27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 620/4391/25
провадження № К/990/6781/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі №620/4391/25
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 залишено без руху через її невідповідність вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України, а саме, до апеляційної скарги не доданий документ про сплату судового збору та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду, відповідачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання, в якому апелянт просив відстрочити сплату судового збору, в обґрунтування якого посилався на відсутність коштів для сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу повернуто апелянту.
Не погодившись із таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, яку ухвалою Суду від 09.03.2026 залишено без руху, надавши скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Суду документа про сплату судового збору у розмірі 3328 грн.
19 березня 2026 року до Верховного Суду від відповідача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено документ про сплату судового збору.
Отже скаржником усунуто недоліки касаційної скарги, що надає можливість вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Водночас, відповідно до частин другої, третьої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, відповідач, окрім іншого, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості.
Однак скаржником не надано достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Вживання законодавцем слова «фундаментальне» несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спірна у цій справі ситуація, скаржником не наведено. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Зі змісту оскаржуваної відповідачем ухвали про повернення апеляційної скарги слідує, що відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції, зокрема, вказував, що апелянтом не надано доказів того, що його майновий / фінансовий стан зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена.
Указане твердження не спростовано відповідачем у тексті касаційної скарги, зокрема, не надано доказів направлення суду апеляційної інстанції доказів відсутності достатнього фінансування, а також доказів вчинення дій, направлених на отримання такого фінансування для сплати судового збору саме у цій справі.
З урахуванням наведеного Суд констатує, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Більше того, повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Таким чином, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись частинами першою, третьою статті 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі №620/4391/25.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду