - НОМЕР_4 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 (Т.3 а.с 95-98);
- аналітичну довідку про опрацювання інформації, отриманої від операторів телекомунікації щодо з'єднання абонентів номерів НОМЕР_9 та НОМЕР_10 , НОМЕР_11 (Т.3 а.с. 101-103).
Дослідивши всі надані в судовому засіданні докази як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, проаналізувавши їх в сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України не доведена, свої мотиви детально виклав у вироку.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
У відповідності зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Згідно зі ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Окрім того, згідно зі статтею 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. При цьому виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо цих доказів не було досліджено при апеляційному перегляді вироку (постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 січня 2020 року, справа № 577/3721/16-к).
За клопотанням сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції повторно допитав обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_10 та дослідив ряд заявлених письмових доказів, які досліджував суд першої інстанції, задовольнивши клопотання потерпілого та прокурора на виконання ч. 3 ст. 404 КПК України. Щодо повторного допиту свідка ОСОБА_13 апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проведено допит свідка ОСОБА_13 , який надав вичерпні та послідовні показання, окрім того суд погоджується з доводами адвоката, про те, що залучення вказаного свідка для повторного допиту є недоцільним задля забезпечення розумних строків розгляду апеляційних скарг потерпілого та прокурора.
Суд апеляційної інстанції також безпосередньо на виконання ст. 404 КПК України, дослідив наступні письмові докази:
- протокол огляду місця події від 16.06.2020 в АДРЕСА_4 , відповідно до якого заступником начальника СВ Іллінецького ВП Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області майором поліції ОСОБА_20 в присутності двох понятих проведено огляд домогосподарства за вказаною адресою та автомобіля Volkswagen Passat B5, н.з. НОМЕР_6 , у ході якого виявлено та вилучено два фрагмента дерев'яної палиці, кухонний ніж з рукояткою коричневого кольору та пусту пачку від сигарет «MARLBORO», до протоколу додано фототаблицю з ілюстраціями. (Т.2 а.с. 195-203);
- висновок судово-медичної експертизи № 95 від 17.06.2020, відповідно до якого у ОСОБА_10 виявлено тілесне ушкодження: синці по задні поверхні шиї зліва, який поширюється на ліву завушну ділянку голови, в області грудної клітки справа та зліва, в проекції лівої лопатки з поширенням на ліве плече, на передній поверхні живота зліва, в області правого та лівого передпліччя, правого та лівого стегна, правої та лівої гомілки. Дані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета, можливо 16.06.2020 та відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.3.5. (Т.2 а.с. 240-241);
- протокол проведення слідчого експерименту від 17.06.2020 за участю потерпілого ОСОБА_10 , відповідно до якого слідчий експеримент проведено в проміжку часу з 15:40 год. по 16:00 год. 17.06.2020 старшим слідчим ОСОБА_21 за участю двох понятих, потерпілого та двох інших осіб зі слів ОСОБА_10 були відтворені події від 16.06.2020, що розпочались приблизно о 16:30 год. (Т.2 а.с. 243-247);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_10 вказав на особу, зображена на фото №3 ( ОСОБА_9 ), яка згідно його показів з іншою раніше незнайомою йому особою нанесла йому тілесні ушкодження, вимагала та відкрито заволоділа його коштами в сумі 4000 грн. (Т.2 а.с. 248-249);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_10 вказав на особу, зображена на фото №3 ( ОСОБА_8 ), яка згідно його слів нанесла йому тілесні ушкодження, вимагала грошові кошти (Т.3 а.с. 1-3);
- висновок судово молекулярно-генетичної експертизи від 09.09.2020 № 682, відповідно до якого установлено, що на наданих на дослідження двох фрагментах дерев'яних палиць (об'єкт № 3, 4), кухонному ножі (об'єкти № 5, 6) та пачці з-під цигарок марки «Мальборо» (об'єкт N 7), вилучених в ході проведення огляду місця події в період з 16 по 17 червня 2020 року, виявлені клітини з ядрами. В результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні фрагмента дерев'яної палиці (об'єкт № 3), кухонного ножа (об'єкт № 5) та пачки з-під цигарок марки «Мальборо» (об'єкт № 7), вилучених в ході проведення огляду місця події в період з 16 по 17 червня 2020 року, які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиці 1.1, що додається до висновку експерта). Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні фрагмента дерев'яної палиці (об'єкт № 4) та кухонного ножа (об'єкт № 6), вилучених в ході проведення огляду місця події в період з 16 по 17 червня 2020 року, не встановлені. В результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_9 (об'єкт № 1) та ОСОБА_8 (об'єкт № 2), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1 що додається до висновку експерта). В результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні фрагмента дерев'яної палиці (об'єкт № 3), кухонного ножа (об'єкт № 5) та пачки з з-під цигарок марки «Мальборо» (об'єкт № 7), вилучених в ході проведення огляду місця події в період з 16 по 17 червня 2020 року, які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиці 1.1, що додається до висновку експерта). Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні кухонного ножа (об'єкт № 5) та пачці з-під цигарок «Мальборо» (об'єкт № 7), вилучених в ході проведення огляду місця події в період з 16 по 17 червня 2020 року, збігаються між собою, з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_9 (об'єкт № 1) та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_8 (об'єкт № 2). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітетелію ОСОБА_9 та в об'єкті № 5 складає 3,97927 х 10-15. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаному об'єкті зустрічається не частіше, ніж у 1 з 251 трильйонів (2,51 х 1014) осіб. Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію ОСОБА_9 та в об'єкті N 7 складає 2,15112 х 10-15. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаному об'єкті, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 4,65 нонильйонів (4,65 х 1030) осіб. Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_8 виключається. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні фрагмента дерев'яної палиці (об'єкт № 3), вилученого в ході проведення огляду місця події в період з 16 по 17 червня 2020 року, не збігаються з генетичними ознаками зразків букального епітелію ОСОБА_9 (об'єкт № 1) і ОСОБА_8 (об'єкт № 2) та належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі. Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виключається. До висновку додана таблиця результатів дослідження та ілюстративна таблиця на 15 аркушах (Т.3 а.с. 62-84).
На переконання апеляційного суду, значеним вище доказам суд першої інстанції дав правильну юридично-правову оцінку з точки зору їхньої належності, допустимості та повноти, в їх сукупності та взаємозв'язку, з такою оцінкою погоджується суд апеляційної інстанції.
Так, зокрема, допитаний обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердив покази надані в суді першої інстанції та показав, що 16.06.2020 він перебував в м. Монастирище Черкаської області. За пару днів до цього йому телефонував ОСОБА_8 який просив замовити для нього запчастинами для автомобіля, оскільки останній нещодавно придбав автомобіль по рекомендації ОСОБА_9 . У подальшому, 16.06.2020 він зателефонував до ОСОБА_8 та вказав, що запчастини вже прибули, тому він може приїхати їх забрати. Після чого в обідній час ОСОБА_8 приїхав в м. Монастирище та вони разом в магазині забрали запчастини. У подальшому, ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_8 поїхати пообідати в кафе «Застава», що знаходиться на кордоні Черкаської та Вінницької областей, при цьому вони поїхали кожен своїм автомобілем. Прибувши в кафе вони замовили страви, але очікуючи обід в ході спілкування ОСОБА_8 повідомив про некоректну роботу підвіски його автомобіля та запропонував проїхатись протестувати авто, на що ОСОБА_9 погодився та вони разом поїхали по «поганій» дорозі в напрямок с. Леухи. У подальшому, перебуваючи в с. Леухи ОСОБА_9 попросив ОСОБА_8 під'їхати до його знайомого ОСОБА_10 з яким у нього вже тривалий час неприязні стосунки, щоб поговорити з останнім з особистих питань. При цьому, ОСОБА_9 у ході допиту зазначив, що причиною розмови з ОСОБА_10 було те, що останній ображає його близьких друзів, а саме ОСОБА_22 , яка є дочкою його кума ОСОБА_23 . Крім того, ОСОБА_9 зазначив, що між ним та ОСОБА_10 не раз відбувались розмови про непристойну поведінку останнього.