Справа № 745/1057/25
Провадження № 2/745/41/2026
27.04.2026 року Сосницький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Смаль І.А,
за участі секретаря Шуляр І.В., представника позивача адвоката Новікової Н.К. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Полянської К.В. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Сосниця цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Доводи сторін викладені в заявах по суті справи
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить: скасувати рішення суду по справі №743/652/19, яке набрало законної сили 08 липня 2019 року, згідно якого позивач ОСОБА_2 сплачує щомісячно аліменти на сина у розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; Ухвалити нове рішення, яким встановити розмір аліментів у вигляді 1/8 частки заробітку (доходу) позивача (замість 1/5 частки заробітку (доходу) позивача ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позов мотивований тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який розірвано судом. Рішенням суду з його утримуються аліменти на користь відповідача на утримання їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач уклав шлюб 21 грудня 2018 року, з ОСОБА_4 - до шлюбу прізвище ОСОБА_5 . Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у позивача з другою дружиною народилося ще троє дітей , які перебувають на утриманні позивача: син - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_8 2025 року народження. Таким чином, загалом позивач ОСОБА_2 має утримувати чотирьох малолітніх дітей. Син позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 має вади від народження та ускладнення діагнозу протягом життя і наслідком цього є потреба у додаткових витратах у вигляді лікування. Так, згідно консультативного висновку спеціаліста від 28 червня 2025 року йому встановлено неврологічний діагноз та рекомендоване лікування та корекція з боку логопеда. Витрати (додаткові) щодо лікування дитини ОСОБА_6 тільки за період 2025 року складають 8675,00 грн, та 7393,60 грн.(лікування та логопедичні та психологічні послуги). Донька ОСОБА_7 зазнала хвороби з боку стоматології. Так, виписка із медичної картки хворої ОСОБА_7 від 08 грудня 2025 року, вбачається перебіг лікування, яке коштувало протягом 2025 року 19655 грн. Позивач є військовослужбовцем, повне найменування юридичної особи (станом на 23 листопада 2025 року) Військова частина № НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , звання - підполковник. Отриманий дохід за місцем роботи протягом 2025 року складає 797268,24 грн. , на утримання дитини від першого шлюбу відраховується 1/5 частини заробітку і складає 159453,1 грн (за 2025 рік). З урахуванням положень діючого законодавства та положень щодо розрахунку співмірності та справедливості кожен із малолітніх дітей позивача може отримувати частку від його доходу у розрахунку 1/8 на кожну дитину. Так, якщо 50 відсотків доходів платника аліментів за приписами ч.5 ст. 183 Сімейного кодексу України може бути розподіллено між всіма дітьми, то маємо розрахунок 50% : 4 (дітей) дорівнює 12,5% на кожну дитину (1/8 частка). Відтак, розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 (сина від першого шлюбу) має бути зменшено до 1/8 частки від доходу позивача. Позивач є військовослужбовцем, та продовжує несення служби у місті Харкові. Власного житла позивач не має і вимушений орендувати житло для своєї родини. Так, щомісячна плата за оренду складає 12000 грн., та підвищилася до 14000 грн. ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини, при переміщенні з м. Харкова до м. Чугуїв позивач отримав мінно-вибухову травму та стан його здоров'я потребує нагляду з боку лікарів та продовження системного лікування. Численні вади здоров'я вимагають додаткового лікування й після стаціонарного лікування. Аналіз наданих документів та пояснень дає змогу робити висновок, що розрахунок аліментів на сина від першого шлюбу ОСОБА_3 у розмірі 1/5 частки від доходу позивача не є співмірним та пропорційним щодо всіх утриманців, яких утримує позивач, адже і його теперішня дружина ОСОБА_4 з 15 травня 2025 року знаходиться у відпусці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
З відзиву вбачається, що відповідачка не визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, з наступних мотивів. Позивачем до позовної заяви додано копію договору оренди житлового приміщення № 3 від 30.09.2025 року, з адресою: АДРЕСА_2 . В матеріалах справи не містяться жодних доказів на підтвердження факту проживання Позивача, його дружини та дітей від іншого шлюбу саме в цьому орендованому приміщенні. Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади, місце проживання дітей позивача та самого позивача зазначене за адресою: АДРЕСА_3 , а не як стверджує Позивач за місцем орендованого житлового приміщення. Відтак посилання Позивача на істотне погіршення майнового стану через орендування житлового приміщення не може братись до уваги, оскільки місце проживання Позивача та проживання дітей від іншого шлюбу не пов'язане із орендованим житловим приміщенням. Позивач, як учасник бойових дій має пільги на медичне обслуговування себе та дітей, в тому числі і на безоплатне одержання ліків. Також, позивач аналогічно прийнятих йому рішень відносно оренди житлового приміщення, платного лікування дітей у приватних клініках, приймає рішення щодо платних обстежень, у приватних суб'єктів господарювання. Прийняті рішення є його безумовним правом на волевиявлення, однак такі волевиявлення не мають негативно впливати на інших дітей зокрема на ОСОБА_9 інтереси якого в даному випадку відстоює його матір, відповідач. Окрім того, квитанції щодо оплати ліків не дають можливості встановити причинно наслідковий зв'язок даних платіжних транзакцій з спірним питанням що розглядається в даному провадженні. Позивач не довів об'єктивних підстав для зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину, оскільки не довів належними та допустимими доказами погіршення свого матеріального стану.
З відповіді на відзив вбачається, що представником відповідачки безпідставно та з метою ввести суд в оману надається твердження щодо штучного навантаження на матеріальний стан родини позивача, що стосується оренди житла позивачем. Однак, позивач досить тривалий час (з 2024 року і по теперішній час) сплачує орендну плату за орендоване майно, де він проживає із родиною. Представником відповідачки не надано доказів створення штучного погіршення матеріального становища позивачем умисно. Щодо стоматологічного лікування дітей Національна служба здоров'я України надає роз'яснення щодо отримання стоматологічної допомоги дітям у 2025 році, згідно із Програмою медичних гарантій стоматологічне лікування надається щодо огляду пацієнта та ургентної допомоги. Також Програма медичних гарантій 2025 року не покриває послуги протезування та ортодонтії ані дорослим, ані дітям. Також, виконання бойових розпорядження прямо впливає на дохід позивача, однак в той же час унеможливлює користатися соціально - побутовими гарантіями, як от планове обстеження, гарантовані медичні гарантії за рахунок держави та інше. Реалізація соціальних та будь-яких гарантій для військовослужбовця та учасника бойових дій під час військового стану унеможливлюється за рахунок несення служби, таким чином, позивач має пройти обстеження, отримати лікування не тільки за рахунок державних гарантій а й своєчасно, якщо вивільнився час від несення служби під час захисту Батьківщини та за власний рахунок. Також у позовній заяві надані докази щодо поранення позивача і задля усунення наслідків поранення медична допомога та лікування має бути своєчасною та ефективною, а не тільки за рахунок соціальних гарантій. Позивач діє в інтересах кожної своєї дитини, не віддаючи переваги молодшим дітям за рахунок утримання старшої дитини ОСОБА_3 . Позивачем навпаки здійснюються заходи щодо принципу пріоритету враховування інтересів кожної дитини, адже позивачем провадяться дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб кожної дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку кожної дитини, не тільки за рахунок соціальних гарантій а перш за все у якості відповідального батька. Звертає увагу суду, що після встановлення розміру аліментів у вигляді 1/5 частки від доходу позивача суттєво змінився й сімейний стан позивача, як зазначалося вище, загалом на утриманні позивача тепер четверо дітей. На першого сина ( ОСОБА_3 , який проживає із матір'ю - першою дружиною позивача) позивач сплачує 1/5 частину своїх доходів у якості аліментів на утримання дитини. Однак, всі народжені діти позивача від різних матерів мають рівні права на обов'язок утримувати їх пропорційно доходів самого позивача. Представником відповідачки свідомо проігноровано розрахунок співмірності розподілу доходів позивача щодо утримання кожної дитини, адже на утримання старшого сина позивача від першого шлюбу ОСОБА_3 стягується сума, яка не відповідає принципу співмірності та пропорційності. Положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду:
від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61- 7814св22),від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23).
З наданих заперечень вбачається, що потреба у зміні місця фактичного проживання приймається Позивачем на власний розсуд з урахуванням його фінансових можливостей. Твердження про те, що орендна плата сплачується протягом тривалого часу, саме по собі не свідчить про об'єктивне погіршення матеріального стану, оскільки тривалість несення витрат не змінює їх правової природи як добровільно прийнятого фінансового зобов'язання. Закон не покладає на спільну дитину Позивача та Відповідача обов'язок компенсувати наслідки житлових рішень платника аліментів. Витяг з реєстру територіальної громади № 2025/018025699 від 02.12.2025 року, вказує, що Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 17.01.2018 року, інформація про минулі місця реєстрації відсутня. З моменту реєстрації місця проживання Позивачем не вказується про необхідність змінювати місце реєстрації у зв'язку із військовою службою. Про тривале проживання Позивача в орендованій квартирі вказується лише з 2024 року. Орендована квартира знаходиться у м. Харкові, що свідчить про тривале несення служби в межах одного міста, оскільки як вказує Позивач проживає він там тривалий час та якщо і є переміщення у зв'язку із військовою службою вони не потребують додатковою оренди майна чи зміну місця реєстрації в іншому місці. Про тривале проживання в межах одного міста вказується у витягах з реєстру територіальної громади, відповідно до яких за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 проживає з 04.01.2022 року, ОСОБА_8 з 05.03.2025 року, ОСОБА_6 з 18.12.2019 року, обґрунтована потреба у переїзді у зв'язку із військової службою Позивача чи з будь яких інших причин у матеріалах справи відсутня. Понесені позивачем витрати на протезування та ортодонтії не є обов'язковими, невідкладними або такими, що виникли поза йот волевиявленням, а є наслідком свідомого вибору користуватися платними послугами, які не входять до переліку медичної допомоги, гарантованої державою в межах Програми медичних гарантій. Такі витрати не можуть вважатися об'єктивною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки не свідчать про істотне погіршення матеріального чи сімейного стану та значне погіршення здоров'я дитини позивача. Посилання позивача на статус учасника бойових дій та умови проходження військової служби не можуть бути прийняті судом як підстава для зменшення розміру аліментів. Наявність статусу учасника бойових дій не звільняє особу від виконання батьківських обов'язків щодо утримання дитини та не передбачає жодних пільг чи виключень при сплаті аліментів на утримання дитини. Більше того, чинне законодавство передбачає для осіб з таким статусом додаткові соціальні гарантії та пільги, що свідчить не про погіршення, а про посилений соціальний захист позивача з боку держави. Сума аліментів не можуть бути обмежені з огляду на службову зайнятість або професійний статус платника аліментів. Обґрунтовуючи розрахунок, щодо відсотку від заробітку (доходу), Позивач не вказує яким саме нормативно-правовим актом та якою нормою передбачено, що утримання свої дітей батько повинен витрачати не більше 50% від всього свого заробітку (доходу). Наведені Позивачем розрахунки носять виключно бажаний для нього ж розмір витрат на дітей та не враховують реальних потреб дитини, так само не підтверджують істотного погіршення матеріального або сімейного стану позивача.
Позиція сторін
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача адвокат Новікова Н.К. позовні вимоги підримала, просила суд їх задовольнити, в своїх поясненнях посилаючись на обставини викладені в позовній заяві,відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, в подальшому надала заяву про проведення судових засідань без її участі.
Представник відповідача адвокат Полянська К.В. в судовому засіданні заперечила у задоволенні позовних вимог, в своїх поясненнях посилаючись на обстапвини викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях, в подальшому надала заяву про проведення судового засідання без її участі.
Дослідивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. До такого висновку суд прийшов з наступного.
Встановлені судом обставини справи з посиланням на докази.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.09.2017 у справі № 743/1013/17 (а.с.18-19 т.1)
Сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16 т.1).
Відповідно до рішення Ріпкинського районного суду від 06.06.2019 року (справа №745/652/21) зменшено розмір стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 1/4до 1/5 всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.07.2019 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.20-23 т.1).
21.12.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб (а.с.24 т.1).
У зареєстрованому шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . (а.с.25-27 т.1).
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 26.12.2022 (справа 627/871/22) з позивача на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в розмірі 1/3 частини всіх його доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.12.2022 і до досягнення ОСОБА_7 повноліття (а.с.224-228 т.1).
У 2023 та 2025 роках дитина ОСОБА_6 проходив лікування (а.с.32 т.1).
Згідно доданих квитанцій витрати придбання ліків становили 8675,00 грн (а.с.33-34 т.1).
У 2025 році дитина ОСОБА_7 проходила лікування (а.с.35-37 т.1).
Згідно доданих квитанцій витрати на придбання ліків становили 46451,40 грн (а.с.38-48 т.1).
ОСОБА_2 працює у ВЧ НОМЕР_1 на посаді начальника відділу, його заробітна плата за січень-листопад 2025 становить 797268,24 грн. З наданої довідки також вбачається, що з заробітної плати позивача утримано аліменти за вказаний період на суму 418831,59 грн. (а.с.49 т.1).
Позивач орендує квартиру по АДРЕСА_4 , з оплатою 14000 грн на місяць (а.с.53-70 т.1).
Відповідно до довідки Харківської міської ради від 13.06.2025 № Л-5-1934/0/88-25.08-31-5769/0/129-25, позивач перебуває на обліку як такий, що потребує поліпшення житлових умов (а.с.71 т.1).
