606/303/25
Іменем України
20 квітня 2026 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Малярчука В.В.,
при секретарі Зіньковської Н.Д.,
за участі позивачки ОСОБА_1 ,
представниці позивачки ОСОБА_1 - адвокатки Сампари Н.М.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Маркушевського Б.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву представниці позивачки ОСОБА_1 - адвокатки Сампари Надії Миронівни до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
Представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Сампара Н.М. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - автомобіля марки «FORD MONDEO», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , посилаючись на мотиви викладені у позовній заяві.
У судовому засіданні представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Сампара Н.М. та позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити. Також, просили стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1730 грн. 24 коп. судового збору та 20000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Маркушевський Б.Ф. позовні вимоги заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити, зіславшись на те, що у справі не було призначено судової авто-товарознавчої експерти, з метою встановлення дійсної ринкової вартості автомобіля марки «FORD MONDEO», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 шлюб між відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_3 було зареєстровано 02.10.2010 року виконавчим комітетом Довгенської сільської ради, Теребовлянського району Тернопільської області, актовий запис № 2.
Від спільного подружнього проживання в них народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після реєстрації шлюбу, батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 передав у користування сторонам транспортний засіб марки«ВАЗ 21103», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 .
Згідно договору купівлі-продажу № 6144/2021/2474391 від 13.03.2021 укладеного у ТСЦ № 6144 РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) продавець ОСОБА_5 продав через уповноважену особу ОСОБА_6 покупцю ОСОБА_7 транспортний засіб марки«ВАЗ 21103», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 за ціною 52000 грн.
Згідно договору купівлі-продажу № 6144/2021/2397885 від 22.01.2021 року укладеного у ТСЦ № 6144 РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГЦ МВС) придбаний транспортний засіб марки «Ford Mondeo», 2010 року випуску, об?єм двигуна 1997 см. куб.
Згідно даних Єдиного державного реєстру МВС України станом на 16.01.2025 року, за відповідачем ОСОБА_2 зареєстрований транспортний засіб «FORD MONDEO», 2010 року випуску, об'єм двигуна (см. куб.): 1997., який зареєстровано за ним на підставі договору купівлі-продажу № 6144/2021/2397885 від 22.01.2021 укладеного у ТСЦ № 6144 РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС).
Транспортний засіб марки «FORD MONDEO», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 придбаний сторонами під час шлюбу є спільним сумісним майном позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .
Статтями ч.1 ст. 60,63, ч.1 ст.69, ч.1 ст. 70 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний автомобіль знаходиться у користуванні відповідача. На всі звернення у позивачки сімейних потребах користування автомобілем відповідач ігнорує. Тобто, вже певний період, відповідач повність володіє та розпоряджається спільним автомобілем, таким чином спірний автомобіль фактично перебуває у особистому користуванні відповідача. Позивачка не має доступу до свого майна.
Згідно ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно висновку про вартість майна від 27 лютого 2025 року, виконаного ТОВ «Захід-Експерт» ринкова вартість автомобіля марки «FORD MONDEO», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 станом на 27 лютого 2025 року становить 328560 грн. 00 коп.
Відповідно частка сторін, у вищевказаному майні, що є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу складає частину ринкової вартості автомобіля і становить164 280 грн. 00 коп.
Однак, в обґрунтування позовних вимог представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Сампара Н.М. вказала, що сторонами у шлюбі набуте спільне сумісне майно - транспортний засіб Ford Mondeo, 2010 року випуску, об'єм двигуна 1997 см. куб., проте позивачка на придбання автомобіля надавалв також свої особисті кошти.
Обираючи спосіб захисту представниця позивачки зазначила - компенсація вартості частки спільної сумісної власності колишнього подружжя, зіславшись на норми ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 СК України,ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 364 ЦК України.
У позовній заяві представниця позивачки вказала, що частка позивачки ОСОБА_1 у спільному сумісному майні повинна бути збільшена на суму 52000 грн., які позивачка отримала від батька позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у особисту власність після продажу його автомобіля ВАЗ 21103. Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до частини сьомої статті 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дав показання, що він є дядьком позивачки ОСОБА_1 . У користуванні сім'ї позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 перебував автомобіль ВАЗ 21103 з 2010-2011 років. Автомобіль ВАЗ 2103 подружжям використовувався на власний розсуд. У кінці 2020 року сім'єю позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 автомобіль було продано за 52000 грн. Новий автомобіль придбали за гроші від реалізації автомобіля ВАЗ 21103 для сім'ї, але гроші належали виключно позивачці ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні дала показання, що вона є мамою позивачки ОСОБА_1 . Вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_5 надали у користування в 2011 році тоді ще сім'ї позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ 21103. Сторони користувалися вказаним автомобілем з 2011 по 2020 роки. Згодом відповідач ОСОБА_2 продав автомобіль. Але гроші від реалізації автомобіля батьком позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 були передані сім'ї на придбання нового автомобіля, який є предметом позову. Згодом сім'я позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 повернула ОСОБА_5 1000 доларів США, які позичали на придбання нового автомобіля, а гроші у сумі 52000 грн. за реалізацію автомобіля ВАЗ 21103 ОСОБА_5 надав особисто дочці - позивачці ОСОБА_1 на придбання нового автомобіля.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні дала показання, що вона є рідною сестрою позивачки ОСОБА_1 . Після одруження сім'я позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 користувалася автомобілем ВАЗ 21103 з 2010 до кінця 2020 року. Сім'я продала автомобіль в кінці 2020 року, який був власністю батька позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . Новий автомобіль придбали у кінці 2020 року. 1000 доларів США сім'я позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 на придбання автомобіля позичила у батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , а 52000 грн. батьком передано особисто позивачці ОСОБА_1 на власні потреби для придбання нового автомобіля. Решта коштів на придбання нового автомобіля сім'я надала особисто свої.
З огляду на викладене суд не приймає аргументи викладені представницею позивачки у позові та показання свідків як підставу збільшення частки компенсації вартості майна, що є спільною сумісною власністю сторін при поділі на 52000 грн.
Так, зі слів представниці позивачки та позивачки вказані кошти є особистою приватною власністю позивачки ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Відповідно до статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно абзацу першого пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. №11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно пункту 30 Великої Палати Верховного Суду України у справі № 209/3085/20 провадження № 14-182цс21 від 08.02.2022 року розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній, власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Вказані кошти у розмірі 52000 грн. не можуть бути предметом поділу майна сторін та грошової компенсації замість його частки, так як враховуючи вищенаведену норму закону суд може відступити від засади рівності часток подружжя лише за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Враховуючи вищенаведене, позовна вимога представниці позивачки про збільшення частки грошової компенсації за майно, яке є спільною сумісною власністю сторін на 52000 грн., не ґрунтується на законі, а тому є безпідставною, так як представниця позивачки та позивачка вважають вказані грошові кошти у розмірі 52000 грн. особистою приватною власністю позивачки ОСОБА_1 .
Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги представниці позивачки ОСОБА_1 - адвокатки Сампари Н.М. до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя слід задовольнити частково, виділивши та визнавши за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб марки «FORD MONDEO», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . В порядку поділу спільного майна подружжя стягнувши з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 164 280 грн. 00 коп. компенсаційної вартості 1/2 частини транспортного засобу марки «FORD MONDEO», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . У задоволені решти позову відмовити, у зв'язку з їх безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 82, 103, 109, 133, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 57, 61, 63, 68, 69, 70, 71 СК України ст.ст. ст. 364, 372 ЦК України, суд,-
ухвалив:
Позов представниці позивачки ОСОБА_1 - адвокатки Сампари Надії Миронівни до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на транспортний засіб марки «FORD MONDEO», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 164 280 грн. 00 коп. компенсаційної вартості 1/2 частини транспортного засобу марки «FORD MONDEO», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
У задоволені решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1314 грн. 11 коп. судового збору. сплаченого позивачкою при зверненні до суду, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий В.В.Малярчук