1Справа № 335/7916/25 2/335/393/2026
24 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
До Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування поданого позову зазначено наступне. Батьками малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , згідно актових записів про народження. Мати дітей, ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері малолітні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишилися проживати у родині ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наказом служби у справах дітей Нікопольської міської ради від 10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поставлено на облік дітей, які опинились в складних життєвих обставинах. 06 червня 2024 року малолітні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , покинуті ОСОБА_9 , Нікопольським РУП ГУНП в Дніпропетровській області, були доставлені до КП «Нікопольська дитяча міська лікарня» НМР» за адресою: просп. Трубників, буд. 47, м. Нікополь, Дніпропетровська область про що складено акт закладу охорони здоров?я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров?я. Рішеннями виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 24 липня 2024 року № 1327, №1328 малолітній ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_2 надано статус «дитина, позбавлена батьківського піклування». Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради від 13 серпня 2024 року № 830 малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 влаштовані до прийомної сім?ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Згідно із актом обстеження сім?ї, складеним службою у справах дітей Марганецької міської ради від 02 вересня 2024 року за вищевказаною адресою, житлово-побутові умови відповідають необхідним санітарно-гігієнічним нормам. Діти забезпечені всім необхідним. Батько дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з дітьми не проживав, з народження не займався вихованням та утриманням, матеріально не забезпечував. Спеціалістами служби у справах дітей Нікопольської міської ради порушено клопотання до Нікопольського районного управління поліції головного управління національної поліції в Дніпропетровській області щодо здійснення розшуку ОСОБА_3 , з метою повернення дітей до батька на виховання та утримання. Під час проведеної перевірки за обліками Нікопольського РУП було встановлено, що інформація щодо громадянина ОСОБА_3 відсутня. На сьогоднішній день місцезнаходження останнього невідоме та встановити його не виявилося можливим. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.07.2024 року справа № 182/949/23, провадження № 2-0/0182/48/2024 відмовлено в задоволенні позовної заяви Виконавчого комітету Нікопольської міської ради в інтересах дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_9 про визнання особи безвісно відсутньою. В матеріалах справи міститься довідка Державної прикордонної служби України, сформована 02.05.2023 року, згідно якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , виїхав з України 16.02.2022 року, перетнувши кордон на пункті пропуску Малий Березний та назад не повертався. Спеціалістами служби у справах дітей Нікопольської міської ради через соціальні мережі встановлено зв?язок з ОСОБА_3 , який надав письмове пояснення, направлене електронним засобом Viber. В пояснені ОСОБА_3 повідомив, що не вважає себе біологічним батьком дітей, не планує та не бажає забирати дітей та займатися їх вихованням, не бажає скасовувати батьківство та не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З огляду на викладене вище, позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнути з ОСОБА_3 аліменти щомісяця у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісяця з дня набрання рішення суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття, на користь законного представника дитини та передати малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Нікопольської міської ради.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 30.10.2025 року, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, разом з цим, визначено витребувати відповідну інформацію з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби, з Міністерства оборони України, з Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
На виконання ухвали суду від 30.10.2025 року, від Головного центру оброки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, 11.11.2025 року надійшла інформація про перетин державного кордону ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
На виконання ухвали суду від 30.10.2025 року, від Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), 11.11.2025 року надійшли повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про: шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; народження доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; про народження сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з цим, повідомлено суду про відсутність за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про розірвання шлюбу відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та про наявність актового запису про народження доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьком якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
На виконання ухвали суду від 30.10.2025 року, від Начальника ІНФОРМАЦІЯ_16 надійшов лист 01.12.2025 року, за змістом якого, за наявними даними у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, станом на 29.11.2025 року, громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Ухвалою суду від 12.01.2026 року, закрито підготовче провадження по даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
19.03.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні 14.04.2026 року представник позивача підтримав позовну заяву з підстав викладених ній, просив задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому ЦПК України порядку, відзив на позов не надав, із заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У судовому засіданні 14.04.2026 судом завершено розгляд справи по суті, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, в судовому засіданні оголошено перерву до 24.04.2026 року.
У судове засідання 24.04.2026 року сторони не з'явилися.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, з урахуванням змісту статей 223, 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 в місті Нікополі, Дніпропетровської області, про що 21 березня 2017 року Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 263. Батьками дитини в актовий запис про народження записані: батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; мати - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . Вказане також підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00054679666 від 11.11.2025 року.