Відповідно до наданих виписок позивач у лютому 2024 та лютому 2025 проходив лікування (а.с.74-75).
Дружина позивача ОСОБА_4 на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною (а.с.80 т.1).
Рішеннями Сосницького районного суду Чернігівської області від 13.06.2022 у справі № 745/80/22 та від 31.03.2023 у справі № 745/123/23 ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів, що стягуються на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20-30 т.2).
Згідно договору про сплату аліментів від 21.03.2026 року ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 3/8 частини від свого доходу (а.с.32-33 т.2).
Мотиви якими керується суд, та застосовані норми права
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Під час розгляду справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів суд може змінити розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 30 березня 2023 року у справі № 509/5304/20, від 14 червня 2023 року у справі № 758/8284/21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Для визначення подібності правовідносин суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб'єктним та об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
У постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц касаційний суд не викладав висновків про те, що зміна сімейного стану позивача не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, та будь-яких інших висновків по суті спору, а направив справу на новий розгляд, оскільки апеляційний суд не міг розглянути цей спір у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 викладено висновок, що зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Водночас зазначено, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ще однієї дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки суди встановили збільшення доходів позивача. Крім того, касаційний суд зазначив, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
У постановах Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 з урахуванням фактичних обставин кожної справи викладено висновок що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ще однієї дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Верховний Суд у постанові від 27.11.2025 у справі № 758/5829/24 зазначив, що аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 613/1404/23 (провадження № 61-7443св24), від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 61-6943св24).
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан (він одружився, в нього народилося троє дітей) та матеріальний стан (діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 потребують утримання, лікування та додаткових фінансових витрат для цього); він проживає в орендованій квартирі; його стан здоров'я погіршився, що також потребує додаткових витрат на лікування).
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем належними та допустими доказами доведено зміну свого сімейного стану, а саме з часу постановлення рішенням Ріпкинського районного суду від 06.06.2019 року (справа № 743/652/19) в нього народилося двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В зв"язку з цим, народження у позивача ще двох дітей в інших шлюбних відносинах, після ухвалення вказаного рішення, вплинуло на майновий стан позивача, оскільки він повинен на даний час нести додаткові витрати також і на їх утримання, на рівні зі спільною позивача та відповідача дитиною, в тому числі і на створення їм належних житлових (побутових) умов, забезпеченням одягом, харчуванням, лікуванням та ін., що неможливо без додаткових фінансових витрат.
Також, судом береться до уваги, що нинішня дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за дитиною, внаслідок чого він повинен нести додаткові витрати і на її утримання.
Інші досліджені в судовому засіданні докази, а саме понесення позивачем витрат на лікування дітей, оренду житла тільки підтверджують висновки суду стосовно зміни його матеріального становища.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в зв"язку зі зміною як сімейного так матеріального стану позивача.
При визнанченні розміру стягуваних аліментів суд виходить з засад співмірності та справедливості, відповідно до якої кожна дитина має рівні права на своє утримання. Беручи до уваги, що з позивача стягуються аліменти на дитину від першого шлюбу в розмірі 1/5 частини доходів, то логічно, що інші троє дітей позивача, які мають однакове право на своє утримання від батька, повинні також отримувати по 1/5 частині його доходів, що в сукупності становитиме 4/5 (80%) доходів позивача.
Однак, понесення таких витрат позивачем створюватиме для нього непомірний тягар.
В свою чергу понесення витрат у меншому розмірі на утримання дітей в теперішньому шлюбі, порушуватиме їхні права та ставитиме в гірше становище в порівнянні з дитиною від попереднього шлюбу. Аналогічної думки дотримується і законодавець визначивши ч.3 ст.70 ЗУ "Про виконавче провадження" що розмір відрахувань на утримання неповнолітніх дітей не може перевищувати 70 відсотків.
За таких обставин, виходячи з засад співмірності та справедливості, беречи до уваги те, що на утриманні позивача перебуває ще троє дітей, які також мають рівні права на своє утримання, порівняно з дитиною від першого шлюбу, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та зменшити розмір стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 1/5до 1/8 всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
При визначенні аліментів на утримання ОСОБА_3 в такому розмірі загальні витрати позивача на утримання дітей становитимуть 1/2 (по 1/8 на кожного з 4 дітей), що в свою чергу кореспондується з законодавчо визначеним розміром по стягненню аліментів в разі звернення до суду про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання 3 і більше дітей (п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України).
Керуючись ст. 7, 182, 192 Сімейного кодексу України, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства",ст. 12, 13, 263-265, 273 ЦПК України,суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Ріпкинського районного суду від 06.06.2019 року (справа №745/652/21) з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя І.А.Смаль