27 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/42725/25
адміністративне провадження № К/990/15930/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі №420/42725/25
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Південного МУ МЮ про визнання протиправною та скасування постанови,
ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову ВП №78173042 від 19 листопада 2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року, залишеною без змін постановою 09 березня 2026 року, позовну заяву повернуто позивачеві у зв'язку з неусуненням недоліків.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Водночас, відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частин другої, третьої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Враховуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання: клопотання про поновлення строку на звернення до суду.; документу про сплату судового збору.
У зв'язку із невиконанням позивачем вимог указаної вище ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк, оскаржуваними судовими рішеннями позовну заяву повернуто позивачу.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що ухвала про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 01 січня 2026 року.
На виконання ухвали від 31 грудня 2025 року представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано клопотання від 09 січня 2026 року, в якому позивач просив:
1. Звільнити або відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору та/або зменшити розмір ІНФОРМАЦІЯ_2 сплату судового збору.
2. У разі відмови у звільненні від сплати судового збору - відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору, або зменшити його розмір.
3. У разі відмови у відстроченні сплати судового збору - розстрочити сплату судового збору.
4. У разі відмови у розстроченні судового збору - зменшити розмір судового збору та надати термін для його сплати.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року позовну заяву повернуто позивачеві з підстав несплати судового збору та неподання заяви про поновлення строку звернення до суду.
Зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
При цьому, Суд наголошує, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Таким чином, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження позивачем ухвали про повернення позовної заяви та у силу положень статті 333 КАС України.
У зв'язку з перебуванням судді Жука А.В. у відрядженні, питання про відкриття/відмову у відкритті касаційного провадження вирішується після виходу суддів з відпустки.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі №420/42725/25
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
............................
А.В. Жук
М.В. Білак
М.І. Смокович
Судді Верховного Суду