ф
27 квітня 2026 року
м. Київ
справа №580/3244/25
адміністративне провадження № К/990/12105/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі №580/3244/25 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Стамат» до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025, задоволено позов Приватного підприємства «Стамат» до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Черкаській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2024 №12185337/35550164; зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27.10.2024 № 23, датою її фактичного подання на реєстрацію.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 17.03.2026 втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі №580/3244/25, яка ухвалою Верховного Суду від 30.03.2026 залишена без руху для усунення скаржником її недоліків у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження і для належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали, податковим органом надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій викладено такі ж самі підстави касаційного оскарження, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України та заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого знову зазначено, що повернення попередньо поданої касаційної скарги не позбавляє права скаржника на повторне звернення до суду касаційної інстанції, а також вчинено посилання на те, що у даній справі скаржник застосовує пересічний строк для подання касаційної скарги, визначений КАС України і що касаційна скарга подається з дотриманням «розумного строку» та у даній справі наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Верховний Суд в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зазначав скаржнику, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало неналежне викладення скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Однак колегія суддів звертає увагу, що по суті підстав касаційного оскарження скаржником не враховані зауваження, викладені в ухвалі від 30.03.2026 року, якою касаційна скарга була залишена без руху, тобто не змінено раніше визначені підстави касаційного оскарження з їх належним обґрунтуванням. Зокрема, скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України і зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №240/5563/23, від 24.03.2025 у справі №140/32696/23, від 02.07.2024 у справі №440/5004/23, неправильно застосовано пункт 9 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520.
Разом з тим, скаржником не взято до уваги посилання суду касаційної інстанції в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, зокрема те, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Крім цього, як вказувалось скаржнику і встановлено зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.04.2025 у справі №620/4035/24, від 27.04.2023 у справі №460/8040/20, від 07.12.2022 у справі №500/2237/20, від 04.03.2024 у справі №440/3706/23, від 12.11.2019 у справі №816/2183/18, від 18.02.2020 у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19, від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а, від 06.07.2023 у справі №140/1986/22 і скаржником не зазначено, в чому помилковість врахування судами попередніх інстанцій таких правових позицій Верховного Суду.
Проте враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху і власне слугували підставою і для повернення попередньо поданих касаційних скарг.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі №580/3244/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі №580/3244/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко