Справа № 650/2532/23
провадження № 1-кп/650/224/26
20 квітня 2026 року селище Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка в межах кримінального провадження № 42023000000000166 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27, ч.4 ст. 185, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 185, ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу застосованого відносно ОСОБА_4 у виді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання,
До суду звернувся захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання. Просить змінити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов'язання, покласти на нього обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України, а саме прибувати за викликом прокурора та суду, повідомляти суд про зміну місця проживання, утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, а також повернути заставодавцям ОСОБА_8 заставу у сумі 317320 грн та ОСОБА_6 заставу у сумі 300000 грн, внесені за ОСОБА_4 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві.
В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_6 зазначив, що 08 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000166. 20 квітня 2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КПК України, а 21 квітня 2023 року їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2023 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 617320 грн. 24 квітня 2023 року за ОСОБА_4 внесено заставу у загальній сумі 617320 грн, з яких ОСОБА_6 внесено 300000 грн, а ОСОБА_8 - 317320 грн.
Після внесення застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та зобов'язаний виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки. Строк дії обов'язків, визначених ухвалою про обрання запобіжного заходу, продовжувався слідчим суддею тричі та закінчився 20 жовтня 2023 року. Посилаючись на положення статей 176-179, 182, 194, 331 КПК України, захисник вважає, що на даний час застосований щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави є надмірним, а належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На підтвердження цього захисник зазначив, що кримінальне провадження триває з квітня 2023 року, ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, має двох малолітніх дітей, одна з яких має вроджену ваду здоров'я та потребує постійного догляду і лікування, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 і в умовах воєнного стану не може залишити територію України та виїхати за кордон. Будь-які відомості про порушення ним покладених обов'язків, неявку за викликом сторони обвинувачення чи суду, незаконний вплив на свідків або інше перешкоджання кримінальному провадженню у матеріалах справи відсутні, прокурором про такі обставини не зазначається.
Окремо захисник вказав, що у разі зміни запобіжного заходу дія застави припиняється, а тому наявні підстави для її повернення заставодавцям. У зв'язку зі скрутним матеріальним становищем заставодавців, викликаним тривалою збройною агресією рф проти України, а також необхідністю проведення дороговартісної операції малолітній дитині ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просить одночасно із зміною запобіжного заходу вирішити питання про повернення застави ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
На судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання. Вважає, що саме запобіжний захід у вигляді застави може забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Представник потерпілого ОСОБА_7 при вирішенні цього питання підтримав позицію прокурора. Зазначив, що у матеріалах кримінального провадження дійсно відсутні дані про невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, однак таке їх виконання зумовлене саме дією запобіжного заходу у вигляді застави.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.
Відповідно до частини першої статті 176 КПК України запобіжними заходами є особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт і тримання під вартою. Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших учасників кримінального провадження, знищити чи спотворити речі і документи, які мають істотне значення для кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення. При вирішенні питання про застосування чи зміну запобіжного заходу суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, визначені статтею 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів, тяжкість можливого покарання, дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний та майновий стан, рід занять, репутацію, наявність судимостей, дотримання ним умов раніше застосованих запобіжних заходів.
За змістом частини першої статті 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати визначені судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, суд може покласти на обвинуваченого один або кілька обов'язків, зокрема прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти про зміну місця проживання та утримуватися від спілкування з визначеними особами. Частиною сьомою статті 194 КПК України встановлено, що такі обов'язки можуть бути покладені на строк не більше двох місяців, а після закінчення цього строку в цій частині ухвала припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою та одинадцятою статті 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків під умовою звернення цих коштів у дохід держави у разі невиконання таких обов'язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою - заставодавцем. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану особи, інших даних про її особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і має достатньою мірою гарантувати виконання покладених обов'язків. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому або заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення цього питання відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За результатами такого розгляду суд постановляє вмотивовану ухвалу про скасування, зміну або продовження запобіжного заходу на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Крім того, частиною першою статті 203 КПК України передбачено, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію, зокрема, у разі винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Механізм повернення коштів, внесених як застава, врегульовано також Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 11 січня 2012 року, який передбачає повернення застави у випадках, встановлених КПК України.
Аналіз наведених положень закону свідчить, що зміна запобіжного заходу на більш м'який є процесуально допустимою під час судового розгляду, якщо суд, оцінивши в сукупності обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, дійде висновку, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, його явки до суду та запобігання наявним ризикам достатнім є застосування менш суворого запобіжного заходу. У такому випадку суд вправі змінити заставу на особисте зобов'язання, поклавши на обвинуваченого обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України, а за відсутності підстав для звернення застави в дохід держави - одночасно вирішити питання про її повернення заставодавцю після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Судом встановлено, що у провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження № 42023000000000166 за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2023 року у справі № 761/13891/23 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 18 червня 2023 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 617320 грн. Цією ж ухвалою у разі внесення застави на ОСОБА_4 було покладено обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України.
24 квітня 2023 року за ОСОБА_4 внесено заставу у загальному розмірі 617320 грн, з яких ОСОБА_6 внесено 300000 грн, а ОСОБА_8 - 317320 грн. У зв'язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави. Строк дії обов'язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу, у подальшому продовжувався, а закінчився 20 жовтня 2023 року.
Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді від 22 квітня 2023 року, підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з альтернативою застави було визнання наявними ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, ризику знищення, приховування чи спотворення речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Саме з огляду на наявність таких ризиків слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування на той час більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, відповідно до статей 177, 178, 179, 182, 194, 203 та 331 КПК України запобіжний захід не є заходом покарання, а має виключно процесуальну мету - забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання ризикам, визначеним законом. Під час судового розгляду суд вправі змінити запобіжний захід, якщо з урахуванням усіх обставин дійде висновку, що для досягнення мети кримінального провадження достатнім є менш суворий запобіжний захід. Застава, яка не була звернена в дохід держави, після припинення дії цього запобіжного заходу підлягає поверненню заставодавцю або особі, яка її внесла.
Суд також враховує, що стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність. У практиці Європейського суду з прав людини неодноразово наголошено, що будь-яке тривале застосування процесуальних обмежень, пов'язаних із правом на свободу, повинно ґрунтуватися на належних та достатніх підставах, а з плином часу первинні мотиви застосування запобіжного заходу підлягають обов'язковій повторній оцінці. Саме лише посилання на тяжкість обвинувачення або суворість можливого покарання не може автоматично виправдовувати подальше застосування більш суворого запобіжного заходу без аналізу актуальної поведінки особи, її соціальних зв'язків та конкретних обставин провадження.
Європейський суд з прав людини виходить з того, що ризик переховування повинен оцінюватися не абстрактно, а з урахуванням характеристик особи, її місця проживання, сімейних і соціальних зв'язків, поведінки в ході провадження та інших конкретних обставин. Так само ризик незаконного впливу на свідків, знищення доказів або іншого перешкоджання провадженню не може презюмуватися лише з огляду на характер обвинувачення, а має підтверджуватися конкретними даними, актуальними на момент вирішення питання судом.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд бере до уваги, що з моменту застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу минув значний проміжок часу, фактично близько трьох років. Увесь цей час ОСОБА_4 належним чином бере участь у кримінальному провадженні, до суду з'являється, випадків неявки без поважних причин не встановлено. Даних про порушення ним порядку судового розгляду, невиконання процесуальних обов'язків, ухилення від суду або спроби переховування матеріали провадження не містять. Навпаки, його процесуальна поведінка протягом усього періоду дії запобіжного заходу свідчить про належне виконання покладених на нього обов'язків.
Суд враховує також дані про особу обвинуваченого, а саме наявність постійного місця проживання, сім'ї, двох малолітніх дітей, одна з яких має вроджену ваду здоров'я та потребує постійного лікування й догляду, а також те, що ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сукупність цих обставин свідчить про наявність у нього стійких соціальних зв'язків, які об'єктивно зменшують ризик переховування від суду. При цьому сам по собі характер інкримінованого кримінального правопорушення та тяжкість можливого покарання за відсутності інших конкретних даних не є достатніми для висновку про необхідність подальшого застосування саме застави як більш суворого запобіжного заходу.
Оцінюючи ризик незаконного впливу на свідків, суд виходить з того, що з часу обрання запобіжного заходу прокурором не наведено жодних конкретних відомостей про спроби ОСОБА_4 впливати на свідків, потерпілого чи інших учасників кримінального провадження, вступати з ними у позапроцесуальне спілкування або іншим чином перешкоджати розгляду справи. Так само відсутні будь-які дані про намагання знищити, приховати чи спотворити докази, а також про вчинення іншого кримінального правопорушення. Сам по собі лише формальний висновок про те, що належна поведінка обвинуваченого зумовлена існуванням застави, без наведення конкретних фактів її порушення або реальних спроб вчинити дії, передбачені статтею 177 КПК України, не є достатнім для збереження більш суворого запобіжного заходу у попередньому обсязі.
При цьому суд виходить з того, що ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу під час досудового розслідування, з огляду на характер обвинувачення та незавершеність судового розгляду не можуть вважатися такими, що повністю зникли. Разом з тим їх ступінь вираженості на даний час істотно зменшився. За обставин цього кримінального провадження належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 можливо забезпечити шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання з покладенням передбачених законом обов'язків, зокрема прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти про зміну місця проживання та утримуватися від спілкування з потерпілими і свідками у цьому кримінальному провадженні. Такий запобіжний захід є співмірним встановленим ризикам, відповідає даним про особу обвинуваченого та є достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність зміни запобіжного заходу із застави на особисте зобов'язання, дія запобіжного заходу у виді застави припиняється. Відомостей про звернення застави в дохід держави матеріали провадження не містять. За таких обставин, відповідно до частини одинадцятої статті 182 КПК України, застава підлягає поверненню заставодавцям, які її внесли, а саме ОСОБА_8 у сумі 317320 грн та ОСОБА_6 у сумі 300000 грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з застави на особисте зобов'язання та повернення застави заставодавцям підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись наведеними положеннями кримінального процесуального законодавства, суд,
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу застосованого відносно ОСОБА_4 у виді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання - задовольнити.
Змінити застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжний захід, застосований ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2023 року, у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України, а саме:
прибувати за кожною вимогою до суду;
повідомляти Великоолександрівський районний суд Херсонської області про зміну свого місця проживання;
утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання ним покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії ухвали в частині обраного запобіжного заходу становить 60 діб, тобто до 18 червня 2026 року включно.
Повернути заставодавцю ОСОБА_8 сплачену за підозрюваного ОСОБА_4 заставу в сумі 317320 грн, внесену нею за квитанцією № 40966581 від 24 квітня 2023 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві за реквізитами: Отримувач отримувача: 26268059; ТУ ДСА в місті Києві, Ідентифікаційний код розрахунку Номер (IBAN): UA128201720355259002001012089; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; призначення платежу: опл. застави за ОСОБА_4 зг. Справи № 761/13891/23.
Повернути заставодавцю ОСОБА_6 сплачену за підозрюваного ОСОБА_4 заставу в сумі 300000 грн, внесену ним за квитанцією № 40966185 від 24.04.2023 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві за реквізитами: Отримувач ТУ ДСА в місті Києві, Ідентифікаційний код отримувача: 26268059; Номер розрахунку (IBAN): UA128201720355259002001012089; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; призначення платежу: опл. застави за ОСОБА_4 у справі № 761/13891/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 24 квітня 2026 року.
Суддя __________________ ОСОБА_1