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив покази надані в суді першої інстанції та показав, що зранку 16.06.2020 він перебував в м. Умань Черкаської області. За пару днів до даної дати він в телефонному режимі спілкувався з ОСОБА_9 якого просив замовити для нього запчастинами для автомобіля. У подальшому, 16.06.2020 йому зателефонував ОСОБА_9 та вказав, що запчастини вже прибули, тому він може приїхати їх забрати. Після чого в обідній час ОСОБА_8 приїхав в м. Монастирище та вони разом з ОСОБА_9 в магазині забрали запчастини. У подальшому, ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_8 поїхати пообідати в кафе «Застава», що знаходиться на кордоні Черкаської та Вінницької областей, при цьому вони поїхали кожен своїм автомобілем. Прибувши в кафе вони замовили страви, але очікуючи обід, в ході спілкування ОСОБА_8 повідомив про некоректну роботу підвіски його автомобіля та запропонував проїхатись протестувати авто, на що ОСОБА_9 погодився та вони разом поїхали по дорозі в напрямок с. Леухи. У подальшому, перебуваючи в с. Леухи ОСОБА_9 попросив ОСОБА_8 під'їхати до його знайомого ОСОБА_10 , щоб поговорити з останнім з особистих питань.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 суду показав, що 16.06.2020, що відповідає матеріалам кримінального провадження, він перебував за місцем свого проживання, а саме АДРЕСА_3 . Приблизно о 16:30-17:00 год. він відпочивав в своєму будинку, його автомобіль був припаркований біля воріт, почув, що хтось крикнув біля будинку. Після чого, вийшовши зі своєї оселі біля входу він побачив ОСОБА_8 , якого я раніше не знав. Після чого, останній сказав, що ОСОБА_10 заборгував кошти товаришу ОСОБА_8 , ім'я вказаного товариша не пам'ятає, (3000 дол. США), які потрібно повернути. Побачив автомобіль сірого кольору BMW «X5», який стояв біля воріт. ОСОБА_10 запитав чи є у вказаної особи підтверджуючі документи боргу - розписки, тощо, ОСОБА_8 зателефонував зазначеному другу та спілкувався з ним близько 30 секунд (спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 продовжувалось 2-3 хв.). При цьому, ОСОБА_8 не надав конкретної відповіді на питання, в цей момент з водійської сторони сірого автомобіля BMW «X5», який стояв біля воріт його домогосподарства, від будинку, вибіг ОСОБА_9 , з яким він знайомий вже тривалий час (приблизно 3-4 роки) та який до нього неодноразово приїзжав з метою вирішення різних питань щодо образ ОСОБА_10 товаришів ОСОБА_9 не вимагаючи ніяких коштів. Взявши палицю (ломаку), яка лежала на подвір'ї, ОСОБА_9 почав наносити ОСОБА_10 удари по різних частинах тіла, потерпілий стояв та закривався від вказаних ударів. Після чого ОСОБА_8 також взяв палицю біля дверей будинка та наніс удари. ( ОСОБА_9 та ОСОБА_8 наносили палицями удари біля в ходу в будинок близько 5 хв.) У подальшому вони сказали, щоб він заходив в будинок та показував де він зберігає кошти. Крім того, в будинку ОСОБА_9 взяв кухонного ножа, яким в ході розмови погрожував. Зайшовши в будинок ОСОБА_9 та ОСОБА_8 знову наносили удари палицями та руками, погрожували ножем та вимагали, щоб він віддав кошти. При цьому, ОСОБА_10 вказав, що коштів в будинку немає, але можливо є в автомобілі. У подальшому, знайшовши ключ від автомобіля ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пішли до автомобіля, який був припаркований біля домогосподарства. Після чого, ОСОБА_15 вказав ОСОБА_10 , щоб він відкрив авто та віддав їм кошти, ОСОБА_9 в цей час говорив по телефону. У подальшому, діставши з автомобіля грошові кошти в сумі 8000 грн. ОСОБА_8 запитав чи це всі кошти та почувши відповідь, що всі, сказав віддати 4000 грн., а решту залишив ОСОБА_10 , зазначивши, що через місяць вони приїдуть щоб ОСОБА_10 повертав іншу частину заборгованих коштів. Після чого, ОСОБА_9 викинув ніж та палицю в подвір'я, сів в автомобіль разом з ОСОБА_8 та поїхав. Під час вказаних подій ОСОБА_10 не спілкувався з ОСОБА_9 . Автомобіль з якого ОСОБА_10 дістав кошти, та яким він користувався на той час перебував на іноземній реєстрації.
Таким чином покази обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є послідовними та узгоджуються між собою а також узгоджуються з показами свідків, наданими суду першої інстанції. Покази потерпілого ОСОБА_10 також є послідовними, однак наявні неузгодженості таких показів в сукупності з показами свідків на які зокрема звертає увагу місцевий суд в оскаржуваному рішенні, та письмовими доказами.
З урахуванням наведених вище доказів, показів обвинувачених та потерпілого повторно досліджених судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що Іллінецький районного суду Вінницької області постановив законне та обгрунтоване рішення від 10.12.2025 стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , визнавши їх невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та виправдавши їх у зв'язку з відсутністю в їх діях складу даного кримінального правопорушення.
Згідно диспозиції ч. 2 ст. 189 КК України зазначено - вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому. Відповідно обвинувальному акту ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Перевіривши докази, які були предметом дослідження в суді першої інстанції апеляційний суд зазначає, що жоден із доказів не підтверджує факту вимагання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 коштів у ОСОБА_10 , більше того, при повторному допиті потерпілого в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_10 зазначив, що взагалі не мав розмови з ОСОБА_9 того дня. Також, відповідаючи на запитання адвоката ОСОБА_10 зазначив, що він знайомий з ОСОБА_9 вже тривалий час (приблизно 3-4 роки). ОСОБА_9 неодноразово приїзжав до потерпілого з метою вирішення різних питань щодо образ ОСОБА_10 товаришів ОСОБА_9 , при цьому жодного разу не вимагаючи ніяких коштів.
Докази на які посилається сторона обвинувачення такі як: протокол огляду місця події від 16.06.2020 в АДРЕСА_4 ; протокол проведення слідчого експерименту від 17.06.2020 за участю потерпілого ОСОБА_10 ; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_10 вказав на особу, зображена на фото №3 ( ОСОБА_9 ); протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_10 вказав на особу, зображена на фото №3 ( ОСОБА_8 ) фактично створені базуючись на словах потерпілого, що не суперечить висновкам суду першої інстанції в частині того, що обвинувачення ґрунтується лише на показах потерпілого. Допитаний у ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_10 фактично повторив обставини викладені в обвинувальному акті, при цьому, конкретизувавши певні факти.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції звертає увагу на те, що потерпілий показав суду, що біля його домогосподарства стояв автомобіль «Volkswagen Passat B5», н.з. НОМЕР_6 , з якого він брав кошти та передавав ОСОБА_8 . Однак, вищезазначене спростовується показами свідка ОСОБА_13 , який суду показав, що в момент коли до домогосподарства ОСОБА_10 під'їхав сірий позашляховик інших авто біля даного подвір'я не було. Допитаний у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_9 суду показав, що ним не заперечується факт приїзду разом з ОСОБА_8 16.06.2020 до домогосподарства ОСОБА_10 , однак не з тих мотивів, які описані в обвинуваченні, а з мотивів поспілкуватись з останнім з приводу його поведінки щодо його похресниці ОСОБА_18 . Вищенаведені покази обвинуваченого узгоджуються з показами свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , оскільки останній суду показав, що просив ОСОБА_9 поспілкуватись з ОСОБА_10 .
Крім того, у ході допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_9 суду першої інстанції показав, що ним не заперечується факт нанесення ОСОБА_10 палицею декількох ударів, але не з мотивів вимагання коштів, оскільки конфлікт виник з інших причин та на ґрунті неприязних відносин.
За таких обставин, доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вимагали, тобто висловлювали вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб спростовуються, як показами обвинувачених та не підтверджуються жодними іншими доказами та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки жодних інших доказів не було запропоновано стороною обвинувачення, а докази, які були досліджені в судовому засіданні, не спростовують доводи обвинувачених.
Окрім того в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_10 надав покази згідно з якими він взагалі не розмовляв з ОСОБА_9 16.06.2020, таким чином заперечивши факт вимагання ОСОБА_9 коштів в групі з ОСОБА_8 .
Щодо доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілого про залишення без уваги того, що положеннями ч. 2 ст. 28 КК України встановлено, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
У рішенні суду першої інстанції зазначено, що обвинувачення повинно ґрунтуватись на належних та допустимих доказах зібраних у ході досудового розслідування, а саме показаннях свідків, речових доказах, висновків експертиз, інформації здобутої у ході проведення гласних та негласних слідчих дій, які у подальшому безпосередньо досліджуються судом у ході судового розгляду. При цьому, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. При цьому, домовленість про спільне вчинення злочину обов'язково означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони. Так, в обвинувачені є посилання на розроблення плану протиправного отримання грошових коштів, при цьому стороною обвинувачення не розкрито, шляхом надання доказів, будь якої обставини про фактичне існування даного плану та попередньої змови. При цьому, за результатами проведеного судового розгляду у даному кримінальному провадженні крім показань потерпілого ОСОБА_10 стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би підтверджував твердження викладеного в обвинувальному акті щодо вступу ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в попередню змову та розроблення плану протиправного отримання грошових коштів, які належать ОСОБА_10 в якості сплати боргу, якого в дійсності не існує, шляхом нанесення тілесних ушкоджень та погроз застосування насильства. Оскільки в диспозиції ч. 2 ст. 189 КК України кваліфікуючого ознакою даного злочину є погроза вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Таким чином доводи апеляційних скарг про залишення судом першої інстанції без уваги положень ч. 2 ст. 28 КК України про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб є неспроможними.
Щодо доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілого про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки висновку судової біологічної експертизи від 09.09.2000 № 682, згідно з яким на поверхні вилученого на місці події кухонного ножа виявлено біологічні сліди, які походять від ОСОБА_9 - апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції в повній мірі проаналізував висновок судової біологічної експертизи від 09.09.2000 № 682.
Так у рішенні суду першої інстанції належним чином відображено зміст висновку судової біологічної експертизи від 09.09.2000 № 682, зазначено, що покази потерпілого ОСОБА_10 щодо нанесення ОСОБА_8 йому тілесних ушкоджень палицею не узгоджується з висновком судово молекулярно-генетичної експертизи від 09.09.2020 № 682 згідно якої генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні фрагмента дерев'яної палиці (об'єкт № 4) та кухонного ножа (об'єкт № 6), вилучених в ході проведення огляду місця події в період з 16 по 17 червня 2020 року, не встановлені. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні кухонного ножа (об'єкт № 5) та пачці з-під цигарок «Мальборо» (об'єкт № 7), вилучених в ході проведення огляду місця події в період з 16 по 17 червня 2020 року, збігаються між собою, з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_9 (об'єкт № 1) та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_8 (об'єкт № 2). Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_8 виключається. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні фрагмента дерев'яної палиці (об'єкт № 3), вилученого в ході проведення огляду місця події в період з 16 по 17 червня 2020 року, не збігаються з генетичними ознаками зразків букального епітелію ОСОБА_9 (об'єкт № 1) і ОСОБА_8 (об'єкт № 2) та належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі. Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виключається. При цьому, вищевказаний висновок узгоджується з показами обвинуваченого ОСОБА_9 , який суду показав, що 16.06.2020 між ним та ОСОБА_10 виникла суперечка у ході якої він декілька разів вдарив палицею ОСОБА_10 , а ОСОБА_8 взагалі не бачив даного конфлікту.
Щодо доводів апеляційних скарг потерпілого та прокурора в частині взяття до уваги одних доказів (показань обвинувачених) та відкидання інших (показань потерпілого), апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки під час розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції судом було допитано як обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 так і потерпілого ОСОБА_10 , в повній мірі проаналізовано послідовність вказаних показів та їх узгодженість із показами свідків, інших доказів.
Таким чином судовий розгляд даного кримінального провадження було проведено місцевим судом у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість.
Щодо доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілого про незабезпечення належного захисту прав потерпілого ОСОБА_10 , оскільки суд першої інстанції, не перевірив чи наявні у діях ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ознаки іншого кримінального правопорушення, зокрема передбаченого ст. 125 КК України, апеляційний суд зазначає наступне.
Прокурор у кримінальному провадженні наділений рядом процесуальних прав для здійснення встановлених Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Ні в судових засіданнях суду першої інстанції, ані в судових засіданнях суду апеляційної інстанції прокурором та потерпілим не зазначалось про необхідність перекваліфікації дій обвинувачених на кримінальне правопорушення, передбачене ст. 125 КК України. Окрім того зазначені доводи в мотивувальних частинах апеляційних скарг прокурор та потерпілого не узгоджуються та прямо суперечать прохальним частинам вказаних апеляційних скарг, у яких прокурор та потерпілий просять визнати винними ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого саме за ч. 2 ст. 189 КК України та призначити їм покарання за вчинення саме вимагання.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що положеннями ч. 3 ст. 337 КПК України передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Ці положення не вказують на те, що у разі непідтвердження за результатом судового розгляду висунутого особі обвинувачення сторона обвинувачення може очікувати, що суд самостійно віднайде в діях цієї особи якийсь інший злочин і ухвалить обвинувальний вирок, оскільки саме доведення перед судом винуватості особи у вчиненні злочину є прямим обов'язком сторони обвинувачення (ВС/ККС у справі № 243/1573/17 від 13 січня 2021 року).
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Статтею 17, про що також зазначає суд першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження позиції Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та саме застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту. Таким чином ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має право бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини такої особи тлумачаться на її користь.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
З урахуванням вище наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив законне та обґрунтоване рішення визнавши ОСОБА_9 та ОСОБА_8 невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та виправдавши їх у зв'язку з відсутністю в їх діях складу даного кримінального правопорушення.
Окрім того, згідно ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає цивільний позов без розгляду.
Таким чином, місцевий суд цілком правильно залишив без розгляду позов ОСОБА_10 до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 4000 грн. та моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень.
Залишаючи оскаржуваний вирок місцевого суду без змін, колегія суддів апеляційного буду залишає без розгляду також вимоги апеляційної скарги прокурора в частині стягнення з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 солідарно на користь держави 17616,58 грн в рахунок відшкодування витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді районним судом провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції та постановлення нового рішення чи призначення нового судового розгляду, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 10.12.2025 стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4