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_11 в місті Нікополі, Дніпропетровської області, про що 21 березня 2017 року Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 264. Батьками дитини в актовий запис про народження записані: батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; мати - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . Вказане також підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00054679598 від 11.11.2025 року.
Разом з цим, згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00054679496 від 11.11.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , 16.03.2012 року зареєстрували шлюб, відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області.
Отже, судом встановлено, що державна реєстрація народження дітей проведена відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 13.12.2022 року Нікопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), мати дітей ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як зазначає у позовній заяві позивач, після смерті матері малолітні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишилися проживати у родині ОСОБА_9 .
Згідно з листом КНП «НЦПМСД» НМР №712 від 14.12.2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 разом із бабусею ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_13 . Разом з цим, зазначено, що до лікаря діти приходять завжди з бабусею ОСОБА_9 , батько ОСОБА_3 не приймає участі щодо здоров'я дітей.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 06.10.2022 року, складеним Головним спеціалістом служби у справах дітей Нікопольської міської ради, за адресою: АДРЕСА_1, за вказаною адресою проживають: ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 . Разом з цим, зазначено, що житлово-побутові умови посередні, у дітей відсутні спальні місця, бідність та малозабезпеченість. Мати померла, батько з дітьми не проживає, ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Біологічний батько відбуває покарання у МПВ.
Згідно з актами закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я, складеними лікарем педіатром педіатричного відділення комунального підприємства «Нікопольська міська дитяча лікарня» Нікопольської міської ради» Новіковим В.М. , в присутності медичної сестри Мостової М.А. , начальника сектора ювенальної превенції Нікопольського районного управління поліції головного управління національної поліції в Дніпропетровській області Рябової А.О., головного спеціаліста служби у справах дітей Нікопольської міської ради Городничого О.Л., від 06.06.2024 року, малолітні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , були доставлені до КП «Нікопольська дитяча міська лікарня» НМР» за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до наказу в.о. начальника служби у справах дітей Нікопольської міської ради №520 від 04.07.2024 року, визначено тимчасово влаштувати в прийомну сім'ю ОСОБА_15 малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.07.2024 року справа № 182/949/23, провадження № 2-0/0182/48/2024 відмовлено в задоволенні позовної заяви Виконавчого комітету Нікопольської міської ради в інтересах дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_9 про визнання особи ОСОБА_3 безвісно відсутньою. Разом з цим, згідно з вищезазначеним рішенням, з 10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають на обліку, як діти, які опинились в складних життєвих в обставинах. З народження вони проживають у сім'ї ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації, що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 20.02.2023 року. Як пояснила ОСОБА_9 працівникам соціальних служб, її син ОСОБА_12 з початку 2016 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_6 , під час сімейного та спільного проживання у них народились діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_6 не була розлучена з ОСОБА_3 , тому відомості про батька Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, внесені відповідно до діючого законодавства України. Фактично ОСОБА_9 є рідною бабусею дітей, а їх біологічний батько - ОСОБА_12 на теперішній час відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
Згідно рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 24 липня 2024 року №1327 малолітній ОСОБА_1 надано статус «дитина, позбавлена батьківського піклування».
Згідно рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 24 липня 2024 року №1328 малолітньому ОСОБА_2 надано статус «дитина, позбавлена батьківського піклування».
Відповідно до рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради від 13 серпня 2024 року № 830 малолітні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , влаштовані до прийомної сім?ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 13.08.2021 року, які проживають за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом з цим, в матеріалах справи міститься копія письмових пояснень ОСОБА_3 від 19.08.2024 року, зі змісту яких вбачається, ОСОБА_3 повідомляє, що він записаний батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які народились від ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_14 . Спільно вони не проживали, їх шлюб не розірвали. ОСОБА_3 не вважає себе біологічним батьком дітей. ОСОБА_3 пояснив, що не планує та не бажає забирати дітей та займатися їх вихованням, не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно із актом обстеження сім'ї, складеним службою у справах дітей Марганецької міської ради від 02 вересня 2024 року за вищевказаною адресою, житлово-побутові умови відповідають необхідним санітарно-гігієнічним нормам. У квартирі є меблі та побутова техніка. Прийомні батьки створили належні умови для виховання, розвитку, навчання та проживання дітей. У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є окремі спальні місця, облаштоване місце для організації дозвілля, діти забезпечені одягом, взуттям, належним харчуванням, речами першої необхідності. Взаємовідносини у родині теплі, панує атмосфера взаєморозуміння, взаємодопомоги, діти швидко адаптуються до родини.
Згідно висновку служби у справах дітей Нікопольської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області № 1763 від 09.10.2024 року, орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з цим, в судовому засіданні представником позивача до матеріалів справи були долучені наступні докази.
Згідно копії акту обстеження умов проживання від 11.03.2026 року, проведеного за адресою квартири: АДРЕСА_3 , власника ОСОБА_4 , встановлено, що квартира обладнана необхідною сучасною технікою, достатньо мебльована, зроблено ремонт. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: спальні ліжка, куточки для навчання, відпочинку, шафи для одягу, книг, ігор.
Відповідно до звіту про стан виховання, утримання та розвитку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за 2025 рік, служба у справах дітей Марганецької міської ради вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , створили задовільні умови для виховання, утримання та розвитку дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з характеристикою учнів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданою Марганецьким ліцеєм №3 Марганецької міської ради Дніпропетровської області, діти проживають в прийомній сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 . Вони відповідально ставляться до виховання та навчання дітей. Житлово-побутові умови, в яких проживають діти - задовільні. Вдома створено всі необхідні умови для нормального розвитку дітей. Діти забезпечені усім шкільним приладдям. Батьки підтримують постійний зв'язок із класним керівником та адміністрацією ліцею, з розумінням ставляться до рекомендацій вчителів. Фізичного чи психологічного насилля відносно дітей не виявлено.
В матеріалах справи також наявні висновки про стан здоров'я, фізичний і розумовий розвиток ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , надані КНП «Марганецький центр первинної медико-санітарної допомоги №3».
Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними актовими записами про народження дітей.
Разом з цим, суд враховує наявні в матеріалах справи письмові пояснення відповідача ОСОБА_3 , згідно яких останній повідомляє що не вважає себе біологічним батьком дітей, не планує та не бажає забирати дітей та займатися їх вихованням, не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Водночас, суд наголошує на тому, що відповідачем ОСОБА_3 у встановленому законом порядку батьківство не оспорювалось, а відтак, відповідно до вимог Сімейного Кодексу України він залишається юридично визнаним батьком дітей, на якого покладено права та обов'язки щодо них.
Крім того, суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування, який вважає за доцільним позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оцінюючи надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 , фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, участі у вихованні дітей не бере, матеріально не забезпечує, що свідчить про свідоме ухилення останнього від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Дослідивши письмові докази по справі суд зазначає, що діти мають бути забезпечені можливістю здійснення їх прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Інтереси дитини захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Так, згідно з положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч.8 ст.7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Частиною 2 ст.27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно п.2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх зобов'язань по вихованню дитини.
Відповідно до п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного Кодексу. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Крім того, Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).
Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20.
Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов'язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав. Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає, що дійсно ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання малолітніх дітей, про що свідчить той факт, що відповідач не спілкується, добровільно не надає будь-якої допомоги на їх утримання, не проявляє інтересу до життя, здоров'я та розвитку, про що зазначив позивач у своєму позові та безпосередньо у судовому засіданні, та це не спростовано відповідачем. У діях відповідача проявляється саме винна та пасивна поведінка по відношенню до дітей, відповідач не вживає будь-яких дій щодо забезпечення та виховання дітей.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст. ст. 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач байдужливо ставиться до дітей, на які позивач посилається, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
З огляду на викладене вище, суд вважає висновок органу опіки та піклування обґрунтованим, у ньому наведено достатньо підстав та аргументів, які вказують на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дітей, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім цього, відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України (далі СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 2 ст.166 СК України передбачає, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, серед іншого, суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини, 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно із ч.2 ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В даному випадку норми закону передбачають обов'язковість батьків утримувати своїх дітей.
Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд погоджується з обраним позивачем розміром аліментів та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно із ч.1 ст.191 ЦПК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Судом задоволено позовні вимоги позивача, який звільнений від сплати судового збору, а тому з ОСОБА_3 в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 1 331,20 грн., що відповідає нормам ч.1ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 280, 273 ЦПК України, суд
Позов Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно його малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 11.08.2025 року та до досягнення дітьми повноліття, на користь законного представника дітей.
Рішення в частині місячного платежу аліментів підлягає негайному виконанню.
Передати малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, ЄДРПОУ 04052198, адреса: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя І.В. Новасардова